Постанова

від 08.11.2012 по справі 2а/1270/7704/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7704/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання Гришиній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби до приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез», спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», за участю прокурора Луганської області про визнання недійсним господарського зобов'язання,

ВСТАНОВИВ :

28 лютого 2006 року державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області звернулась до Господарського суду Луганської області з позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез», спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», у якому просила визнати господарське зобов'язання, передбачене угодою від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 між приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» та спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав», недійсним; застосувати до сторін правові наслідки, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, а саме: стягнути в доход Держави зі спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» вартість отриманої сировини та грошові кошти, які спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» повинно було сплатити за вищевказаним господарським зобов'язанням в розмірі 17009183,97 грн., стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» грошові кошти у сумі 18431,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що між спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» (в особі комерційного директора ОСОБА_1.) та приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» (в особі директора ОСОБА_2.) 21 січня 2003 року укладено угоду № 4/03 К-63 на поставку виробничо-технічної продукції, згідно якої приватне виробничо-комерційне підприємство «Металсінтез» (постачальник) зобов'язаний протягом 2003 року поставляти спільному підприємству з іспанським інвестором «Інтерсплав» (покупцю) лом та відходи алюмінію і міді (сировину). Поставка сировини повинна здійснюватися автомобільним транспортом постачальника або покупця.

На виконання зазначеної угоди протягом лютого-травня 2003 року приватне виробничо-комерційне підприємство «Металсінтез» поставило, а спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» отримало сировини на загальну суму 17027615,47 грн. згідно податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

В оплату поставленого товару спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» перерахувало приватному виробничо-комерційному підприємству «Металсінтез» грошові кошти у сумі 18431,50 грн. згідно платіжного доручення від 24 січня 2003 року №213.

Постановою господарського суду Луганської області від 26 грудня 2005 року у справі №12/674ад установчі документи приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» (ідентифікаційний код 31053932) визнано недійсними з 14 жовтня 2002 року, з тих підстав, що на стадії передачі повноважень директору ОСОБА_2 вбачаються ознаки фіктивності підприємства.

Постановою господарського суду Луганської області від 26 грудня 2005 року у справі

№12/674 ад встановлено, що посадовими особами приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» не були виконані вимоги законодавства щодо здійснення первинного і бухгалтерського обліку результатів роботи та сплати податків і зборів, передбачені Господарським кодексом України та Конституцією України. Приватне виробничо-комерційне підприємство «Металсінтез», як юридична особа, не мало мети і не могло здійснювати підприємницьку діяльність та не мало наміру сплачувати до Державного бюджету та державних цільових фондів податки, збори та обов'язкові платежі.

Разом з тим, постановою господарського суду від 26 грудня 2005 року у справі №12/674 ад встановлено, що директору приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» ОСОБА_2, який підписав спірну угоду, не було відомо значенні договорів, податкових декларацій та інших бухгалтерських документів, що йому приносили на підпис. Тобто зміст спірної угоди не відповідав його внутрішній волі.

Позивач зазначає, що відповідно до журналу-ордеру спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2003 рік, підприємство не розраховувалось з приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» за отриману сировину по спірній угоді. Оплату проведено лише у сумі 18431,50 грн.

На підставі викладеного, державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області вважає, що спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» угоду від 21 січня 2003 року №4/03 К-63 укладено з метою ухилення від оподаткування шляхом завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2853116,01 грн.

Також позивачем зазначено, що доказами умислу приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» на приховування від оподаткування доходів, одержаних на підставі угоди, є відомості про відсутність підприємства за юридичною адресою та визнання статутних документів підприємства недійсними.

В результаті укладення господарського зобов'язання, передбаченого угодою від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 між спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» та приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» державі було завдано великої матеріальної шкоди.

По звітним деклараціям з податку на додану вартість за лютий-травень 2003 року спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» заявлено до відшкодування на підставі податкових декларацій, складених по результатам виконання спірної угоди, податок на додану вартість у сумі 2853116,01 грн. Зазначену суму йому було відшкодовано в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області вважала, що оспорювану угоду укладено відповідачами не у рамках проведення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту з наступним відшкодуванням податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Позивачем під час судового розгляду справи неодноразово змінювались позовні вимоги. Відповідно до заяви від 05 жовтня 2010 року № 15443/10 про уточнення позовних вимог (том 16, арк. справи 28) державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області просить зобов'язати приватне виробничо-комерційне підприємство «Металсінтез» повернути на користь спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» грошові кошти, перераховані за нікчемним правочином від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 в розмірі 17118695,32грн.; стягнути з спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» в доход Державного бюджету України вартість сировини, отриманої за нікчемним правочином від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 на загальну суму 17118695,32 грн., як таку, що належить їй на відшкодування виконаного.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 02 березня 2009 року у кримінальній справі № 1-12-09 визнано винним ОСОБА_2 (директора приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез») у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_2, маючи намір на здійснення фіктивного підприємництва, тобто створення і придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою приховування незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяли значний матеріальний збиток державі, придбав спеціалізований суб'єкт підприємницької діяльності в організаційно-правовій формі приватне виробниче комерційне підприємство «Металсінтез». Крім того, вироком встановлено, що ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді не надходження до бюджетів податку на додану вартість в особливо крупному розмірі, ухилився від сплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 3064676,08 грн. Зокрема, вироком встановлено ухилення від сплати податків, яке полягало у приховуванні від оподаткування операцій на поставку металобрухту, здійснених приватним виробничим комерційним підприємством «Металсінтез» на адресу спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» за період з жовтня 2002 року по травень 2003 року на загальну суму 15434530,38 грн.

Державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області вважає, що встановлені вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 02 березня 2009 року у кримінальній справі № 1-12-09 факти ухилення посадових осіб приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» від сплати податків, свідчать про укладення цим підприємством угод з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, в тому числі за договором постачання від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63, укладеним з спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав». Зазначений вирок за твердженням позивача, є достатньою підставою для визнання угоди від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63, укладеної між приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» та спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав», з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та не потребує доказування.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Металсінтез» у судове засідання явку свого представника не забезпечило, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Представник спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» адміністративний позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, ІІ-го відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, між приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» (постачальником) та спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» (покупцем) укладено угоду від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 на постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини). Термін дії зазначеного договору встановлений з 21 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року (том 3, арк. справи 46-48).

Згідно з положеннями пункту 3.1 зазначеного договору, за поставлену сировину покупець сплачує постачальнику належні йому суми згідно з протоколом узгодження цін або відповідною додатковою угодою до діючого договору. Вартість поставленої сировини узгоджена сторонами додатковими угодами від 11 лютого 2003 року № 1, від 11 лютого 2003 року № 2, від 12 лютого 2003 року № 3, від 25 лютого 2003 року № 5, від 05 березня 2003 року № 6, від 14 березня 2003 року № 7, від 24 березня 2003 року № 8, від 24 березня 2003 року № 9, від 17 лютого 2003 року № 10, від 18 лютого 2003 року № 11, від 06 квітня 2003 року № 11/А, від 06 квітня 2003 року № 11/Б, від 06 квітня 2003 року № 12, від 09 квітня 2003 року № 13, від 18 квітня 2003 року № 14, від 29 квітня 2003 року № 15, від 30 квітня 2003 року № 16, від 30 квітня 2003 року № 17, від 14 травня 2003 року № 18, від 15 травня 2003 року № 19, які є невід'ємними частинами договору від 21 січня 2003 року № 4/03 К- 63 (том 3, арк. справи 53-72).

Згідно з умовами зазначеного договору приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» в період з 21 січня 2003 року по 31 травня 2003 року поставлено спільному підприємству з іспанським інвестором «Інтерсплав» сировину на загальну суму 16448637,01 грн. з податком на додану вартість, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами зважування сировини, актами до товарно-транспортних накладних про невідповідність ваги сировини за документами фактичній вазі, приймальними актами на лом кольорових металів, довідкою про вартість поставленої на спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» сировини за цінами, узгодженими сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору від 21 січня 2003 року № 4/03 К- 63. Протягом червня 2003 року приватне виробничо-комерційне підприємство «Металсінтез» поставило на спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» сировину на суму 170078,13 грн. з податком на додану вартість, що також підтверджено товарно-транспортними накладними, актами зважування сировини, актами до товарно-транспортних накладних про невідповідність ваги сировини за документами фактичній вазі, приймальними актами на лом кольорових металів (том 3, арк. справи 109-156; том 4. арк. справи 1-153; том 5, арк. справи 1-150; том 6, арк. справи 1-123; том 19, арк. справи 243-249; том 20, арк. справи 1-250; том 21, арк. справи 1-250; том 22, арк. справи 1-250; том 23, арк. справи 1-2).

Спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» в період часу з 24 січня 2003 року по 28 травня 2003 року здійснило перерахування коштів за поставлену сировину та в рахунок попередньої оплати за вказаним договором на загальну суму 17118695,98 грн. (з податком на додану вартість) на рахунок, зазначений у договорі від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63, а саме: на рахунок № 2600322479402 в АБ «Укркомунбанк» відділення № 3 м. Луганська, МФО 304988, що підтверджено копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи (том 6, арк. справи 134-150; том 7, арк. справи 1-23).

Залишок суми у розмірі 670058,32 грн. перейшов в рахунок попередньої оплати за червень 2003 року, що підтверджено даними журналу-ордеру по рахунку № 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за сировину» за травень 2003 року, копія якого наявна в матеріалах справи (том 7, арк. справи 24-27).

Дослідженням вищезазначених документів встановлено, що станом на 01 липня 2003 року залишок суми, несплаченої спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» за договором від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 приватному виробничо-комерційному підприємству «Металсінтез» за поставлену сировину складає 19,81 грн., що також підтверджено даними журналу-ордеру по рахунку № 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за сировину за червень 2003 року», довідкою спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» щодо заборгованості перед приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» за поставлену сировину за договором від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63, актом звіряння взаємних розрахунків спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» та приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» станом на 31 грудня 2003 року (том 7, арк. справи 116-119; том 12, арк. справи 147-165).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень ІІ-го відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (тут і надалі посилання на норми Цивільного кодексу України наводяться в редакції, яка діяла на час звернення до суду з даним адміністративним позовом) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин не створює будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України). Для застосування таких наслідків окремого судового рішення не потрібно.

Правову позицію щодо розгляду справ даної категорії висловила Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 09 лютого 2010 року за результатами розгляду за винятковими обставинами справи № 2а-5 09/08 за позовом державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до приватної фірми «Росток» та приватної виробничо-комерційної фірми «Дімон і Ко» про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення в доход держави всього одержаного. Правова позиція Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України така.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За статтею 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають. У випадку помилкового порушення провадження воно підлягає закриттю.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Водночас, застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. З'ясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов'язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через суб'єктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2011 року по справі № 2а-6379/10/1270, якою були скасовані попередні судові рішення у справі, зазначено, що факт товарності операції судовими інстанціями не досліджувався взагалі. Для правильного вирішення справи судовим інстанціям слід було належним чином встановити наявність чи відсутність умислу у діях обох відповідачів. Зокрема, дослідити товарність спірної господарської операції і наявності умислу на укладення угоди, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав». Судам у першу чергу необхідно було встановити наявність руху активів по даній операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які були складені по даній господарській операції: договір, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно було з урахуванням умов поставки, визначених спірним договором, а саме - DDU склад покупця, перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» до вчинення дій, що становили зміст даної конкретної господарської операції, наявність персоналу, транспортних засобів для перевезення товарів. Згідно спірного договору від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 відвантаження, зважування та опломбовування товару мало здійснюватись в присутності представника покупця - спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», що судами також не було досліджено. Судами не було виконано процесуальні приписи частини 4 статті 11 та частини 1 статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України, не було викликано як свідків відповідальних за вантаження та опломбування товару, як не було вчинено інших процесуальних дій для перевірки руху активів по спірній операції, як то подальший рух отриманого товару, за умови його наявності. Виключно з урахуванням дослідження цих обставин належить давати оцінку щодо реальності здійснених операцій. Також судам необхідно було дослідити питання щодо наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства в обох відповідачів. Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір (том 16, арк. справи 191-195).

Відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» дій, що становили зміст господарської операції з постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини), а також необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та наявність управлінського, технічного, робочого персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та можливість здійснення господарських операцій з приймання, заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів підтверджені державним актом на право постійного користування землею від 16 червня 1999 року І-ЛГ № 001783, договором оренди будівель, споруд, інженерних мереж, обладнання від січня 1991 року з додатком, та додатковою угодою від 26 грудня 2003 року № 8 з додатком до договору оренди від січня 1991 року, балансом станом на 31 грудня 2003 року, інвентарними журналами по власним основним засобам, інвентарними журналами по власним іншим необоротним активам, балансом на 30 вересня 2011 року, технічним паспортом на ваги автомобільні електронні, що проходили обов'язкову повірку, расстановочним штатом працівників по спільному підприємству з іспанським інвестором «Інтерсплав» та штатним розписом керівників і спеціалістів на 2003 рік, які введені в дію з 01 січня 2003 року (том 17, арк. справи 84-186).

Наданими в матеріали справи документами (договором та додатковими угодами до нього, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами зважування сировини, актами до товарно-транспортних накладних про невідповідність ваги сировини за документами фактичній вазі, приймальними актами на лом кольорових металів) підтверджується товарність та реальність операцій з постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини) за угодою від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63. укладеною між приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» та спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» .

Дослідити документи щодо подальшого використання спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» у межах господарської діяльності отриманого у 2003 році від приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» брухту та відходів алюмінію та міді (сировини) під час нового розгляду справи суду не виявилось можливим, оскільки згідно із актом від 04 січня 2007 року № 1 «Про виділення до знищення справ (документів), які не підлягають зберіганню» відповідні документи за 2003 рік знищені (том 17, арк. справи 210-220).

Із вироку Артемівського районного суду м. Луганська від 02 березня 2009 року у справі № 1-12-09 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, який набрав законної сили, вбачається, що директор приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 263. частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Фіктивне підприємництво полягало у тому, що директор приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» ОСОБА_2 умисно, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового слідства особами, здійснював незаконну діяльність, пов'язану із незаконним обігом кольорових металів, тобто придбавав лом та відходи кольорових металів у підприємств, які не є платниками податку на додану вартість, а у бухгалтерських документах підприємства особисто підписував відомості, які не відповідають дійсності. ОСОБА_2, усвідомлюючи, що згідно статуту приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» він як директор підприємства несе повну відповідальність за результати діяльності підприємства, маючи умисел на ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість, а також прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом лому кольорових металів, під час перебування в офісі приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 38, за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового слідства особою здійснював фінансово-господарські операції без ведення якого-небудь бухгалтерського та податкового обліку повних та достовірних даних про нарахований та сплачений до бюджету податок на додану вартість, а при проведенні зустрічних перевірок працівниками Артемівської державної податкової інспекції в м. Луганську надавав документи про придбання лома алюмінію від фіктивних підприємств (том 18, арк. справи 61-86).

Вироком встановлено, що згідно протоколу вилучення в ДПІ Артемівського району м. Луганська документів податкової справи приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» було вилучені довідки за формою 1-ДФ, які свідчать, що ОСОБА_2 на підприємстві значився одним працівником, більш ніяких працівників не працювало, в тому числі відсутні і водії, що спростовує позицію спільного підприємства «Інтерсплав» щодо здійснення перевезення за рахунок приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез» та його транспортними засобами.

Також відповідно до вироку під час огляду майданчика, а саме відповідно до протоколу огляду для прийому металобрухту за адресою Луганська область, м. Красний Луч, встановлено, що на вказаній території відсутні пристрої для діяльності з металобрухтом, як того вимагає Закон України «Про металобрухт».

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, вироком суду Артемівського районного суду м.Луганська від 02.03.2009 встановленні обставини щодо підписання директором ПВКП «Металсінтез» ОСОБА_2 підписані накладних на адресу СП з іспанським інвестором «Інтерсплав» м.Свердловськ ( не встановлення ідентичності підпису), що не потребує доведенню в цій справі.

Формуванню податкового кредиту здійснюються на підставі первинних документів, які оформлені на підставі Інструкції про заповнення податкових накладних, затвердженої наказом ДПА № 166.

Оскільки під час розгляду справи достовірно встановлено, що податкові накладні, на підстві яких формувався податковий кредит, підписаний неповноважною особою та підтверджено умисел посадових осіб ПВКП «Металсінтез» та з урахуванням вимог ст. 208 ЦК України та повноважень податкового органу в частині звернення до суду з такими позовними вимогами на день звернення до суду, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби до приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез», спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», за участю прокурора Луганської області про визнання недійсним господарського зобов'язання, -задовольнити повністю.

Зобов'язати приватне виробничо-комерційне підприємство «Металсінтез» повернути на користь спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» грошові кошти, перераховані за нікчемним правочином від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 в розмірі 17118695 (сімнадцять мільйонів сто вісімнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень) 32 копійки.

Стягнути з спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» в доход Державного бюджету України вартість сировини, отриманої за нікчемним правочином від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 на загальну суму 17118695 (сімнадцять мільйонів сто вісімнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень) 32 копійки, як таку, що належить їй на відшкодування виконаного.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 13 листопада 2012 року.

СуддяЄ.О. Кисельова