Постанова

від 23.10.2012 по справі 2а-1239/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.10.12Справа №2а-1239/12/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Авчиян К.Е.,

за участю:

представників позивача -Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв»- Грибанової Марії Вікторівни, довіреність від 29 травня 2012 року б/н, Шульгіної Наталії Євгенівни, довіреність від 04 липня 2012 року № 977;

представників відповідача -Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Харькової Олени Олексіївни, довіреність від 26 червня 2012 року № 1836/9/10-0, Дерябкіної Вікторії Любомирівни, довіреність від 26 червня 2012 року № 1837/9/10-0, Прівалова Єгора Олеговича, довіреність від 31 липня 2012 року № 1415/9/10-0,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Публічне акціонерне товариства «Севастопольський завод напоїв»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2012 року № 0000160220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 786 784 грн. 46 коп., у тому числі за основним платежем -559 744 грн. 53 коп., за штрафними санкціями -227 039 грн. 93 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 14 червня 2012 року відкрито провадження у справі № 2а-1239/12/2770.

Ухвалою від 14 червня 2012 року закінчено підготовче провадження у адміністративній справі № 2а-1239/12/2770 та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість, оскільки позивачем при проведені перевірки надані всі необхідні належним чином оформлені документи, у тому числі податкові та видаткові накладні, що підтверджують правомірність віднесення Публічним акціонерним товариством «Севастопольський завод напоїв»сум по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007», Приватним підприємством «Кримська цукрова компанія»та Приватним підприємством «Південна цукрова компанія»до складу податкового кредиту. Представники позивача зазначають, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладені між позивачем та контрагентами договори не віднесеній до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару та послуг оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому висновки податкового органу про нікчемність правочинів не підтверджуються матеріалами перевірки.

У судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представники відповідача у судовому засіданні з позовом не погодились у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначили, що позивачем не надані до перевірки первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, а також документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат підприємства з його господарською діяльністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби у період з 20 квітня 2012 року по 26 квітня 2012 на підставі наказів керівника Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 11 квітня 2012 року № 84, від 23 квітня 2012 року № 131 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв»з питань правових взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»за період червень, липень, вересень 2011 року, з Приватним підприємством «Південна цукрова компанія»за період липень-вересень 2011 року, з Приватним підприємством «Кримська цукрова компанія»за період вересень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27 квітня 2012 року № 689/10/22-0103/00382779/11, у якому зафіксовані порушення: частини третьої статті 5, частини першої статті 7 Господарського кодексу України, частини другої статті 3 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення Публічним акціонерним товариством «Севастопольський завод напоїв»податкового кредиту за червень 2011 року в сумі 105 667 грн. 00 коп., за липень 2011 року в сумі 271 833 грн. 00 коп., за серпень 2011 року в сумі 92 067 грн. 00 коп., за вересень 2011 року в сумі 90 178 грн. 00 коп., сформованого за висновками податкового органу на підставі нікчемних правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007», Приватним підприємством «Південна цукрова компанія», Приватним підприємством «Кримська цукрова компанія».

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2012 № 0000160220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 786 784 грн. 46 коп., у тому числі за основним платежем -559 744 грн. 53 коп., за штрафними санкціями -227 039 грн. 93 коп.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються статтями 198-201 Податкового кодексу України, податкових зобов'язань -статтями 185-188, 200 Податкового кодексу України.

Підпунктами 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу -загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абз. а п.198.1 ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (201.10).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 201.11 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

У ході судового розгляду встановлено, що 23 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»та Публічним акціонером товариством «Севастопольський завод напоїв»було укладено договір купівлі-продажу 23/03/637, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Інтерагро 2007») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (ПАТ «Севастопольський завод напоїв») цукор білий кристалічний першої категорії.

Відповідно до умов договору від 23 березня 2011 року № 23/03/637 ціна на товар визначається в рахунку, виставленому на кожну партію товару. Розрахунки за постановлену продукцію здійснюються шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець здійснює 100% оплату вартості кожної замовленої партії товару згідно з рахунком шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Продавця протягом 10 календарних днів з часу завантаження.

Також договором передбачено, що документами на товар, які Продавець повинен передати Покупцю є накладна, податкова накладна та документ, що підтверджує якість товару. Товар відпускається зі складу ВАТ «Володимирцукор»за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230.

На виконання зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»поставило, а Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв»прийняло 120 тон цукру на загальну суму 1 051 400 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 175 233 грн. 35 коп.

За фактом відвантаження товару контрагентом позивача було видано наступні видаткові накладні: від 05 липня 2011 року № 358 на суму 184 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -30 666 грн. 67 коп., від 07 липня 2011 року № 367 на суму 184 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -30 766 грн. 67 коп., від 14 липня 2011 року № 379 на суму 184 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -30 766 грн. 67 коп., від 26 липня 2011 року № 410 на суму 184 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -30 766 грн. 67 коп., від 27 липня 2011 року № 415 на суму 184 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -30 766 грн. 67 коп., від 26 вересня 2011 року на суму 129 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -21 500 грн. 00 коп.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» було виписано, а позивачем пред'явлено під час проведення перевірки, наступні податкові накладні: від 05 липня 2011 року № 162 на суму 184 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -30 666 грн. 67 коп., від 07 липня 2011 року № 163 на суму 184 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -30 766 грн. 67 коп., від 14 липня 2011 року № 164 на суму 184 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -30 766 грн. 67 коп., від 26 липня 2011 року № 165 на суму 184 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -30 766 грн. 67 коп., від 27 липня 2011 року № 166 на суму 184 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -30 766 грн. 67 коп., від 26 вересня 2011 року № 320 на суму 129 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -21 500 грн. 00 коп.

Факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»у сумі 966 400 грн. 00 коп. підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Товари вивозились зі складу продавця транспортом підприємств автоперевізників за замовленням відділу логістики Публічного акціонерного товариства «Оболонь», про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19 серпня 2011 року № 263827, від 22 вересня 2011 року № 263828, від 17 листопада 2011 року № 2638210 та реєстри з перевезення товару та тари Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв».

Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними прибутковими накладними, реєстрами прибуткових накладних заводу, картками-рахунками, інвентаризаційними відомостями, картками, довіреностями, а також журналами реєстрації довіреностей.

Крім того, на кожну партію товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»позивачу було видано посвідчення про якість цукру білого кристалічного, ДСТУ 4623:2006, сертифікат відповідності, протокол випробувань зразків продукції, а також висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10 грудня 2009 року № 05.03.02-04/79906.

Також судом встановлено, що 24 травня 2011 року між позивачем та Приватним підприємством «Південна цукрова компанія»було укладеного договір № 23 купівлі-продажу цукру.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Договору від 24 травня 2011 року продавець (Приватне підприємство «Південна цукрова компанія») зобов'язується поставити покупцю (Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цукровий пісок.

Згідно з умовами зазначеного договору поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару вказано у накладних, що супроводжують кожну партію товару. Якість товару повинна відповідати ДСТУ 2316-93. Якість товару повинна підтверджуватися відповідним посвідченням якості заводу-виробника. Покупець приймає товар на складі продавця та вивозить його своїм транспортом.

Крім того, 20 червня 2011 року між позивачем та Приватним підприємством «Південна цукрова компанія»було укладено договір № 1-20/06-47 відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей.

За умовами даного договору поклажодавець (Приватне підприємство «Південна цукрова компанія») зобов'язується передати, а зберігач (Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв») зобов'язується прийняти на відповідальне зберігання цукор в мішкотарі у кількості 1 000,00 тон.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 24 травня 2011 року № 23 Приватним підприємством «Південна цукрова компанія»у період з червня по серпень 2011 року було постановлено Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв»цукор у кількості 206 тон на загальну суму 1 895 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -315 833 грн. 33 коп., про що контрагентом позивача видані видаткові накладні від 22 липня 2011 року № 091, від 29 липня 2011 року № 107, від 01 серпня 2011 року № 003, від 01 серпня 2011 року № 006, від 04 серпня 2011 року № 018, від 10 серпня 2011 року № 047, та наступні податкові накладні: від 14 червня 2011 року № 45 на загальну суму 358 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -59 666 грн. 67 коп., від 23 червня 2011 року № 76 на суму 276 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -46 000 грн. 00 коп., від 06 липня 2011 року № 20 на суму 336 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -56 100 грн. 00 коп., від 22 липня 2011 року № 91 на суму 186 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -31 000 грн. 00 коп., від 29 липня 2011 року № 107 на суму 139 500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -23 250 грн. 00 коп., від 01 серпня 2011 року № 3 на суму 46 500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -7 750 грн. 00 коп., від 01 серпня 2011 року № 6 на суму 185 400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -30 900 грн. 00 коп., від 04 серпня 2011 року № 18 на суму 185 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -30 833 грн. 33 коп., від 10 серпня 2011 року № 47 на суму 182 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -30 333 грн. 33 коп.

Згідно з банківськими виписками позивачем перераховано на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Південна цукрова компанія»782 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість -130 433 грн. 33 коп. Кредиторська заборгованість станом на 02 вересня 2011 рок складає 1 112 400 грн. 00 коп.

Доставка цукру здійснювалась автотранспортом Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв», що підтверджується подорожніми листами, посвідченнями на відрядження та відповідними товарно-транспортними накладними.

Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними прибутковими накладними, реєстрами прибуткових накладних заводу, картками-рахунками, інвентаризаційними відомостями, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також журналом реєстрації довіреностей.

Також на кожну партію товару Приватним підприємством «Південна цукрова компанія»позивачу було видано відповідні посвідчення про якість цукру-піску зі цукрового буряку за ДСТУ 21-94, сертифікати відповідності та протокол випробувань зразків продукції.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочину ґрунтуються на відомостях, отриманих від податкових органів, у яких на податковому обліку перебувають контрагенти позивача, а саме: на інформації, що викладена у акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»від 15 лютого 2012 року № 98/231/36552068 та у акті перевірки Приватного підприємства «Південна цукрова компанія»від 31 жовтня 2011 року № 15484/23-4/36693437. У даних актах зазначено, що вказані суб'єкти господарювання не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки у них відсутнє майно та інші необхідні матеріальні ресурси для досягнення економічних результатів.

Крім того, зазначено, що податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість ТОВ «Інтерагро 2007»не є дійсними та підлягають корегуванню за операціями, що є нікчемними з постачальником-контрагентом ТОВ «Агроторг-К», що здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

З такою позицією податкового органу суд погодитись не може, оскільки відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Крім того, частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини другої статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного суду України, викладеними у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Крім того, як вбачається з акту перевірки Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв», податковий орган робить висновок про відсутність у позивача при укладені договорів наміру створення правових наслідків, тобто про фіктивність даних угод.

Таким чином, відповідач ототожнює два різних поняття: нікчемність та фіктивність правочину.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, є фіктивним.

Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних.

Частиною другою зазначеної статті Цивільного кодексу України визнання таких угод недійсними віднесено до прерогативи суду.

Разом з цим, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя рішень судів про визнання угод, укладених позивачем з контрагентами, недійсними за фактом їх фіктивності, не надано.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»і Приватне підприємство «Південна цукрова компанія», як на момент здійснення господарських операцій, так і на сьогодні, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та на момент виникнення спірних правовідносин мали свідоцтва платника податку на додану вартість.

Доводи представника відповідача щодо анулювання 23 серпня 2011 року свідоцтва про реєстрацію Приватного підприємства «Південна цукрова компанія» у якості платника податку на додану вартість судом до уваги не приймаються, оскільки судом встановлено, що господарські операції здійснювались та податкові накладні були видані Приватним підприємством «Південна цукрова компанія» до 23 серпня 2011 року.

З актів зустрічних перевірок контрагентів позивача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»та Приватним підприємством «Південна цукрова компанія»задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за взаємовідносинами з позивачем, що підтверджується даними додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Крім того, ухвалою Господарського суду м. Севастополя від 03 жовтня 2012 року порушено провадження у справі № 5020-1085/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»до Приватного акціонерного товариства «Севастопольський завод напитків»про стягнення заборгованості у розмірі 121 000 грн. 00 коп., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 2011 року № 23/03/637, що також свідчить про фактичне існування Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007».

До того ж, у ході судового розгляду справи представником позивача було надано постанову Івано-франківського Окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року № 2270/12/0970, відповідно до якої визнані протиправними дії державної податкової інспекції у Рогатинському районі щодо самостійного коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2001 року у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторг-К».

Також суд зазначає, що фактичне використання у господарської діяльності придбаного цукру позивачем підтверджується відповідними звітами виробництва безалкогольних напоїв, виробничими звітами та відомостями, договорами купівлі-продажу продукції, а також показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на придбання нафтопродуктів, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами з відображенням у податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2012 року № 0000160220 у частині донарахування Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв»податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»та Приватним підприємством «Південна цукрова компанія»у розмірі 491 066 грн. 69 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 209 870 грн. 47 коп. є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 68 677 грн. 84 коп. на підставі податкових накладних, виданих Приватним підприємством «Кримська цукрова компанія», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що податкова накладна складається та видається продавцем товару у день виникнення податкових зобов'язань. У свою чергу датою виникнення податкових зобов'язань є будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця або дата відвантаження товарів. При цьому, підставою для включення сум податку на додану вартість у склад податкового кредиту платника податку є податкова накладна, яка виписана виключно платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 02 вересня 2011 року між приватним підприємством «Кримська цукрова компанія»та позивачем було укладено договір купівлі-продажу № 76, відповідно до якого продавець зобов'язаний поставити покупцю, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цукровий пісок.

Відповідно до умов зазначеного договору поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару зазначено у накладних, що супроводжують кожну партію товару. Покупець приймає товар на схові продавця та вивозить його своїм транспортом.

Приватним підприємством «Кримська цукрова компанія»на ім'я Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» за вказаним договором купівлі-продажу цукру 02 вересня 2011 року було виписано видаткові та податкові накладні.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається та не заперечувалось представниками позивача, що першу партію товару Приватним підприємством «Кримська цукрова компанія»було відвантажено 09 вересня 2011 року, а першу сплату за отриманий цукор здійснено 13 вересня 2011 року.

Отже, оскільки, перша з подій відбулась 09 вересня 2011 року, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у Приватного підприємства «Кримська цукрова компанія»з цієї операції виникло теж 09 вересня 2011 року, а тому податкову накладну повинно бути складно саме 09 вересня 2011 року.

Таким чином, 02 вересня 2011 року у Приватного підприємства «Кримська цукрова компанія»не було законних підстав для складення податкових накладних, а тому у розумінні Податкового кодексу України вони не є документами, що підтверджують право Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв»на податковий кредит по зазначеним операціям.

При цьому, судом встановлено, що 05 вересня 2011 року рішенням податкового органу анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Кримська цукрова компанія», що позбавляє його можливості видати податкові накладні 09 вересня 2011 року за фактом відвантаження товару.

За таких обставин, визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68 677 грн. 84 коп. та застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 17 169 грн. 46 коп. за фактом завищення розміру податкового кредиту є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення -скасуванню у частині донарахування Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 491 066 грн. 69 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 209 870 грн. 47 коп.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 23 травня 2012 року № 0000160220 у частині донарахування Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 491 066 грн. 69 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 209 870 грн. 47 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв»судові витрати в сумі 1 909 (одна тисяча дев'ятсот дев'ять) грн. 94 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 29 жовтня 2012.

Суддя С.А. Водяхін