Рішення

від 05.12.2008 по справі 12/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "05" грудня 2008 р.

Справа

№  12/86

05.12.08р.          Справа № 12/86

Господарський

суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у

відкритому судовому засіданні матеріали справи № 12/86

за

позовом: приватного сільськогосподарського підприємства

"Каїсса",              м.

Херсон

до

відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Олдем

ЛТД", м. Світловодськ Кіровоградської області

про

стягнення 773 559,52 грн. 

Представники

сторін:

від

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.10.2008р.

від

відповідача - не з'явились 

Відповідач

належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання за

юридичною адресою.

Приватне

сільськогосподарське підприємство "Каїсса" звернулось до

господарського суду з позовною заявою від 06.10.2008 року, яка містить вимоги

про стягнення з ТОВ  "Олдем

ЛТД" на користь ПСП "Каїсса" заборгованості в сумі  773559,52 грн. , з яких 377760,00 грн. -

основного боргу, 57530,33 грн. - встановлений індекс інфляції, 8499,60 грн. -

3% річних, 173769,59 грн. - штрафу, 110000,00 грн. - упущеної вигоди та

46000,00 грн. - збитків від сплаченого штрафу.

У

судовому засіданні, яке відбулося 05.12.08р. позивачем подано до матеріалів

справи уточнений розрахунок позовних вимог. У вказаному розрахунку позивач

вказує, що основний борг відповідача перед позивачем складає 377 760,00

грн.;  втрати від знецінення коштів

внаслідок інфляції за період з 01.01.2008р. по 01.09.2008р. складають 55 867,04

грн.; три проценти річних за період з 01.01.2008р. по 01.09.2008р

складають  7 555,20 грн.; штраф за період

з 25.12.2007р. по 25.03.2008р. складає 173 769,59 грн.; упущена вигод - 110

000,00 грн.; збитки від сплаченого штрафу складають суму  46 000,00 грн.

Розглянувши

наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

                                     В С Т А Н

О В И В :

30

листопада 2007 року між приватним сільськогосподарським підприємством „Каїсса”

(позивач по даній справі) та товариством з обмеженою відповідальністю „Олдем

ЛТД” (відповідач по даній справі) 

укладено договір поставки товару № 30/11-01 від 30.11.2007р.       

За

умовами вказаного договору  відповідач

зобов'язався поставити  позивачу в

обумовлені договором та додатковими угодами, які є невід'ємними  його частинами,  строки олію соняшникову нерафіновану по

якості не нижче першого сорту (далі по тексту - 

товар), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити відповідачу

його вартість.

У

розділі 2 та 3 договору  сторони

узгодили, що ціна є договірною та включає в себе ПДВ. Загальна вартість товару

(ціна договору) складає 1 500 000,00 грн. +/- 10%, в тому числі податок на

додану вартість 250 000,00 грн. Вартість (ціна) 

та кількість кожної окремої партії товару, вартість (ціна) 1 (однієї)

тони товару та конкретні строки поставки партії товару узгоджуються сторонами в

додаткових угодах на поставку окремої партії товару, які є невід'ємною частиною

договору. Якість поставляємого по договору товару повинна відповідати вимогам

ДСТУ 4492:2005 „Олія соняшникова. Технічні умови”. Якість товару

підтверджується посвідченнями про якість, які надають покупцю (позивачу) при

поставці партії товару.  

Сторони

домовились, що поставка товару здійснюється    

відповідачем на умовах EXW (склад ТОВ „Олдем ЛТД”, розташований за

адресою: Запорізька область, смт. Акимівка) відповідно до вимог міжнародних

правил тлумачення термінів „Інкотермс-2000”, за виключенням застережень, прямо

передбачених у договорі (п.4.1 Договору).

В

цьому ж пункті договору сторони узгодили, що відповідач повинен повідомити

позивача про готовність партії товару для відвантаження одночасно з виставленим

рахунком на оплату за товар.

Сторони

узгодили й інші  умови договору,

необхідні для договорів даного виду .

07.12.2007

року сторони  підписали додаткову угоду №

2  до договору поставки  № 30/11-01.

Враховуючи

умови основного договору поставки, укладеного між сторонами 30.11.2007 року ,

відповідач за умовами  вказаної

додаткової угоди № 2 від 07.12.2007 року зобов'язався передати позивачу у

власність олію соняшникову нерафіновану за якістю не нижче першого сорту  у кількості 20 тн.  за ціною 6 900,00 грн. за 1 тону, в т.ч.

ПДВ;  загальною вартістю 138 000, 00

грн.  у строк з  07.12. по 14.12.2007 року, а позивач

зобов'язався  прийняти зазначену олію та

оплатити її вартість  у строк не пізніше

10.12.2007р.   Про готовність партії

товару для відвантаження відповідач зобов'язаний був  повідомити позивача відповідно до п. 4.1

Договору від 30.11.2007 року.

Ніяких

інших змін в умови договору № 30/11-01 від 30.11.2007 року  сторони вказаною додатковою угодою не

вносили.

18.12.2007

року сторони уклали додаткову угоду № 3 до вищезазначеного договору   поставки 

№ 30/11-01.

Враховуючи

умови основного договору поставки, укладеного між сторонами 30.11.2007 року ,

відповідач за умовами  вказаної

додаткової угоди № 3 від 18.12.2007 року зобов'язався передати позивачу у

власність олію соняшникову нерафіновану за якістю не нижче першого сорту  у кількості 50 тн.  за ціною 7 000,00 грн. за 1 тону, в т.ч.

ПДВ;  загальною вартістю 350 000, 00 грн.  у строк з 18.12. по 20.12.2007 року, а

позивач зобов'язався  прийняти зазначену

олію та оплатити її вартість  у строк не

пізніше 25.12.2007р. Про готовність партії товару для відвантаження відповідач

зобов'язаний був  повідомити позивача

відповідно до п. 4.1 Договору від 30.11.2007 року.

Ніяких

інших змін в умови договору № 30/11-01 від 30.11.2007 року  сторони вказаною додатковою угодою не

вносили.

У

свою чергу позивач 21 грудня 2007 року уклав договір поставки  товару № 21/12-02 з приватним підприємцем

ОСОБА_2. За умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити ПП

ОСОБА_2.  в строк до 21.04.2008 року олію

соняшникову нерафіновану за якістю не нижче першого сорту згідно ДСТУ

4492:2005, вагою 50,000 (п'ятдесят) тон. Згідно з додатковою угодою № 1 від

21.01.2008 року до договору поставки зобов'язаний був на протязі трьох робочих

днів після отримання товару сплатити ПСП „Каїсса” - 460 000,00 грн.

Матеріали

справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором  щодо перерахування коштів відповідачу виконав

повністю. Про вказане свідчать копії наданих позивачем до матеріалів справи

платіжних доручень: № 208 від 13.12.2008р. на суму 138 000,00 грн. та  № 224 від 18.12.2007р. на суму 350 000,00

грн.(арк. справи 9,10).

Відповідач

виконав свої зобов'язання щодо поставки товару на умовах передбачених договором

частково, поставивши позивачу лише 14,820 тон вартістю 103 740 грн. (видаткова

накладна № 203 від 18.12.2007р.).

Як

зазначає позивач у своїй позовній заяві, 

невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором привело до

втрати інтересу з боку позивача як до придбання у власність олії, зокрема, так

і до виконання у майбутньому відповідачем своїх зобов'язань за договором

поставки взагалі. Тож з метою врегулювання двосторонніх відносин, що склалися

між позивачем  та відповідачем, позивач

надсилав відповідачу претензію за вих. № 25/03-02 від 25.03.2008 року, у якій

вимагав повернення сплачених позивачем 

коштів  та сплати штрафу і

упущеної вигоди, передбачених умовами договору поставки.  Як стверджує позивач відповіді на зазначену

претензію від  відповідача ним не

отримано.

При

розгляді даного спору господарський суд враховує наступне.

Відповідно

до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець /

постачальник/ , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується

передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у

підприємницькій діяльності... а покупець зобов'язується  прийняти товар і  сплатити за нього певну грошову суму. До

договору  поставки  застосовуються  загальні 

положення  про  купівлю-продаж,  якщо 

інше  не встановлено  договором, 

законом  або не випливає  з 

характеру  відносин  сторін.

Відповідно

до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та

інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач

не подав господарському суду доказів 

виконання зобов'язань щодо поставки позивачу олії соняшникової  на загальну суму 377 760,00 грн. згідно  договору поставки № 30/11-01 від 30.11.07р.

та додаткових угод до вказаного договору за 

№ 2 від 07.12.2007р. та за №  3

від 18.12.2007р.

Відповідно

до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання

зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття

виконання і вимагати відшкодування збитків.

За

таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача в цій частині  та стягує з відповідача  на користь позивача збитки в сумі   377 760,00 грн., які складають з понесених

позивачем витрат по оплаті вартості олії соняшникової згідно  договору поставки № 30/11-01 від 30.11.07р.

та додаткових угод до вказаного договору за 

№ 2 від 07.12.2007р. та за №  3

від 18.12.2007р.

Позивач

також просить стягнути з відповідача втрати від знецінення коштів внаслідок

інфляції в сумі 57530,33 грн.  та  3% річних в сумі 8499,60 грн.

Згідно

зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський

суд враховує, що позивачем до матеріалів справи 05.12.08р. подано уточнений

розрахунок позовних вимог, згідно якого втрати від знецінення коштів внаслідок

інфляції за період з 01.01.2008р. по 01.09.2008р. складають 55 867,04 грн.; три

проценти річних за період з 01.01.2008р. по 01.09.2008р складають  7 555,20 грн.

За

таких обставин господарський суд частково задовольняє вимоги позивача в частині

стягнення трьох відсотків річних  та

втрат  від знецінення коштів внаслідок

інфляції та  стягує з відповідача на

користь позивача втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції за період з

01.01.2008р. по 01.09.2008р. в сумі 55 867,04 грн.; три проценти річних за

період з 01.01.2008р. по 01.09.2008р в сумі 

7 555,20 грн.

В

задоволені решти позовних вимог в цій частині позову господарський суд

відмовляє, як безпідставно заявлені позивачем.

Посилаючись

на п. 7.2 Договору та ч. 1,2 ст. 549 ЦК України позивач просить стягнути з

відповідача штраф за період з 25.12.2007р. по 25.03.2008р. в сумі складає 173

769,59 грн.

Згідно

зі ст. ст. 546, 547, ч.3. ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може

забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням,

завдатком.

Правочин

щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою

/ штрафом, пенею / є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати

кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи

норми вищезазначених статей та  положення

п. 7.2 договору. господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення

штрафу згідно обгрунтованого розрахунку позивача в  сумі 173 769,59 грн.

Позивач

також просить стягнути з відповідача упущену вигоду в сумі  110 000,00 грн. та  збитки від сплаченого штрафу в сумі   46 000,00 грн.

При

розгляді спору в цій  частині позовний

вимог господарський суд враховує наступне.

Відповідно

до ст. 623 ЦК України та ст. 224 Господарського кодексу України боржник, який

порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір

збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно

до ст. 225 Господарського кодексу України 

до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила

господарське правопорушення, включаються:

вартість

втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог

законодавства;

додаткові

витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт,

додатково визначених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків

внаслідок  порушення  зобов'язання другою стороною;

неодержаний

прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право

розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна

компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідач

не подав господарському  суду доказів

повного та своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором щодо поставки

позивачу олії соняшникової на  суму 377

760 грн.

Внаслідок

невиконання договірних зобов'язань з поставки олії соняшникової з боку

відповідача не відбулася угода укладена між позивачем та ПП ОСОБА_2., та

позивач не одержав доходів на суму 110 000,00 грн.

За

таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення

збитків які складаються з неодержаного 

прибутку (втраченої вигоди)  в

сумі 110 000,00 грн., на який позивач розраховував, укладаючи угоду з ПП

ОСОБА_2.

Матеріали

справи свідчать, що позивач сплатив згідно пред'явленої до нього претензії за

не поставку товару за № 19/09-03 від 19.09.2008 року на розрахунковий рахунок

ПП ОСОБА_2. штраф  в сумі 46 000,00 грн.,

що підтверджується копію платіжного доручення № 743 від 03.10.2008 року.

За

таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача та стягує з

відповідача збитки в сумі 46 000,00 грн., завдані позивачу сплатою штрафу

згідно  претензії за  № 19/09-03 від 19.09.2008 року.

Відповідно

до ст.ст. 44,49 ГПК України державне мито у спорі та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді покладаються на

відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На

підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85, 116 ГПК України,

господарський суд, -

                                     В И Р І Ш И В :

Позовні

вимоги задовольнити частково.

Стягнути

з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Олдем ЛТД",

27500,  м. Світловодськ Кіровоградської

області, вул. В.Бойко 25 кв.100, р/р № 26002030982001 Запоріжська ФАБ

"ТАС-Бізнесбанк" м.Запоріжжя, МФО 313537, ОКПО 13767105, ІНН №

137671011279 на користь приватного сільськогосподарського підприємства

"Каїсса", 73000, м.Херсон, вул.Петренко,18 офіс № 217, р/р "

2600030011342, Херсонська ФВАТ "ВіЄйБі Банк", МФО 342337, ОКПО

14115089, ІНН № 141150821033  основний

борг в сумі 377 760,00 грн.;  втрати від

знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 

55 867,04 грн.; три проценти річних в сумі 7 555,20 грн.; штраф в сумі

173 769,59 грн.; упущену вигоду в сумі 110 000,00 грн.; збитки від сплаченого

штрафу в сумі 46 000,00 грн; державне мито в сумі  7 709,51 грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 117,59 грн.

Наказ

видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В

задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно

ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського 

суду  набирає  законної 

сили   після закінчення  десятиденного 

строку з дня його прийняття,  а у

разі, якщо  у  судовому 

засіданні  було  оголошено лише вступну та резолютивну  частини 

рішення,  воно набирає  законної сили після закінчення  десятиденного 

строку  з   дня  

підписання   рішення, оформленого

відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення

може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до

Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд

Кіровоградської області. 

Суддя