Рішення

від 09.11.2012 по справі 5019/1545/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2012 р. Справа № 5019/1545/12

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Рівненського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод"

про стягнення в сумі 58 336 грн. 39 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Гуменюк О.С. дов. № 20-12 від 05.01.12 р.

Від відповідача : Мельникова І.Г. дов. № 22-дов/2012 від 07.09.12 р.

Від прокуратури: Данилюк О.С. посв. № 006899 від 28.09.12 р.

У судовому засіданні 30 жовтня 2012 року оголошено перерву до 09 листопада 2012 року.

СУТЬ СПОРУ: Рівненський транспортний прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" 38 119 грн. 54 коп. заборгованості за виконані роботи на підставі договору № 27/127 від 29.09.2009 р. на виконання робіт по ремонту автодороги в с.Нова Любомирка та договору від 01.11.2009 р. на виконання робіт по ремонту автодороги в с.Нова Любомирка, 9 708 грн. втрат від інфляції, 3 594 грн.84 коп. 3 % річних та 9 996 грн. 59 коп. пені.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 02 жовтня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1545/12.

15 жовтня 2012 року позивач подав погоджену з прокурором заяву № 6/1686 від 15.10.2012 р. про зменшення позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод»суму основного боргу в розмірі 35 348 грн. 74 коп., 9 735 грн. 54 коп. втрат від інфляції, 3 938 грн. 92 коп. 3% річних, 10 819 грн. 70 коп. пені (а.с.43-44). Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено на 30 жовтня 2012 року.

У судовому засіданні 30 жовтня 2012 року оголошено перерву до 09 листопада 2012 року та зобов`язано сторін провести звірку взаєморозрахунків.

08 листопада 2012 року через канцелярію господарського суду позивач подав погоджену з прокурором заяву № 6/1856 від 07.11.2012 р. про зменшення позовних вимог (а.с.73-74). З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог прокурор та позивач просять стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 34 510 грн. 56 коп., 9 162 грн. 52 коп. втрат від інфляції, 3 907 грн. 36 коп. 3 % річних, 10 755 грн. 95 коп. пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідачем подано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.70) з якої убачається, що назва відповідача - Публічне акціонерне товариство «Любомирський вапняно-силікатний завод».

Відповідно до п.1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З огляду на вищевказане, суд змінює назву позивача з Відкритого акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод»на Публічне акціонерне товариство «Любомирський вапняно-силікатний завод».

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 09 листопада 2012 року підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві на позов (а.с.57-59) та його представник у судовому засіданні 09 листопада 2012 року заборгованість в сумі 34 510 грн. 56 коп. визнали. Вимоги позивача в частині стягнення пені вважають неправомірними, оскільки, умовами договорів на виконання робіт по ремонту автодороги в с.Нова Любомирка № 27/127 від 29.09.2009 р. та від 01.11.2009 р. не передбачено відповідальності Відкритого акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод»за невиконання обов`язку щодо оплати виконаних генпідрядником робіт у вигляді штрафу або пені. Відповідач зазначає, що правові підстави для застосування до нього штрафних санкцій відсутні, а тому нарахована позивачем пеня стягненню не підлягає.

Також відповідач зазначає, що позивачем не враховано норму ч.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи вищевикладене просить суд відмовити в позові в частині стягнення пені.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора та представників сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Любомирський вапняно-силікатний завод»(замовник, власник) та філія «Рівненський райавтодор»ДП «Рівненський облавтодор»(генпідрядник) уклали договір № 27/127 на виконання робіт по ремонту автодороги в с.Нова Любомирка, за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник зобов`язується в межах своєї долі договірної ціни виконати ремонт автодороги в с.Нова Любомирка згідно затвердженого власником кошторису (а.с.10-11).

Згідно п.3.1. договірна ціна вартості робіт, що доручені для виконання генпідряднику у 2009 р. становить 139 511 грн. з ПДВ. За умовами п.3.2. договору доля замовника становить 62 780 грн. з ПДВ.

01 листопада 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Любомирський вапняно-силікатний завод»(замовник, власник) та філія «Рівненський райавтодор»ДП «Рівненський облавтодор»(генпідрядник) уклали договір на виконання робіт по ремонту автодороги в с.Нова Любомирка (а.с.12-13). Відповідно до п.1 вказаного договору замовник доручає, а генпідрядник зобов`язується в межах своєї долі договірної ціни виконати ремонт автодороги в с.Нова Любомирка згідно затвердженого власником кошторису.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що договірна ціна вартості робіт, що доручені для виконання генпідряднику у 2009 р. становить 139 511 грн. з ПДВ, доля замовника становить 8 000 грн. з ПДВ (п.2.2.).

Пунктами 3.3. договорів визначено, що розрахунки за чинними договорами провадяться в наступному порядку та строки:

- авансування в розмірі до 30 % від вартості дольової участі до початку виконання робіт;

- в подальшому розрахунки за фактично виконані будівельно- монтажні роботи проводяться щомісяця на підставі актів форми № КБ-2в, довідки форми № КБ-3 на протязі 15 днів після їх підписання Замовником.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року (а.с.15-16) позивач здав, а відповідач прийняв виконані роботи на суму 68 780 грн. 00 коп.

Відповідно до п.2.2.1 та п.2.3.1. договорів замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виконані генпідрядником роботи, відповідно до умов договору.

Проте, в порушення умов договорів оплата виконаних робіт відповідачем проведена частково шляхом сплати коштів, проведенням взаємозаліків та надання послуг на загальну суму 34 269 грн.44 коп., що підтверджується матеріалами справи (а.с.17-30, 46-52, 75). Станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в сумі 34 510 грн. 56 коп., яка ним не заперечується.

27 січня 2012 року позивач направив відповідачу претензію № 69 від 25.01.2012 року у якій просив погасити заборгованість (а.с.31-32). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивачем виконані роботи та суму 68 780 грн. 00 коп., що підтверджується актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2009р., підписаними сторонами без зауважень та скріпленими печатками сторін.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,- достроково.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.(ч.2 ст.530 ЦК України).

Частина 4 статті 882 даного Кодексу передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до норм чинного законодавства і умов договорів Публічне акціонерне товариство «Любомирський вапняно-силікатний завод»мало оплатити прийняті роботи, однак відповідач не виконав договірні зобов'язання та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що сума бору підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, визнається відповідачем і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 510 грн. 56 коп. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вимоги ст.625 ЦК України прокурор та позивач просять стягнути з відповідача 9 162 грн. 52 коп. інфляційних втрат за період з січня 2010 року по вересень 2012 року включно та 3 907 грн. 36 коп. 3 % річних за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р.

Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Перевіривши наданий суду розрахунок суми інфляційних втрат (а.с.77-78) суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 162 грн. 52 коп. підлягають частковому задоволенню в сумі 7 349 грн. 04 коп., оскільки позивачем при розрахунках інфляційних втрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100% (у квітні-липні 2010р., липні-серпні 2011 р., травень - серпень 2012 р.). вказаної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 05.04.2011 N 23/466.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 3 907 грн. 36 коп. нарахованих за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р. є підставною і підлягає задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача (а.с.78).

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Покликаючись на ч.1 ст.230 ГК України прокурор та позивач просять стягнути з відповідача 10 755 грн. 95 коп. пені, нарахованої за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р.

Відповідно до положень ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Всупереч вищевказаному сторонами не дотримано вимоги щодо письмової форми забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки, а саме пені. Відтак позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 755 грн. 95 коп. задоволенню не підлягає.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод»(35321, Рівненська область, Рівненський район, с.Нова Любомирка, вул.Промислова, буд.1, код 05467240) на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Остафова, 7, код 31994540) 34 510 грн. 56 коп. основного боргу, 3 907 грн. 36 коп. 3% річних та 7 349 грн. 04 коп. втрат від інфляції.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод»(35321, Рівненська область, Рівненський район, с.Нова Любомирка, вул.Промислова, буд.1, код 05467240) в доход державного бюджету України 1 262 грн. 71 коп. судового збору.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.11.2012р.

Суддя Войтюк В.Р.