Постанова

від 06.02.2013 по справі 2а-13025/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13025/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретаря Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. Духно І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Альтеза» (далі Товариство або позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі ДПІ або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2012 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ, у якому просило суд - скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000022200, № 0000032200 від 12.01.2012 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва від 7 листопада 2012 року позов задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те що, правочини з оформлення будь-яких первинних документів, здійснені між позивачем та його контрагентами без волевиявлення уповноваженої особи підприємств, а отже є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі, доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 12.12.2011 року по 23.12.2011 року ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гранд Альтеза» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Азов-Механік» та ТОВ «Євроекомет» за період з 01.01.2008 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки, ДПІ складено Акт № 74/22-025/16468202 від 28.12.2011 року (далі Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення позивачем:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями), що призвели до заниження Товариством податку на прибуток на загальну суму 71 088 грн. 00 коп., в тому числі за ІІІ квартал 2010 року - 18 119 грн. 00 коп., за 2010 рік - 54 588 грн. 00 коп., за І квартал 2011 року - 16 500 грн. 00 коп.;

- підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження Товариством податку на додану вартість на загальну суму 56 870 грн. 00 коп., в тому числі за вересень 2010 року - 13 250 грн. 00 коп., за грудень 2010 року - 30 420 грн. 00 коп., за січень 2011 року - 13 200 грн. 00 коп.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень ДПІ прийняла наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000022200 від 12.01.2012 року, яким визначило Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 67 788 грн. 50 коп., в т.ч. 56 870 грн. 00 коп. - основний платіж, 10 918 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000032200 від 12.01.2012 року, яким визначило Товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 84 736 грн. 00 коп., в т.ч. 71 088 грн. 00 коп. - основний платіж, 13 648 грн., 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції здійсненні між позивачем та його контрагентами були реальними, оскільки підтверджується наявністю в матеріалах справи належним чином оформлених первинних і розрахункових документів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Азов-Механік» та ТОВ «Євроекомет» за період з 01.01.2008 року по 30.09.2011 року проведена згідно підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі Постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 23.11.2011 року, винесеної за результатом розгляду матеріалів кримінальної справи № 49-3110.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України та пункту 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року і зареєстрованого Міністерством юстиції України № 34/18772 від 12.01.2011 року (далі Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

За своїм змістом дані норми не містять жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому стосується всіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК України належним доказом на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки є відповідне рішення суду.

Разом із тим відповідачем не представлено доказів на підтвердження наявності на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, що вказує на відсутність встановлених пунктом 86.9 статті 86 ПК України підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення № 0000022200, № 0000032200 від 12.01.2012 року винесене відповідачем неправомірно.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дав оцінку всім зібраним по справі доказам і дійшов висновку про реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Як вже було зазначено вище, відповідно до статті 86.9 ПК України статус матеріалів перевірки, проведеної за постановою слідчих органів, та висновків органу державної податкової служби за результатами такої перевірки визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

На порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції визначив статус матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби з підстав, передбачених адміністративним, а не кримінально-процесуальним законом.

Отже, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, визнавши неправомірними та скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення. В той же час його висновок щодо реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права - господарського та податкового законодавства, а не кримінально-процесуального закону, як це передбачене пунктом 86.9 статті 86 ПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з інших наведених вище підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - зміні шляхом зазначення у мотивувальній частині підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 201, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2012 року змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновки про реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 11.02.2013 року

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.