Постанова

від 13.11.2012 по справі 5011-72/5960-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 5011-72/5960-2012 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012

зі справи № 5011-72/5960-2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго", м.Київ (далі -ПАТ "Київенерго")

до товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Оболонь-Комфорт", м.Київ (далі -Товариство)

про стягнення 171 714,38грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача -Іващенко О.В.;

відповідача - Кривобородов О.О., Шевченко В.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач звернувся з позовом до відповідача, згідно з яким просив стягнути 162585,36грн. основного боргу, 5806,26грн. інфляційних втрат, 3 322,76грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2012 провадження у справі № 5011-72/5960-2012 припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України в частині стягнення 130 180,08 грн. боргу за відсутністю предмету спору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2012 (суддя Бондарчук В.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 32405,28грн. основного боргу, 5806,26грн. інфляційних втрат, 3322,76грн. 3 % річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. -головуючий, судді Дідиченко М.А. і Пашкіна С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2012 у справі № 5011-72/5960-2012 скасовано в частині задоволення позовних вимог зі стягнення з відповідача боргу у розмірі 18325,58грн., 3 % річних у сумі 1 145,41грн. Викладено резолютивну частині рішення у такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства на користь ПАТ "Київенерго" основний борг у розмірі 14 079,70грн., інфляційні нарахування у розмірі 5806,26грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2 177,35грн. та 440,96грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог по стягненню боргу у розмірі 18325,58грн. та 3 % річних у сумі 1 145,41грн. відмовити". В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 06.09.2012, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.01.2008 позивачем як постачальником та відповідачем як споживачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530114 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Згідно з пунктом 2.3.5 Договору споживач зобов'язався забезпечувати своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту мешканцями та орендарями.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008 і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Пунктом 9 додатку №2 до Договору визначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-5 за адресою: Товарна, буд. № 1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку №2 до Договору сторони передбачили, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Судом першої інстанції також встановлено, що за період з 01.11.2010 по 01.04.2012 позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 710 046,23 грн., яка була оплачена відповідачем частково. У зв'язку з чим несплаченою лишилась сума боргу в розмірі 32 405,28 грн.

Крім того, судами встановлено, що постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.10 №1729 "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго" було затверджено акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" тарифи на теплову енергію, яка набрала чинності з 01.01.2011.

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.12.2010 № 1222 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України", нові тарифи з теплопостачання для населення у розмірі 169,38грн., встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.10 №1729, мали застосовуватись тільки з 01.02.2011.

Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду в частині відмови у стягненні з відповідача 18 325, 58грн. основного боргу за січень 2011 року, нарахованого за тарифами встановленими постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1729.

Частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами частини третьої статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Як про це вже зазначалося, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.10 №1729 "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго" було затверджено акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" тарифи на теплову енергію. Ця постанова набрала чинності з 01.01.11.

У відповідності до статті 13 Указу Президента України від 21.04.98 №335/98 "Про Національну комісію регулювання електроенергетики України" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) -ця комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон) в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Частиною першою статті 8 Закону встановлено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до статті 9 Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи) (стаття 10 Закону).

Встановленим у справі обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, взявши до уваги наведені вимоги чинного законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач, здійснивши нарахування боргу відповідачу за січень місяць 2011 року за поставлену йому теплову енергію, керувався тарифом, встановленим постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1729, який був обов'язковим до застосування на той період.

Висновок апеляційного суду про відсутність підстав для нарахування вартості спожитої у січні 2011 року теплової енергії за тарифами, встановленими для ПАТ "Київенерго" постановою НКРЕ від 14.12.10 №1729, є помилковим та таким, що не ґрунтується на законі, оскільки ціни на теплову енергію є регульованими, а постанови НКРЕ є обов'язковими для виконання.

За таких обставин є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, а отже, прийняте судом першої інстанції рішення має бути залишене без змін.

Оскільки сукупності цих же обставин апеляційний суд дав неправильну правову оцінку, прийнята ним постанова підлягає скасуванню .

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 зі справи № 5011-72/5960-2012 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2012 зі справи № 5011-72/5960-2012 залишити в силі.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Оболонь-Комфорт" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" судовий збір у розмірі 804,75 грн. за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Суддя Селіваненко В.П. Суддя Львов Б.Ю. Суддя Харченко В.М.