Ухвала

від 12.11.2012 по справі 25/17-4156-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"12" листопада 2012 р.№ 25/17-4156-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бетон-Сервіс"

до відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю „Цемент"

2. Громадська організація „Інвалідів „Водолей"

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1.Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; 2. ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство „Акціонерний банк „Південний"

про стягнення 6 784 555,39 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю учасників процесу

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Карпенко М.І. за довіреністю № 6 від 08.06.2012р.

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи-1 на стороні відповідачів: не з'явився

від третьої особи-2 на стороні відповідачів: ОСОБА_3 за довіреністю №966 від 03.10.2011р.

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2011р. порушено провадження у справі № 25/17-4156-2011 за позовом ТОВ „Бетон-Сервіс" про солідарне стягнення з ТОВ „Цемент" і ГО „Інвалідів „Водолей" майнової шкоди в сумі 7 837 669, 68 грн.

Під час розгляду справи господарським судом Одеської області залучені до участі у справі Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, про що 01.11.2011р. винесено відповідну ухвалу; ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, про що 22.11.2011р. винесено відповідну ухвалу; Публічне акціонерне товариство „Акціонерний банк „Південний" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, про що 07.12.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.02.2012р. позов ТОВ „Бетон - Сервіс" задоволено частково. З ТОВ „Цемент" на користь ТОВ „Бетон-Сервіс" стягнуто 3 724 710, 80 грн. шкоди у вигляді вартості втраченого майна, 13 996, 95 грн. держмита, 129,54 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті частині заявлених позивачем вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. апеляційну скаргу ТОВ „Цемент" задоволено частково. Резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2012р. справі №25/17-4156-2011 залишено без змін, а мотивувальну частину цього рішення викладено в редакції постанови.

Постановою Вищого господарського суду від 13.06.2012р. касаційну скаргу ТОВ Цемент" задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. та рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2012р. у справі №25/17-4156-2011 скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому згідно з вказівками, які містяться у Постанові ВГСУ, та які в силу вимог ч.1 ст.111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судами не розглянуті вимоги позивача, які заявлені останнім у заяві про уточнення позовних вимог, зареєстрованої судом першої інстанції 17.02.2012р. Суди у своїх рішеннях не навели мотивів, за яких відповідача-2, який втратив зазначене майно, має звільнятися від цивільної відповідальності. Судами не надано оцінки діям відповідача-1 щодо його звернення до ВДВС із заявою про заміну його як відповідального зберігача на відповідача-2, а саме щодо його посилання на неможливість подальшого фінансування зберігання майна позивача, не досліджено необхідність такого фінансування, чи здійснювалося воно взагалі у період зберігання майна відповідачем -1, як і не перевірено чи дійсно відповідач-1 втратив можливість подальшого фінансування зберігання.

Ухвалою від 06.07.2012р. справу прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

Під час нового розгляду справи позивач надав до суду заяву про відмову від позовних вимог в частині вимог до ГО „Інвалідів „Водолей" за вх.№24512/2012 від 07.08.2012р., згідно з якою просить суд прийняти заяву про відмову від позовних вимог в частині вимог до ГО „Інвалідів „Водолей" та припинити провадження у справі в частині стягнення солідарно з ГО „Інвалідів „Водолей" суми заданої майнової шкоди в розмірі 7 837 659, 68 грн.

У заяві за вх.№1227507/2012 від 07.09.2012р. позивач відкликає та просить суд повернути заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення завданої майнової шкоди з ГО „Інвалідів „Водолей" від 10.11.2011р. №2, подану до господарського суду Одеської області 11.11.2011р. та заяву від 07.08.2012р. Також позивач надав до суду уточнену позовну заяву за вх.№27505/2012 від 07.09.2012р., згідно з якою просить суд стягнути солідарно з ТОВ „Цемент" та ГО „Інвалідів „Водолей" як відшкодування майнової шкоди 3 724 710, 80 грн. -суми за балансовою вартістю втраченого майна, а також суму судових витрат: державне мито у розмірі 25500 грн. та витрати на оплату ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

При цьому позивач вважає, що в ході виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2008р. у справі №20/209-08-4195 про виселення позивача з нежитлового приміщення, майно, яке складається із 64 позицій, а саме основних засобів виробництв позивача, у т.ч. бетонно - змішувальної установки „Ельба" на загальну суму 4 923 633,07 грн. фактично передано ВДВС на відповідальне зберігання ОСОБА_1 та залишено на території стягувача -відповідача -1 за адресою АДРЕСА_1. Такого висновку позивач дійшов з аналізу ст.ст.1,79 Закону України „Про виконавче провадження", п.п.3.1.,3.3. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Мінюсту України 20.05.2003р. №43/5, Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту України від 15.12.1999 №74/5. Також позивач вважає, що за відсутністю рішення ВДВС про призначення ТОВ „Цемент", ГО „Інвалідів „Водолей" охоронцем описаного майна, фактичне спільне розпорядження ВДВС, ТОВ „Цемент", ОСОБА_4, ГО „Інвалідів „Водолей" належним позивачу майном, призвело до його втрати. Окрім того, позивач вважає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача майнової шкоди, необхідно застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини, які виникають внаслідок завдання майнової шкоди, а саме ч.2 ст.11, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1190 ЦК України. При цьому, що стосується майнової відповідальності ОСОБА_4, то майнові вимоги до нього на даний час розглядаються загальним судом в межах цивільного судочинства, а в межах вирішення даного господарського спору позивачем на підставі ст.1,12 ГПК України заявлені позовні вимоги лише про майнову відповідальність відповідача-1 та відповідача -2.

Розмір завданої позивачу майнової шкоди внаслідок втрати майна визначається оцінкою державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відповідно до акту опису й арешту майна від 09.10.2009р. АА №6257087 та складає 3 724 710, 80 грн.

У поясненнях позивача за вх.№27509/2012 від 07.09.2012р., останнім викладені аналогічні посилання, що і в уточненій позовній заяві за вх.№27505/2012 від 07.09.2012р., з проханням при цьому до суду стягнути солідарно з ТОВ „Цемент" та ГО „Інвалідів „Водолей" як відшкодування майнової шкоди 6 784 555,39 грн., з яких 4 119 530, 14 грн. - суми за балансовою вартістю втраченого майна, з врахуванням встановленого індексу інфляції та 2 665 025 грн. -суми витрат, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідач -1 надав до суду письмові пояснення за вх.24502/2012 від 07.08.2012р., згідно з якими вважає позовні вимоги ТОВ „Бетон-Сервіс" необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з посиланням при цьому на відсутність протиправної поведінки та вини ТОВ „Цемент", оскільки після отримання майна на відповідальне зберігання за актом опису майна від 09.10.2009р., який підписаний генеральним директором ТОВ „Цемент" Арутюняном К.Л., ТОВ „Цемент" отримано згоду ВДВС на заміну відповідального зберігача, а тому передача майна відповідчу-2 була здійснена на законних підставах і така передача не є порушенням обмежень щодо користування описаним та арештованим майном, встановлених ВДВС в акті опису та арешту від 09.10.2009р. Також відповідач -1 посилається на відсутність причинного зв'язку між шкодою і протиправної поведінкою, оскільки після заміни відповідача -1, як відповідального зберігача на відповідача-2, саме відповідач-2, як новий зберігач є особою відповідальною перед ВДВС за збереження майна. Відповідно до ч.7 ст.78 Закону України „Про виконавче провадження" передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна, а тому саме ВДВС несе відповідальність безпосередньо перед позивачем за повернення належного останньому майна. Окрім того, відповідач-1 посилається на неможливість подальшого фінансування зберігання майна, із наданням при цьому відповідних доказів.

У письмових поясненнях щодо заяви позивача про відмову від позовних вимог в частині вимог до ГО „Інвалідів „Водолей" відповідач-1 просить суд скористатися своїм правом не приймати відмови позивача від позовних вимог до ГО „Інвалідів „Водолей" та відмовити позивачу у задоволенні заяви, а у разі задоволення вказаної заяви позивача припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки, із врахуванням вказівок, що містяться у постанові ВГСУ, нез'ясованим залишається лише питання про притягнення до цивільної відповідальності відповідаа-2 за втрату майна позивача, що фактично і є предметом судового розгляду.

У письмових поясненнях за вх.№27737/2012 від 10.09.2012р. третя особа (ОСОБА_4) посилається на те, що судами апеляційної та касаційної інстанції був вставлений факт, що майно позивача було передане на відповідальне зберігання саме ТОВ „Цемент", а підпис ОСОБА_4 в акті опису і арешту майна свідчить лише про його повноваження як представника юридичної особи, а тому цей факт не підлягає доказуванню у даному судовому процесі. Також третя особа посилається на те, що вина ТОВ „Цемент" у втраті майна позивача відсутня, протиправність позивачем не доведена, а тому не має жодної правової підстави для задоволення позовних вимог ТОВ „Бетон -Сервіс". Окрім того, третя особа посилається на те, що заява позивача про відмову від позовних вимог до ГО „Інвалідів „Водолей" у разі її задоволення судом перешкоджає об'єктивному, справедливому і всебічному розгляду даної справи.

Ухвалою від 08.08.2012р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 21.09.2012р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача -1.

Розпорядженням голови суду від 10.09.2012р. справу передано на розгляд судді Погребній К.Ф. у зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному.

На підставі розпорядження голови суду від 24.09.2012р. справу прийнято до провадження суддею Смелянець Г.Є., про що 25.09.2012р. винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 29.10.2012р. представник третьої особи ОСОБА_4 надав клопотання від 29.10.2012р. за вх.№32722/2012 про залучення до справи рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2012р. у справі №2/1522/11443/11, яким позов ТОВ „Бетон-Сервіс" до ОСОБА_4, третя особа ПАТ АБ „Південний", про стягнення вартості втраченого майна та суми витрат, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права задоволений частково. З ОСОБА_4 на користь ТОВ „Бетон-Сервіс" стягнуто вартість втраченого майна в розмірі 4 053 340 грн., судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а разом 4 055 160 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В свою чергу відповідач-1 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі від 08.11.2012р. за вх.№33905/2012, згідно з яким відповідач-1 просить суд зупинити провадження у справі до розгляду Апеляційним судом Одеської області апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2012р. у справі №2/1522/11443/11 та постановлення судом апеляційної інстанції відповідного рішення.

В обґрунтування свого клопотання відповідач-1 посилається на вимоги ч.1 ст.79 ГПК України, згідно з якою господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також на те, що у даній справі, яка розглядається господарським судом Одеської області та у справі, яка розглянута Приморським районним судом м. Одеси, позивач намагається стягнути з відповідачів одну й ту ж суму завданої шкоди, яка виникла внаслідок одних і тих самих обставин, на які посилається позивач, між одними і тими ж самими учасниками правовідносин, а тому позивач фактично має намір безпідставно отримати подвійне збагачення.

У судовому засіданні представник відповідача -1 надав до суду клопотання від 12.11.2012р. за вх.№34188/2012 про залучення до справи ухвали апеляційного суду Одеської області від 06.12.2012р.

Розглянувши клопотання відповідача -1, заслухавши пояснення представника останнього та представника третьої особи ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до наступного:

Як встановлено господарським судом під час нового розгляду справи, предметом позовних вимог ТОВ „Бетон-Сервіс" є солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача -2 майнової шкоди в розмірі 6 784 555, 39 грн., з яких 3 724710,80 грн. -балансова вартість втраченого майна та 394819,34 грн. - інфляційні витрати, що загалом становить 4 119 530, 14 грн., та 2 665 025, 25 грн. -витрати, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Підставою позовних вимог ТОВ „Бетон-Сервіс" є неправомірні дії відповідачів 1,2 під час зберігання майна позивача, які призвели до втрати цього майна.

При цьому, згідно з доводами самого позивача, майно, що належало позивачу та було втрачено, передано на відповідальне зберігання згідно акту опису та арешту майна ОСОБА_4 та залишено на території стягувача -ТОВ „Цемент", а тому майно фактично перебувало на зберіганні (у володінні) двох осіб - ОСОБА_4 та ТОВ „Цемент". Згодом на підставі угоди про заміну відповідального зберігача від 05.11.2009р., укладеної між ТОВ „Цемент" і ГО „Інвалідів „Водолей", відбулося неправомірне розпорядження -фактична передача майна на відповідальне зберігання майна від ТОВ „Цемент" до ГО „Інвалідів „Водолей", хоча від органу ДВС майно на відповідальне зберігання прийняв саме фізична особа, а не юридична особа. Отже, під час здійснення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 12.01.2009р. у справі №20/209-08-4195 фактичне спільне неправомірне розпорядження майном з боку ВДВС, ОСОБА_4, ТОВ „Цемент" та ГО „Інвалідів „Водолей" призвело до його втрати. Тому при вирішенні питання про стягнення на користь позивача майнової шкоди, необхідно застосувати положення законодавства, що регулюють правовідносини, які виникають внаслідок завдання майнової шкоди всіма фактичними зберігачами (володільцями та розпорядниками) майна, як солідарними боржниками. На підставі відповідних процесуальних норм вимоги до суб'єктів відповідальності подані до різних видів судової юрисдикції, а саме позовні вимоги до ОСОБА_4 розглядаються загальним судом в межах цивільного судочинства, а позовні вимоги до ТОВ „Цемент" і ГО „Інвалідів „Водолей" розглядаються господарським судом у даній справі.

В свою чергу відповідач-1 та третя особа ОСОБА_4 заперечують факт передачі майна позивача на відповідальне зберігання саме ОСОБА_4

Поряд з цим, судом встановлено, що у Приморському районному суді м. Одеси розглянуто справу №2/1522/11443/11 за позовом ТОВ „Бетон-Сервіс" до ОСОБА_5, за участю третьої особи ПАТ АБ „Південний", про стягнення вартості втраченого майна та суми витрат, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права, внаслідок чого 25.09.2012р. прийнято відповідне рішення, яким позов ТОВ „Бетон-Сервіс" задоволений частково. З ОСОБА_4 на користь ТОВ „Бетон-Сервіс" стягнуто вартість втраченого майна в розмірі 4 053 340 грн., судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а разом 4 055 160 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, у вказаному рішенні Приморського районного суду м. Одеси встановлені факти, які мають значення для розгляду даної справи, зокрема, факти щодо особи, якій арештоване державною виконавчою службою майно позивача передане на відповідальне зберігання під час виконавчого провадження. В силу вимог ч.4 ст.35 ГПК України ці факти мають преюдиціальне значення для розгляду даної господарської справи.

Більш того, вимоги ТОВ „Бетон-Сервіс" про солідарне стягнення вартості втраченого майна з ТОВ „Цемент" і ГО „Інвалідів „Водолей", які є предметом розгляду у даній справі, вже задоволені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2012р. за рахунок ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06.11.2012р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ТОВ „Бетон-Сервіс" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2012р. за позовом ТОВ „Бетон-Сервіс" до ОСОБА_4, третя особа ПАТ АБ „Пвденний" (справа №22ц/1590/10289/12).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У п. 3.16. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.2-4 ст. 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України „Про судоустрій і статус суддів".

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача-1 та зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи №22ц/1590/10289/12, що розглядається Апеляційним судом Одеської області.

Керуючись ч.1 ст.79, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Зупинити провадження у справі №25/17-4156-2011 до вирішення пов'язаної з нею справи №22ц/1590/10289/12, що розглядається Апеляційним судом Одеської області.

2.Зобов'язати сторони та третю особу ОСОБА_4 письмово повідомити господарський суд Одеської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №25/17-4156-2011, із наданням при цьому відповідного рішення Апеляційного суду Одеської області.

Ухвалу про зупинення провадження у справі може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.