Постанова

від 06.11.2012 по справі 36/5005/6296/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2012 року Справа № 36/5005/6296/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 26.09.12 р.);

від відповідача-1: ОСОБА_2 (дов. № 654 від 03.04.12 р.);

від відповідача-2: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача-3: ОСОБА_3 (дов. № 7/11-2533 від 23.12.11 р.);

від відповідача-4: ОСОБА_3 (дов. № 7/11-2533 від 23.12.11 р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 м. Дніпропетровськ та Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2012 р . у справі № 36/5005/6296/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" м.Дніпропетровськ

до В-1: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 м. Дніпропетровськ;

В-2: Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ;

В-3: Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ;

В-4: Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору; визнання незаконними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 28.09.2012 р. у справі № 36/5005/6296/2012 (суддя Соловйова А.Є.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" м. Дніпропетровськ до В-1: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 м. Дніпропетровськ; В-2: Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ; В-3: Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ; В-4: Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору; визнання незаконними та скасування рішень.

Визнано недійсним договір № 200 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений 27.02.2012 р. між комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 м. Дніпропетровськ стосовно майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2 875 м 2 .

Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Дніпропетровської міської ради ІV скликання від 28.12.2011 року №9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста" в частині затвердження в Додатку №3 в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та проведення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2 875 м 2 .

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.05.2012 року № 452 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську" в частині затвердження в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2 875 м 2 .

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" м. Дніпропетровськ судовий збір у розмірі 268,25 грн.

Стягнуто з комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" м. Дніпропетровськ судовий збір у розмірі 268,25 грн.

Стягнуто з Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" м. Дніпропетровськ судовий збір у розмірі 268,25 грн.

Стягнуто з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" м. Дніпропетровськ судовий збір у розмірі 268,25 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує у скарзі, що без посилання на будь-які докази та залучення ТОВ "Підприємство гаражного і технічного обслуговування" до участі в розгляді справи, суд безпідставно визнав встановленими такі обставини, як відведення комунальному підприємству гаражного і технічного обслуговування земельної ділянки площею 12870 кв.м під організацію стоянки, отримання цим підприємством всіх необхідних дозволів на будівництво, отримання цим же підприємством акту введення в експлуатацію та проведення технічної інвентаризації нерухомого майна органами БТІ, а також й ту обставину, що позивач більше 20 років користувався стоянкою та був попереднім власником нерухомого майна й землекористувачем.

Скаржник вважає, що суд також неправильно застосував положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, оскільки продавець -ОСОБА_5, як попередній власник будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1, не мала у користуванні земельну ділянку за цією адресою, що виключає можливість переходу права користування земельною ділянкою до ТОВ "Перемога Плюс", як набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 21.04.10 р.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі щодо позовних вимог з визнання частково незаконними та часткового скасування рішень Дніпропетровської міської ради та виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, оскільки вказані рішення не регулюють земельні відносини, визначення яких наведене в ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України, а оскарження таких рішень повинно відбуватися за правилами адміністративного судочинства.

Оспорюваний договір не може бути визнаний недійним, оскільки він не набрав чинності відповідно до п. 10.1 цього договору, при цьому сам договір відповідає частинам першій -третій, п'ятий та шостій ст. 203 ЦК України та не є нікчемним.

Дніпропетровська міська рада також не погодилася з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить відновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 23.10.2012 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд відновив пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та прийняв апеляційну скаргу до розгляду.

Дніпропетровська міська рада просить у скарзі скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та таким, що містить невідповідні висновки, викладені у рішенні суду.

Скаржник вказує у скарзі, що перша вимога позовної заяви містить спір при укладанні господарських договорів та підвідомчий господарському суду.

Друга та третя вимоги позовної заяви містить спір юридичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, тому спір підвідомчий адміністративному суду.

Скаржник вважає, що при прийнятті позову судом першої інстанції порушено норму ст. 58 ГПК України, відповідно до якої не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства.

Скаржник не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що об'єкт нерухомості експлуатується як автостоянка, адже цільове призначення об'єкта було визначено з моменту його створення першим власником -КП "Підприємство гаражного і технічного обслуговування" з огляду на те, що за договором купівлі-продажу ТОВ "Перемога Плюс" були придбані виключно будівлі та споруди, при цьому площа мощення зазначеним договором не зазначена. Від так, судом не були досліджені умови договору купівлі-продажу будівель та споруд, а також не надана правова оцінка щодо того, чи є ТОВ "Перемога Плюс" правонаступником КП "Підприємство гаражного і технічного обслуговування".

Скаржник вказує у скарзі, що у позивача відсутній документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, тому він вважає, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

У відзиві на апеляційні скарги ТОВ "Перемога Плюс" просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційні скарги без задоволення, оскільки вважає, що при прийнятті рішення було у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає доводи, викладені в апеляційних скаргах не обґрунтованими, та такими, що не повинні підлягати задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції в якості додатків до позовної заяви позивачем було додано договір купівлі-продажу від 21.04.2010 р. , відповідно до п.2 якого будівлі та споруди автостоянки № 19 належать продавцю гр. ОСОБА_6 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.2009 р. , справа № 2-3400/2009.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про визнання за позивачем права власності на будівлі та споруди, що знаходяться на автостоянці № 19, що знаходиться на земельній ділянці площею 1,2870 га, за адресою: АДРЕСА_1, суд виходив з того, що будівництво зазначених будівель та споруд було здійснено колишнім їх власником на земельній ділянці, що була відведена у встановленому законом порядку для цієї мети, беручи до уваги, що побудовані об'єкти нерухомості були прийняті відповідними комісіями до експлуатації, а визнання за позивачем права власності на такі об'єкти нерухомого майна не порушує права третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.2009 р. у справі № 2-3400/2009 набрало законної сили, було повністю виконано сторонами цивільного провадження.

Відповідно до ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Скаржник не погоджується з твердженнями апелянтів щодо самовільного зайняття позивачем спірної земельної ділянки, оскільки у зв'язку з набуттям у встановленому порядку товариством права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на спірній земельній ділянці, в силу положень ст. 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, товариство набуло переважне право й на оформлення правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки на умовах та в об'ємі, що були встановлені для попереднього землекористувача -КП ПГіТО.

Не згоден позивач і з твердженням скаржників, що даний спір підвідомчій адміністративному суду, оскільки справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Що стосується питання можливості об'єднання позовних вимог, то позивач зазначає, що, відповідно до статті 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Позовні вимоги ТОВ "Перемога Плюс" про визнання недійсним договору та визнання недійсними рішення і скасування рішень ДМР заявлені з однакових підстав, між собою є спільними та однорідними, з'ясування прав і взаємовідносин по яких потребує дослідження одних і тих же доказів та встановлення пов'язаних між собою обставин, тобто є правові підстави для об'єднання цих вимог в одній позовній заяві.

Позивач вважає посилання апелянтів на те, що спірний договір № 200 від 27.02.2012 р. не є чинним,оскільки не виконані умови п.10.1 щодо підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування, хибним і звертає увагу суду на те, що господарський суд Дніпропетровської обл. своїм рішенням від 22.05.12 р. по справі № 40/5005/3274/2012 зобов'язав КП "Міськавтопарк" передати ФОП ОСОБА_4 майданчик для паркування.

На думку позивача господарським судом Дніпропетровської обл. при постановленні оскаржуваного рішення було повністю досліджено та встановлено, що рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 9/19 від 28.12.2011 р. і рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 452 від 16.05.2012 р. були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та є незаконним в частині включення майданчика, що розташований на місці автостоянки позивача, у перелік спеціальних ділянок для паркування та передання їх на баланс комунального підприємства "Міськавтопарк".

Так, відповідач-3 і відповідач-4 не виконали вимоги п. 3 сесії Дніпропетровської міської ради ІУ скликання № 39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську" і п.п. 3.9, 3.10 Рішення сесії ДМР ІУ скликання № 72/17 від 30.11.2011 р. "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м.Дніпропетровську", а саме:

- не здійснили комплексну інвентаризацію майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Дніпропетровська;

- не забезпечили координацію та погодження робіт щодо визначення земельних ділянок, які відводяться для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів;

- не склали та не затвердили акт обстеження земельної ділянки;

- не з'ясували цільове призначення земельної ділянки по АДРЕСА_2;

- не скерували запити до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна;

- в порушення п. 7 та п. 8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1342 не отримали погодження Державтоінспекції МВС щодо розміщення майданчиків для паркування;

- в порушення ст. 35 Закону України "Про благоустрій населених пунктів " не розробили технічну документацію відносно майданчиків для паркування, як об'єктів благоустрою;

- в порушення ст. 760 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил паркування транспортних засобів, було передано у платне користування майданчик для паркування, який не існує в натурі, адже чинним законодавством України не передбачено їх самостійне створення користувачами, які не являються суб'єктами не муніципальної форми власності.

В результаті, без отримання відповідних даних, неправомірно, із порушенням прав та інтересів ТОВ "Перемога Плюс", земельна ділянка, на якій розташоване належне товариству нерухоме майно, була внесена до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів та передана на баланс комунального підприємства "Міськавтопарк".

Вищезазначене свідчить про те, що комунальне підприємство "Міськавтпарк" не мало законних підстав ставити собі на баланс майданчик для паркування, що розташований на земельній ділянці, на якій знаходяться належні товариству з обмеженою відповідальністю " Перемога Плюс " об'єкти нерухомості, оскільки вказані незаконні дії стали наслідком невиконання приписів відповідних рішень Дніпропетровської міської ради.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.04.2010 р. на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" придбало у ОСОБА_5 будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1: будівля літ. А-2 з прибудинковою а-1, пунктом технічного обслуговування літ. А-1, під А-1 загальною площею 76,7 кв.м., літ. А -сходи з площадкою, літ. В кіоск (тимчасовий), літ. Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р навіси, №1 огорожа, №2 ворота, №3 хвіртка, №4 огорожа. №5 ворота, № 6 шлагбаум, І -мощення, загальна площа -76,7 кв.м.

Право власності позивача на зазначені вище об'єкти підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26002380 від 29.04.2010 р.

Предметом вказаного договору купівлі-продажу нерухомості є будівлі та споруди, у тому числі опис допоміжних складових об'єкту нерухомості, до якого входить і мостіння - асфальт.

Згідно технічного паспорту загальна площа під будівлями, спорудами з урахуванням допоміжних складових складає 7 305,5 м 2 , під дорожнім покриттям -5 564,5м 2 , загальна площа земельної ділянки становить 12 870,0 м 2 .

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 замощенням є спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів. Замощення виконується на власному фундаменті - утрамбованому щебені по ущільненому ґрунтовому покриттю (глиняний замок) за допомогою бетонного чи асфальтобетонного покриття (відсутність замощення суттєво впливає на довговічність експлуатації будинку і тому фіксується в матеріалах інвентаризації детально).

Асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття, тротуару тощо. Тобто асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність об'єкту, складовою частиною якого воно є.

Отже, замощення не є самостійним об'єктом нерухомого майна, оскільки не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжна функція і окремо не підлягає інвентаризації із складанням окремого технічного паспорту, а підлягає відображенню в технічному паспорті як складова частина об'єкту нерухомості.

Відповідно до ст. 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бут відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Згідно ст. 188 Цивільного кодексу України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором

Отже, об'єкт нерухомості, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" на праві власності, є складною річчю, експлуатується як і попередніми власниками, за призначенням - автостоянка, яка складається з основної будівлі та допоміжних навісів, сходів огорожі та асфальтного мостіння, які разом представляють собою єдине ціле та не можуть використовуватися відокремлено від стоянки без її пошкодження або істотного знецінення.

Цільове призначення об'єкта як стоянки було визначено з моменту створення цього об'єкту його першим власником - колективним підприємством "Підприємство гаражного і технічного обслуговування", а потім, після зміни форми власності - товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство гаражного і технічного обслуговування".

Так, Комунальному підприємству гаражного і технічного обслуговування (першому власнику) було відведено земельну ділянку площею 12 870,0 м 2 під організацію стоянки. Після чого останнім було отримано усі необхідні дозволи на будівництво. Після завершення будівництва був отриманий акт введення в експлуатацію та проведено інвентаризацію нерухомості органами БТІ, оформлено техпаспорт із зазначенням опису об'єкту стоянки з площами будівлі та допоміжних складових об'єктів (у тому числі і мостіння - асфальту), що підтверджується Графічними та семантичними даними Державного земельного кадастру від 23.05.2012 р.

Таким чином, усі навіси, огорожі, асфальтне мостіння є складовою частиною об'єкту нерухомості, які не можуть використовуватися самостійно та пов'язані із основною річчю спільним призначенням та є її приналежністю, у зв'язку із чим на них розповсюджується тотожній правовий режим, а отже і норми Цивільного кодексу України та Конституції України про неприпустимість обмеження права власності.

Відповідно до ч.7 ст. 316 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

02.02.2011 року Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську", яким вирішено:

- затвердити Правила паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську;

- Управлінню ринків, місцевих податків і зборів департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради забезпечити доведення розрахункових прогнозованих сум збору за місця для паркування транспортних засобів до департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради;

- Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради: здійснити комплексну інвентаризацію майданчиків для паркування транспортних засобів вулицях і дорогах міста Дніпропетровська та забезпечити координацію та погодження робіт щодо визначення земельних ділянок, які відводяться для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.

30.11.2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 72/17 "Про внесення змін до рішення міської ради від 02.02.11 року № 39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську", відповідно до п.3.10 якого Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради протягом 3-х днів з дати затвердження акта обстеження (п.3.9 цих Правил), у разі необхідності подає запит до територіального підрозділу органу центральної виконавчої влади у сфері земельних відносин про наявність власника та/або законного користувача земельної ділянки, а також про цільове призначення земельної ділянки, на якій ініційовано розміщення майданчика для паркування транспортних засобів (до запиту обов'язково має бути додано картографічний матеріал М 1:500 з позначенням території ймовірного розташування майданчика для паркування транспортних засобів); у разі наявності на земельній ділянці будівель та/або споруд - подає запити до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна та/або наявності інформації про об'єкт у Переліку безхазяйного нерухомого майна та/або Переліку нерухомого майна, що може бути визнано від умерлою спадщиною.

28.12.2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста", внесені зміни до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста та встановлено, що подальший перелік спеціальних ділянок для паркування затверджується виконкомом за поданням виконавчого органу міської ради у сфері транспорту. Додатком № 3 до вказаного рішення був затверджений новий Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування, у тому числі, й стоянки, якими більш ніж 20 років користувалось товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство гаражного і технічного обслуговування" (попередній власник нерухомого майна та землекористувач).

Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання конкурсної комісії з визначення балансоутримувачів майданчиків для паркування транспортних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста від 06.02.2012 р., визначено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування та п.2 порядку денного визнане комунальне підприємство "Міськавтопарк" переможцем конкурсу з визначення балансоутримувачів майданчиків для паркування транспортних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста.

На підставі Правил паркування транспортних засобів у м . Дніпропетровську, затверджених рішенням міської ради від 02.02.2011 року № 39/8, з урахуванням змін, внесених рішенням сесії міської ради від 30.11.2011 року №72/17 та протоколу засідання постійної конкурсної комісії з питань транспорту, дорожнього господарства та зв'язку 27.02.2012 року між комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради (Балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Агент) був укладений договір № 200 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", відповідно до умов якого, Балансоутримувач зобов'язався передати Агенту майданчик для паркування транспортних засобів загальною площею 2875,0 м 2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у стані, придатному для забезпечення паркування транспортних засобів у кількості 250 машино-місць.

Відповідно до п.10.1 договору договір набуває чинності з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майданчику для паркування, який є невід'ємною частиною, та діє до проведення наступного конкурсу з визначення агентів на право обслуговування майданчика для паркування, передбаченого п.1.1 договору.

16 травня 2012 року виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради постановив рішення № 452 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську", яким затвердив новий Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську, у тому числі й стоянки, яка більш ніж 20 років користувалось товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство гаражного і технічного обслуговування" (попередній власник нерухомого майна та землекористувач).

В порушення вказаних рішень міської ради не було проведено інвентаризацію майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Дніпропетровська, запити до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна, також здійснено не було, подальші рішення сесії міськради та виконкому були постановлені за відсутності відповідних даних, а окрім того, за відсутності графічних та семантичних даних розташування майданчиків для паркування.

В результаті, без отримання відповідних даних, неправомірно, із порушенням прав та інтересів товариства, земельна ділянка, на якій розташоване належне товариству нерухоме майно та яка експлуатується з початку її створення більше 20 років як стоянка, була внесена до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів та передана на баланс комунального підприємства "Міськавтопарк".

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до п .5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" є власником будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі і мостіння - асфальт. Згідно технічного паспорту загальна площа під будівлями, спорудами займає з урахуванням допоміжних складових складає 7 305,5 м 2 , під дорожнім покриттям -5 564,5м 2 , загальна площа земельної ділянки становить 12 870,0 м 2 .

На вільній від будівель та споруд території, як складова річ об'єкта нерухомості, знаходиться допоміжна річ - мостіння (асфальтне покриття), яке хоча і не є нерухомим майном, однак має властивості допоміжної речі в розумінні ст. 186 Цивільного кодексу України та входить в опис нерухомого майна, що належить позивачу та складає з ним єдине ціле, у зв'язку із чим на нього розповсюджується тотожній правовий режим, а, отже, і норми Цивільного кодексу України та Конституції України про неприпустимість обмеження права власності.

Відповідно до п.1.2. Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2009 року №660/5 при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати частину першу статті 186 Цивільного кодексу України, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

В силу положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" перейшло переважне право на отримання земельної ділянки у користування, на умовах та в об'ємі, що були встановлені для попереднього землекористувача - власника нерухомості, у зв'язку із чим речове право позивача на користування земельною ділянкою підлягає захисту у судовому порядку на підставі ст. ст.396 Цивільного Кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 377 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказана земельна ділянка за даними Державного земельного кадастру м.Дніпропетровська № Ц/5729 від 23.05.2012 р. зареєстрована за землекористувачем - попереднім власником та особою, що здійснила побудову стоянки - комунальним підприємством Гаражного і технічного обслуговування. Отже, об'єкти нерухомості, що знаходяться у власності позивача, були оформлені за наявності у попереднього власника права користування земельною ділянкою для використання та експлуатації автостоянки у встановленому обсязі та об'ємах.

Таким чином, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

15.07.2011 позивач звернувся до Дніпропетровської міської ради з проханням підготувати відповідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню будівель та споруд. На даний час документи на право користування земельною ділянкою знаходяться в процесі оформлення для укладення договору оренди.

Отже, виходячи із приписів ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс", ставши власником будівель та споруд стоянки, отримало переважне право на оформлення документів для набуття спірної земельної ділянки в користування та правомірно ініціювало відповідне питання перед Дніпропетровською міською радою.

Таким чином, визначення спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно належне позивачу, як майданчика для паркування, є порушенням та невизнанням переважного права товариства на оформлення спірної земельної ділянки в користування, у зв'язку із чим таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав та іншими способами, передбаченими законом.

При постановленні на баланс та передачі майданчика для паркування транспортних засобів спірної земельної ділянки за договором третій особі, обставини щодо накладення меж земельної ділянки під стоянкою на межі земельної ділянки, яку планувалося облаштувати під паркування не були досліджені, відповідні графічні та семантичні дані щодо плану розташування паркування на місцевості не складалися та не надавалися, окрім того, взагалі не було встановлено, кому вказана ділянка належить на праві користування, та кому належать розташовані на ній об'єкти нерухомості. Також не було зроблено запитів до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна.

Вищезазначене свідчить про те, що комунальне підприємство "Міськавтопарк" не мало законних підстав ставити собі на баланс майданчик для паркування, що розташований на земельній ділянці, на якій знаходяться належні товариству з обмеженою відповідальністю "Перемога Плюс" об'єкти нерухомості, оскільки вказані незаконні дії стали наслідком невиконання приписів рішення Дніпропетровської міської ради №72/17 від 30.11.2011 року, а саме: не було проведено інвентаризацію та не було встановлено наявність власника та/або законного користувача земельної ділянки, а також цільове призначення земельної ділянки, не було встановлено власника нерухомості, що знаходиться на такій земельній ділянці.

Оспорюваний договір та рішення Відповідачів-3,4 суперечить положенням ст.760 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правилам паркування транспортних засобів, оскільки передбачає передачу у платне користування майданчиків для паркування, які не існують в натурі, адже чинним законодавством України не передбачено їх самостійне створення користувачами, які не являються суб'єктами не муніципальної форми власності.

Відповідно до ч .1 ст.760 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

Відповідно до п .7 та п.8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342 майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС згідно з місцевими правилами забудови.

Вказані положення Правил паркування кореспондуються з приписами ст.35 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до якої технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об'єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Окрім цього, відповідно до абз.1, 4 абз. 3, 4 Правил паркування транспортних засобів, відведені майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху

Таким чином, вищенаведені положення встановлюють вичерпний перелік вимог для ідентифікації майданчиків для паркування, яким передані за договором площадки не відповідають.

Так, за спірним договором № 200 АП від 27.02.2012 р. було передано майданчик для паркування, який фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного позивачу, при чому, на вказаній земельній ділянці відсутні жодні позначення або розмітка, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування.

Отже, відсутність технічної документації щодо узгодження з Державтоінспекцією МВС, відсутність позначень та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування, та, відповідно, як предмет найму, відсутні.

Вказані обставини свідчать про відсутність індивідуальних ознак, властивих даному виду майна.

Крім того, на договірних засадах суб'єкти приватного права можуть залучатися тільки для утримання вже облаштованих об'єктів благоустрою, якими являються і майданчики для паркування. Закон України "Про благоустрій населених пунктів" не передбачає покладення муніципалітетом таких функцій на інших, ніж підприємства муніципальної форми власності, осіб.

Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставах, порядку та спосіб, встановлених законами України.

Згідно зі змістом аб.1,2,4 ст.1 Закон України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт, який проводиться на території населеного пункту з метою раціонального використання, належного утримання та охорони. Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування, в тому числі вулично-дорожньої мережі, в тому числі стоянок, парковок з інженерними та допоміжними спорудами.

У відповідності до п.7 Правил паркування транспортних засобів - парковки являються об'єктом благоустрою. Законом України "Про благоустрій населених пунктів", чітко визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою.

Так, відповідно до п.7 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.

Таким чином, створення, облаштування об'єкту благоустрою комунальної власності не може бути покладено або передано третім особам. За останніми можуть бути закріплені тільки функції з утримання (і в жодному разі не зі створення, облаштування) об'єкту благоустрою і тільки після створення такого об'єкту в натурі.

Незважаючи на те, що відповідно до п.1.1 спірного договору передбачено надання Агенту саме "майданчика для паркування", в той же час, відповідно до п.2.2.2 та п.2.2.3 договору фактично встановлюється обов'язок Агента створити такий майданчик, зокрема: обладнати його та не гірше, ніж вимоги щодо обладнання і утримання майданчику для паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затвердженими правилами дорожнього руху та відповідним рішенням Дніпропетровської міської ради.

Спірний договір укладений з порушенням вимог 2.4, 2.7 Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затверджених рішенням міської ради від 02.02.2011 року № 39/8.

Так, згідно до Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затверджених рішенням міської ради від 02.02.3011 року № 39/8, з урахуванням змін, внесених рішенням сесії міської ради від 30.11.2011 року № 72/17 (надалі -Правила) встановлено правила визначення агентів з виконання конкурсних умов щодо організації та експлуатації майданчиків для паркування, вимоги щодо реєстрації майданчиків для паркування та порядок укладення договорів між Балансоутримувачем із агентами чи третіми особами.

Відповідно до п.2.4. Правил суб'єкт господарювання має право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчику для паркування транспортних засобів з моменту отримання в департаменті транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради відповідного свідоцтва про реєстрацію стосовно такого майданчика для паркування за формою (додаток).

Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради протягом 5 днів з моменту видачі зазначеного свідоцтва про реєстрацію надсилає відомості про це до органу державної податкової служби в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію майданчика для паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську серія 00005, вказане свідоцтво видане комунальному підприємству "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради на спеціально обладнаний майданчик для платного паркування за адресою АДРЕСА_1, площею 2875,0 м 2 , кількість місць для паркування 250, термін дії: з 27.02.2012 року до проведення конкурсу.

Як вбачається з обставин справи, особа Агента, якій Балансоутримувачем фактично передано права на організацію та експлуатацію майданчика для паркування (тобто виконання конкурсних умов), є такою, що визначена Балансоутримувачем самовільно, без затвердження такої особи конкурсною комісією та за відсутності видачі такій особі свідоцтва про реєстрацію майданчика для паркування.

Відповідно до п.2.7. Правил у разі, якщо конкурс з визначення агента не відбувся, Балансоутримувач має право узгоджувати з Департаментом зв'язку і транспорту Дніпропетровської міської ради та постійною комісією з питань транспорту, дорожнього господарства та зв'язку, право на обслуговування таких майданчиків до моменту проведення конкурсу з визначення агентів, шляхом залучення третіх осіб в порядку укладення з ними договору на обслуговування майданчика. На цей час свідоцтво про реєстрацію майданчика для паркування тимчасово видається самому Балансоутримувачу. Однак, після визначення переможця конкурсу з визначення агентів Балансоутримувач зобов'язаний повернути свідоцтво про реєстрацію.

Таким чином, відповідно до приписів пунктів 2.4, 2.7 Правил, організацію та експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську може здійснювати тільки особа, на ім'я якої видано свідоцтво про реєстрацію майданчика для паркування: тобто, або особа визначена конкурсною комісією Агентом або тимчасово сам Балансоутримувач на підставі укладених із третіми особами договорів на обслуговування.

Укладення Балансоутримувачем із третіми особами договорів щодо організації та експлуатації майданчиків для паркування, які не визначені конкурсною комісією у якості Агентів та на ім'я яких не видано свідоцтво про реєстрацію майданчика, є порушенням приписів п. п. 2.4, 2.7 Правил.

У той же час, як вбачається зі змісту договору, цей договір передбачає саме виконання особою, названою в договорі Агентом, конкурсних вимог щодо організації та експлуатації майданчика для паркування, а не послуг щодо забезпечення його обслуговування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Колегія суддів не згодна з доводами скаржника, що даний спір підвідомчий адміністративному суду, оскільки справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги не підлягают задоволенню.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 м. Дніпропетровськ та Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2012 р. у справі № 36/5005/6296/2012 залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О.Лотоцька

О.С. Євстигнєєв

Повний текст постанови виготовлено 12.11.2012 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко