Рішення

від 07.11.2012 по справі 5023/3878/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р.Справа № 5023/3878/12 вх. № 3878/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Шилов С.Ю.

за участю представників сторін: прокурора - Хряк О.О. посвідчення №38 від 15.11.2011 року, наказ №2109К від 04.10.2012 року; Дементьєв М.В. службове посвідчення №009112 від 13.10.2012 року,

позивача - не з'явився,

відповідача - Кондрацький В.О. за довіреністю №66/1 від 20.09.2012 року, Бєляєва О.Б. за довіреністю №67 від 08.10.2012 року,

розглянувши справу за позовом Прокурора Зміївського району Харківської області м. Зміїв в інтересах держави в особі Зміївської районної державної адміністрації м. Зміїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельно-оздоровчий комплекс "ZS клуб", с. Тимченки

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Зміївського району Харківської області м. Зміїв в інтересах держави в особі Зміївської районної державної адміністрації м. Зміїв звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельно-оздоровчий комплекс "ZS клуб", с. Тимченки про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року та стягнення шкоди у сумі 636,26 грн. В обґрунтування позовних вимог, прокурор та позивач посилається на порушення з боку відповідача умов договору та положень ст. 61, 96, 168 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 24.09.2012 року о 11:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2012 року розгляд справи було відкладено на 08.10.2012 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 17.10.2012 року о 12:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 24.10.2012 року о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 07.11.2012 року о 12:00 годині. Крім того, зазначеною ухвалою суду було клопотання (вх. 17357) прокурора про продовження строку розгляду справи - задоволено. Строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, до 13 листопада 2012 року.

До господарського суду Харківської області 07.11.2012 року від представника відповідача надійшов супровідний лист (вх.18219), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Прокурор в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте, до матеріалів справи, проте з наданих 01.11.2012 року пояснень (вх. № 394), в яких позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задовольнити. (а.с.99)

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Надав пояснення по суті справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор, Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства в діяльності ТОВ «Готельно-оздоровчий комплекс «28 клуб».

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.06.2012 державного інспектора сільського господарства в Харківській області Рєпіна О.І., встановлено, що ГОВ «Готельно-оздоровчий комплекс «28 клуб» використовує земельну ділянку за межами с. Тимченки, Тимченківської сільської ради, Зміївського району, Харківської області, площею 2,5372 га для організації зони відпочинку па підставі договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003, який зареєстровано у Зміївському районному відділі земельних ресурсів від 14.05.2003 №65.

На вказаній земельній ділянці на підставі рішення господарського суду Харківської області справа №11/126-09 від 07.07.2009 року розташовані споруди бази відпочинку ТОВ «Готельно-оздоровчий комплекс «28 клуб».

Крім того, обстеженням орендованої земельної ділянки встановлено, що на території бази ведуться будівельні роботи 2 споруд загальною площею 0,0109 га на відстані близько 10 метрів від урізу річки Мжа, що суперечить вимогам ст. 61 Земельного кодексу України.

Крім цього, в супереч умовам вказаного договору оренди земельної ділянки, а саме п. 3.2.2., на проведення будівельних робіт не надано згоду орендодавця землі (Зміївської районної державної адміністрації), що призводить до недодержання режиму використання земельної ділянки під об'єктами будівництва і є нецільовим використанням цим земель і одночасно порушує вимоги ст. 96 Земельного кодексу України.

За результатами вказаної перевірки державним інспектором сільського господарства в Харківській області Рєпіним О.І. складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.07.2012 №000425, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.07.2012 №000011 та внесено припис про усунення порушень від 03.07.2012 №001242.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.07.2012 №000011, складеного державним інспектором сільського господарства в Харківській області Репіним О.І. було скасовано Постановою Київського районного суду м.Харкова від 18.10.2012 року у справі №2018/11718/12/07 (а.с. 98)

Також, за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором сільського господарства в Харківській області Рєпіним 0.1. здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, яка склала 636,26 гри.

Зазначені підстави, й стали підставою звернення прокурора з позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом 08.05.2003 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки. (а.с. 18)

п.2.5.1. Договору, передбачено, що обов'язковими для діяльності орендаря є обмеження щодо використання земельної ділянки: додержання вимог земельного та лісового законодавства і умов цього договору.

З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.06.2012 державного інспектора сільського господарства в Харківській області Рєпіна О.І., встановлено, що ГОВ «Готельно-оздоровчий комплекс «28 клуб» (а.с. 12), вбачається, що ведуться будівельні роботи 2 споруд загальною площею 0,0109 га на відстані близько 10 метрів від урізу річки Мжа, що суперечить вимогам ст. 61 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та па островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, влаштування літніх таборів для худоби, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо, миття та обслуговування транспор тних засобів і техніки.

Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та па островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, влаштування літніх таборів для худоби, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, мигія та обслуговування транспортних засобів і техніки, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, ско томогильників, полів фільтрації тощо.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

З наданих відповідачем документів, а саме Рішення сесії №7 від 19.02.2007 року "Про надання дозволу на реконструкцію з розширення зони відпочинку по вул.Миру, 1, с.Тимченки Зміївського району Харківської області", вбачається, що відповідачу було надано дозвіл на реконструкцію з розширенням зони відпочинку по вул.Миру, 1, с.Тимченки Зміївського району Харківської області, крім того зобов'язано заявника одержати архітектурно-планувальне завдання на розробку робочого проекту в відділі містобудування та архітектури Зміївської райдержадміністрації, розробити та погодити робочий проект на об'єкт у встановленому чинним законодавством порядку та ін.

На виконання зазначеного розпорядження було одержано архітектурно -планувальне завдання на проектування об'єкту архітектури для реконструкції, розроблено робочий проект, було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт та ін.

Проте, судом також встановлено, що зазначені об'єкти, які будуються (реконструкція з розширенням зони відпочинку по вул.Миру, 1, с.Тимченки Зміївського району Харківської області) не оспорюється прокурором та позивачем, в даному випадку розглядаються інші будівельні роботи 2 споруд загальною площею 0,0109 га на відстані близько 10 метрів від урізу річки Мжа, тому безпідставні посилання відповідача на те, що всі дозволи були отримані відповідачем, адже матеріали справи спростовують зазначені твердження.

Адже, в матеріалах справи міститься не лише, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.06.2012 року, складений державним інспектором сільського господарства в Харківській області Рєпіна О.І., протокол про адміністративне правопорушення від 03.07.2012 №000425, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.07.2012 №000011 та внесено припис про усунення порушень від 03.07.2012 №001242.

Як встановлено судом, постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.07.2012 №000011, складеного державним інспектором сільського господарства в Харківській області Репіним О.І. було скасовано Постановою Київського районного суду м.Харкова від 18.10.2012 року у справі №2018/11718/12/07.

Постановою Київського районного суду м.Харкова від 18.10.2012 року у справі №2018/11718/12/07, встановлено, що 03.07.2012 року державним інспектором сільського господарства в Харківській області Рєпіним О.І. розглянуто протокол від 03.07.2012 року № 000425 та встановлено нецільове використання земельної ділянки, а також невиконання умов зняття та перенесення, збереження родючого шару ґрунту при будівництві, чим порушено вимоги СТ..СТ. 96. 168 ЗК України та спричинено шкоду у розмірі 816.22 гривні. Згідно постанови № 000011 від 03.07.2012 року, що прийнята за результатами розгляду вказаного протоколу, виконуючого обов'язки директора ТОВ «ГОК 25 -клуб» Тарасенко О.О. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст. 53, 53-3 КпАП України та накладено штраф у розмірі 850 гривень.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 03.07.2012 року № 000425 державним інспектором сільського господарства в Харківській області Рєпіним О.І. при перевірці дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель ТОВ «ГОК 25 -клуб» встановлено, що 19.03.2012 року проводять роботи по будівництву двох споруд загальною площею 0.0109 га на земельній ділянці, яка використовується згідно договору оренди землі, за реєстраційним номером 65 від 14.05.2003 року. Роботи проводяться на відстані близько 10 метрів від урізу води, без згоди орендодавця на будівництво, що призводить до недодержання режиму використання земельної ділянки і є нецільовим використанням, не отримано дозволу на зняття та переміщення ґрунтового шару, що є порушенням ст..ст. 61. 96. 168 ЗК України.

Постанова, вмотивована тим, що згідно ч. 1 ст. 38 КпАП України адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Оскільки в протоколі зазначено, що правопорушення вчинено 19.03.2012 року, зі змісту протоколу не встановлено, що правопорушення є триваючим, суд приходить до висновку, що двомісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності збіг 19.05.2012 року, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Постановою Київського районного суду м.Харкова від 18.10.2012 року у справі №2018/11718/12/07, встановлено, що при складанні протоколу державним інспектором не встановлено, хто на момент вчинення правопорушення очолював ТОВ «ГОК 23 -клуб», хто був відповідальним за будівництво. В протоколі зазначено, що Тарасенко О.О. порушено ст.ст. 61, 96. 168 ЗК України, а в постанові зазначено про порушення ним ст.ст. 96. 168 ЗК України, про статтю 61 ЗК України не згадано.

З урахуванням викладеного зазначеною Постановою Київського районного суду м.Харкова, було скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.07.2012 №000011, складеного державним інспектором сільського господарства в Харківській області Репіним О.І.

Суд зазначає, що сам по собі факт порушення вимог чинного законодавства, а саме: нецільове використання земельної ділянки, а також невиконання умов зняття та перенесення, збереження родючого шару ґрунту при будівництві, чим порушено вимоги СТ..СТ. 96. 168 ЗК України та те, що роботи проводяться на відстані близько 10 метрів від урізу води, без згоди орендодавця на будівництво, що призводить до недодержання режиму використання земельної ділянки і є нецільовим використанням, не отримано дозволу на зняття та переміщення ґрунтового шару, що є порушенням ст..ст. 61. 96. 168 ЗК України, відповідачем оспорено не було та доказів на спростування зазначених порушень суду також не надано.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Загальні підстави виникнення права у наймодавця вимагати розірвання договору найму визначені статтею 783 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Спір у даній справі виник у зв'язку з порушення відповідачем вимог чинного законодавства, а саме: нецільове використання земельної ділянки, а також невиконання умов зняття та перенесення, збереження родючого шару ґрунту при будівництві, чим порушено вимоги СТ..СТ. 96. 168 ЗК України та те, що роботи проводяться на відстані близько 10 метрів від урізу води, без згоди орендодавця на будівництво, що призводить до недодержання режиму використання земельної ділянки і є нецільовим використанням, не отримано дозволу на зняття та переміщення ґрунтового шару, що є порушенням ст..ст. 61. 96. 168 ЗК України, що суперечить п. 2.5. , 3.2.2., 4.3. Договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги прокурора, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки, є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, прокурором заявлено до стягнення шкоди в розмірі 636,26 грн. заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Зазначений розрахунок зроблений за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором сільського господарства в Харківській області Рєпіним 0.1. здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, яка склала 636,26 грн.

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (з наступними змінами і доповненнями від 14.01.2004 р.) затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, згідно якого відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Крім того, ст. 156 Земельного кодексу України, на відміну від п.5.1 Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009р. №130/09, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як не оформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування, у зв'язку з чим відповідний пункт Порядку суперечить імперативним приписам п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, але не актами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екологи та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.

Згідно п.3.7. цієї Постанови власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 963.

Згідно п.3.7. цієї Постанови власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №963.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, є акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки та розрахунок збитків - в їх сукупності.

Проте, прокурором в супереч викладеним положенням закону, прокурором надано до матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення, який станом на момент розгляду справи скасований Постановою Київського районного суду м.Харкова від 18.10.2012 року у справі №2018/11718/12/07.

Отже, суд дійшов висновку, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження своїх вимог про стягнення шкоди в розмірі 636,26 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, вони не підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим суд відмовляє в цій частині.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи обставини справи судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 287 Податкового кодексу України, ст.ст.19, 20, 24,123, 124, 126, 156, 157 Земельного кодексу України, статтями 11,16, 22, 202, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 179, 193, 224 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року, який укладений між Зміївською районною державною адміністрацією (63404, Харківська область, м.Зміїв, вул.Леніна, 9, код ЄДРПОУ 040596639) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельно-оздоровчий комплекс "ZS клуб" (63413, Харківська область, село Тимченки, вул.Миру, будинок, 1, код ЄДРПОУ 23919450), який зареєстровано у Зміївському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земель вчинено запис від 14.05.2003 №65.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельно-оздоровчий комплекс "ZS клуб" (63413, Харківська область, село Тимченки, вул.Миру, будинок, 1, код ЄДРПОУ 23919450) привести земельну ділянку площею 2,5373 га у придатний до використання стан.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельно-оздоровчий комплекс "ZS клуб" (63413, Харківська область, село Тимченки, вул.Миру, будинок, 1, код ЄДРПОУ 23919450) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова у Харківській області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 1073,00 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення шкоди в розмірі 636,26 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 09.11.2012 р.

Суддя Буракова А.М.

5023/3878/12