Постанова

від 17.01.2013 по справі 2а/1270/7704/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року справа №2а/1270/7704/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л. А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача Басакіна В.В., представника відповідача Суворова О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/7704/2012 за позовом Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Металсінтез", Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" про застосування наслідків нікчемності правочинів , -

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2006 року Державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області звернулась з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Металсінтез», Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», у якому з урахуванням уточнень вимог просила зобов'язати приватне виробничо-комерційне підприємство «Металсінтез» повернути на користь Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» грошові кошти, перераховані за нікчемним правочином від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 в розмірі 17118695,32грн. та стягнути зі Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» в доход Державного бюджету України вартість сировини, отриманої за нікчемним правочином від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 на загальну суму 17118695,32 грн., як таку, що належить їй на відшкодування виконаного.

Позов обґрунтовано тим, що в січні 2003 року між Спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» та приватним виробничо-комерційним підприємством «Металсінтез» укладено угоду № 4/03 К-63 на поставку виробничо-технічної продукції, згідно якої Приватне виробничо-комерційне підприємство «Металсінтез» (постачальник) зобов'язаний протягом 2003 року поставляти Спільному підприємству з іспанським інвестором «Інтерсплав» (покупцю) лом та відходи алюмінію і міді (сировину). Вказана угода є нікчемною як така, що укладена ПВКП «Металсінтез» з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тому є підстави застосувати до сторін правові наслідки, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року позовні вимоги задоволені повністю, зобов'язано Приватне виробничо-комерційне підприємство «Металсінтез» повернути на користь Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» грошові кошти, перераховані за нікчемним правочином від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 в розмірі 17118695,32 грн., стягнуто зі Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» в дохід Державного бюджету України вартість сировини, отриманої за нікчемним правочином від 21 січня 2003 року № 4/03 К-63 на загальну суму 17118695,32 грн. як таку, що належить їй на відшкодування виконаного.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем - спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» (далі відповідач 1) - подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушені норми матеріального права України, а саме положення частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, ст.250 Господарського кодексу України, та норми процесуального права через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи - щодо реальності та товарності здійснених господарських операцій за спірним правочином, щодо відсутності зговору між посадовими особами відповідачів з метою умисного ухилення від сплати податків, що підтверджується матеріалами справи, що й призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився без поважних причин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ПВКП «Металсінтез» (постачальником) та СП «Інтерсплав» (покупцем) укладено угоду від 21.01.2003 № 4/03 К-63 на постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини). Термін дії зазначеного договору встановлений з 21.01.2003 року по 31.12.2003 року (том 3, арк. справи 46-48). Вартість поставленої сировини узгоджена сторонами додатковими угодами від 11 лютого 2003 року № 1, від 11 лютого 2003 року № 2, від 12 лютого 2003 року № 3, від 25 лютого 2003 року № 5, від 05 березня 2003 року № 6, від 14 березня 2003 року № 7, від 24 березня 2003 року № 8, від 24 березня 2003 року № 9, від 17 лютого 2003 року № 10, від 18 лютого 2003 року № 11, від 06 квітня 2003 року № 11/А, від 06 квітня 2003 року № 11/Б, від 06 квітня 2003 року № 12, від 09 квітня 2003 року № 13, від 18 квітня 2003 року № 14, від 29 квітня 2003 року № 15, від 30 квітня 2003 року № 16, від 30 квітня 2003 року № 17, від 14 травня 2003 року № 18, від 15 травня 2003 року № 19, які є невід'ємними частинами договору від 21 січня 2003 року № 4/03 К- 63 (том 3, арк. справи 53-72).

На підставі вказаного договору в період з 21.01.2003 року по 31.05.2003 року ПВКП «Металсінтез» поставлено СП «Інтерсплав» сировину на загальну суму 16448637,01 грн. з ПДВ, а в червні 2003 р. поставлено сировини ще на суму 170078,13 грн. з ПДВ.

Реальне здійснення поставок за вказаним договором підтверджується товарно-транспортними накладними, актами зважування сировини, актами до товарно-транспортних накладних про невідповідність ваги сировини за документами фактичній вазі, приймальними актами на лом кольорових металів, довідкою про вартість поставленої на СП «Інтерсплав» сировини за цінами, узгодженими сторонами в додаткових угодах (том 3, арк. справи 109-156; том 4. арк. справи 1-153; том 5, арк. справи 1-150; том 6, арк. справи 1-123; том 19, арк. справи 243-249; том 20, арк. справи 1-250; том 21, арк. справи 1-250; том 22, арк. справи 1-250; том 23, арк. справи 1-2).

За отримані товари СП «Інтерсплав» в 2003 році здійснив перерахування коштів на загальну суму 17118695,98 грн. (з ПДВ) на рахунок ПВКП «Металсінтез», що підтверджено копіями платіжних доручень (том 6, арк. справи 134-150; том 7, арк. справи 1-23).

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 01.07.2003 року залишок суми, несплаченої СП «Інтерсплав» за договором від 21.01.2003 № 4/03 К-63 ПВКП «Металсінтез» за поставлену сировину складає 19,81 грн., що також підтверджено даними журналу-ордеру по рахунку № 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за сировину за червень 2003 року», довідкою СП «Інтерсплав» щодо заборгованості перед ПВКП «Металсінтез» за поставлену сировину за договором від 21.01.2003 № 4/03 К-63, актом звірки взаємних розрахунків СП «Інтерсплав» та ПВКП «Металсінтез» станом на 31.12.2003 року (том 7, арк. справи 116-119; том 12, арк. справи 147-165).

Наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення спільним підприємством з іспанським інвестором «Інтерсплав» дій, що становили зміст господарської операції з постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини), а також необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та наявність управлінського, технічного, робочого персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та можливість здійснення господарських операцій з приймання, заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів підтверджені державним актом на право постійного користування землею від 16 червня 1999 року І-ЛГ № 001783, договором оренди будівель, споруд, інженерних мереж, обладнання від січня 1991 року з додатком, та додатковою угодою від 26 грудня 2003 року № 8 з додатком до договору оренди від січня 1991 року, балансом підприємства станом на 31 грудня 2003 року, інвентарними журналами по власним основним засобам, інвентарними журналами по власним іншим необоротним активам, балансом на 30 вересня 2011 року, технічним паспортом на ваги автомобільні електронні, що проходили обов'язкову повірку, штатним розписом працівників по спільному підприємству з іспанським інвестором «Інтерсплав» та штатним розписом керівників і спеціалістів на 2003 рік, які введені в дію з 01 січня 2003 року (том 17, арк. справи 84-186).

Згідно вироку Артемівського районного суду м. Луганська від 02.03.2009 р. у кримінальній справі № 1-12-09, директора ПВКП «Металсінтез» ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України. З вироку вбачається, що частина його злочинних дій стосується вчинення господарських операції із СП «Інтерсплав».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи достовірно встановлено, що податкові накладні, на підставі яких формувався податковий кредит, підписаний неповноважною особою та підтверджено умисел посадових осіб ПВКП «Металсінтез».

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є необґрунтованим і прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права з наступних підстав.

За приписами ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин не створює будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України). Для застосування таких наслідків окремого судового рішення не потрібно.

Позовні вимоги в уточненому вигляді обґрунтовані тим, що при укладенні спірного правочину умисел на порушення публічного порядку був лише у однієї сторони договору - ПВКП «Металсінтез». Позивач не вважає, що такий умисел був і у другої сторони договору - СП «Інтерсплав», а також не оспорює фактичне виконання цього правочину сторонами. Позивач просить застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів вважає, що в судовому засіданні на підставі первинних бухгалтерських документів встановлено, і це не оспорюється сторонами, що виконання спірного правочину відповідно до його змісту відбулося.

Щодо доведеності умислу ПВКП «Металсінтез» на порушення публічного порядку при укладанні з СП «Інтерсплав» угоди від 21.01.2003 № 4/03 К-63, колегія суддів вважає його доведеним, оскільки договір від ПВКП «Металсінтез» підписано директором цього підприємства ОСОБА_4, якого вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 02.03.2009 р. у кримінальній справі № 1-12-09 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України.

Із вказаного вироку, який набрав законної сили, вбачається, що судом було встановлено, що фіктивне підприємництво полягало у тому, що ОСОБА_4 як директор ПВКП «Металсінтез» за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового слідства особами здійснював незаконну діяльність, пов'язану із незаконним обігом лома кольорових металів, які скуповувались із порушенням законодавства, а за первинними документами оформлювалось їх придбання у фіктивних підприємств, які не є платниками податку на додану вартість, тобто у бухгалтерських документах підприємства відомості не відповідали дійсності. При цьому ОСОБА_4, маючи умисел на ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість, а також прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом лому кольорових металів, здійснював фінансово-господарські операції без ведення якого-небудь бухгалтерського та податкового обліку повних та достовірних даних про нарахований та сплачений до бюджету податок на додану вартість.

Таким чином, вирок суду не спростовує, що фактично товари за договором від 21.01.2003 № 4/03 К-63 від ПВКП «Металсінтез» на адресу СП «Інтерсплав» постачались відповідно до змісту господарської операції з оформленням належних первинних документів, а порушення законодавство відбувалось лише з боку ПВКП «Металсінтез» на етапі закупівлі та оприбуткування цих товарів з подальшої реалізацією їх на адресу СП «Інтерсплав», який при їх придбанні діяв на законних підставах.

Метою укладання цього правочину з боку ПВКП «Металсінтез» було введення до легального обігу товарів, які придбавались ним незаконним шляхом і з ухиленням від сплати податків.

Колегія суддів зазначає, що положення ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. У статті 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, також ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону.

ЦК УРСР, стаття 49 якого встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинність із 1 січня 2004 року. ЦК України таких санкцій не передбачає.

За змістом частини 2 статті 5 ЦК України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

ГК України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР.

Однак відповідно до пункту 5 розділу IX"Прикінцеві положення" ГК положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 ГК України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, між ПВКП «Металсінтез» (постачальником) та СП «Інтерсплав» (покупцем) спірну угоду укладено 21.01.2003 року на постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини).

Пунктом 4.5 зазначеного договору передбачено, що договір набирає сили з моменту підписання та діє по 31 грудня 2003 року і може бути пролонгованим на наступний термін за два тижня до закінчення дії цього договору. Договір сторонами на наступний термін не продовжувався. Таким чином, зазначений договір діяв з 21.01.2003 року по 31.12.2003 року.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 28.02.2006 року.

Колегія суддів зазначає, що позивачем заявлено вимогу про застосування адміністративно-господарських санкцій (наслідки вчинення нікчемного правочину) з порушенням строків, встановлених ст.250 ГК України.

Посилання позивача на те, що СП «Інтерсплав» умови договору до теперішнього часу не виконано, залишок суми, несплаченої СП «Інтерсплав» за поставлену сировину за договором складає 19,81 грн., у звязку чим не пропущено строки визначені ст.250 ГК України, є необґрунтованими, оскільки належність виконання сторонами договору своїх зобов'язань не впливає на обрахунок строків, встановлених ст.250 ГК України.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за пропуском позивачем строків, визначених ст.250 ГК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7704/2012 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7704/2012 - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області Державної податкової служби до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Металсінтез", Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" про застосування наслідків нікчемності правочинів - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 22 січня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова