Постанова

від 26.02.2013 по справі 2а-13282/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13282/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року м. Київ

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Ключковича В.Ю., Федотова І.В., Каленюк О.Ю., представника апелянта - Мазіна А.С., представника відповідача - Макаревича О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 18.09.2012 року № 0003552220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Електрична рушійна сила 2» є юридичною особою, зареєстрованою Подільською районною Державною адміністрацією м. Києва 09.09.2005 року.

В період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року службовою особою ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Електрична рушійна сила 2» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЕНТХІЛЛ» за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року, в ході якої було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 471 120,00 грн., у тому числі: за березень 2012 року - 217 197,00 грн., за квітень 2012 року - 253 923,00 грн.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 6253236/22-205/33639910 від 27.08.2012 року, на підставі якого ДПІ у Подільському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 року № 0003552220, яким ТОВ «Електрична рушійна сила 2» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 588 900,00 грн., у тому числі, 471 120,00 грн. - за основним платежем та 117 780,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями( (штрафами).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем в даному судовому засіданні не доведені.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 01.12.2011 року між ТОВ «Електрична рушійна сила 2» та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» було укладено договір № 1111201, відповідно до якого ТОВ «ЕНТХІЛЛ» зобов'язується виконати власними силами та засобами роботи з будівництва терміналу аеропорту «Бориспіль» в м. Бориспіль, Київської області згідно з проектом розвитку міжнародного аеропорту Бориспіль, а «Електрична рушійна сила 2» приймає і оплачує виконані роботи, згідно умов договору.

Згідно п. 6.2 договору, оплата будівельно-монтажних робіт проводиться не пізніше трьох банківських днів з дати оформлення актів здачі-приймання виконаних робіт.

Факт виконання ТОВ «Електрична рушійна сила 2» та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» умов договору № 1111201 підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 1160 від 30.03.2012 року, № 1087 від 22.03.2012 року, № 1762 від 25.04.2012 року, № 1988 від 02.04.2012 року, № 1989 від 03.04.2012 року, № 1991 від 04.04.2012 року, № 1992 від 05.04.2012 року, № 1993 від 06.04.2012 року, № 1994 від 09.04.2012 рок, № 1998 від 10.04.2012 року, № 1999 від 11.04.2012 року, № 2000 від 12.04.2012 року, № 2001 від 13.04.2012 року, № 2003 від 17.04.2012 року, № 2009 від 20.04.2012 року, № 2005 від 18.04.2012 року, № 2006 від 19.04.2012 року, № 2012 від 23.04.2012 року, № 2015 від 24.04.2012 року, №2016 від 25.04.2012 року, № 2018 від 26.04.2012 року, № 2025 від 27.04.2012 року, № 2036 від 28.04.2012 року, податковими накладними № 110 від 25.04.2012 року, № 307 від 02.04.2012 року, № 308 від 03.04.2012 року, №310 від 04.04.2012 року, № 311 від 05.04.2012 року, №312 від 06.04.2012 року, № 313 від 09.04.2012 року, № 317 від 10.04.2012 року, №318 від 11.04.2012 року, №319 від 12.04.2012 року, №320 від 13.04.2012 року, №322 від 17.04.2012 року, №324 від 18.04.2012 року, №325 від 19.04.2012 року, № 328 від 20.04.2012 року, №331 від 23.04.2012 року, № 337 від 26.04.2012 року, № 334 від 24.04.2012 року, № 344 від 27.04.2012 року, № 335 від 25.04.2012 року, № 355 від 28.04.2012 року, № 90 від 22.03.2012 року, № 183 від 30.03.2012 року.

Сума податку на додану вартість у розмірі 471 120,00 грн., сплачена ТОВ «Електрична рушійна сила 2» у зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «ЕНТХІЛЛ» була віднесена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за березень-квітень 2012 року (березень 2012 року - 217 197,00 грн., квітень 2012 року - 253 923,00 грн.).

З акту перевірки ТОВ «Електрична рушійна сила 2» вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України став акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 400/23-60/37331553 від 06.07.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЕНТХІЛЛ».

Так, з акту № 400/23-60/37331553 від 06.07.2012 року вбачається, що ТОВ «ЕНТХІЛЛ» було зареєстровано громадянином ОСОБА_7 за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. До фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЕНТХІЛЛ» він відношення не мав, жодних реєстраційних, звітних, бухгалтерських документів та документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЕНТХІЛЛ» не підписував та нікого не уповноважував. Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 27.06.2012 року № 298, підписи на первинних документах ТОВ «ЕНТХІЛЛ» від імені ОСОБА_7 виконані іншою особою.

Крім цього, в ході перевірки було встановлено, що у ТОВ «ЕНТХІЛЛ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. За юридичною адресою ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит» не знаходиться.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про те, що правочин, укладений між ТОВ «лектрична рушійна сила 2» та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» був укладений без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження відповідача та обґрунтовує це наступним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що договір № 111201 від 01.12.2011 року та всі операції за даним договором є такими, що не суперечать інтересам держави та суспільства, придбані на його умовах послуги не були виключені з цивільного обігу, на момент укладення договору сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Спірна угода була укладена з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за нею виконані належним чином, а тому вона не може розглядатися як нікчемна.

При цьому, належними доказами, які підтверджують правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, є акти надання послуг за договором, що був укладений між позивачем та ТОВ «ЕНТХІЛЛ», які водночас свідчать про виконання сторонами умов зазначеного договору. Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

Посилання апелянта на висновок спеціаліста № 298 від 27.06.2012 року, як на доказ відповідача нікчемності спірного правочину укладеного між позивачем та ТОВ «ЕНТХІЛЛ», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки на момент розгляду даної справи, відповідачем не було надано суду обвинувального вироку, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 були підписані акти надання послуг № 1160 від 30.03.2012 року, № 1087 від 22.03.2012 року, № 1988 від 02.04.2012 року, № 1989 від 03.04.2012 року, № 1991 від 04.04.2012 року, № 1992 від 05.04.2012 року, № 1993 від 06.04.2012 року, № 1994 від 09.04.2012 рок, № 1998 від 10.04.2012 року та податкові накладні № 90 від 22.03.2012 року, № 183 від 30.03.2012 року.

Решта актів надання послуг № 1762 від 25.04.2012 року, № 1999 від 11.04.2012 року, № 2000 від 12.04.2012 року, № 2001 від 13.04.2012 року, № 2003 від 17.04.2012 року, № 2009 від 20.04.2012 року, № 2005 від 18.04.2012 року, № 2006 від 19.04.2012 року, № 2012 від 23.04.2012 року, № 2015 від 24.04.2012 року, №2016 від 25.04.2012 року, № 2018 від 26.04.2012 року, № 2025 від 27.04.2012 року, № 2036 від 28.04.2012 року та податкових накладних № 110 від 25.04.2012 року, № 307 від 02.04.2012 року, № 308 від 03.04.2012 року, №310 від 04.04.2012 року, № 311 від 05.04.2012 року, №312 від 06.04.2012 року, № 313 від 09.04.2012 року, № 317 від 10.04.2012 року, №318 від 11.04.2012 року, №319 від 12.04.2012 року, №320 від 13.04.2012 року, №322 від 17.04.2012 року, №324 від 18.04.2012 року, №325 від 19.04.2012 року, № 328 від 20.04.2012 року, №331 від 23.04.2012 року, № 337 від 26.04.2012 року, № 334 від 24.04.2012 року, № 344 від 27.04.2012 року, № 335 від 25.04.2012 року, № 355 від 28.04.2012 року були підписані Варламовим Д.В., який згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є керівником ТОВ «ЕНТХІЛЛ».

Той факт, що за місцем реєстрації ПП «ЕНТХІЛЛ» відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності не є достовірним доказом фіктивності угоди, укладеної такою юридичною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, апелянт не довів правомірності своїх дій по винесенню податкового повідомлення-рішення від 18.09.2012 року № 0003552220.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог, які підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому, ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Таким чином, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення слід задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.09.2012 року № 0003552220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 204,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 073,00 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.09.2012 року № 0003552220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 204,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 073,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова В.Ю. Ключкович І.В. Федотов .Повний текст постанови складено та підписано - 04.03.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федотов І.В.