Постанова

від 08.11.2012 по справі 5020-755/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року Справа № 5020-755/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Сотула В.В.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАР"

на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 14 серпня 2012 року у справі № 5020-755/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАР" (вул. Лагерне поле, 5/12,Миколаїв,54030)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул. Камишове шосе, 45,Севастополь,99014)

про стягнення заборгованості у розмірі 38655,08 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНАР" просить стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" за договором поставки №15/а/41-113 від 03 січня 2011 року заборгованість за отриманий товар у розмірі 36117,32 грн., 3% річних за період із 11 листопада 2011 року по 15 червня 2012 року у сумі 518,35 грн., збитки від інфляції за період грудень 2011 року - травень 2012 року у розмірі 132,2 та пеню за період із 11 листопада 2011 року по 25 червня 2012 року у сумі 1887,46 грн. , посилаючись на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними згідно укладеного між сторонами договору на поставки (т.1. а.с. 3-6).

Відповідач відхилив позов з цих підстав, що позивач не виконав свої зобов'язання щодо належної передачі товару, а саме не передав за актом прийняття - передачі сертифікативідповідності на електроізоляційні матеріали. (т.1. а.с. 76-77).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14 серпня 2012 року у справі №50200-755/2012 у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції послався на порушення позивачем пункту 3.2. договору поставки, відповідно до якого останній зобов'язався забезпечити покупця зокрема, сертифікатами відповідності, та звернув увагу на положення статті 538 Цивільного кодексу України про зустрічне виконання зобов'язання, зазначивши, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" правомірно зупинило оплату отриманого товару до отримання від позивача зазначених сертифікатів.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає неповне з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заявник зазначає, що відповідач не надав доказів отримання позивачем листа від 28 грудня 2011 року за вих.. №733, від 24 лютого 2012 року за вих.. №93Д та від 12 березня 2012 року №б/н.

Також, заявник вказує, що відповідач частково розрахувався за товар, тобто приступив до виконання своїх зобов'язань, що свідчить про прийняття відповідачем належно виконаного позивачем зобов'язання з поставки товару.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "СОНАР" звертає увагу на положення частини 2 статті 666 Цивільного кодексу України та на те, що відповідач не скористався своїм правом відмовитися від договору купівлі- продажу і повернути товар продавцю.

Під час розгляду справи сторонами були надані додаткові докази та пояснення, які залучені судовою колегією до матеріалів справи.

У судовому засіданні, призначеному на 18 жовтня 2012 року сторони підтримали свої вимога та заперечення у повному обсязі.

Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, призначеному на 08 листопада 2012 року.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає задоволенню, із скасуванням рішення господарського суду першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, з нижченаведених підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 03 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СОНАР" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" укладено договір поставки електроізоляційних матеріалів №15/а/41-11у, строком дії до 31 грудня 2011 року, втім даний договір вважається пролонгованим, якщо жодна зі сторін не повідомить про свій намір змінити договір за 30 днів до його закінчення ґ(т.1, а.с. 16-17).

В 2 розділі договору встановлено, що кожна партія товару встановлюється замовленням/специфікацією. Підтвердженням належної якості товару, що поставляється, є паспорт або сертифікат якості, технічні умови та вимоги діючих державних стандартів.

Постачальник зобов'язаний забезпечити покупця такими документами, як рахунок- фактурою, податковою накладною, відповідними товаротранспортними документами та сертифікатами відповідності.

Відповідно до пункту 4.3. договору поставки оплата за товар здійснюється покупцем протягом 20 календарних днів з часу отримання товару.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору поставки від 03 січня 2011 року позивачем за видатковими накладними:

- №РН-0008925 від 21 жовтня 2011 року на сумум 784,56 грн.;

- №РН-0010105 від 29 листопада 2011 року на 20189,74 грн.;

- №РН -0010238 від 05 грудня 2011 року на суму 2521,50 грн.

- №РН-0010783 від 21 грудня 2011 року на 17298,82 грн.

- №РН-0010859 від 23 грудня 2011 року на 3528,00 грн.;

- №РН-0010946 від 27 грудня 2011 року на 2188,80 грн.

- №РН-0001348 від 23 лютого 2012 року на суму 1636,25 грн. , поставлено товар на загальну суму48147,67 грн.

Для отримання товару відповідачем були видані довіреності на отримання цінностей. На оплату зазначеного товару позивачем були видані рахунки-фактури та податкові накладні (т.1. а.с. 20-47).

Згідно довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" №400 від 16 жовтня 2012 року, яка надана відповідачем під час апеляційного провадження, отриманий товар знаходиться у відповідача, а вартість ПДВ по отриманій від позивача продукції, включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, у відповідному податковому періоді

10 квітня 2012 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 28 від 09 квітня 2012 року в якій вимагав оплатити придбаний товар, у тому числі за вищевказаними видатковими накладними (т.1,а.с.47). Зазначена вимога була отримана відповідачем 20 квітня 2012 року, про що свідчить поштове повідомлення (т.1,а.с.49).

Втім, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару на суму 48147,67 грн. виконав частково, що підтверджується платіжним дорученням №780 від 21.12.2011 на суму 12030,45 грн. (т.1, а.с.35). Докази оплати товару на суму 36117,22 грн., як то докази повернення товару на вказану суму, в матеріалах справи відсутні.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відсутність сплати вказаної суми за отриману продукцію є односторонньою відмовою з боку відповідача від виконання договору поставки від 03 січня 2011 року .

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 36117,22 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

У виконання рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року N 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Розрахунок 3 % річних проводиться по формулі:

Сума санкції = З х 3 х Д : 365 : 100, де З - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.

Оскільки сума боргу відповідачем не сплачена своєчасно, стягненню із відповідача підлягає:

- суму інфляційних витрат за період грудень 2011 року - травень 2012 року у розмірі 132,20 грн.;

- 3% річних за період із 11 листопада 2011 року по 15 червня 2012 року у сумі 518,35 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені, колегія суддів вважає, що вони також підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з абзацем першим частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до пункту 6.4. договору поставки від 03 січня 2011 року, в разі прострочення оплати, покупець зобов'язаний уплатити постачальнику пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми (але не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ на день прострочення) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до повного виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті.

Із цих підстав, судова колегія вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за період із 11 листопада 2011 року по 25 червня 2012 року у розмірі 1887,46 грн.

В супереч доводам відповідача про невиконання позивачем обов'язків щодо належної передачі товару, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У відзиві на позов, відповідач посилається на те, що позивачу факсом було надіслано листи №733 від 28 грудня 2011 року, №93Д від 24 лютого 2012 року та №б/н від 12 березня 2012 року, в яких зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" просить передати йому за актом прийняття-передачі сертифікати відповідності на електроізоляційні матеріали (т.1,а.с.78-80). Відповідач вважає, що оскільки позивач не передав сертифікати відповідності на поставлений товар, то він є кредитором, що прострочив у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України. Отже, відповідач на підставі статті 538 Цивільного кодексу України мав право призупинити виконання свого зобов'язання щодо оплати товару.

Але доводи відповідача не приймаються судом з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України сутність договору поставки полягає утому, що постачальник зобов'язується передати товар покупцеві, а останній зобов'язується прийняти його та оплатити.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач заперечує як сам факт отримання листів №733 від 28 грудня 2011 року, №93Д від 24 лютого 2012 року та №б/н від 12 березня 2012 року, так і факт узгодження ним умов поставки товару зі складанням акту прийняття-передачі сертифікатів відповідності на електроізоляційні матеріали.

Так, жодним пунктом договору поставки № 15/а/41-11у від 03.01.11 не передбачено порядок розрахунків за отриманий товар лише за наявності акту прийняття-передачі сертифікатів відповідності.

Відповідно до частини 1 статті 644 Цивільного кодексу України, договір виконано позивачем у момент передачі товару відповідачу, а тому в останнього виникло зобов'язання щодо його оплати. Норми статті 538 Цивільного кодексу України є загальними нормами, та не можуть застосовуватися до даних правовідносин, оскільки застосуванню підлягає спеціальна норма частини 1 статті 644 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Разом з тим, чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язкової документальної фіксації факту передачі документів, які стосуються товару.

Як вже зазначалось, факт отримання товару підтверджується довіреностями на отримання цінностей (т.1,а.с.23,27,34,42,46). Зі змісту довіреності на отримання матеріальних цінностей вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" уповноважило Баймакову О.Д. отримати від товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" електроізоляційні матеріали. Видаткові накладні, за якими було отримано товар підписані Баймаковою О.Д. без будь-яких зауважень щодо якості, комплектності, асортименту отриманого нею товару. Зауважень щодо відсутності документів на отриманий товар накладні також не містять.

Крім того, згідно листа органу сертифікації продукції та послуг -державного підприємства "Миколаївстандартметрологія" № 15-12/1619 від 26.10.12 товари, наведені у переліку товарів, імпортованих товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" (зазначені товари є предметом договору поставки, укладеного між сторонами у справі) не підлягали обов'язковій сертифікації в Україні згідно з "Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.05 та не підпадали під дію Технічних регламентів відповідно до орієнтованого Переліку продукції, що підлягає обов'язковому декларуванню (згідно листа Держспоживстандарту № 6860-8-4/17 від 06.09.11).

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

У матеріалах справи немає доказів звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" до позивача з вимогою передати документи, що стосуються якості отриманого ним товару та встановлення позивачеві строків для їх передання. Також, матеріали справи не містять доказів відмови від договору та повернення товару постачальникові. Навпаки, з довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" №400 від 16.10.12 отриманий товар знаходиться у відповідача, а вартість ПДВ з отриманої від позивача продукції включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Усе вищенаведене свідчить про те, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання щодо передачі товару з документами, що стосуються товару, а відповідач прийняв належно виконане зобов'язання. Тому, немає підстав вважати позивача кредитором, що прострочив у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо надання відповідачу відповідного сертифікату відповідності на отриманий відповідачем електроізоляційний товар, відповідач правомірно призупинив оплату отриманого товару до отримання від позивача зазначеного сертифікату, що призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 101, п. 2 ч.1 ст.103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАР" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 14 серпня 2012 року у справі № 5020-755/2012 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (Камишове шосе, 45, Севастополь, 99014, код ОКПО 33965794, р/р 26003054801604 в СФ ПАТ "Приватбанк" м. Севастополь, МФО 324935, або з інших рахунків) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАР" (вул. Лагерне Поле 5/12, Миколаїв, 54030, р/р 26002226669001 МРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Миколаїв, МФО 326610, ОКПО 24790030, або на інші рахунки) основну заборгованість у розмірі 36117,22 грн., пеню в сумі 1887,46 грн., 3% річних у сумі 518,20 грн. та збитки від інфляції у сумі 132,20 грн., судовий збір у розмірі 2414,25 грн., у т.ч. 1609,5 грн. за звернення із позовною заявою та 804,75 грн. за звернення із апеляційною скаргою.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Севастополя.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді В.В.Сотула

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" (вул. Лагерне поле, 5/12,Миколаїв,54030)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул. Камишове шосе, 45,Севастополь,99014)