Постанова

від 12.11.2012 по справі 2а-11676/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2012 року № 2а-11676/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва проскасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 № 00000821710/37098764, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 10.07.2012 № 00000821710/37098764, винесене на підставі рішення ДПС у м. Києві від 27.06.2012 № 3801/10/12-314.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

05.11.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.03.2012 за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Гелиос Мастер»ДПІ у Святошинському районі м. Києва складено Акт № 88/22-60/37098764 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»пп. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст. 109, 110, 171, 177 ПК України внаслідок неоподаткування доходів, виплачених суб'єктам підприємницької діяльності -фізичним особам, та, як наслідок, заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 50414,84 грн.

17.04.2012 на підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 00000521710/37098764, яким у зв'язку з порушенням пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»пп. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст. 109, 110, 171, 177 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 50414,84 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 11334,17 грн.

В подальшому, за результатами оскарження вказаного повідомлення-рішення від 17.04.2012 № 00000521710/37098764 ДПС у м. Києві прийнято рішення від 27.06.2012 № 3801/10/12-314 про його скасування в частині збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 20514,40 грн. (основний платіж -17427,15 грн., штрафні санкції -3087,25 грн.), в іншій частині рішення залишено без змін.

10.07.2012 на підставі зазначеного рішення ДПС у м. Києві від 27.06.2012 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00000821710/37098764, яким у зв'язку з порушенням пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»пп. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 32987,69 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 8246,92 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Згідно з пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

З аналізу викладених норм видно, що на суб'єкта господарювання як на податкового агента покладається обов'язок своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь фізичних осіб та оподатковується до або під час такої виплати та за їх рахунок.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

З матеріалів справи видно, що позивачем укладено цивільно-правові договори з фізичними особами-підприємцями, а саме договір поставки від 01.08.2010 № 01/08-17 з ОСОБА_2, договір купівлі-продажу від 20.08.2010 № 52 з ОСОБА_3, а також договір поставки від 11.11.2010 № К-11/11 з ОСОБА_1

Згідно з пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності, а згідно з п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

При цьому, згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Отже, на підставі положень п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(а також пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4, пп.пп. 9.12.1 та 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; ст.ст. 2 та 6 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян») особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.

Але з доходу, отриманого суб'єктом підприємницької діяльності у межах здійснення власної підприємницької діяльності, законодавчі та методологічні підстави для утримання податку з такого доходу у джерела виплати відсутні лише у разі сплати ним єдиного податку, фіксованого податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб (наказ ДПА України від 29.12.2003 N 633 «Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Тобто підприємство при укладанні господарських договорів з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності для уникнення подвійного оподаткування їх доходів, одержаних від провадження цієї діяльності, та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, має одержати у останніх копії Свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату єдиного податку, фіксованого патенту, платіжних документів про сплату єдиного фіксованого податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб.

Як встановлено судом, що не заперечувалось представником позивача, фізичні особі-підприємці ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є платниками податків на загальній системі оподаткування.

Водночас, з матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_1 сплачено податок з доходів фізичних осіб за 4 кв. 2010 року у розмірі 1125,00 грн. до моменту укладення цивільно-правового договору з позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення від 01.11.2010 № 7625. При цьому, з відповіді ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС від 22.10.2012 № 29636/11-014 на запит від 17.10.2012 видно, що ФОП ОСОБА_1 в період 4 кварталу 2010 року перебував на загальній системі оподаткування та сплатив всі податки передбачені законодавством.

Судом не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, на те, що ФОП ОСОБА_3 сплачено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1413,75 грн., оскільки вказана сума сплачена в 4 кв. 2010 року після укладення цивільно-правового договору з позивачем (3 кв. 2010 року), крім того, в призначенні платежу вказано «Аванс прибуткового податку з чистого доходу», що виключає можливість ідентифікації даного платежу як авансової сплати податку з доходів фізичних осіб за 3 кв. 2010 року.

Судом також не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, на те, що ФОП ОСОБА_2 сплачено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 328599,04 грн., оскільки вказана сума сплачена за інші періоди, а саме за перший, другий, третій та четвертий квартали 2011 рік.

З огляду на те, що позивачем при укладанні договорів з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для уникнення подвійного оподаткування їх доходів, одержаних від провадження цієї діяльності, та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, не одержано у останніх авансових платежів податку з доходів фізичних осіб, натомість позивачу було відомо про те, що останні були платниками на загальній системі оподаткування, суд приходить до висновку, що у ДПІ у Святошинському районі міста Києва були належні правові підстави для висновку про порушення ТОВ «Гелиос Мастер»пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а» п. 17.2 ст. 17, пп. «а»пп. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак, і для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, проте, враховуючи сплату ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за 4 кв. 2010 року у розмірі (1125,00 грн.), що перевищує необхідний (660,39 грн.) авансовим платежем, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 № 00000821710/37098764 підлягає скасуванню в частині основного платежу у розмірі 660,39 грн., а також в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 165,10 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер»(03134, м. Київ, вул. Миру, 21; код ЄДРПОУ 37098764) задовольнити частково.

2. Скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 № 00000821710/37098764, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва, у сумі 660,39 грн. основного платежу та у сумі 165,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 8,25 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (03151, м. Київ, вул. Верховинна, 9) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко