Постанова

від 08.11.2012 по справі 20/122-10-4272

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. Справа № 20/122-10-4272

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Білгород-Дністровської міської ради на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.06.12 у справі№20/122-10-4272 за позовомБілгород-Дністровської міської ради до Приватного підприємства фірми "Ариес" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язання демонтувати паркан Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 06.11.12 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі Добролюбова Т.В. -головуючий, Гоголь Т.Г., Щвець В.О. Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Білгород-Дністровською міською радою у жовтні 2010 року заявлений позов до Приватного підприємства фірми "Ариес" про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2000 га, яка розташована на вул. Перемоги (Калініна) у м. Білгород-Дністровському, і використовується під автостоянку. Водночас, позивач просив зобов'язати відповідача демонтувати встановлений металевий паркан, яким огороджено цю земельну ділянку. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що відповідач самовільно, за відсутності правовстановлюючих документів, використовує спірну земельну ділянку. При цьому, позивач посилався на приписи статей 5, 7, 140 Конституції України, статей 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, статті 327 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Рішенням господарського суду Одеської області від 11.04.12, ухваленим суддею Щавинською Ю.М., позов задоволено частково шляхом зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту спірну земельну ділянку площею 0,1574 га та демонтувати металевий паркан, котрим огороджено цю ділянку.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Суд першої інстанції визнав доведеним факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки площею 0,1574 га. В решті позову судом відмовлено. Суд першої інстанції керувався приписами статей 2, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Таран С.В. -головуючого, Бойко Л.І., Величко Т.А., постановою від 21.06.12, перевірене рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову у позові. Суд апеляційної інстанції зазначив, що використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Постанова обґрунтована приписами статей 30, 62 Закону України "Про землеустрій", статей 12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Білгород-Дністровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та вважає помилковим посилання суду на відсутність адміністративних матеріалів, оскільки ним вимога про відшкодування шкоди в результаті самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки не заявлялась, а наявні в матеріалах справи акти, на думку скаржника, є належними доказами використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Окрім цього, скаржник не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що рішення виконкому міськради від 16.06.94 "Про надання земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди на 3 роки фірмі "Ариес" не було скасовано і є чинним, оскільки відповідно до пункту 4 рішення Конституційного суду України від 16.04.09 у справі №1-9/2009 таке рішення в часі втратило свою дію, і не спричинило виникненню будь -яких правових наслідків, оскільки договір оренди на виконання цього рішення не укладався, що також свідчить про відсутність законних підстав для користуванням цією земельною ділянкою. Водночас, скаржник посилаючись на приписи статей 19, 22 Земельного кодексу УРСР вказує на неврахування апеляційним судом того, що відповідачем порушено порядок отримання у користування земельної ділянки на умовах оренди, тому вважає, що навіть після прийняття виконкомом міськради рішення від 16.06.94 №716 відповідач не мав правових підстав приступати до використання спірної земельної ділянки. Від Приватного підприємства фірми "Ариес" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.04.89 рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від №553 вирішено дозволити Турготелю "Русь" улаштування платної автостоянки на вул. Калініна в мікрорайоні "Южний-1/2". Установлено судами і те, що 11.02.93 між Турготелем "Русь" та Малим підприємством "Ірина", укладено договір купівлі - продажу, за умовами якого турготель "Русь" продало Малому підприємству "Ірина" автостоянку, розташовану на вул. Калініна, загальною площею 3000 кв.м, металевий паркан довжиною 290 м, недобудовану будівлю майстерні 180 кв.м. В подальшому, на підставі договору купівлі -продажу від 21.03.94 Мале підприємство "Ірина" продало вказану автостоянку Приватному підприємству фірмі "Ариес". Рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів №716 від 16.06.94 "Про надання земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди фірмі "Ариес" вирішено надати фірмі "Ариес" земельну ділянку площею 2580 кв.м. на вул. Калініна в тимчасове користування на умовах оренди на 3 роки для обладнання платної автостоянки. Судами також установлено, що договір оренди земельної ділянки на виконання вказаного рішення не укладався. Водночас, судами установлено, що за результатами перевірок законності використання земельної ділянки відповідачем складено акти від 19.05.10 та від 20.12.11, в яких відображено, що земельна ділянка на вул. Калініна, приблизною площею 3000 кв.м використовується відповідачем під розміщення платної автостоянки без правовстановлюючих документів. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Білгород-Дністровської міської ради до Приватного підприємства фірми "Ариес" про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,2000 га, розташовану на вул. Перемоги (Калініна) у м. Білгород-Дністровському, яка використовується під автостоянку та зобов'язання демонтувати встановлений металевий паркан, яким огороджено цю ділянку. При розгляді спору по суті, суд першої інстанції установив, що предметом договору купівлі -продажу від 21.03.94, на який посилається відповідач як на підставу зайняття спірної земельної ділянки, не є продаж земельної ділянки або нерухомого майна . Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення у справі про задоволення позову помилково дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідачем спірної земельної ділянки. Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади. Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування . Згідно з приписами статті 124 вказаного Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, зокрема, шляхом укладення договору оренди землі. Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії. За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності і право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами , а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону . Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Згідно зі статтею 1 вказаного Закону самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. При цьому, враховується, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття, і при вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо. Факт використання відповідачем земельною ділянкою під автостоянку та відсутність на спірній ділянці нерухомого майна, судом апеляційної інстанції не спростований. Посилання в постанові апеляційного суду на наявність рішення виконавчого комітету Білгород -Дністровської міської ради народних депутатів №716 про дозвіл укласти договір оренди строком на 3 роки з 16.06.94 до 16.06.97 втратило свою силу, оскільки договір оренди не був укладений, навіть упродовж дії цього рішення. Водночас, визнається помилковим посилання апеляційного суду на пункт 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", оскільки вказаним пунктом роз'яснено питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у той час, як предметом спору є зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та демонтувати встановлений металевий паркан. Щодо розбіжностей у визначені розміру земельної ділянки, то у справі відсутні документи на підтвердження того, що автостоянка має розмір менший ніж зазначений у резолютивній частині рішення у справі. Використання відповідачем спірної земельної ділянки без установлення меж у натурі (на місцевості), не може свідчити про правомірність користування нею. Відповідно до статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції викладеного не врахував та не спростував установленого місцевим судом, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову визнається правомірним. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. Згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача. Оскільки постанова апеляційного суду про відмову у позові скасована, судовий збір у розмірі 536,50 грн стягнутий апеляційним судом з Білгород-Дністровської міської ради за апеляційне провадження підлягає поверненню шляхом видачі місцевим судом наказу про повернення стягнутої грошової суми. Водночас, з Приватного підприємства фірми "Ариес" підлягає стягненню 751,10 грн судового збору, сплаченого Білгород-Дністровської міської ради при зверненні з касаційною скаргою.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.12 у справі №20/122-10-4272 скасувати. Рішення господарського суду Одеської області від 11.04.12 у цій справі залишити в силі. Касаційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради задовольнити.

Стягнути з рахунків Приватного підприємства фірми "Ариес" на користь Білгород-Дністровської міської ради 536,50 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги та 751,10 грн судового збору за здійснення касаційного провадження. Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

Головуючий Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В. Швець