Постанова

від 07.11.2012 по справі 5006/47/10пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.11.2012р. справа № 5006/47/10пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівПринцевської Н.М , Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача:Снігаренко Н.Ю. за довір. № 60-12 "Д" від 03.04.2012р. від відповідача:Андрєєва О.А. за довір. б/н від 09.01.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2012р. по справі№ 5006/47/10пд/2012 (Фурсова С.М.) за позовомпублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко Продукт" м. Артемівськ Донецької області провизнання недійсним пункту 7.3 договору № 3120 від 06.07.2010р. про постачання електричної енергії В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області (головуючий - Фурсова С.М., судді - Величко Н.В., Архипенка О.М.) рішенням від 20.08.2012р. відмовив у задоволенні позовних вимог публічному акціонерному товариству "ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області (далі - ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго") до товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко Продукт" м. Артемівськ Донецької області (далі - ТОВ "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко Продукт") про визнання недійсним пункту 7.3. договору № 3120 від 06.07.2010р. про постачання електричної енергії, з посиланням на безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2012р. по справі № 5006/47/10пд/2012 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки пункту 6.21. Правил користування електроенергії, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996р. № 28 (далі - Правила) та пункту 7.3. договору № 3120 від 06.07.2010р. про постачання електричної енергії. Крім того, заявник вважає, що суд не звернув увагу на те, що спірним пунктом договору встановлений інший порядок нарахування вартості електричної енергії в період приведення розрахункового обліку у відповідність до вимог нормативно-технічної документації, ніж встановлений п. 6.21 Правил, що є відступом від умов типового договору на постачання електричної енергії.

Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції в порушення положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України надав преюдиціальне значення оцінюючим судженням, викладеним у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. при вирішенні справи № 5006/25/9пд/2012, ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Відповідач рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2012р. по справі № 5006/47/10пд/2012 вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко Продукт" про визнання недійсним пункту 7.3 договору № 3120 від 06.07.2010р. про постачання електричної енергії, посилаючись на те, що зазначений пункт не передбачений Типовим договором на постачання електричної енергії, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики (далі - Типовій договір) та не відповідає нормам Правил, зокрема п. 6.21. Вважає, що норми спірного пункту суперечать нормам законодавства та позбавляють позивача права на отримання від відповідача плати за спожиту електроенергію у період приведення ним розрахункового обліку у відповідність до нормативно-технічних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2010р. між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго»(правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»(далі -Постачальник) та ТОВ «Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування «Еко Продукт» (далі -Споживач) було укладено договір № 3120 про постачання електричної енергії (далі -Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 3200,0 кВт, а останній оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Господарський суд, враховуючи зміст пункту 9.5. Договору та відсутність доказів заяв сторін про припинення дії договору дійшов обґрунтованого висновку про те, що дія договору пролонгована і він є чинним.

Предметом даного спору є визнання недійсним пункту 7.3 договору № 3120 від 06.07.2010р. про постачання електричної енергії.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання договору недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону; додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено судом першої інстанції, спірний договір вчинений в належній формі, підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-208 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Споживач зобов'язаний виконувати умови договору, Правил користування електричною енергією, інших нормативно-правових актів та технічних документів, а у разі їх порушення несе відповідальність згідно з законодавством України.

Розділом 2 Договору передбачено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язані керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією.

У пункті 7.3 Договору сторони визначили:

"Якщо середньомісячне споживання електроенергії споживача за будь-якою точкою обліку протягом 2 послідовних місяців нижче визначеного пунктом 3.4 ПКЕЕ, постачальник протягом 10 днів наступного розрахункового місяця звертається до власника відповідних засобів обліку щодо приведення стану обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів.

У разі звернення до власника засобів обліку споживача або електропередавальної організації, або постачальника електричної енергії щодо невідповідності обліку вимогам ПУЕ або технічним характеристикам заводу-виробника засобів обліку сторонами складається акт про невідповідність метрологічних характеристик, у якому, в тому числі, зазначається термін приведення засобів обліку їх власником за його рахунок у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку.

Термін приведення обліку у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку має не перевищувати 1 місяць (для обліку в мережах 0,4 кВ) та 3 місяця (для обліку в мережах 6 кВ).

У разі відмови представника власника засобу обліку від підпису в акті робиться відповідний запис. У цьому випадку акт вважається дійсним, які він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками сторони, що складає акт.

До закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не буде приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів у терміни зазначені в акті, то визначення обсягу та вартості спожитої електроенергії здійснюються згідно додатка 4 «Порядок визначення обсягу електричної енергії та його вартості у разі завантаження схеми обліків нижче мінімально допустимого рівня та у разі невідповідності температурного режиму експлуатації засобів обліку вимогам, визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку»до цього Договору".

Позивач просить визнати зазначений пункт Договору недійсним, посилаючись на його невідповідність Типовому договору, зокрема, на те, що відповідний пункт не передбачений Типовим договором, та що спірний пункт Договору встановлює порядок здійснення розрахунків, який суперечить умовам п. 6.21 Правил.

Інших підстав визнання п. 7.3. Договору недійсним позов не містить, також позивач просить визнати недійсним п. 7.3. взагалі, а не його окрему частину.

При цьому, слід зазначити, що спірний п. 7.3. Договору містить п"ять абзаців, і який саме з них суперечить законодавству ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в позові не зазначило.

Колегія суддів апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст спірного пункту Договору встановила наступне:

Абзац перший п. 7.3. Договору викладено відповідно до п. 7.3. Типового договору.

Абзац другий п. 7.3. Договору повністю відповідає абзацу другому пункту 3.4. Правил в редакції постанови НКРЕ України від 22.11.2006р. № 1497.

Абзац третій п. 7.3. Договору відповідає редакції абзацу третього Правил, який визначає термін приведення обліку у відповідність до вимог Правил улаштування електроустановок або до технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку.

Абзац четвертий спірного пункту Договору про наслідки відмови власника засобу обліку від підпису в акті повністю відповідає змісту абзацу четвертого п. 3.4. Правил.

Абзац п"ятий п. 7.3. Договору визначає, що "до закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не буде приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів у терміни зазначені в акті, то визначення обсягу та вартості спожитої електроенергії здійснюються згідно додатка 4 «Порядок визначення обсягу електричної енергії та його вартості у разі завантаження схеми обліків нижче мінімально допустимого рівня та у разі невідповідності температурного режиму експлуатації засобів обліку вимогам, визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку»до цього Договору" та відповідає абзацу третьому п. 6.21. Правил з конкретизацією, що термін приведення розрахункового обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів зазначається в акті.

При цьому, відповідного пункту Типовий договір не містить загалі, тому посилання позивача на невідповідність спірного пункту Договору умовам Типового договору, є безпідставними.

Відсутність в Типовому договорі умов, які сторони визначили при укладанні договору не є підставою для визнання таких умов недійсними.

Крім того, згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

За таких обставин, позивач не довів, що п. 7.3. Договору є недійсним з підстав невідповідності умовам Типового договору.

Посилання позивача на невідповідність спірного пункту Договору пункту 6.21 Правил також не доведено, оскільки позивач не визначив, яким саме приписам п. 6.21. Правил не відповідає пункт 7.3. взагалі або його окрема частина.

Позивач також не довів, що наявність в абзаці п"ятому зазначеного пункту посилань на визначення в акті терміну приведення розрахункового обліку у відповідність до нормативно-технічної документації робить умови спірного пункту недійсними, оскільки з врахуванням абзацу третього пункту 3.4. Правил акт складається Постачальником і навіть у разі відмови представника власника засобу обліку від підпису, акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками сторони, що складає акт.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено підстав недійсності спірного пункту Договору, викладених в позовній заяві.

При цьому, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відносно висновків суду про законність пункту 7.3. Договору, викладених в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. у справі № 38/301пд.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2012р. по справі № 5006/47/10пд/2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2012р. по справі № 5006/47/10пд/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. г/с Дон. обл.