Ухвала

від 26.03.2013 по справі 2а-1239/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1239/12/2770

26.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Смачна І.А.

за участю сторін:

представник позивача- Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв"- Шмир Сергій Якович, паспорт НОМЕР_1 виданий Волочиським РВ УМВС України в Хмельницькій обл. 06.05.1998,

представник позивача- Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв"- Грібанова Марія Вікторівна, довіреність № б/н від 29.05.12,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- Мачехін Євген Олегович, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.12,

розглянувши матеріали справи № 2а-1239/12/2770 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв", Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 23.10.12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв" (вул. Делегатська, буд.2,Севастополь,99009)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.10.12 у справі № 2а-1239/12/2770 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 23 травня 2012 року № 0000160220 у частині донарахування Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 491 066 грн. 69 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 209 870 грн. 47 коп.; у решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо сплати судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо фактичного виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами з відображенням у податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість, а також не доведеністю підстав для складення податкових накладних , які не є документами , що підтверджують право позивача на податковий кредит.

Не погодившись з постановою суду, позивач та відповідач звернулись до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами. Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники позивача підтримали свою апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній. Просили скасувати постанову Окружного адміністративного м. Севастополь, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції заперечував. Просив скасувати рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовити.

При перегляді постанови судом апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби у період з 20 квітня 2012 року по 26 квітня 2012 на підставі наказів керівника Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 11 квітня 2012 року № 84, від 23 квітня 2012 року № 131 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» з питань правових взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» за період червень, липень, вересень 2011 року, з Приватним підприємством «Південна цукрова компанія» за період липень-вересень 2011 року, з Приватним підприємством «Кримська цукрова компанія» за період вересень 2011 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2012 № 0000160220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 786 784 грн. 46 коп., у тому числі за основним платежем - 559 744 грн. 53 коп., за штрафними санкціями - 227 039 грн. 93 коп.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктами 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абз. а п.198.1 ст.198 Кодексу).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (201.10).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 201.11 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

23 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» та Публічним акціонером товариством «Севастопольський завод напоїв» укладено договір купівлі-продажу 23/03/637, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Інтерагро 2007») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (ПАТ «Севастопольський завод напоїв») цукор білий кристалічний першої категорії. За фактом відвантаження товару контрагентом позивача було видано видаткові накладні.

Факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»у сумі 966 400 грн. 00 коп. підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Товари вивозились зі складу продавця транспортом підприємств автоперевізників за замовленням відділу логістики Публічного акціонерного товариства «Оболонь», про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19 серпня 2011 року № 263827, від 22 вересня 2011 року № 263828, від 17 листопада 2011 року № 2638210 та реєстри з перевезення товару та тари Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв».

24 травня 2011 року між позивачем та Приватним підприємством «Південна цукрова компанія» укладеного договір № 23 купівлі-продажу цукру.

Крім того, 20 червня 2011 року між позивачем та Приватним підприємством «Південна цукрова компанія» було укладено договір № 1-20/06-47 відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 24 травня 2011 року № 23 Приватним підприємством «Південна цукрова компанія» у період з червня по серпень 2011 року було постановлено Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» цукор у кількості 206 тон на загальну суму 1 895 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 315 833 грн. 33 коп., про що контрагентом позивача видані видаткові накладні.

Стовно нікчемності правочину колегія суддів зазначає наступне.

У актах перевірки зазначено, що вказані суб'єкти господарювання не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки у них відсутнє майно та інші необхідні матеріальні ресурси для досягнення економічних результатів.

Крім того, зазначено, що податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість ТОВ «Інтерагро 2007»не є дійсними та підлягають корегуванню за операціями, що є нікчемними з постачальником-контрагентом ТОВ «Агроторг-К», що здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Крім того, частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини другої статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв», податковий орган робить висновок про відсутність у позивача при укладені договорів наміру створення правових наслідків, тобто про фіктивність даних угод.

Таким чином, відповідач ототожнює два різних поняття: нікчемність та фіктивність правочину.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, є фіктивним.

Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних.

Частиною другою зазначеної статті Цивільного кодексу України визнання таких угод недійсними віднесено до прерогативи суду.

Разом з цим, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя рішень судів про визнання угод, укладених позивачем з контрагентами, недійсними за фактом їх фіктивності, не надано.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» і Приватне підприємство «Південна цукрова компанія», на момент здійснення господарських операцій, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та на момент виникнення спірних правовідносин мали свідоцтва платника податку на додану вартість.

Доводи представника відповідача щодо анулювання 23 серпня 2011 року свідоцтва про реєстрацію Приватного підприємства «Південна цукрова компанія» у якості платника податку на додану вартість судом до уваги не приймаються, оскільки господарські операції здійснювались та податкові накладні були видані Приватним підприємством «Південна цукрова компанія» до 23 серпня 2011 року.

Ухвалою Господарського суду м. Севастополя від 03 жовтня 2012 року порушено провадження у справі № 5020-1085/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» до Приватного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» про стягнення заборгованості у розмірі 121 000 грн. 00 коп., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 2011 року № 23/03/637, що свідчить про фактичне існування Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007».

Рішенням Господарського суду м. Севастополь від 26.11.2012 у справі № 5020-1085/2012 позов задоволено повністю: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв" (вул. Делегатська, 2, м. Севастополь, 99009, код ЄДРПОУ 00382779, відомостей про розрахункові рахунках в установах банку немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро 2007" (вул. Д.Галицького, 21/1, м. Рогатин, 77000, р/р 26004013047295 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, код ЄДРПОУ 36552068) заборгованість за договором купівлі продажу № 23/03/637 від 23.03.2011 у розмірі 121 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2420,00 грн.

Матеріали справи містять постанову Івано-франківського Окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року № 2270/12/0970, відповідно до якої визнані протиправними дії державної податкової інспекції у Рогатинському районі щодо самостійного коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2001 року у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторг-К».

Таким чином, не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами з відображенням у податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість.

Стосовно правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 68 677 грн. 84 коп. на підставі податкових накладних, виданих Приватним підприємством «Кримська цукрова компанія», колегія суддів зазначає.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2011 року між приватним підприємством «Кримська цукрова компанія» та позивачем було укладено договір купівлі-продажу № 76, відповідно до якого продавець зобов'язаний поставити покупцю, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цукровий пісок.

Приватним підприємством «Кримська цукрова компанія» на ім'я Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» за вказаним договором купівлі-продажу цукру 02 вересня 2011 року було виписано видаткові та податкові накладні.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що першу партію товару Приватним підприємством «Кримська цукрова компанія» було відвантажено 09 вересня 2011 року, а першу сплату за отриманий цукор здійснено 13 вересня 2011 року.

Отже, оскільки, перша з подій відбулась 09 вересня 2011 року, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у Приватного підприємства «Кримська цукрова компанія» з цієї операції виникло теж 09 вересня 2011 року, а тому податкову накладну повинно бути складно саме 09 вересня 2011 року.

Таким чином, 02 вересня 2011 року у Приватного підприємства «Кримська цукрова компанія» не було законних підстав для складення податкових накладних, стосовно визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68 677 грн. 84 коп. та застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 17 169 грн. 46 коп. за фактом завищення розміру податкового кредиту.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, при викладених обставинах, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв", Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.10.12 у справі № 2а-1239/12/2770 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.10.12 у справі № 2а-1239/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко