Постанова

від 07.11.2012 по справі 2а-13025/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2012 року 09 год. 00 хв. № 2а-13025/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Альтеза» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 січня 2012 року № 0000022200, № 0000032200,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Альтеза»(далі -ТОВ «Гранд Альтеза», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Святошинському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 січня 2012 року № 0000022200, № 0000032200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта позапланової виїзної перевірки від 28.12.2011р. № 74/22-025/16468202 про заниження ТОВ «Гранд Альтеза»податку на прибуток на загальну суму 71 088, 00 грн. та про завищення ним сум податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 56 870, 00 грн. з вартості послуг інформаційно-консультаційних і маркетингових послуг, отриманих від ТОВ «Євроекомет», є протиправними і необґрунтованими. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами (позивач -Замовник і ТОВ «Євроекомет»- Виконавець) умов угоди з надання інформаційно-консультаційних і маркетингових послуг підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами (актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, рахунками, виписками з банківського рахунку, тощо), які містять всі обов'язкові реквізити; в період виписки податкових накладних ТОВ «Євроекомет було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість. При цьому сам Акт перевірки від 28.12.2011р. № 74/22-025/16468202 не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду; відповідачем, по-перше, не доведено наявність умислу ТОВ «Гранд Альтеза»на порушення публічного порядку, не вказується в чому конкретно полягає таке порушення, та, по-друге, не вказано про наявність будь-яких судових рішень (вироків), якими встановлено і доведено вину посадових осіб як ТОВ «Гранд Альтеза», так і ТОВ «Євроекомет»у скоєні будь-яких злочинів; укладення названої Угоди з ТОВ «Євроекомет»безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача -рекламна діяльність (зокрема, розміщення реклами про товари, роботи або послуги в засобах масової інформації), оптова торгівлі контрольно-вимірювальними виробами, іншим виробничо-технічним обладнанням і механізмами. Так, результати наданих ТОВ «Євроекомет»інформаційно-консультаційних і маркетингових послуг були використані позивачем ході виконання своїх договірних зобов'язаннях за договорами про організацію рекламної компанії, укладеними з ПП «Біплейн Філмз», ТОВ «Сігма Медіа»і ТОВ «Медіаком Україна», а також в ході ведення поточної господарської діяльності. Зважаючи на викладене, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат у розмірі 284 350, 00 грн. та до складу податкового кредиту за вересень, грудень 2010 року і січень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 56 870, 00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Євроекомет».

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гранд Альтеза»перевіряючим встановлено безпідставне завищення Товариством сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням інформаційно-консультаційних послуг у ТОВ «Євроекомет». При цьому згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_2 (директор ТОВ «Євроекомет»), складеного 07 березня 2011 року старшим оперуповноваженим з ОВС ДДСБЕЗ МВС України, майором міліції Калініним А.С., в рамках кримінальної справи № 49-3110 встановлено, що остання непричетна до фінансово-господарської діяльності названого Товариства. В зв'язку з цим правочини з оформлення будь-яких первинних документів між ТОВ «Гранд Альтеза»і ТОВ «Євроекомет»протягом періоду з 01.01.2008р. по 30.09.2011р. є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 24 жовтня 2012 року не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

24 жовтня 2012 року судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «Гранд Альтеза»(ідентифікаційний код 16468202) було зареєстровано як юридичну особу 25 березня 1992 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією.

ТОВ «Гранд Альтеза»було взято на податковий облік в органах державної податкової служби починаючи з 02 квітня 1992 року за № 16468202 (копія довідки про взяття на облік платника податків від 04.05.2012р. № 1039/18-428, за формою № 4-ОПП, наявна в матеріалах даної справи), станом на момент складання Акта перевірки від 28.12.2011р. № 74/22-025/16468202 перебувало на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.09.2009р. № 100243195 ТОВ «Гранд Альтеза»являлося платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 1646682026572) по дату складання Акта перевірки від 28.12.2011р. № 74/22-025/16468202. Станом на 07 листопада 2012 року реєстрація позивача як платника податку на додану вартість чинна, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www. sts.gov.ua ).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 630841 від 21.05.2012р. до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 74.13.0 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, 74.40.0 Рекламна діяльність.

Протягом періоду з 12.12.2011р. по 23.12.2011р. працівники ДПІ у Святошинському районі м. Києва провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гранд Альтеза»(код ЄДРПОУ 16468202) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Азов-Механік»(код за ЄДРПОУ 23608781) та ТОВ «Євроекомет»(код за ЄДРПОУ 35726344) за період з 01.01.2008р. по 30.09.2011р., за результатами якої було складено Акт від 28.12.2011р. № 74/22-025/16468202.

В ході проведення вказаної документальної перевірки позивача перевіряючим встановлено, що ТОВ «Гранд Альтеза»завищено суму валових витрат за період з 01.01.2008р. по 30.09.2011р. у розмірі 284 350, 00 грн., в тому числі за ІІІ-ій квартал 2010 року на суму 74 475, 00 грн., за 2010 рік -218 350, 00 грн., за І-й квартал 2011 року -66 000, 00 грн., та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 56 870, 00 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 13 250, 00 грн., за грудень 2010 року - 30 420, 00 грн., січень 2011 року -13 200, 00 грн., за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Євроекомет»(код ЄДРПОУ 35726344).

Зокрема, працівником податкової інспекції виявлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Євроекомет»(код ЄДРПОУ 35726344) за період з 01.01.2008р. по 30.09.2011р., а саме: надання інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 341 220, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -56 870, 00 грн.). Оплата здійснювалась ТОВ «Гранд Альтеза»шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок свого контрагента на підставі виставлених останнім рахунків-фактур, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Згідно даних бухгалтерського обліку (рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») в розрізі контрагента -ТОВ «Євроекомет»дебіторська/кредиторська заборгованість по вказаному постачальнику відсутня.

В податковому обліку вартість придбаних послуг віднесено позивачем до ряд. 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»Декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІІ-ій квартал 2010 року -І-ий квартал 2011 року, всього в сумі 284 350, 00 грн., а податку на додану вартість на загальну суму 56 870, 00 грн. -відповідно до складу податкового кредиту за звітні періоди вересень і грудень 2010 року та січень 2011 року.

При цьому за результатами аналізу бази даних АІС «ПДС ІДБД», директором та засновником ТОВ «Євроекомет»(код за ЄДРПОУ 35726344) є громадянка ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3). Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 07.03.2011р., складеного старшим оперуповноваженим з ОВС ДДСБЕЗ МВС України, майором міліції Калініним А.С. в рамках кримінальної справи № 49-3110 встановлено наступне. ОСОБА_2 не причетна до фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Євроекомет», зокрема: ніякої діяльності від імені цього Товариства не здійснювала; статутні документи та печатка підприємства у неї відсутні; договори, бухгалтерські документи, що відображають господарські взаємовідносини з контрагентами, як директор ТОВ «Євроекомет»не підписувала; товарно-матеріальні цінності не придбавала та не продавала; податкову звітність до органів державної податкової служби не подавала.

На підставі вищевикладеного перевіряючий прийшов до висновку, що в порушення ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ «Євроекомет»і ТОВ «Гранд Альтеза»за перевіряємий період є нікчемними, та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

В розділі 4 «Висновок»Акта перевірки від 28.12.2011р. № 74/22-025/16468202 перевіряючий встановив наступні порушення ТОВ «Гранд Альтеза»вимог:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР (із змінами та доповненнями), що призвели до заниження Товариством податку на прибуток на загальну суму 71 088, 00 грн., в тому числі за ІІІ-ій квартал 2010 року -18 119, 00 грн., за 2010 рік -54 588, 00 грн., за І-ий квартал 2011 року -16 500, 00 грн.;

- пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження Товариством податку на додану вартість на загальну суму 56 870, 00 грн., в тому числі за вересень 2010 року -13 250, 00 грн., за грудень 2010 року -30 420, 00 грн., за січень 2011 року -13 200, 00 грн.

12 січня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 28.12.2011р. № 74/22-025/16468202 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000022200, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) визначило ТОВ «Гранд Альтеза»суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 67 788, 50 грн., в т.ч. 56 870, 00 грн. -основний платіж, 10 918, 50 грн. -штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000032200, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР, визначило ТОВ «Гранд Альтеза»суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 84 736, 00 грн., в т.ч. 71 088, 00 грн. -основний платіж, 13 648, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі -Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в цій частині застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні положення також містились в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який діяв до 10 січня 2011 року).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, як Законом № 168/97-ВР так і Податковим кодексом України, визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають в рамках господарської діяльності платника податку реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

В ході судового розгляду встановлено, що між ТОВ «Гранд Альтеза»(Замовник) та ТОВ «Євроекомет»(Виконавець) було укладено угоду з надання інформаційно-консультаційних послуг, предметом якої є надання інформаційно-консультаційних послуг з питань формування бази клієнтів в галузі енергетики, маркетингового аналізу ринку, виводу на ринок нового товару, організації та управління руху рекламних послуг, внесення продукції до інформаційних баз продажу, податкового та трудового законодавства, цивільного та господарського права, бухгалтерського та податкового обліку, вивчення ринку збуту рекламних послуг, дослідження рекламних послуг на ринку «Інтернет реклами»та «Зовнішньої реклами»на території України і м. Києва, дослідження рекламних послуг на ринку «Регіональної реклами на телебаченні», а також послуги з маркетингового дослідження товарів і цін, дослідження та аналізу споживчого попиту на рекламні послуги.

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань за вказаною Угодою підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами:

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.09.2010р. за № 49 на суму 19 800, 00 грн. (з ПДВ), від 29.09.2010р. за № 58 на суму 15 900, 00 грн. (з ПДВ), від 30.09.2010р. за № 59 на суму 18 330, 00 грн. (з ПДВ), від 30.09.2010р. за № 61 на суму 25 470, 00 грн. (з ПДВ), від 01.12.2010р. за № 428 на суму 7 470, 00 грн. (з ПДВ), від 02.12.2010р. за № 430 на суму 5 100, 00 грн. (з ПДВ), від 06.12.2010р. за № 433 на суму 6 450, 00 грн. (з ПДВ), від 09.12.2010р. за № 449 на суму 34 200, 00 грн. (з ПДВ), від 13.12.2010р. за № 453 на суму 29 700, 00 грн. (з ПДВ), від 16.12.2010р. за № 460 на суму 35 340, 00 грн. (з ПДВ), від 20.12.2010р. за № 467 на суму 31 170, 00 грн. (з ПДВ), від 30.12.2010р. за № 516 на суму 33 090, 00 грн. (з ПДВ), від 01.01.2011р. за № 2 на суму 25 200, 00 грн. (з ПДВ), від 01.01.2011р. за № 3 на суму 12 240, 00 грн. (з ПДВ), від 01.01.2011р. за № 4 на суму 17 400, 00 грн. (з ПДВ), від 01.01.2011р. за № 5 на суму 11 400, 00 грн. (з ПДВ), від 01.01.2011р. за № 6 на суму 12 960, 00 грн. (з ПДВ) щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з різних питань та маркетингового дослідження товарів і цін. Всього було надано послуг на загальну суму 341 220, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -56 870, 00 грн.);

- рахунками-фактурами від 28.09.2010р. за № 49 на суму 19 800, 00 грн., від 29.09.2010р. за № 58 на суму 15 900, 00 грн., від 30.09.2010р. за № 59 на суму 18 330, 00 грн., від 30.09.2010р. за № 61 на суму 25 470, 00 грн., від 01.12.2010р. за № 428 на суму 7 470, 00 грн., від 02.12.2010р. за № 430 на суму 5 100, 00 грн., від 06.12.2010р. за № 433 на суму 6 450, 00 грн., від 09.12.2010р. за № 449 на суму 34 200, 00 грн., від 13.12.2010р. за № 453 на суму 29 700, 00 грн., від 16.12.2010р. за № 460 на суму 35 340, 00 грн., від 20.12.2010р. за № 467 на суму 31 170, 00 грн., від 30.12.2010р. за № 516 на суму 33 090, 00 грн.;

- виписками з банківського рахунку позивача за вересень, грудень 2010 року і січень 2011 року. Оплата за надані послуги здійснювалося ТОВ «Гранд Альтеза»шляхом перерахування безготівкових коштів зі свого поточного рахунку в ПуАТ «СЕБ Банк»(МФО 300175) на рахунок свого контрагента № 26006289892300 в АТ «Укрсиббанк»(МФО 351005), що не заперечується Відповідачем.

За результатами наданих послуг ТОВ «Євроекомет»виписало на адресу ТОВ «Гранд Альтеза»податкові накладні на загальну суму 56 870, 00 грн., а саме: від 28.09.2010р. за № 49 на суму 19 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 300, 00 грн.), від 29.09.2010р. за № 58 на суму 15 900, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -2 650, 00 грн.), від 30.09.2010р. за № 59 на суму 18 330, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -3 055, 00 грн.), від 30.09.2010р. за № 61 на суму 25 470, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -4 245, 00 грн.), від 01.12.2010р. за № 428 на суму 7 470, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -1 245, 00 грн.), від 02.12.2010р. за № 430 на суму 5 100, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -850, 00 грн.), від 06.12.2010р. за № 433 на суму 6 450, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -1 075, 00 грн.), від 09.12.2010р. за № 449 на суму 34 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -5 700, 00 грн.), від 13.12.2010р. за № 453 на суму 29 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -4 950, 00 грн.), від 16.12.2010р. за № 460 на суму 35 340, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -5 890, 00 грн.), від 20.12.2010р. за № 467 на суму 31 170, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -5 195, 00 грн.), від 30.12.2010р. за № 516 на суму 33 090, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -5 515, 00 грн.), від 01.01.2011р. за № 2 на суму 25 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -4 200, 00 грн.), від 01.01.2011р. за № 3 на суму 12 240, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -2 040, 00 грн.), від 01.01.2011р. за № 4 на суму 17 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -2 900, 00 грн.), від 01.01.2011р. за № 5 на суму 11 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -1 900, 00 грн.), від 01.01.2011р. за № 6 на суму 12 960, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -2 160, 00 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити податкової накладної.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного Положення.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 17.10.2012р., від 24.10.2012р. та б/н і б/д (вх. від 06 листопада 2012 року), наданих до суду в ході розгляду справи № 2а-13025/12/2670, з документальним підтвердженням, придбані інформаційно-консультаційні послуги були використанні Товариством в своїй подальшій господарській діяльності -рекламній діяльності. Зокрема результати наданих ТОВ «Євроекомет»інформаційно-консультаційних і маркетингових послуг були використані позивачем в ході виконання своїх договірних зобов'язань по розміщенню (розповсюдженню) реклами про товари (роботи або послуги) Замовників у засобах масової інформації (мережа Інтернет, телебачення, друковані ЗМІ) за договорами про організацію рекламної компанії від 12.08.2009р. за № 01/08/09, від 28.12.2009р. за № ГА-28/12/09-01 та договору про розповсюдження реклами від 30.07.2010р. за № OTV-20, укладеними з ПП «Біплейн Філмз», ТОВ «Сігма Медіа», ТОВ «Медіаком Україна» і ТОВ «Відео Інтернешнл-Україна»(Замовники). Також позивач здійснював оптовий продаж контрольно-вимірювальних приладів для гірничо-збагачувального комбінату, у зв'язку з цим та з метою розширення власної бази клієнтів з подальшим укладенням нових договорів на постачання продукції, ТОВ «Гранд Альтеза»придбало у ТОВ «Євроекомет»інформаційно-консультаційні послуги з формування бази потенційних клієнтів (покупців) в галузі енергетики, про що свідчать наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 741771 станом на 24 січня 2012 року (де зазначені в тому числі такі види діяльності позивача як -51.12.0 Посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, 51.53.2 Оптова торгівля товарами широкого асортименту, 51.51.0 Оптова торгівля паливом, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту); договори про організацію рекламної компанії/розповсюдження реклами з доданими до них додатками, актами здачі-прийняття робіт і банківськими виписками; договори щодо поставки продукції та обладнання виробничо-технічного призначення (вантажопідіймальні механізми, апарат для дистиляції води, тощо), звіти за результатами наданих послуг; податкова звітність та звітність до органів Пенсійного фонду позивача щодо нарахування і сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб і внесків з сум виплачених доходів працівникам (на підтвердження наявності у позивача необхідних трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності). Придбання інформаційно-консультаційних послуг з інших питань було спрямоване на забезпечення дотримання працівниками позивача норм чинного законодавства України при здійсненні поточної господарської діяльності та документуванні її результатів.

Відповідачем не було надано жодних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання названих правочинів, зокрема того, що ТОВ «Євроекомет»не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в моменти укладення або виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за вересень, грудень 2010 року та січень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у названого контрагента ТОВ «Гранд Альтеза»можливості залучення до виконання спірних правочинів третіх осіб.

Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 28.12.2011р. № 74/22-025/16468202 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем робіт, послуг) шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між Позивачем і його контрагентами.

Зокрема, в Акті перевірки від 28.12.2011р. № 74/22-025/16468202 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цих підприємств та самого ТОВ «Гранд Альтеза»за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Частинами 2, 3 ст. 323 цього Кодексу передбачено, що суд може обґрунтовувати свій вирок лише тими доказами, які були розглянуті ним у судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Гранд Альтеза»або його контрагента - ТОВ «Євроекомет», з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, та докази того, що позивач знав або повинен був знати відомості про обставини державної реєстрації ТОВ «Євроекомет».

В контексті вищенаведеного судом не приймається до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 07.03.2011р., що був складений під час провадження досудового слідства у кримінальній справі № 49-3110, як на належний доказ фіктивності фінансово-господарських операцій позивача із вказаним контрагентом в вересні, грудні 2010 року та січні 2011 року.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних і розрахункових документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Альтеза»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 січня 2012 року № 0000022200, № 0000032200.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова