Постанова

від 06.02.2013 по справі 5011-70/10168-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа№ 5011-70/10168-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Тучкова Л.Л., представник за довіреністю №б/н від 18.06.2012;

від відповідача: Матвіїв І.А., представник за довіреністю № 02-07/691 від 03.04.2012;

Розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2012

у справі №5011-70/10168-2012 (головуючий суддя Капцова Т.П., судді Васильченко Т.В., Куркотова Є.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про стягнення 380106,48грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - відповідач) про стягнення 380106,48грн., з яких 9615,00грн. - збитки, 110613,45грн. - 3 % річних, 259878,03грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 19.10.2010 здійснено списання з відкритого у відповідача рахунку позивача грошових коштів в розмірі 1546893,06грн. на підставі Договорів поруки №07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та №06-09/48 від 18 січня 2008 року, за умовами яких позивач (поручитель) поручився перед кредитором (відповідачем) у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником (Кліменко В.В.) зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій за кредитними договорами №2007-6907/Ф03.16-136 від 24.09.2007 та №2008-690 Ф03.14-02 від 18.01.2008. Як зазначає позивач, рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 22.12.2010 вищезазначені Договори поруки визнано судом недійсними, у зв'язку з чим, відповідач в період з 19.10.2009 по 06.03.2012 безпідставно користувався списаними грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" у розмірі 1546893,06 грн.

В позовній заяві позивач на підставі статті 536 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначає, що відповідач зобов'язаний сплачувати проценти і просить суд на підставі частини 2 статті 625 ЦК України стягнути з відповідача 3% річних в сумі 110613,45грн. та інфляційні втрати в розмірі 259878,03грн., нараховані позивачем за період з 19.10.2009 по 06.03.2012 з суми неправомірно списаних відповідачем грошових коштів в сумі 1546893,06грн. Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з неправомірним списанням відповідачем з рахунку позивача грошових коштів в сумі 1546893,06грн. позивач змушений був укласти кредитний договір №28713/OF від 02.06.2010 з метою виконання умов експортного контракту № 10 від 12.08.2009 та сплачувати нараховані за кредитним договором №28713/OF від 02.06.2010 відсотки, у зв'язку з чим, позивачем понесені збитки в розмірі 9615,00грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 у справі №5011-70/10168-2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" 38142,57грн. - 3% річних, 72470,88грн. - суму процентів за користування грошовими коштами, 4640,68грн.- інфляційних втрат та 2305,08грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Полігон» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №5011-70/10168-2012 від 05.11.2012 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» також звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 у справі №5011-10/10168-2012 в частині задоволення позовних вимог та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 відповідно до п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду справи №5011-70/10168-2012 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В. та Чорної Л.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012, апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полігон» було прийнято до провадження, об'єднано в єдине апеляційне провадження та призначено до розгляду на 19.12.2012.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полігон», у якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 розгляд справи було відкладено на 23.01.2013.

Через загальний відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому позивач заперечив доводи апеляційної скарги відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 23.01.2013 була оголошена перерва до 06.02.2013.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон", просив суд апеляційну скаргу задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відмовити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача, просив апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.09.2007 між позивачем (поручителем), відповідачем (кредитором) та Кліменко Валерієм Васильовичем (позичальником) укладено Договір поруки №07-15/1235 від 24.09.2007, відповідно до пункту 1.1. якого, поручитель (позивач) взяв на себе зобов'язання перед кредитором (відповідачем) у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №2007-690/Ф03.16-136 від 24.09.2007.

18.01.2008 між позивачем (поручитель), відповідачем (кредитор) та Кліменко Валерієм Васильовичем (позичальник) укладено Договір поруки №06-09/48 від 18.01.2007, відповідно до пункту 1.1. якого, поручитель взяв на себе зобов'язання перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №2008-690/Ф03.14-02 від 18.01.2008.

08.02.2005 між позивачем та відповідачем укладено Договір №690/5-137 банківського мультивалютного рахунку від 08.02.2012, відповідно до пункту 1.1. якого, банк (відповідач) зобов'язався відкрити клієнту (позивачу) поточні рахунки: №26005690606080 в українських гривнях, №26005690606080 в доларах США, №26005690606080 в російських рублях.

Матеріали справи свідчать про те, що 19 жовтня 2009 року з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" №26005690606080 відповідачем здійснено списання грошових коштів у розмірі 1546893,06 грн., належних позивачу в рахунок примусового дострокового виконання зобов'язань Кліменко Валерія Васильовича за Кредитними Договорами №2007-690/Ф03.16-136 від 24.09.2007 та №№2008-690/Ф03.14-02 від 18.01.2008, забезпечених Договорами Поруки №07-15/1235 від 24.09.2007 та 06-09/48 від 18.01.2007.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, не погоджуючись з зазначеними діями банку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про визнання недійсними Договорів поруки №07-15/1235 від 24.09.2007 та 06-09/48 від 18.01.2007 та стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" незаконно списаних грошових коштів в розмірі 1546893,06 грн.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010 у справі №2-1799/10 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полігон» до Кліменка Валерія Васильовича, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ«Укрсоцбанк» про визнання недійсними Договорів Поруки та стягнення незаконно списаних грошових коштів задоволено в повному обсязі, Договори Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року, укладені між Акціонерно - Комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», Кліменко Валерієм Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Полігон» щодо забезпечення зобов'язань Кліменко Валерія Васильовича за умовами Кредитних Договорів №2007-690/Ф03.16-136 від 24.09.2007 та № 2008-690 Ф03.14-02 від 18.01.2008 - визнано недійсними з часу їх укладення, сторін за Договорами Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року повернуто до попереднього стану та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ«Укрсоцбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полігон» суму грошових коштів списаних за умовами Договорів Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року у розмірі 1546893,06 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10.05.2011 у справі 22ц-2126/2011 рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010 року у справі № 2-1799/10 залишено без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишена без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.12.2011р. рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 22 грудня 2010 року у справі № 2-1799/10 та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 10.05.2011 залишені без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2012 Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" суму грошових коштів у розмірі 1546893,06 грн., списаних за умовами Договорів Поруки №07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та №06-09/48 від 18 січня 2008 року.

Звертаючись з позовом до Господарського суду міста Києва, позивач зазначив, що в період з 19.10.2009 по 06.03.2012 відповідач безпідставно користувався списаними грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" в розмірі 1546893,06 грн., що відповідно до статті 536 ЦК України є користуванням чужими грошовими коштами та має наслідком сплату процентів за користування чужими грошовими коштами. У зв'язку з цим, позивач просить суд на підставі частини 2 статті 625 ЦК України стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 110613,45 грн. та інфляційні втрати в розмірі 259878,03грн., нараховані позивачем за період з 19.10.2009 по 06.03.2012 з суми неправомірно списаних відповідачем грошових коштів в розмірі 1546893,06 грн.

Як зазначалося вище рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010 у справі №2-1799/10 Договори Поруки № 07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та № 06-09/48 від 18 січня 2008 року, укладені між Акціонерно - Комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», Кліменко Валерієм Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Полігон» щодо забезпечення зобов'язань Кліменко Валерія Васильовича за умовами Кредитного Договору за №2007-690/Ф03.16-136 від 24.09.2007 року та Кредитного Договору за №2008-690 Ф03.14-02 від 18 січня 2008 року - визнано недійсними з часу їх укладення.

Крім того, рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010 у справі №2-1799/10 стягнуто з відповідача на користь позивача суму грошових коштів списаних на підставі Договору Поруки №07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та Договору Поруки за № 06-09/48 від 18 січня 2008 року у розмірі 1546893,06 грн.

Як вбачається з частини 5 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Таким чином, рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010р. у справі №2-1799/10 набрало законної сили 10.05.2011.

Згідно з частинами 1,2 статті 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, з дати набрання законної сили рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010 у справі №2-1799/10, а саме з 10.05.2011 у відповідача виник обов'язок перерахувати списані з рахунку позивача грошові кошти в розмірі 1546893,06 грн.

З огляду на те, що 05.03.2012 відповідачем повернуто позивачу суму грошових коштів у розмірі 1546893,06 грн., списаних за Договорами Поруки №07-15/1235 від 24 вересня 2007 року та №06-09/48 від 18 січня 2008 року, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010 у справі №2-1799/10 набрало законної сили 10.05.2011, то у період з 10.05.2011 по 04.03.2012 має місце факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010 у справі №2-1799/10.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В силу частини 1 статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з положень статті 625 ЦК України у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування 3 відсотків річних та збитків від інфляції не обмежується певним періодом, а стягується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Одночасно з цим, судова колегія звертає увагу на те, що зобов'язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили (оскільки саме суд встановлює факт безпідставного отримання коштів). Крім того, положеннями глави 83 ЦК України, якою врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого), тобто, позадоговірні зобов'язання, не передбачена можливість застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України, яка передбачає обов'язкову наявність у боржника простроченого грошового зобов'язання, яке виникає у відповідача в даному випадку тільки після набрання рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010 у справі №2-1799/10 законної сили. Аналогічна позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2011 у справі №7/169.

За таких підстав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем за період з 19.10.2009 по 09.05.2011 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на те, що зобов'язання відповідача повернути грошові кошти в розмірі 1546893,06 грн. виникло на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010 у справі №2-1799/10, що набрало законної сили 10.05.2011, та було припинено виконанням відповідачем грошового зобов'язання 05.03.2012, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.12.2010 у справі №2-1799/10 та положень статті 625 ЦК України, вправі вимагати нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції за період з 10.05.2011 по 04.03.2012 з суми боргу 1546893,06 грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 10.05.2011 по 04.03.2012 з суми боргу 1546893,06 грн. За перерахунком суду розмір 3% за період з 10.05.2011 по 04.03.2012 з суми боргу 1546893,06 грн. становить 38142,57 грн., розмір збитків від інфляції за період з 10.05.2011 по 04.03.2012 з суми боргу 1546893,06 грн. становить 4640,68грн.

Таким чином, доведеними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 38142,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 4640,68грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування частини 6 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вищезазначеною нормою встановлюється розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, як було зазначено вище грошове зобов'язання виникло 10.05.2011 із рішення суду, а отже підстави для застосування даної норми у період з 19.10.2009 по 09.05.2011 відсутні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 9615,00грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України, у сфері господарювання застосовується, серед іншого, такий вид господарських санкцій як відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Обов'язковою умовою відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин власних господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини.

Отже, зі змісту вищенаведених матеріально-правових норм вбачається, що збитки мають бути прямими та має існувати причинно-наслідковий зв'язок між діями боржника та збитками.

Як зазначає позивач, у зв'язку із списанням відповідачем грошових коштів з банківського рахунку позивача, отриманих ним в якості передоплати за поставку товару на підставі укладеного ним з Bahor Ltd Контракту №10 від 12.08.2009 (далі -Контракт), позивач з метою виконання умов експортного Контракту №10 від 12.08.2009 був змушений отримати кредит у ВАТ «Морський транспортний банк» у розмірі 95000,00 дол. США та сплачувати проценти за користування грошовими коштами у розмірі 18 % річних, загальна сума яких склала 9615,00 грн. Крім того, позивач вказує, що внаслідок безпідставно списаних відповідачем грошових коштів, отриманих ним від контрагента за Контрактом в якості переплати, позивач не міг їх витратити, та, як наслідок, збільшити показники в графі витрати у бухгалтерській та податковій звітності, що мало наслідком збільшення витрат позивача на оплату податку на прибуток підприємства позивача. За таких підстав, позивач стверджує, що діями відповідача йому завдано збитків на суму 9615,00 грн., що складає розмір сплачених позивачем процентів за кредитом отриманим у ВАТ «Морський транспортний банк».

Як вбачається з п.1.1 Кредитного договору №28713/OF від 02.06.2010, кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 95000 грн. зі сплатою 18% річних позивачем отримано для поповнення обігових коштів та погашення податкових зобов'язань.

З долучених до матеріалів справи платіжних доручень №2 від 07.06.2010 та №1 від 04.06.2010 вбачається, що вся сума отриманого позивачем кредиту, у розмірі 95000грн., була витрачена останнім на погашення податкових зобов'язань по сплаті податку на прибуток за 2 кв.2010 року.

В той же час, грошові кошти списані відповідачем з рахунку позивача були отримані останнім за Контрактом № 10 від 12.08.2009, укладеним з Bahor Ltd, відповідно до якого позивач зобов'язався виготовити та поставити Bahor Ltd товар. На підтвердження того, що Кредитний договір №28713/OF від 02.06.2010 було укладено позивачем з метою виконання Контракту № 10 від 12.08.2009, укладеного з Bahor Ltd, позивачем жодних доказів не надано. Кредитний договір №28713/OF від 02.06.2010 не містить посилання на його зв'язок з Контрактом № 10 від 12.08.2009 та на виконання зобов'язань по ньому.

На підтвердження існування причинно-наслідкового зв'язку між списанням відповідачем грошових коштів з банківського рахунку позивача, отриманих останнім за Контрактом № 10 від 12.08.2009, укладеним з Bahor Ltd, та виникненням у позивача податкового зобов'язання для погашення якого позивачем на підставі Кредитного договору №28713/OF від 02.06.2010 отримано кредит та сплачено проценти, позивачем жодних доказів не надано.

За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 9615,00 грн. задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві на позовну заяву, серед іншого, заявлено про застосування строку спеціальної позовної давності в один рік на підставі статті 258 ЦК України за вимогами про стягнення з відповідача 3 % та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за період з 19.10.2009 по 06.03.2012.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, у зв'язку з чим до вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат застосовується загальна позовна давність у три роки.

За таких підстав, оскільки з позовом про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за період з 19.10.2009 по 06.03.2012 позивач звернувся до суду 24.07.2012 строк позовної давності позивачем не пропущено, у зв'язку з чим, заява відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" є обґрунтованими в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 3% річних в сумі 38142,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 4640,68грн. та у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 у справі №5011-70/10168-2012 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 у справі №5011-70/10168-2012 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 у справі №5011-70/10168-2012 змінити.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 у справі №5011-70/10168-2012 викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул. Ковпака, буд.29, код ЄДРПОУ 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" (65053, м.Одеса, Суворовський район, Миколаївська дорога, буд.307, кв.161, код ЄДРПОУ 31142262) 38142 (тридцять вісім тисяч сто сорок дві) грн. 57 коп. - 3 % річних, 4640 (чотири тисячі шістсот сорок) грн. 68 коп. - інфляційних втрат та 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 67 коп. - судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Полігон" (65053, м.Одеса, Суворовський район, Миколаївська дорога, буд.307, кв.161, код ЄДРПОУ 31142262) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул. Ковпака, буд.29, код ЄДРПОУ 00039019) 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 71 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

7. Матеріали справи №5011-70/10168-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Тищенко О.В.

Чорна Л.В.