Ухвала

від 05.11.2014 по справі 2а-13282/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/800/16967/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової іспекції у Подільському районні м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013

у справі № 2а-13282/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2»

до Державної податкової інспекції у Подільському районні м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2012 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 скасовано рішення суду першої інстанції від 02.11.2012 та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 № 0003552220, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 4 711 200,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 117 780,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Електрична рушійна сила 2» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЕНТХІЛЛ» за період з 01.03.2011 по 30.04.2011, за результатами якої 27.08.2011 складено акт № 6253236/22-205/33639910 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 471 120,00 грн.

На підставі висновків акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 № 0003552220, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 588 900,00 грн., у тому числі 471 120,00 грн. - за основним платежем та 117 780,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з висновків акта, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість слугував акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 400/23-60/37331553 від 06.07.2012 , в якому зазначена інформація про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Ентхілл». Зокрема, у цьому акті зазначено про відсутність у ТОВ «Ентхілл» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, у зв'язку з чим, згідно ч. 1, 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, податковий орган вважає, що угода між позивачем та ТОВ «Ентхілл» є нікчемною.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності формування позивачем складу податкового кредиту за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Ентхілл» у березні, квітні 2012 року.

Переглянувши спірне судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України ).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Правовий аналіз наведених норм дає підстави вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2011 між ТОВ «Електрична рушійна сила 2» та ТОВ «Ентхілл» було укладено договір № 1111201, відповідно до умов якого останній зобов'язався виконати власними силами та засобами роботи з будівництва терміналу аеропорту «Бориспіль» в м. Бориспіль Київської області згідно з проектом розвитку міжнародного аеропорту Бориспіль, а позивач прийняти і оплатити виконані роботи, згідно умов договору.

Згідно з п. 6.2 договору, оплата будівельно-монтажних робіт проводиться не пізніше трьох банківських днів з дати оформлення актів здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору ТОВ «Ентхілл» виписало позивачу податкові накладні № 110 від 25.04.2012, № 307 від 02.04.2012, № 308 від 03.04.2012, № 310 від 04.04.2012, № 311 від 05.04.2012, № 312 від 06.04.2012, № 313 від 09.04.2012, № 317 від 10.04.2012, № 318 від 11.04.2012, № 319 від 12.04.2012, № 320 від 13.04.2012, № 322 від 17.04.2012, № 324 від 18.04.2012, № 325 від 19.04.2012, № 328 від 20.04.2012, № 331 від 23.04.2012, № 337 від 26.04.2012, № 334 від 24.04.2012, № 344 від 27.04.2012, № 335 від 25.04.2012, № 355 від 28.04.2012, № 90 від 22.03.2012, № 183 від 30.03.2012.

Крім того факт виконання позивачем та ТОВ «Ентхілл» умов договору № 1111201 підтверджується наявними у матеріалах справи актами надання послуг № 1160 від 30.03.2012, № 1087 від 22.03.2012, № 1762 від 25.04.2012, № 1988 від 02.04.2012, № 1989 від 03.04.2012, № 1991 від 04.04.2012, № 1992 від 05.04.2012, № 1993 від 06.04.2012, № 1994 від 09.04.2012, № 1998 від 10.04.2012, № 1999 від 11.04.2012, № 2000 від 12.04.2012, № 2001 від 13.04.2012, № 2003 від 17.04.2012, № 2009 від 20.04.2012, № 2005 від 18.04.2012, № 2006 від 19.04.2012, № 2012 від 23.04.2012, № 2015 від 24.04.2012, №2016 від 25.04.2012, № 2018 від 26.04.2012, № 2025 від 27.04.2012, № 2036 від 28.04.2012.

Сума податку на додану вартість у розмірі 471 120,00 грн., сплачена ТОВ «Електрична рушійна сила 2» у зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «ЕНТХІЛЛ» була віднесена позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за березень-квітень 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують здійснення господарської операції за договором № 1111201.

Крім того, на момент укладення та виконання зобов'язань за вищевказаним договором, контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 27.06.2012 року № 298, яким встановлено, що підписи на первинних документах ТОВ «ЕНТХІЛЛ» від імені ОСОБА_4 виконані іншою особою обґрунтовано не прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки на момент розгляду даної справи відповідачем не було надано суду обвинувального вироку, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва, вказані доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги.

Також, доводи податкового органу про те, що виписані контрагентом позивача податкові накладні підписані неупоноваженою особою, спростовуються наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних підприємців, згідно якого ОСОБА_5, який підписав частину спірних податкових накладних, є керівником ТОВ «Ентхілл».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись з висновками контролюючого органу про нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Оскільки укладений між ТОВ «Електрична рушійна сила 2» та ТОВ «Ентхілл» договір не віднесено законом до нікчемного та відсутність судового рішення про визнання його недійсним, наведене свідчить про безпідставність висновків контролюючого про наявність в діях позивача при укладанні договору з ТОВ «Ентхілл» ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

Відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням, а також відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, таких як основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, не є тими підставами, за якими позивач має бути позбавлений права на податковий кредит.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Такий висновок узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення судів попередніх інстанцій узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження протиправності формування позивачем складу податкового кредиту спірних періодів.

Досліджені судом апеляційної інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Електрична рушійна сила 2» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідних податкових періодів за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна