Постанова

від 27.09.2012 по справі 5011-45/6932-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2012 № 5011-45/6932-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Горголь І.С.

за участю представників:

від позивача - Литвин І.О.

від відповідача - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС Груп» на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2012 року (суддя Балац С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Литер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС Груп»

про стягнення 98 888,36 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ЛИТЕР» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС Груп» (далі - відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС ГРУП» заборгованості за поставлений товар та виконанні роботи у розмірі 98 888,36 грн., в тому числі: 96 508,80 грн. основного боргу, 1 741,02 грн. - пені, 349,02 грн. - 3 % річних та 289,52 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС ГРУП» на користь Приватного акціонерного товариства «ЛИТЕР» суму основного боргу у розмірі 96 508,80 грн., 3 % річних у розмірі 349,02 грн. та 1 937,16 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС Груп» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2012 року та залишити позов без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено питання щодо наявності повноважень директора Приватного акціонерного товариства «ЛИТЕР» на підписання позовної заяви.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС Груп» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2012 року.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судовому засіданні 06.09.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 27.09.2012 року.

У судове засідання 27.09.2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача не з'явився в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача встановив наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки обладнання та виконання робіт, Приватне акціонерне товариство «ЛИТЕР» поставило на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС ГРУП» на підставі видаткових накладних № 314 від 23.09.2011 року на суму 95 283,60 грн., № 315 від 26.09.2011 року на суму 2 620,80 грн., № 327 від 30.09.2011 року на суму 56 774,40 грн., № 328 від 03.10.2011 року на суму 86 409,60 грн., № 332 від 04.10.2011 року на суму 2 295,60 грн. товар на загальну суму 243 384,00 грн. та виконало роботи загальну суму 12 450,00 грн., про що свідчить акт здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № ОА-0000222 від 13.10.2011 року.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Проте, відповідач в порушення наведених норм законодавства лише частково оплатив поставлене йому обладнання та виконані роботи, а саме 23.09.2011 року відповідач здійснив передоплату у розмірі 100 000,00 грн. та 27.09.2011 року перерахував позивачу 59 325,20 грн., загалом на суму 159 325,20 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар та виконанні роботи складає 96 508,80 грн., яка підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами від 01.11.2011 року.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

23.03.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 53 від 22.03.2012 року, відповідно до якої позивач вимагає від відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар та виконані роботи на загальну суму 96 508,80 грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 27.03.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповідач дану вимогу залишив без відповіді, зобов'язання по оплаті отриманого обладнання та виконаних робіт не виконав.

Таким чином беручи до уваги, те що відповідачем неналежно виконано зобов'язання щодо оплати поставленого обладнання та оплати робіт з монтажу та налагодження даного обладнання, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, та не надав належних доказів оплати заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 95 508,80 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивач просив суд стягнути з відповідача 1 741,02 грн. - пені, 349,02 грн. - 3 % річних та 289,52 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції заборгованість відповідача виникла не на підставі договору, а на підставі видаткових накладних та акту здачі - прийняття робіт (надання послуг), тому позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно відмовлено в стягненні 289,52 грн. інфляційних втрат з огляду на те, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не враховано рекомендації викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 рокуТ № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ» відповідно до яких при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси інфляції, встановлені за відповідний період, помножити між собою.

Так як, відповідно до претензії позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість до 30.03.2012 року, тому нарахування інфляційних втрат за березень 2012 року не проводиться, а індекс інфляції у квітні складав 100,00 %, тому за вказаний позивачем період інфляційне збільшення суми боргу не відбулось.

Водночас, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 349,02 грн. враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України за змістом якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження скаржника стосовно того, що позовна заява підписана особою, яка не має право її підписувати, оскільки до матеріалів справи не додано доказів які б підтверджували той, факт, що Новгородський О.В. дійсно є директором підприємства Приватного акціонерного товариства «Литер» колегією суддів до уваги не приймається, оскільки як вбачається з доданого до матеріалів справи наказу № 13-К від 05.04.2011 року Новгородський О.В. з 05.04.2011 року приступив до виконання обов'язків генерального директора ПрАт «ЛИТЕР» на підставі протоколу № 05/02/11 чергових Загальних Зборів Акціонерів ПрАТ «ЛИТЕР» від 05.04.2011 року.

За таких обставин, оскільки посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства не знайшло свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги та спростовується матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2012 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС Груп» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2012 року - без змін.

Матеріали справи № 5011-45/6932-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.