Постанова

від 14.02.2013 по справі 5006/47/10пд/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. Справа № 5006/47/10пд/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І., суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.11.12 у справі№5006/47/10пд/2012 господарського судуДонецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування" провизнання недійсним пункту 7.3 договору від 06.07.10 №3120 про постачання електричної енергії за участю представників від: позивачаЄпішев О.В. (дов. від 22.01.13) відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко Продукт" про визнання недійсним пункту 7.3 договору № 3120 від 06.07.10 про постачання електричної енергії, посилаючись на те, що зазначений пункт не передбачений Типовим договором на постачання електричної енергії, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики та не відповідає нормам Правил, зокрема п. 6.21.

Рішенням господарського суду Донецької області (головуючий - Фурсова С.М., судді - Величко Н.В., Архипенка О.М.) від 20.08.12, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Колядко Т.М., суддів: Принцевської Н.М., Скакуна О.А.), в позові відмовлено повністю, з посиланням на безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, посилаючись на те, що п.7.3 договору № 3120 від 06.07.10 не передбачений Типовим договором на постачання електричної енергії, та не відповідає п. 6.21 ПКЕЕ.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 06.07.10 між сторонами укладений договір № 3120 про постачання електричної енергії, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 3200,0 кВт, а останній оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У пункті 7.3 Договору сторони визначили:

"Якщо середньомісячне споживання електроенергії споживача за будь-якою точкою обліку протягом 2 послідовних місяців нижче визначеного пунктом 3.4 ПКЕЕ, постачальник протягом 10 днів наступного розрахункового місяця звертається до власника відповідних засобів обліку щодо приведення стану обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів.

У разі звернення до власника засобів обліку споживача або електропередавальної організації, або постачальника електричної енергії щодо невідповідності обліку вимогам ПУЕ або технічним характеристикам заводу-виробника засобів обліку сторонами складається акт про невідповідність метрологічних характеристик, у якому, в тому числі, зазначається термін приведення засобів обліку їх власником за його рахунок у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку.

Термін приведення обліку у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку має не перевищувати 1 місяць (для обліку в мережах 0,4 кВ) та 3 місяця (для обліку в мережах 6 кВ).

У разі відмови представника власника засобу обліку від підпису в акті робиться відповідний запис. У цьому випадку акт вважається дійсним, які він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками сторони, що складає акт.

До закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не буде приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів у терміни зазначені в акті, то визначення обсягу та вартості спожитої електроенергії здійснюються згідно додатка 4 "Порядок визначення обсягу електричної енергії та його вартості у разі завантаження схеми обліків нижче мінімально допустимого рівня та у разі невідповідності температурного режиму експлуатації засобів обліку вимогам, визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку" до цього Договору".

Позивач просить визнати зазначений пункт Договору недійсним, посилаючись на його невідповідність Типовому договору, зокрема, на те, що відповідний пункт не передбачений Типовим договором, та що спірний пункт Договору встановлює порядок здійснення розрахунків, який суперечить умовам п. 6.21 Правил.

П. 7.3 Договору містить 5 абзаців. Абзац перший п. 7.3 Договору повністю відповідає п. 7.3 Типового договору. Абзац другий п. 7.3 Договору повністю відповідає абзацу другому пункту 3.4 Правил в редакції постанови НКРЕ України від 22.11.06 № 1497. Абзац третій п. 7.3 Договору відповідає редакції абзацу третього Правил, який визначає термін приведення обліку у відповідність до вимог Правил улаштування електроустановок або до технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку. Абзац четвертий спірного пункту Договору про наслідки відмови власника засобу обліку від підпису в акті повністю відповідає змісту абзацу четвертого п. 3.4. Правил.

Абзац п'ятий п. 7.3. Договору визначає, що "до закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не буде приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів у терміни зазначені в акті, то визначення обсягу та вартості спожитої електроенергії здійснюються згідно додатка 4 "Порядок визначення обсягу електричної енергії та його вартості у разі завантаження схеми обліків нижче мінімально допустимого рівня та у разі невідповідності температурного режиму експлуатації засобів обліку вимогам, визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку" до цього Договору" та відповідає абзацу третьому п. 6.21 Правил з конкретизацією, що термін приведення розрахункового обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів зазначається в акті.

При цьому, відповідного пункту Типовий договір не містить взагалі. На цій підставі суди відмовили в позові з посиланням на те, що відсутність в Типовому договорі умов, які сторони визначили при укладанні договору не є підставою для визнання таких умов недійсними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне. За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, відповідно до ч.5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; відповідно до ч.6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналізуючи вищевказані правові норми, Вищий господарський суд України приходить до висновку, за змістом ст. 215 та 203 Цивільного кодексу України, підставами недійсності договору можуть бути: дефект форми, дефект волі, дефект закону. Позивач посилається на те, що договір (п.3.6 та 5.1) укладений з дефектом закону, зокрема, ці положення договору суперечать положенням типового договору, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 212 від 10.02.11.

Втім, такі посилання скаржника не відповідають дійсності, оскільки відсутність в Типовому договорі умов, які сторони визначили при укладанні договору не є підставою для визнання таких умов недійсними. Крім того, згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. За таких обставин, судами зроблено вірний висновок, про необхідність відмови в позові.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.12 у справі №5006/47/10пд/2012 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій