Постанова

від 14.11.2012 по справі 5011-4/4722-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа № 5011-4/4722-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах Експерт" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 18.09.2012 Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 у справі№ 5011-4/4722-2012 господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нексус-Про" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дах Експерт" простягнення 95 162,78 грн. за участю представників сторін:

позивача: Дерибас Б.О., дов. від 17.09.2012;

відповідача: Білецький І.В., дов. від 06.04.2012; Шпак В.І., дов. від 08.11.2012;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 у справі № 5011-4/4722-2012 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 76 480,15 грн. заборгованості за договорами оренди від 01.01.2011 № ОП-02, від 01.02.2011 № СП-12, 3157,73 грн. пеня. В частині вимоги про стягнення збитків відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Андрієнко В.В., судді -Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 у справі № 5011-4/4722-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ТОВ "Дах Експерт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ТОВ "Нексус-Про" та ТОВ "Дах Експерт" 01.01.2011 укладений договір № ОП-02 оренди нежитлового приміщення, яке розміщене в будинку за адресою: 03680, м. Київ, вул.Виборзька, 92.

У відповідності до п. 4.1 договору, орендна плата - договірна плата за користування орендованим майном без ПДВ становить 11 172,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 2 234,40 грн. Загальна вартість з ПДВ становить 13 406,40 грн.

Сторонами укладено додатки до вказаного договору, зокрема, в п. 1 додатку №1 до договору визначено, що орендна плата в період з 01.01.2011 по 31.03.2011 встановлюється в сумі 8 043,84 грн., в тому числі ПДВ 1 340,64 грн.; з 01.04.2011 орендна плата встановлюється згідно п.4.1 договору оренди №ОП-02 (п. 2 додатку № 1); орендна плата в період з 01.04.2011 по 30.06.2011 встановлюється в сумі 8 043,84 грн., в тому числі ПДВ 1 340,64 грн. (п. 1 додатку № 2); з 01.07.2011 орендна плата встановлюється згідно п.4.1 договору № ОП-02 (п. 2 додатку № 2).

Судами досліджено, що на виконання договору № ОП-02 відповідачем 07.07.2011, 30.08.2011, 29.09.2011, 05.10.2011 перераховувались грошові кошти, як орендна плата за користування орендованим майном, але в меншій сумі, ніж передбачено п. 4.1 зазначеного договору.

Господарськими судами крім цього встановлено, що 01.02.2011 між ТОВ "Нексус-Про" та ТОВ "Дах Експерт" укладений договір №СП-12 оренди нежитлового приміщення, яке розміщене в будинку за адресою: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, 92.

Пунктом 4.1 договору визначено, що договірна плата за користування орендованим майном без ПДВ становить 21 217,87 грн., крім того ПДВ (20%) - 4 243,57 грн. Загальна вартість з ПДВ становить 25 461,44 грн.

Сторонами укладено додатки № 1 та № 2 до договору №СП-12, якими визначено, зокрема, що орендна плата в період з 01.02.2011 по 31.03.2011 становить 15 276,86 грн., в тому числі ПДВ 2564,14 грн. (п. 1 додатку № 1 до договору №СП-12); з 01.04.2011 орендна плата встановлюється згідно п.4.1 договору (п. 2 додатку № 1); орендна плата в період з 01.04.2011 по 30.06.2011 встановлюється в сумі 15 276,86 грн. і, в тому числі ПДВ 2564,14 грн. (п. 1 додатку № 2); з 01.07.2011 орендна плата встановлюється згідно п.4.1 договору №СП-12 (п. 2 додатку № 2).

Суди встановили, що за вказаним договором відповідачем з 01.07.2011 також перераховувались кошти в сумі меншій, ніж передбачено п. 4.1 договору.

Згідно пунктів 4.4 договорів №ОП-02 та СП-12, за несвоєчасне перерахування орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який вона стягується від простроченої суми, за кожний день прострочки, починаючи з 11 числа поточного місяця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як вірно визначено судами, послався на наявність у відповідача заборгованості за договорами №ОП-02 та СП-12, пені та збитків у вигляді витрат за проведення ремонтних робіт та витрат на закупівлю матеріалів у зв'язку із завданням відповідачем певних пошкоджень орендованому майну, які не є нормальним фізичним зносом цього майна.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за двома спірними договорами та суми пені, однак дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді витрат за проведення ремонтних робіт та витрат на закупівлю матеріалів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

У відповідності до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктами 4.3 договорів №ОП-02 та СП-12 визначено, що перерахування встановленої орендної плати здійснюється Орендарем на рахунок Орендодавця самостійно не пізніше 10-го числа поточного місяця.

В зв'язку зі зміною розміру орендної плати Орендодавець надає Орендарю два примірника додаткової угоди до цього договору , які Орендар підписує не пізніше 3-х робочих днів, наступних за днем отримання цієї додаткової угоди (п. 4.8 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що в зазначені вище договори оренди не внесено зміни стосовно такої істотної умови, як орендна плата, шляхом підписання сторонами актів про надання послуг, оскільки умовами договору визначено, що зміни щодо орендної плати вносяться лише шляхом підписання додаткової угоди. При цьому, договір оренди має бути укладений у формі єдиного документа.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судами досліджено та правомірно встановлено наявність обставин для задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості та пені.

Водночас, суди попередніх інстанцій мотивовано відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків у вигляді витрат за проведення ремонтних робіт та витрат на закупівлю матеріалів.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на матеріали справи в їх сукупності, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав, що позивачем, в порушення норм вказаного вище законодавства України, не доведено належними та допустимими доказами сукупності зазначених елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, наявності збитків та протиправності поведінки відповідача.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано та мотивовано дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи ТОВ "Дах Експерт", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах Експерт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі № 5011-4/4722-2012 -без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА