Рішення

від 16.07.2012 по справі 5011-45/6932-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/6932-2012 16.07.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «ЛИТЕР» До Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС ГРУП» Про Стягнення 98 888,36 грн. Суддя Балац С.В. Представники сторін: Від позивачаВіняр Р.В. - представник за довіреністю; Від відповідача Бондар А.І. - представник за довіреністю.

Суть спору: на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ЛИТЕР»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС ГРУП»заборгованості за поставлений товар та виконанні роботи у розмірі 98 888,36 грн., в тому числі: 96 508,80 грн. основного боргу, 1 741,02 грн. - пені, 349,02 грн. - 3 % річних та 289,52 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений товар та виконанні роботи. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість перед позивачем на загальну суму 98 888,36 грн., в тому числі: 96 508,80 грн. основного боргу, 1 741,02 грн. - пені, 349,02 грн. - 3 % річних та 289,52 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач відзив на позов не надав, проте, явку уповноваженого представника у судові засідання забезпечив.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному розмірі.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представниками сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.07.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару та виконання робіт, Приватне акціонерне товариство «ЛИТЕР»(надалі - позивач) поставило та виконало роботи на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС ГРУП»(надалі - відповідач), на підставі видаткових накладних на загальну суму 243 384,00 грн. та акту виконаних робіт на загальну суму 12 450,00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені відтиском їх печаток.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними № 314 від 23.09.2011 р. на суму 95 283,60 грн., № 315 від 26.09.2011 р. на суму 2 620,80 грн., № 327 від 30.09.2011 р. на суму 56 774,40 грн., № 328 від 03.10.2011 р. на суму 86 409,60 грн., № 332 від 04.10.2011 р. на суму 2 295,60 грн., та акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № ОА-0000222 від 13.10.2011 р. на суму 12 450,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата, за поставлений товар та виконані роботи відповідачем проведена тільки на суму 159 325,20 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар та виконанні роботи складає 96 508,80 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків між сторонами від 01.11.2011 р., відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар та виконанні роботи складає 96 508,80 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір містить в собі елементи договору поставки та договору підряду.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов'язання оплатити вартість поставленого товару та виконаних робіт на загальну суму 96 508,80 грн., на підставі усної домовленості, тобто без погодження строку оплати вартості, то позивач мав надати до матеріалів справи належні докази звернення позивача до відповідача з вимогою про оплату заборгованості, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії № 53 від 22.03.2012 р. про сплату 96 508,80 грн., відповідно до якої позивач вимагає від відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар та виконані роботи на загальну суму 96 508,80 грн., яку направлено відповідачу 23.03.2012 р., та отримано відповідачем 27.03.2012 р.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, наявну заборгованість не погасив.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові на загальну суму 96 508,80 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 96 508,80 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 741,02 грн. - пені, 349,02 грн. - 3 % річних та 289,52 грн. - інфляційних втрат.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Розглядаючи спір в частині стягнення пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Проте, як встановлено судом заборгованість відповідача виникла не на підставі договору, а на підставі видаткових накладних та акту здачі - прийняття робіт (надання послуг), тому позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 349,02 грн. - 3 % річних та 289,52 грн. - інфляційних втрат, то відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не враховано рекомендації викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ»відповідно до яких при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси інфляції, встановлені за відповідний період, помножити між собою.

Так як, відповідно до претензії позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість до 30.03.2012 р., тому нарахування інфляційних втрат за березень 2012 року не проводиться, а індекс інфляції у квітні складав 100,00 %, тому за вказаний позивачем період інфляційне збільшення суми боргу не відбулось.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 289,52 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 349,02 грн., то перевіривши розрахунок 3 % річних суд визнає його арифметично вірним. А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 349,02 грн. підлягають задоволенню в повному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС ГРУП»(місцезнаходження: 04170, місто Київ, вулиця Татарська, будинок 6; ідентифікаційний код 37269318) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Приватного акціонерного товариства «ЛИТЕР»(місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Горького, будинок 102 А; ідентифікаційний код 24720880) суму основного боргу у розмірі 96 508,80 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот вісім) грн. 80 коп., 3 % річних у розмірі 349,02 (триста сорок дев'ять) грн. 02 коп. та 1 937,16 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Балац

Дата складення повного рішення 23.07.2012 р.