Ухвала

від 11.10.2012 по справі 1570/3756/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 р.Справа № 1570/3756/2012

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Жука С.І.,

судді - Яковлева Ю.В.

при секретарі - Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Док-Сервіс» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Док-Сервіс»звернулося до суду з позовом до Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2012 року №№ 0000102301, 0000122301, 0000132301 та від 20 червня 2012 року № 0000412250.

Свої позовні вимоги ПП «Док-Сервіс»обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2012 року вищенаведений позов було частково задоволено. Скасовано у повному обсязі рішення відповідача від 31.01.2012 року №0000132301 та від 20.06.2012 року №0000412250. Рішення відповідача від 31.01.2012 року № 0000122301 було скасовано в частині донарахування податку на прибуток за основним платежем на 1 447 752 гривень та за штрафними санкціями на 280 500 гривень. Рішення відповідача від 31.01.2012 року № 0000102301 було скасовано в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем на 1 190 796 гривень та за штрафними санкціями на 249 139 гривень. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та часткової наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання норм діючого законодавства, за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, результати якої відображені в акті від 17 січня 2012 року № 00842301/35855592 /т. 1, а.с. 22-66/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1ст. 137, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на 1465552 гривень та збільшення від'ємного значення об'єкту оподаткування на 721956 гривен; пункту 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наслідком чого стало заниження ПДВ на 1213036 гривень та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 232154 гривень.

Зміст порушень полягав у не оформленні в бухгалтерському та податковому обліках виконаних робіт з ремонту доків, не включення до складу інших доходів процентів, які були умовно нараховані на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповернутою на 26269 гривень та збільшення податкового кредиту за неналежно оформленою податковою накладною.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року №№ 0000102301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на 1468905 гривень (основний платіж -1213036 гривень, штрафні санкції -255869 гривень), 0000122301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1763002 гривень (основний платіж -1475552 гривень, штрафні санкції -287450 гривень), 0000132301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 721956 гривень та від 20 червня 2012 року № 0000412250.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Абзацом 2 п. 137.1 ст. 137 ПК України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період,

протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник)

зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивачем (підрядник) було укладено з ПАТ «Дунайсудноремонт»(замовник) договори від 3 березня 2009 року №№ 22, 23 на виконання ремонтних робіт плавдоків №№ 4 та 5. Умовами зазначених договорів було передбачено, що роботи здійснюються на підставі попередньої ремонтної відомості . Вартість робіт, відповідно до попередньої ремонтної відомості, складала 1649000 гривень -договір № 23, 3521000 гривень -договір № 22 /т. 3, а.с. 21, 29/.

17 листопада 2010 року (плавдок № 4) та 3 червня 2011 року (плавдок № 5) Російським морським регістром судноплавства було перепідтверджено позивачу Класифікаційні свідоцтва та Свідоцтва про гідність до плавання на вищезазначені доки /т. 3, а.с. 40, 43, т. 2 а.с. 212/.

Додатковими угодами від 13 грудня 2010 року до договору № 22, 23 було змінено предмет договору, а саме: просто ремонтні роботи замінено на ремонтні роботи для збільшення вантажопідйомності плавдоку № 5 до 2500 тон, а № 4 до 5600 тон /т. 3, а.с. 26, 34/.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо підтвердження Свідоцтвами про гідність до плавання факту закінчення ремонтних робіт передбачених вищенаведеними договорами, так як зазначені Свідоцтва посвідчують виключно можливість плавання доками, а не закінчення на них ремонтних робіт згідно ремонтної відомості.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо закінчення зазначених ремонтних робіт, так як цей факт можливо встановити виключно співставленням виконаних робіт та ремонтної відомості, чого не було здійснено податковим органом взагалі.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні рішення відповідача були скасовані судом першої інстанції частково, тобто з урахуванням інших порушень виявлених податковою перевіркою.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та часткову наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Док-Сервіс» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2012 року №№ 0000102301, 0000122301, 0000132301 та від 20 червня 2012 року № 0000412250 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 15 жовтня 2012 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.І. Жук/

/ Ю.В. Яковлев /