Ухвала

від 30.10.2012 по справі 2а-2132/10/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/54936/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року

по справі № 2а-2132/10/1070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фоззі» (надалі -ЗАТ «Фоззі»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ЗАТ «Фоззі»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року, позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0014421530/0 від 18.08.2009 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку ЗАТ «Фоззі»з питання сплати земельного податку, за результатами якої складено акт №715/15-30/25294089 від 29.07.2009р.

На підставі зазначеного акта, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0014421530/0 від 18.08.2009р., яким визначено податкове зобов'язання з земельного податку на суму 211931,88грн. та 10596,59грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно акту № 715/15-30/25294089 від 29.07.2009 року, ЗАТ «Фоззі»занижено земельний податок за квітень-червень 2009 року у розмірі 211931,88 грн. Причиною виникнення заборгованості зазначено те, що позивачем надано декларацію з заниженим земельним податком.

Відповідно до витягу, який виданий ЗАТ «Фоззі», з технічної документації №Ю-00844/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, р-н Голосіївський, вул. Боженка, 107 (кадастровий номер 8000000000:79:055:0001) загальною площею 6295 кв.м., зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35791560,19 грн. Позивач користується земельною ділянкою згідно договору купівлі-продажу (з відкладальною умовою) нерухомого майна від 27.06.2001 року.

28.01.2009 року позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, згідно якого загальна сума нарахованого земельного податку, що підлягала сплаті за 2009 рік, становила 423863, 70 грн. За період з 01 квітня по 31 червня 2009 року щомісячна сума розрахованого земельного податку, яка підлягала сплаті, становила 35321,98 грн.

Згідно копій платіжних доручень, що знаходяться в матеріалах справи, позивачем за період з 01.04.2009 року по 31.06.2009 року перераховано належний до сплати земельний податок в загальному розмірі 105965,94 грн.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону . Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14 , ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» , ч.ч. 1, 2 ст. 2 , ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю» . Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю» .

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону .

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю» , суд приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2 , ч. 2 ст. 4 , ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» , п. 8 ч. 1 ст. 14 , ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» , а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» .

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м Києва неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014421530/0 від 18.08.2009 року, оскільки позивачем сплачений земельний податок, за ставкою встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» .

Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.10р. визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.08р.; вказана постанова набрала законної сили 31.03.11р. (ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.11р. вказана постанова залишена без змін).

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи викладене вище, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого податковим органом донараховано податкові зобов'язання скасоване, отже у ДПІ відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

Отже, судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220 , 220 1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов