Рішення

від 13.11.2012 по справі 5006/10/47/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.11.12 р. Справа № 5006/10/47/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при помічнику судді (секретарі судового засідання) Дубовик А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дева», м. Донецьк,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор», м. Донецьк,

про стягнення компенсації в розмірі вартості частки у спільній частковій власності в сумі 25 240 гривень,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор», м. Донецьк,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дева», м. Донецьк,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», м. Київ,

про припинення права спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна та визнання права власності на нього, -

За участю:

представника позивача Козленко А.Ю. за довіреністю;

представника відповідача Вишинського О.В. за довіреністю;

представника третьої особи Капцової Н.В. за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дева», м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор», м. Донецьк, про стягнення компенсації в розмірі вартості частки у спільній частковій власності в сумі 25 240 гривень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на договір про спільну діяльність від 01.08.2007 року по будівництву кафе «Козачок» за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, укладеного між ТОВ «Дева» та ТОВ «Група компаній «Анкор», постанову господарського суду Донецької області від 10.05.2012 року про визнання ТОВ «Група компаній «Анкор» банкрутом, Звіт про оцінку кафе «Козачок» від 18.09.2012 року.

Ухвалою суду від 24.10.2012 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №5006/10/47/2012 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор», м. Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дева», м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», м. Київ, про припинення права спільної часткової власності ТОВ «Група компаній «Анкор» та ТОВ «Дева» на об'єкт нерухомого майна та визнання права власності на нього.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «Група компаній «Анкор» посилається договір підряду №1/8 від 01.08.2007 року, договір поставки №2/8 від 01.08.2007 року, договір №7/08-07 від 07.08.2007 року, договір №44 від 21.02.2008 року, договір №11/04-08 від 11.04.2008 року, №08/33/1 від 25.04.2008 року, №08/33 від 25.04.2008 року, договір підряду №0704/08-01 від 05.05.2008 року, договір підряду №4/05 від 20.05.2008 року, договір підряду №5/05 від 28.05.2008 року, договір №254/1 від 02.06.2008 року, договір №RM1537/4 на поставку обладнання, договір №09/06-08 від 09.06.2008 року, договір №205 від 01.07.2008 року, договір №08/115 від 28.10.2008 року, платіжні доручення з оплати виконаних робіт за період з серпня 2007 року по вересень 2008 року, а також факт припинення договору про спільну діяльність від 01.08.2007 року, наслідком чого є визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Позивач за зустрічним позовом просив суд припинити право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, а саме будівлю кафе «Козачок», розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, 24 «А», та визнати за ним право власності на 100% будівлі кафе.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені зустрічні позовні вимоги підтримав, просив зустрічний позов задовольнити.

Представник третьої особи за зустрічним позовом в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила у задоволенні і первісного, і зустрічного позову відмовити. Зазначила, що ТОВ «Дева» зобов'язано було заявити свої грошові вимоги до ТОВ «Група компаній «Анкор» в розмірі 25 240,00 гривень шляхом подання в установлений строк відповідної заяви ліквідатору боржника в межах справи про банкрутство, а не в порядку позовного провадження. При цьому, відчуження іпотечного майна є неможливим за відсутності на це згоди іпотекодержателя. Крім того, поділ нерухомого майна не може бути здійснено до проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Докази невизнання ТОВ «Дева» права власності на нерухоме майно ТОВ «Група компаній «Анкор» також відсутні.

12.11.2012 року від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - виконавчий комітет Донецької міської ради та Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька». У судовому засіданні 13.11.2012 року представник третьої особи надала клопотання про зупинення провадження у справі. Проте дані клопотання були залишені судом без задоволення з огляду на їх безпідставність.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дева» (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор» (Сторона 2) було укладено договір про спільну діяльність по будівництву кафе «Козачок» за адресою: вул. Кубинська у Будьоннівському районі м. Донецька (т.1, а.с.9-14).

Згідно п. 2.2 даного договору Сторона 1 як свій внесок у спільну діяльність передає Стороні 2 на підставі Акту прийому-передачі Проект і діючу (оновлену) проектно-технічну документацію на будівництво Комплексу з усіма необхідними узгодженнями. Зміни й доповнення в проектно-технічну документацію провадить за свої кошти Сторона 2.

Відповідно до п. 2.3 договору Сторона 2 для досягнення цілей договору як свій внесок у спільну діяльність для здійснення будівництва Комплексу перераховує грошові кошти на банківський рахунок, спеціально відкритий, для фінансування спільної діяльності, необхідні для покриття витрат на проведення будівельних робіт, здачі Комплексу в експлуатацію, оформлення необхідних дозвільних документів та ін., пов'язаного з досягнення мети передбаченої даним договором.

Згідно п. 6.1. договору Комплекс є загальною частковою власністю Сторін з моменту укладення даного Договору.

Пункт 6.3. договору передбачає, що частки Сторін у загальній власності розподіляються у такий спосіб: Сторона 2 - 98% (дев'яносто вісім відсотків) загальної вартості, Сторона 1 - 2% (два відсотки) загальної вартості.

Внесок Сторони 1 - трудова участь в розробці й одержання проектно-технічної документації, необхідної для проведення будівництва Комплексу й оформлення оренди земельної ділянки, на якому буде розташований Комплекс відповідно до умов договору.

Внесок Сторони 2 - грошові кошти й трудова участь відповідно до умов договору.

14.12.2007 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дева» було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136200:00:002:0227) для будівництва будівель кафе з гостьовою автостоянкою, яка знаходиться на території Будьонівського району м. Донецька по вул. Кубинська (т.1, а.с.49-53).

ТОВ «Група компаній «Анкор» здійснювало будівництво кафе «Козачок» за власні гротові кошти, про свідчать договір підряду №1/8 від 01.08.2007 року, договір поставки №2/8 від 01.08.2007 року, договір №7/08-07 від 07.08.2007 року, договір №44 від 21.02.2008 року, договір №11/04-08 від 11.04.2008 року, №08/33/1 від 25.04.2008 року, №08/33 від 25.04.2008 року, договір підряду №0704/08-01 від 05.05.2008 року, договір підряду №4/05 від 20.05.2008 року, договір підряду №5/05 від 28.05.2008 року, договір №254/1 від 02.06.2008 року, договір №RM1537/4 на поставку обладнання, договір №09/06-08 від 09.06.2008 року, договір №205 від 01.07.2008 року, договір №08/115 від 28.10.2008 року, платіжні доручення з оплати виконаних робіт за період з серпня 2007 року по вересень 2008 року (т.1 а.с.106-151; т.2 а.с.1-207).

15.08.2012 року ТОВ «Група компаній «Анкор» було отримано дозвільний документ на початок будівельних робіт з реконструкції недобудованої будівлі кафе, а саме Декларацію про початок виконання будівельних робіт, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області 15.08.2012 року за №ДЦ08312140428.

14.09.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області було зареєстровано за №ДЦ14312165552 Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме реконструкцію недобудованої будівлі кафе за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, 24а в Будьонівському районі м. Донецька (т.1, а.с.99-105).

Відповідно до Звіту про оцінку кафе «Козачок», виготовленого Правобережною товарною біржею 18.09.2012 року, загальна вартість кафе «Козачок» складає 1 262 017 гривень, з яких вартість 2/100 часток у спільній частковій власності будівлі кафе «Козачок», що належить ТОВ «Дева», складає 25 240,00 гривень, а вартість 98/100 часток - 1 236 777 гривень (т.1, а.с.15-38).

Постановою господарського суду Донецької області від 10.05.2012 року у справі №5006/27/49б/2012 ТОВ «Група компаній «Анкор» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (т.1, а.с.96-97).

Листом від 14.09.2012 року ТОВ «Дева» було запропоновано ТОВ «Група компаній «Анкор» здійснити поділ або виділ спільного майна, оскільки договір про спільну діяльність було припинено у зв'язку з оголошенням його сторони банкрутом (т.1 а.с.54-55).

28.09.2012 року від ліквідатора ТОВ «Група компаній «Анкор» надійшов лист, в якому останній повідомив, що поділити або виділити частку із спільного майна - кафе «Козачок» неможливо, посилаючись на висновок Дочірнього підприємства науково-дослідного та проектного інституту «Донецький Промбудндіпроект» Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД». Крім того, ліквідатор повідомив, що була проведена оцінка кафе «Козачок» та вартість 2/100 частки ТОВ «Дева» у спільному майні складає 25 240,00 гривень (т.1, а.с.56).

01.10.2012 року ТОВ «Дева» направило до ТОВ «Група компаній «Анкор» листа з пропозицією перерахувати на рахунок ТОВ «Дева» грошову компенсацію вартості 2/100 частки у спільній частковій власності кафе «Козачок», що розташоване за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кубинська, буд. 24 «А» в розмірі 25 240,00 гривень (т.1, а.с.57).

Листом ТОВ «Група компаній «Анкор від 02.10.2012 року було відмовлено ТОВ «Дева» у пропозиції даного товариства щодо перерахування йому грошової компенсації вартості 2/100 частки у спільній частковій власності - кафе «Козачок», що розташоване за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кубинська, буд. 24 «А», в розмірі 25 240,00 гривень (т.1, а.с.58).

Висновком Дочірнього підприємства науково-дослідного та проектного інституту «Донецький Промбудндіпроект» Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД» (ліцензія серії АВ№445670 від 23.12.2008 року) про технічну можливість поділу об'єкта нерухомості - будівлі «кафе», розташованої за адресою: вул. Кубинська, 24 в Будьоннівському районі м. Донецька, з умовою збереження експлуатації за цільовим призначенням як кафе, встановлено, що виділення в натурі частки 2% майна - кафе «Козачок», розташованого за адресою: вул. Кубинська, 24 «а» у Будьоннівському районі м. Донецька, не є можливим (а.с.39-48).

Крім того, 30.05.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019), Товариством з обмеженою відповідальністю «Дева» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор» було укладено договір іпотеки №36/1.

Відповідно до п.1.1 даного договору в іпотеку було передано нерухоме майно - недобудована будівля кафе літ.А-2 готовністю 61%, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, буд. 24 А, яке належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності, зареєстроване в Реєстрі права власності на нерухоме майно: Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП «БТІ м. Донецька» 28.03.2008 року за №18295029, реєстраційний номер 22700656, номер запису 9881 в Книзі 32в.

Відповідно до відповіді КП «БТІ м. Донецька» від 12.09.2012 року вих. №221120 право власності на нерухоме майно - недобудовану будівлю готовністю 61% зареєстровано за ТОВ «Дева» (2/100 частки) та ТОВ «Група компаній «Анкор» (98/100 часток) (т.1 а.с.98).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Дева» та ТОВ «Група компаній «Анкор» підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Пунктом 2 ч.1 ст.1141 ЦК України передбачено, що договір простого товариства припиняється у разі оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Отже, договір від 01.08.2007 року про спільну діяльність позивача та відповідача було припинено у зв'язку з оголошенням ТОВ «Група компаній «Анкор» банкрутом.

Згідно з положеннями ч.2 ст.1141 ЦК України поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Тобто, наведена вище норма закону чітко визначає, що майно, яке є спільною власністю сторін договору про просте товариство у випадку його припинення (розірвання) за загальним правилом має бути поділено між учасниками договору в порядку, передбаченому ст.367 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст.ст. 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За змістом ст.ст. 355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

В результаті спільної діяльності сторін за договором про спільну діяльність від 01.08.2007 року було створено нерухоме майно - будівля кафе «Козачок» (м. Донецьк, вул. Кубинська, 24 «А»), частка у спільній власності на яке у розмірі 98% належить позивачу ТОВ «Дева», а 2% - відповідачу ТОВ «Група компаній «Анкор».

Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Вищезазначена норма передбачає поділ спільного майна за домовленістю між співвласниками шляхом укладання відповідного договору.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Пропозицію здійснити поділ або виділ майна, що є спільною частковою власністю, було здійснено позивачем ТОВ «Дева» у листі відповідачу від 14.09.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи. Листом від 28.09.2012 року відповідачем було відмовлено у прийнятті такої пропозиції. 01.10.2012 року позивачем було запропоновано відповідачу здійснити виплату грошової компенсації вартості 2/100 частки у спільній частковій власності у розмірі 25 240,00 гривень, на що відповідач відповів відмовою у листі від 02.10.2012 року, що свідчить про наявність спору між сторонами.

При цьому, як було зазначено вище, висновком Дочірнього підприємства науково-дослідного та проектного інституту «Донецький Промбудндіпроект» Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД» було встановлено, що виділення в натурі частки 2% майна - кафе «Козачок», розташованого за адресою: вул. Кубинська, 24 «а» у Будьоннівському районі м. Донецька, є неможливим.

За приписом ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість поділу чи виділу в натурі між позивачем та відповідачем спірного майна, що є спільною частковою власністю.

Правові наслідки неможливості проведення поділу майна, що є у спільній частковій власності статтею 367 ЦК України не встановлені.

Разом з тим, за змістом статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За таких обставин, з урахуванням особливостей відносин, що склались між сторонами, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин за аналогією закону положення статті 364 ЦК України, які регулюють подібні за своєю правовою природою правовідносини.

Враховуючи встановлене законом право позивача на отримання від відповідача грошової компенсації вартості його частки у кафе «Козачок», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, 24 «А», позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації в розмірі вартості частки у спільній частковій власності в сумі 25 240,00 гривень підлягають задоволенню.

Як наслідок, враховуючи присудження до стягнення з відповідача на користь позивача грошової вартості його частки у спільному майні, позовні вимоги про передання позивачу частки в розмірі 100% спільного майна також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.367 Цивільного кодексу України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Юридичним наслідком поділу майна завжди є припинення права спільної часткової власності між колишніми учасниками (зокрема, при поділі майно, що перебуває у спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками).

Виходячи з того, що співвласниками спірного у цій справі майна були дві особи - позивач та відповідач, враховуючи, що поділ майна у цій справі відбувається шляхом передачі всього майна відповідачу та отримання позивачем грошової вартості належної йому частки, за висновками суду, право спільної часткової власності позивача та відповідача на об'єкт нерухомого майна - кафе «Козачок», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, 24 «А», припиняється, а у відповідача, в свою чергу, виникає право власності на це майно.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовна вимога за зустрічним позовом про припинення права спільної власності позивача та відповідача на спірне майно - будівлю кафе «Козачок», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, 24 «А», також підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, у тому числі у випадку, якщо ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Враховуючи, що згідно правової позиції відповідач не визнає права власності позивача на 100% спірного об'єкта нерухомості, суд вважає, що позивач мав право звертатися до суду з відповідним позовом.

Крім того, третя особа в обґрунтування заперечень проти позову посилається на Постанову Верховного суду України від 19.09.2011 року у справі №3-82гс11 про визнання права власності на незавершене будівництво.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» нерухоме майно - об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик, а також земля.

Відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту України 18.02.02 за № 157/6445 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовленої тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на об'єкти.

Верховним судом України було зроблено висновок, що до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. Існує лише право власності на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва.

Разом з тим, відносини, що склались між ТОВ «Дева» та ТОВ «Група компаній «Анкор» є відмінними від відносин, що виникли між сторонами по справі №3-82гс11. Зокрема, предметом спору по справі №3-82гс11 було майно, створене в результаті самочинного будівництва.

Спірним майно по даній справі є будівля кафе «Козачок», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, 24 «А».

У даному випадку позивачем за зустрічним позовом було оформлено належні дозвільні документи на будівництво. 14.09.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області було зареєстровано за №ДЦ14312165552 Декларацію про готовність спірного об'єкта до експлуатації.

Відповідно до вимог абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»від 22 вересня 2004 року № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.

Стосовно інших заперечень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на заявлені позовні вимоги господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Статтею 1 даного закону визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (ст. 1 закону).

Позивач ТОВ «Дева», в свою чергу, не має у встановленому порядку підтверджених документами вимог щодо грошових зобов'язань до боржника, а саме щодо стягнення грошової компенсації за частку у спільній власності у розмірі 25 240,00 гривень. Таким документом, зокрема, може бути відповідне рішення суду про стягнення грошової компенсації на користь позивача, яке у встановленому законом порядку набуло законної сили.

У п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.

При цьому, законом не передбачено заборони на звернення до суду в межах позовного провадження з позовом про визнання права власності на майно за банкрутом. Норма, яка міститься в ч.3 ст.51 закону про банкрутство не є імперативною та дозволяє особі обрати інший варіант поведінки.

Частиною 5 ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Посилання ПАТ «Укрсоцбанк» на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заборонено відчужувати іпотечне майно за відсутності на це згоди іпотекодержателя, спростовується положеннями ст.ст. 367, 1141 ЦК України, а також висновком про неможливість виділення в натурі частки 2% майна - кафе «Козачок», розташованого за адресою: вул. Кубинська, 24 «а» у Будьоннівському районі м. Донецька.

У даному випадку припинення права власності ТОВ «Дева» на 2/100 часток спірного майна, яке є предметом іпотеки, є доцільним, обґрунтованим та необхідним не лише з метою захисту прав сторін ТОВ «Дева» та ТОВ «Група компаній «Анкор», а й з метою забезпечення реалізації майнових прав ПАТ «Укрсоцбанк» на 98/100 часток спірного нерухомого об'єкта. Зокрема, належність права власності на 2/100 частки неподільного об'єкта третій особі, якою у даному випадку є ТОВ «Дева», може перешкоджати відчуженню майна банкрута (98/100 часток) з метою погашення вимог кредитора ПАТ «Укрсоцбанк».

До того ж, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання за позивачем за зустрічним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор» права власності на 100% будівлі кафе «Козачок», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, 24 «А», підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, судові витрати позивача за первісним позовом підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Судові витрати за зустрічним позовом згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 183, 316, 319, 331, 355, 356, 358, 364, 367, 391, 392, 1132, 1141 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 26, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 23 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дева», м. Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор», м. Донецьк, про стягнення компенсації в розмірі вартості частки у спільній частковій власності в сумі 25 240 гривень - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор» (83005, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 23; код ЄДРПОУ 35293019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дева» (м. Донецьк, вул.. Красно флотська, буд. 74-А; код ЄДРПОУ 32091759) грошову компенсацію в розмірі вартості частки у спільній частковій власності в сумі 25 240,00 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього стягнути 26849 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 50 копійок.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор», м. Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дева», м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», м. Київ, про припинення права спільної часткової власності ТОВ «Група компаній «Анкор» та ТОВ «Дева» на об'єкт нерухомого майна та визнання права власності на нього - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор», м. Донецьк, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дева», м. Донецьк, на об'єкт нерухомого майна - кафе «Козачок», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, 24 «А».

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор» (83005, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 23; код ЄДРПОУ 35293019) право власності на 100% будівлі кафе «Козачок», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кубинська, 24 «А».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дева» (м. Донецьк, вул.. Красно флотська, буд. 74-А; код ЄДРПОУ 32091759) на користь держави судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) гривень 50 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13 листопада 2012 року.

Суддя Харакоз К.С.