Ухвала

від 11.07.2013 по справі 2а-11676/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11676/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Марченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від10.07.2012 № 00000821710/37098764.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 № 00000821710/37098764, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва, у сумі 660,39 грн. основного платежу та у сумі 165,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Так позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Крім цього, позивач просить забезпечити докази по справі шляхом витребування інформації від Білоцерківської ОДПІ Київської області та ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС. Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Гелиос Мастер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.10 по 31.12.11, валютного та іншого законодавства за період з 05.05.10 по 31.12.11.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 88/22-60/37098764 від 22.03.2012, за змістом якого позивачем порушено пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»пп. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст. 109, 110, 171, 177 ПК України внаслідок неоподаткування доходів, виплачених суб'єктам підприємницької діяльності -фізичним особам, та, як наслідок, заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 50 414,84 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 № 00000521710/37098764, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 50 414,84 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 11334,17 грн.

За результатами оскарження вказаного повідомлення-рішення ДПС у м. Києві прийнято рішення від 27.06.2012 № 3801/10/12-314 про його скасування в частині збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 20 514,40 грн. (основний платіж - 17427,15 грн., штрафні санкції -3087,25 грн.), в іншій частині рішення залишено без змін.

10.07.2012 року на підставі зазначеного рішення ДПС у м. Києві від 27.06.2012 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00000821710/37098764, яким у зв'язку з порушенням пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а» пп. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 32987,69 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 8246,92 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача частково є помилковими, що призвело до прийняття ним частково неправомірного податкового повідомлення-рішення.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності, а згідно з п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно податкового роз'яснення «Щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", затвердженого Наказом ДПА України від 29.12.2003 N 633 на підставі положень пункту 1.6 статті 1 Закону (а також підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону; статті 2 та 6 Указу; статті 14 Декрету особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.

Враховуючи, що з доходу, отриманого суб'єктом підприємницької діяльності у межах здійснення власної підприємницької діяльності (на власний ризик), який сплатив єдиний чи фіксований податок, відсутні законодавчі та методологічні підстави для утримання податку (прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб) у джерела виплати, положення статті 8 (в частині утримання податку у джерела виплати) та інші норми Закону, зокрема абзацу другого пункту 1.8 статті 1 Закону, не можуть бути застосовані по відношенню до таких доходів (виручки). Зазначене застереження не поширюватиметься на "інші доходи" (в розумінні підпункту 9.12.2 Закону) суб'єктів підприємницької діяльності.

Що стосується правових норм підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону, то він встановлює вимоги щодо оподаткування саме "інших доходів" суб'єкта підприємницької діяльності (в розумінні Закону - це інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту), тобто доходів, отриманих суб'єктом підприємницької діяльності не в межах здійснення власної підприємницької діяльності. Підпункт 9.12.3 пункту 9.12 статті 9 Закону обумовлює за суб'єктом підприємницької діяльності статус податкового агента стосовно оподатковуваних доходів фізичних осіб (найманих та таких, з якими перебуває у цивільно-правових відносинах).

На підставі викладеного вище аналізу законодавчих актів та з метою однакового застосування законодавчих актів слід розуміти, що норма абзацу другого пункту 1.8 статті 1 Закону не охоплює доходи суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку відповідно до Указу, платниками фіксованого податку чи авансового платежу податку відповідно до статті 14 Декрету, за наявності у них свідоцтва, патенту, податкового повідомлення відповідно. Зазначена норма поширюються лише на "інші доходи" суб'єктів підприємницької діяльності, специфіка отримання яких (в тому числі згідно з умовами договору) не покладає на останніх ризики, пов'язані із наданням послуг (виконанням робіт) на користь інших осіб замовників послуг (робіт).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено цивільно-правові договори з фізичними особами-підприємцями, а саме договір поставки від 01.08.2010 № 01/08-17 з ОСОБА_3, договір купівлі-продажу від 20.08.2010 № 52 з ОСОБА_4, а також договір поставки від 11.11.2010 № К-11/11 з ОСОБА_5 Вказані особи є платниками податків на загальній системі оподаткування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, з чим погоджується і колегія суддів, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_5 сплачено податок з доходів фізичних осіб за 4 кв. 2010 року у розмірі 1125,00 грн. до моменту укладення цивільно-правового договору з позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення від 01.11.2010 № 7625. При цьому, з відповіді ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС від 22.10.2012 № 29636/11-014 на запит від 17.10.2012 видно, що ФОП ОСОБА_5 в період 4 кварталу 2010 року перебував на загальній системі оподаткування та сплатив всі податки передбачені законодавством.

Стосовно ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, то податок з доходів фізичних осіб сплачувався ними вже після укладення цивільно-правових договорів з позивачем, що є підтвердженням того, що вимоги позивача в цій частині не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню і навпаки, дії відповідача щодо донарахування суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 32987,69 грн., а також застосування штрафної (фінансової) санкції на загальну суму 8246,92 грн., є правомірними.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення в повному обсязі.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено 16.07.2013 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.