Рішення

від 05.11.2012 по справі 5011-70/10168-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №5011-70/10168-2012 05.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон", м. Одеса

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

про стягнення 380 106,48 грн.

Головуючий суддя : Капцова Т.П.

cудді: Васильченко Т.В.

Куркотова Є.Б.

Представники:

від позивача: Тучкова Л.Л. -пред. по довір.

від відповідача: Вакуленко О.М. -пред. по довір.

Матвіїва І.А. -пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії Балківське відділення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення 380 106,48 грн., з яких 9 615,00 грн. -збитки, 110 613,45 грн. -3 % річних, 259 878,03 грн. -інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 19.10.2010р. здійснено списання з рахунку позивача, відкритого у відповідача, грошових коштів в розмірі 1 546 893,06 грн. на підставі Договорів поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року, за умовами яких позивач (поручитель) поручився перед кредитором (відповідачем) у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником (Кліменко В.В.) зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій за кредитними договорами №2007-6907/Ф03.16-136 від 24.09.2007р. та №2008-690 Ф03.14-02 від 18.01.2008р. Як вказує позивач, рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 22.12.2010р. вказані Договори поруки визнано судом недійсними, у зв'язку з чим, відповідач в період з 19.10.2009р. по 06.03.2012р. безпідставно користувався списаними грошовими коштами ТОВ «Завод Полігон» в розмірі 1 546 893,06 грн., що є користуванням чужими грошовими. В позовній заяві позивач на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України зазначає, що відповідач зобов'язаний сплачувати проценти і просить суд на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 110 613,45 грн. та інфляційні втрати в розмірі 259 878,03 грн., нараховані позивачем за період з 19.10.2009р. по 06.03.2012р. з суми неправомірно списаних відповідачем грошових коштів в розмірі 1 546 893,06 грн. Крім того, позивач вказує, що у зв'язку з неправомірним списанням відповідачем з рахунку позивача грошових коштів в розмірі 1 546 893,06 грн., позивач змушений був укласти кредитний договір №28713/OF від 02.06.2010р. з метою виконання умов експортного контракту № 10 від 12.08.2009р. та сплачувати нараховані за кредитним договором №28713/OF від 02.06.2010р. відсотки, у зв'язку з чим, позивачем понесені збитки в розмірі 9615,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.12 р. порушено провадження у справі №5017/1757/2012.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.12р. на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи №5017/1757/2012 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатом проведення автоматичного розподілу справ, справу № 5017/1757/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії Балківське відділення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення 380 106,48 грн. передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.12р. суддею Капцовою Т.П. справу №5011-70/10168-2012 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 23.08.12р.

У судове засідання 23.08.12р. з'явився представник позивача. На вимоги ухвали суду від 23.08.12р. представником позивача у судовому засіданні надано суду оригінали документів для огляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.12р. відкладено розгляд справи на 24.09.12р.

24.09.12р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив по справі, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 380 106,48 грн. необґрунтованими. Заперечуючи проти позовних вимог про стягнення з відповідача 9615,00 грн. збитків, що становлять суму процентів по кредиту, нарахованих за кредитним договором №28713/OF від 02.06.2010р. відповідач вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між списанням відповідачем грошових коштів із банківського рахунку позивача та необхідністю підписання кредитного договору №28713/OF від 02.06.2010р. Крім того, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 110613,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 259878,03 грн. за період з 19.10.2009р. по 06.03.2012р., відповідач заперечує з тих підстав, що обов'язок повернути списані відповідачем з рахунку позивача грошові кошти виник у відповідача з моменту набрання законної сили рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 22.12.2010р., а також вказує, що зазначені грошові кошти були повернуті позивачем, у зв'язку з чим, відповідач посилається на відсутність факту прострочення грошового зобов'язання. Також, у відзиві на позов відповідач зазначає про сплив строку позовної давності щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

У судове засідання 24.09.12р. представники сторін з'явилися. У судовому засіданні представником відповідача вручено представнику позивача примірник відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.09.12р. сторонами заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів, відповідно до ст.69 ГПК України.

Ухвалою від 24.09.12 р. продовжено строк розгляду справи № 5011-70/10168-2012 на 15 календарних днів.

У судовому засіданні 24.09.12р. оголошено перерву до 08.10.12р.

У судове засіданні 08.10.12р. представники сторін з'явилися.

Через канцелярію суду представником позивача подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-70/10168-2012.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 року визначено склад суду для розгляду справи № 5011-70/10168-2012 головуючий суддя: Капцова Т.П. судді: Васильченко Т.В., Куркотова Є.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2012р. справу № 5011-70/10168-2012 прийнято до свого провадження колегією суддів та призначено розгляд справи на 05.11.12р.

У судове засідання 05.11.2012р. представники сторін з'явились та надали пояснення по справі. Представник позивача у судовому засіданні 05.11.12р. підтримав заявлені ним позовні вимоги з підстав, наведених в позовній заяві та додаткових поясненнях. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 05.11.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.09.2007р. між позивачем (поручитель), відповідачем (кредитор) та Кліменко Валерієм Васильовичем (позичальник) укладено Договір поруки №07-15/1235 від 24.09.2007р., відповідно до п. 1.1. якого, поручитель (позивач) взяв на себе зобов'язання перед кредитором (відповідачем) у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №2007-690/Ф03.16-136 від 24.09.2007р.

18.01.2008р. між позивачем (поручитель), відповідачем (кредитор) та Кліменко Валерієм Васильовичем (позичальник) укладено Договір поруки №06-09/48 від 18.01.2007р., відповідно до п. 1.1. якого, поручитель взяв на себе зобов'язання перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №2008-690/Ф03.14-02 від 18.01.2008р.

08.02.2005р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №690/5-137 банківського мультивалютного рахунку від 08.02.2012р., відповідно до п. 1.1. якого, банк (відповідач) зобов'язався відкрити клієнту (позивачу) поточні рахунки: №26005690606080 в українських гривнях, №26005690606080 в доларах США, №26005690606080 в російських рублях.

Матеріали справи свідчать про те, що 19 жовтня 2009 року з поточного рахунку ТОВ «Завод Полігон»за № 26005690606080 відповідачем здійснено списання грошових коштів у розмірі 1546893,06 грн., належних позивачу в рахунок примусового дострокового виконання зобов'язань Кліменко Валерія Васильовича за Кредитними Договорами №2007-690/Ф03.16-136 від 24.09.2007р. та №№2008-690/Ф03.14-02 від 18.01.2008р., забезпечених Договорами Поруки №07-15/1235 від 24.09.2007р. та 06-09/48 від 18.01.2007р.

Як вказує позивач в позовній заяві, не погоджуючись з зазначеними діями банку, ТОВ «Завод Полігон»звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про визнання недійсними Договорів поруки №07-15/1235 від 24.09.2007р. та 06-09/48 від 18.01.2007р. та стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк»незаконно списаних грошових коштів в розмірі 1546893,06 грн.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полігон» до Кліменка Валерія Васильовича, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ«Укрсоцбанк»про визнання недійсними Договорів Поруки та стягнення незаконно списаних грошових коштів задоволено в повному обсязі, Договори Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року, укладені між Акціонерно - Комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», Кліменко Валерієм Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Полігон» щодо забезпечення зобов'язань Кліменко Валерія Васильовича за умовами Кредитних Договорів № 2007-690/Ф03.16-136 від 24.09.2007 року та № 2008-690 Ф03.14-02 від 18 січня 2008 року - визнано недійсними з часу їх укладення, сторін за Договорами Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року повернуто до попереднього стану та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Одеської обласної філії ПАТ«Укрсоцбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полігон»суму грошових коштів списаних за умовами Договорів Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року у розмірі 1546893,06 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10.05.2011р. у справі 22ц-2126/2011 рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010 року у справі № 2-1799/10 залишено без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишена без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.12.2011р. рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010 року у справі № 2-1799/10 та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 10.05.2011р. залишені без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2012р. ПАТ "Укрсоцбанк" повернуто ТОВ «Завод Полігон»суму грошових коштів року у розмірі 1 546 893,06 грн., списаних за умовами Договорів Поруки за № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 р.

Звертаючись з позовом до Господарського суду міста Києва, позивач зазначає, що в період з 19.10.2009р. по 06.03.2012р. відповідач безпідставно користувався списаними грошовими коштами ТОВ «Завод Полігон»в розмірі 1 546 893,06 грн., що відповідно до 536 Цивільного кодексу України є користуванням чужими грошовими коштами та має наслідком сплату процентів за користування чужими грошовими коштами. У зв'язку з цим, позивач просить суд на підставі ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 110 613,45 грн. та інфляційні втрати в розмірі 259 878,03 грн., нараховані позивачем за період з 19.10.2009р. по 06.03.2012р. з суми неправомірно списаних відповідачем грошових коштів в розмірі 1 546 893,06 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полігон» до Кліменко Валерія Васильовича, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ«Укрсоцбанк» про визнання недійсними Договорів Поруки та стягнення незаконно списаних грошових коштів задоволено в повному обсязі, Договори Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року, укладені між Акціонерно - Комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», Кліменко Валерієм Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Полігон» щодо забезпечення зобов'язань Кліменко Валерія Васильовича за умовами Кредитного Договору за № 2007-690/Ф03.16-136 від 24.09.2007 року та Кредитного Договору за №2008-690 Ф03.14-02 від 18 січня 2008 року - визнано недійсними з часу їх укладення.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на те, що Договори Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10, яке набрало законної сили 10.05.2011р., визнано недійсними, та враховуючи норми ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що в період з 19.10.2009р. по 04.03.2012р. мало місце безпідставне користування відповідачем грошовими коштами, належних позивачу.

Як вбачається з ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10 стягнуто з відповідача на користь позивача суму грошових коштів списаних на підставі Договору Поруки за № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та Договору Поруки за № 06-09/48 від 18 січня 2008 року у розмірі 1 546 893,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Таким чином, рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10 набрало законної сили 10.05.2011р.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, з дати набрання законної сили рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10, а саме з 10.05.2011р. у відповідача виник обов'язок перерахувати списані з рахунку позивача грошові кошти в розмірі 1 546 893,06 грн.

З огляду на те, що 05.03.12р. відповідачем повернуто позивачу суму грошових коштів у розмірі 1 546 893,06 грн., списаних за Договорами Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10 набрало законної сили 10.05.2011р., то у період з 10.05.2011р. по 04.03.2012р. має місце факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В силу частини 1 статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з норм ст. 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування 3 відсотків річних та збитків від інфляції не обмежується певним періодом, а стягується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Одночасно з цим, суд звертає увагу на те, що зобов'язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили (оскільки саме суд встановлює факт безпідставного отримання коштів). Крім того, положеннями глави 83 Цивільного кодексу України, якою врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого), тобто, позадоговірні зобов'язання, не передбачена можливість застосування до спірних правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов'язкову наявність у боржника простроченого грошового зобов'язання, яке виникає у відповідача в даному випадку тільки після набрання рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10 законної сили. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2011р. у справі №7/169.

За таких підстав, позовні вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих позивачем за період з 19.10.2009р. по 09.05.2011р. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на те, що зобов'язання відповідача повернути грошові кошти в розмірі 1 546 893,06 грн. виникло на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10, що набрало законної сили 10.05.2011р., та було припинено виконанням відповідачем грошового зобов'язання 05.03.2012р., суд приходить до висновку про те, що позивач на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10 та положень ст. 625 ЦК України, вправі вимагати нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції за період з 10.05.2011 р. по 04.03.2012р. з суми боргу 1 546 893,06 грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 10.05.11р. по 04.03.12р. з суми боргу 1 546 893,06 грн. За перерахунком суду розмір 3% за період з 10.05.11р. по 04.03.12р. з суми боргу 1 546 893,06 грн. становить 38 142,57 грн., розмір збитків від інфляції за період з 10.05.11р. по 04.03.12р. з суми боргу 1 546 893,06 грн. становить 4 640,68грн.

Таким чином, доведеними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 38 142,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 4 640,68грн.

З огляду на те, що Договори Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10, яке набрало законної сили 10.05.2011р., визнано недійсними, то враховуючи норми ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що в період з 19.10.2009р. по 09.05.2011р. грошові кошти позивача в розмірі 1 546 893,06 грн. безпідставно знаходились в користуванні відповідача, у зв'язку з чим, правовим наслідком користування відповідачем грошовими коштами належними позивачу є нарахування процентів за користування ними.

Заявляючи вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.536 Цивільного кодексу України, позивачем невірно було застосовано норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в частині визначення розміру процентів, а саме, у розмірі 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки зобов'язання відповідача повернути безпідставно отримані від позивача грошові кошти в сумі 1 546 893,06 грн. є позадоговірним зобов'язанням і розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не може бути встановлений договором, то розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється законом, а саме ч. 6 ст. 231 ГК України.

При цьому, як вказав Вищий господарський суд України в Постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2011р. у справі №15/011-11, відсутність обумовленого сторонами розміру процентів за користування чужими грошовими коштами не може бути підставою для відмови у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких підстав, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Аналогічна позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2011р. у справі №15/011-11.

Судом здійснено розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 19.10.2009р. по 09.05.2011р. з суми 1 546 893,06 грн., виходячи з облікової ставки Національного банку України. За перерахунком суду розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 19.10.2009р. по 09.05.2011р. з суми 1 546 893,06 грн. становить 214 414,21грн.

В той же час, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення процентів в розмірі 110 613,45 грн., з яких розмір 3 % річних за перерахунком суду склав 38 142,57 грн., то виходячи з заявлених позовних вимог про стягнення процентів в розмірі 110 613,45 грн. за вирахуванням 3 % річних в сумі 38 142,57 грн., до стягнення підлягає розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 72 470,88 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 9 615,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовується, серед іншого, такий вид господарських санкцій як відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Обов'язковою умовою відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин власних господарських зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини.

Отже, зі змісту вищенаведених матеріально-правових норм вбачається, що збитки мають бути прямими та має існувати причинно-наслідковий зв'язок між діями боржника та збитками.

Як зазначає позивач, у зв'язку із списанням відповідачем грошових коштів з банківського рахунку позивача, отриманих ним в якості передоплати за поставку товару на підставі укладеного ним з Bahor Ltd Контракту №10 від 12.08.2009р. (далі -Контракт), позивач з метою виконання умов експортного Контракту №10 від 12.08.2009р. був змушений отримати кредит у ВАТ «Морський транспортний банк» у розмірі 95 000,00 дол. США та сплачувати проценти за користування грошовими коштами у розмірі 18 % річних, загальна сума яких склала 9 615,00 грн. Крім того, позивач вказує, що внаслідок безпідставно списаних відповідачем грошових коштів, отриманих ним від контрагента за Контрактом в якості переплати, позивач не міг їх витратити, та, як наслідок, збільшити показники в графі витрати у бухгалтерській та податковій звітності, що мало наслідком збільшення витрат позивача на оплату податку на прибуток підприємства позивача. За таких підстав, позивач стверджує, що діями відповідача йому завдано збитків на суму 9 615,00 грн., що складає розмір сплачених позивачем процентів за кредитом отриманим у ВАТ «Морський транспортний банк».

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до матеріалів справи Кредитний договір №28713/OF від 02.06.2010р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк»та позивачем, банківські виписки з рахунку позивача, згідно яких відповідачем було сплачено 9 615,00 грн. процентів, нарахованих на підставі Кредитного договору №28713/OF від 02.06.2010р. та платіжні доручення №2 від 07.06.2010р. та №1 від 04.06.2010р., згідно з якими позивачем було сплачено податок на прибуток за 2 кв.2010р.

Як вбачається з п.1.1 Кредитного договору №28713/OF від 02.06.2010р., кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 95 000 грн. зі сплатою 18% річних позивачем отримано для поповнення обігових коштів та погашення податкових зобов'язань.

З долучених до матеріалів справи платіжних доручень №2 від 07.06.2010р. та №1 від 04.06.2010р. вбачається, що вся сума отриманого позивачем кредиту, у розмірі 95 000 грн., була витрачена останнім на погашення податкових зобов'язань по сплаті податку на прибуток за 2 кв.2010 року.

В той же час, грошові кошти списані відповідачем з рахунку позивача були отримані останнім за Контрактом № 10 від 12.08.09, укладеним з Bahor Ltd, відповідно до якого позивач зобов'язався виготовити та поставити Bahor Ltd товар. На підтвердження того, що Кредитний договір №28713/OF від 02.06.2010р. було укладено позивачем з метою виконання Контракту № 10 від 12.08.09, укладеного з Bahor Ltd, позивачем жодних доказів не надано. Кредитний договір №28713/OF від 02.06.2010р. не містить посилання на його зв'язок з Контрактом № 10 від 12.08.09 та на виконання зобов'язань по ньому.

На підтвердження існування причинно-наслідкового зв'язку між списанням відповідачем грошових коштів з банківського рахунку позивача, отриманих останнім за Контрактом № 10 від 12.08.09, укладеним з Bahor Ltd, та виникненням у позивача податкового зобов'язання для погашення якого позивачем на підставі Кредитного договору №28713/OF від 02.06.2010р. отримано кредит та сплачено проценти, позивачем жодних доказів не надано.

За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 9 615,00 грн. задоволенню не підлягає.

Заперечуючи проти позову, відповідачем у відзиві на позовну заяву, серед іншого, заявлено про застосування строку спеціальної позовної давності в один рік на підставі ст. 258 ЦК України за вимогами про стягнення з відповідача 3 % та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за період з 19.10.2009 р. по 06.03.2012р.

Таким чином, в розумінні ч. 4 ст. 267 ЦК України, від відповідача надійшла заява про сплив позовної давності в частині стягнення з відповідача 3 % та інфляційних втрат за період з 19.10.2009 р. по 06.03.2012р.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, у зв'язку з чим до вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат застосовується загальна позовна давність у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України).

За таких підстав, оскільки з позовом про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за період з 19.10.2009р. по 06.03.2012р. позивач звернувся до суду 24.07.12р. строк позовної давності позивачем не пропущено, у зв'язку з чим, заява відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул. Ковпака, буд.29, код ЄДРПОУ 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" (65053, м.Одеса, Суворовський район, Миколаївська дорога, буд.307, кв.161, код ЄДРПОУ 31142262) 38 142 (тридцять вісім тисяч сто сорок дві) грн. 57 коп. -3 % річних, 72 470 (сімдесят дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 88 коп. -суму процентів за користування грошовими коштами, 4 640 (чотири тисячі шістсот сорок) грн. 68 коп. -інфляційних втрат та 2 305 (дві тисячі триста п'ять) грн. 08 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.11.2012 р.

Головуючий суддя : Капцова Т.П.

Cудді: Васильченко Т.В.

Куркотова Є.Б.