Постанова

від 08.11.2012 по справі 5017/2030/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р.Справа № 5017/2030/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

суддів: Андрєєвої Е.І., Філінюка І.Г.

При секретарі судового засідання:Стеблиненко В.С.

За участі представників сторін:

Від відповідача - Кожухар В.А., за довіреністю

Від позивача - Сторожук Д.І., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт Інвест"

на рішення господарського суду Одеської області від 24.09.2012 р.

по справі 5017/2030/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрос-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт Інвест"

про стягнення 81796.15 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрос-Україна" звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕЙТ ІНВЕСТ" о про стягнення 81796.15грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не виконані покладені на нього договірні зобов'язання, що і призвело до виникнення заборгованості в сумі 81796.15грн.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрос-Україна" -задоволені повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕЙТ ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрос-Україна основну заборгованість у сумі 73518грн. 36 коп., інфляційні витрати у сумі 5752грн. 68 коп., 3 % річних у сумі 2525грн. 11коп. та судові витрати у розмірі 1635 грн. 93 коп.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог, матеріалами справи та діючим законодавством.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій вказує на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, а обґрунтування рішення не відповідає обставинам справи. Скаржник вважає, що підписання актів здачі-приймання робіт відповідачем не створює обов'язку по оплаті вартості орендної плати та суми компенсації комунальних послуг, оскільки п.2.3.,п.2.7. договору сторонами було встановлені умови проведення оплати - на протязі трьох банківських днів з моменту отримання орендарем рахунків-фактур, а не з моменту підписання Актів здачі-приймання робіт сторонами. Таким чином, на думку скаржника судом першої інстанції безпідставно були проігноровані умови Договору, що встановлюють порядок виконання зобов'язань по оплаті робіт та послуг (п.2.3.,п.2.7.), порушені ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України, що призвело до невірного та незаконного прийняття рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 26.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрос-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТЕЙТ ІНВЕСТ" було укладено договір № 1/2008 про оренду офісних приміщень та складу, відповідно до якого позивач виступав орендодавцем, а відповідач -орендарем.

Згідно до Додатку 1 до Договору, позивач надає , а відповідач отримує в користування і володіння офісне приміщення загальною площею 570,6 м2, складське приміщення загальною площею 1836,40 м2,обладнання і парковку для 12 вантажних автомобілів та 6 легких автомобілів, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 6.

На виконання договору позивач здав, а відповідач прийняв об'єкти оренди , що підтверджується актом приймання-передачі від 06.03.2008р. Таким чином, на думку позивача, він свої зобов'язання виконав.

У відповідності до п.2 Договору та додатком 1 до договору встановлена орендна плата з розрахунку: 40.40 грн. за 1 кв.м, без НДС у місяць, за офісні приміщення; 35,35 грн. за 1 кв.м, без НДС у місяць, за склад; за парковку -3 грн. за легковий автомобіль і 5 грн. за вантажний автомобіль, без НДС.

Надалі орендна плата підлягала змінам у розмірі, передбаченому Додатковою угодою №1 від 30.01.2009 р. та №2 від 01.04.2009р.

Орендну плату відповідач зобов'язаний сплачувати на протязі 3-х банківських днів з дати отримання рахунку-фактурі орендодавця.

В позові позивачем вказано що, орендна плата за весь строк дії Договору була оплачена відповідачем повністю, крім січня та лютого 2011р.

Сума орендної плати за період з 01.01.2011р. по 05.02.2011р., складає 79144,17 грн., яка була сплачена частково у розмірі 41171,91 грн., заборгованість склала 37972, 26 грн.

Крім того, позивач зазначає, що ним були понесені затрати за споживання відповідачем газу, води та електроенергії у розмірі 35546,10 грн., які були залишені відповідачем без оплати. Таким чином, сума основного боргу відповідача складає 73518,36грн.

Як вбачається з матеріалів справи приведені Позивачем обставини справи повністю підтверджуються наданими ним доказами, а саме: вказаними Договором про оренду офісних приміщень та складу № 1/2008 від 26.02.2008р., Додатком №1 до Договору, актом приймання-передачі приміщень та обладнання від 06.03.2008р., Додатковою угодою №1 від 30.01.2009р., Додатковою угодою №2 від 01.04.2009р., Актом приймання -передачі від 05.02.2011р., рахунками -фактурами №СФ -0000007 від 31.01.2011р., №СФ -0000009 від 31.01.2011р., №СФ -0000017 від 31.01.2011р., №СФ -0000031 від 28.02.2011р., актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 31.01.2011р., №ОУ-0000008 від 31.01.2011р.,№ОУ-0000015 від 31.01.2011р., №ОУ-0000029 від 28.02.2011р., виписками банку по особовим рахункам.

А отже основна сума боргу підтверджується в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 610, 625 ЦК України суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу інфляційні витрати у розмірі 5752,68 грн. та керуючись ч. 2 ст.625 ЦК України, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу 3 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2525,11 грн.

Посилання відповідача у відзиві на позов, та в апеляційній скарзі на те, що відповідно до п.2.3 Договору ним рахунки на оплату орендної плати від позивача не отримувались тому вони і не сплачувались, суд оцінює критично.

Як видно з актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 31.01.2011р., №ОУ-0000008 від 31.01.2011р., №ОУ-0000015 від 31.01.2011р., №ОУ-0000029 від 28.02.2011р. вказані акти складені та підписані обома сторонами без зауважень. Сторони претензій один до одного не мають та підтверджують заборгованість.

Відповідно до змісту акту № №ОУ-0000015 від 31.01.2011р. він складений та підписаний обома сторонами в тому, що виконавцем ( Позивачем у справі ) проведені такі роботи ( надані такі послуги) - відшкодування витрат за спожиту електроенергію, відшкодування витрат на воду та за спожитий газ. Всього на суму 29621 грн. 75 окоп. При цьому сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, своїм підписом під вказаними актами відповідач підтвердив виконання належним чином позивачем своїх договірних зобов'язань. Отже відповідач повинен сплатити позивачеві вказані суми.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином суд робить висновок про наявність боргу, який боржник має сплатити позивачу. Від цих зобов'язань він не звільняється.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших нормативних актів, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт Інвест" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 24 вересня 2012 р. у справі № 5017/2030/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя І.Г. Філінюк