Постанова

від 22.10.2012 по справі 2а-1670/4466/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4466/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю представника позивача - Машкевич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Кремавтотранс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Головне управління державної казначейської служби України в Полтавській області, управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2012 року приватне підприємство "Кремавтотранс" (далі по тексту - ПП "Кремавтотранс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 № 0003202301/40, від 21.05.2012 № 0035771702/636, від 23.05.2012 № 0008512301/70 та № 0008502301/642.

В обґрунтування заявлених своїх вимог позивач посилався на неправомірність та безпідставність висновків перевірки, зазначав, що працівники Кременчуцької ОДПІ дійшли помилкового висновку щодо порушення ПП "Кремавтотранс" положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, у запереченнях проти позову заперечував, мотивуючи правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі на загальну суму 78132,00 грн у зв'язку із порушенням позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з податку на додану вартість на загальну суму 12951,00 грн, оскільки позивачем порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" та податку з доходів найманих працівників на загальну суму 30347,29 грн з підстав порушення норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області.

Треті особи в судове засідання явку представників не забезпечили, при вирішенні даного спору покладались на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Кремавтотранс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 22.12.1995, номер запису 15851200000000080, ідентифікаційний код 23808302, перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ.

У період з 12.01.2012 по 26.01.2012 та продовжено до 02.02.2012 було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 09.01.2012 № 673/23-209/23808302.

Даним актом зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпункту 4.1., 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 78132,00 грн, у тому числі: за ІV квартал 2008 року у сумі 385,00 грн, за І квартал 2009 року у сумі 916,00 грн, за ІІ квартал 2009 року у сумі 2480,00 грн, за ІІІ квартал 2009 року у сумі 32552,00 грн, за ІV квартал 2009 року у сумі 8781,00 грн, за І квартал 2010 року у сумі 8999,00 грн, за ІІ квартал 2010 року у сумі 6082,00 грн, за ІІІ квартал 2010 року у сумі 17502,00 грн, за ІV квартал 2010 року у сумі 4,00 грн, за І квартал 2011 року у сумі 100,00 грн, за ІІ квартал 2011 року 6,00 грн, за ІІІ квартал 2011 року у сумі 325,00 грн; підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 та підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування зменшення зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів з урахуванням акту позапланової перевірки від 28.07.2011 № 5129/23-309/23808302 на загальну суму 8479,00 грн, в т ому числі за вересень 2009 року 378,00 грн, за листопад 2009 року у сумі 2667,00 грн, за березень 2010 року у сумі 3267,00 грн, за травень 2010 у сумі 2167,00 грн, а також завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2009 року - 4472,00 грн, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, абзацу а пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІV, в результаті чого встановлено порушення вимог законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряє мий період на загальну суму 30347,29 грн, в тому числі з 01.10.2008 по 31.12.2008 -182,10 грн, з 01.01.2009 по 31.12.2009 -13469,02 грн, з 01.01.2010 по 31.12.2010 -16696,17 грн (а.с. 68-135, 202-213, т.1).

На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 27.02.2012 № 0003202301/40, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4472,00 грн;

- від 21.05.2012 № 0035771702/636, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників по актам перевірок у розмірі 31897,84 грн, у тому числі 25518,27 грн - за основним платежем, 6379,57 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 23.05.2012 № 0008512301/70, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8479,00 грн та № 0008502301/642, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 97077,00 грн, з яких 77747,00 грн - за основним платежем, 19330,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Після оскарження в адміністративному порядку, вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 136-200, 214-219, т. 1).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку зафіксованим в акті перевірки порушенням в частині податків на додану вартість та на прибуток, суд виходив з наступного.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 того ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичний центр "Ортоспайн-Дніпро", Приватне підприємством "Калісто", Малим приватним підприємством "Шквал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Циклон 7" було приведено операції з купівлі-продажу автозапчастин та комплектуючі до автомобілів у формі усної угоди на підставі видаткових накладних шляхом оплати готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових ордерів, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи. Також, на виконання відповідних операцій вказаними контрагентами сформовано та надано позивачу податкові накладні, копії яких були досліджені в ході судового розгляду та відповідають вимогам законодавства, діючого станом на момент спірних правовідносин (а.с. 246-249, т. 1; 1-14, 222-237 т.2).

Закупівля товарно-матеріальних цінностей здійснювалась за кошти, що були видані згідно видатковим касових ордерів, виданих позивачем своїм співробітникам для такого придбання та авансових звітів в тому числі щодо таких операцій. Стосовно факту транспортування автомобільних шин та акумуляторів представником позивача пояснено, що перевозились безпосередньо особами, які їх придбавали на автомобілях, що перебувають у власності ПП "Кремавтотранс" та за якими закріплені в якості водіїв та перебувають у штаті підприємства, що підтверджується наданими на вимогу суду належним чином завіреними копіями свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів, договорів оперативної оренди транспортного засобу, наказів про прийняття на роботу та наказу про закріплення водіїв за автомобілями (а.с. 6-12, 17-35, 172-174, 176-177, 179-181, 183-185, 187-188, 190-191 т. 3).

Придбані автозапчастини використані позивачем у власній діяльності та списані на відповідні автомобілі, що засвідчено актами про списання ТМЦ, картами рахунку та наказами про використання автомобільних шин та ТМЦ, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 13-16, 143-171, 175, 178, 182, 186, 189 т. 3).

Так, позивачем доведено реальність та товарність операцій з придбання вказаних ТМЦ, а також правомірність визначення сум податків на додану вартість та на прибуток, формування сум податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Надаючи оцінку порушенням, що були зафіксовані перевіряючими в акті перевірки, а саме, відсутності спірних контрагентів за їх місцезнаходженнями станом на момент проведення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Згідно наявних у матеріалах справи та досліджених в ході судового розгляду Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент здійснення вказаних операцій та видачі податкових накладних спіні контрагенти знаходились за місцезнаходженням (а.с. 96-110, 136-144 т. 3).

Посилання відповідача на той факт, що ТОВ "Протезно-ортопедичний центр "Ортоспайн-Дніпро", ПП "Калісто", МПП "Шквал" та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Циклон 7" не є виробниками ТМЦ, що ними реалізовані ПП "Кремавтотранс" суд вважає необґрунтованим, оскільки Кременчуцькою ОДПІ не досліджено взаємовідносини вказаним підприємств з іншими контрагентами, в тому числі з можливими виробниками. Крім того, відсутність виробника в операціях купівлі-продажу ТМЦ не є підставою для встановлення порушень податкового законодавства та невідповідності нарахування відповідних податків.

Надаючи оцінку встановленим в акті перевірки порушенням законодавства щодо податку з доходів фізичних осіб, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з доходів громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (далі - Декрет № 13-92, станом на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 4.2.1. пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІV (в редакції діючий станом на момент виникнення спірних правовідносин), до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з підпунктом 4.2.9. пункту 4.2. статті 4 зазначеного Закону, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими. суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до пункту 8.1.1 статті 8 вказаного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Нормою абзацу «а»підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме, на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 9.12.2. пункту 9.12. статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до положень пункту 19.2. статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, згідно акту перевірки встановлено порушення норм вказаного Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІV, а саме при вибірковій перевірці дотримання підприємством вимог податкового законодавства щодо виплат грошових коштів під звіт та відрядження в межах та поза Україною, наявність наказів про відрядження працівників, підтверджуючих документів на проїзд та проживання встановлено, що згідно звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, наданих працівникам встановлено відсутність підтверджуючих документів про використання таких коштів згідно переліку наведеного у акті (а.с. 120-121, т. 1).

Суд звертає увагу, що перевіряючими не ставиться під сумнів сам факт таких відряджень, або видачі під звіт коштів, а також своєчасність подачі звітності в частині використання таких коштів.

Надаючи оцінку спірним документам, належним чином завірені копії яких на вимогу суду було надано представником позивача, суд вважає висновки відповідача необґрунтованими, оскільки надані документи підтверджують понесені працівниками позивача витрати та відповідне їх використання у рамках перебування їх у відрядженнях. На підтвердження відповідних операцій та використання коштів позивачем до матеріалів справи долучено пояснення, а також копії авансових звітів, рахунків з відмітками суб'єктів господарювання, що надавали відповідні послуги, виконували роботи та здійснювали інші операції, наказів та посвідчень на відрядження, квитанцій, звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, акти виконаних робіт, видаткових накладних, рахунків-фактури, видаткових касових ордерів (а.с. 195-222, т. 3; 1-203, т. 4; 1-67, т. 5).

Стосовно змісту деяких з цим документів, суд наголошує, що недоліки, виявлені щодо їх оформлення відносяться до категорії порушень податкового законодавства у сфері ведення касових операцій у національній валюті та не може вказувати на неповноту звітування фізичних осіб щодо доходів, та відповідного нарахування сум податку на такі доходи.

Крім того, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пункту 114.1 статті 114 того ж кодексу граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Суд не заперечує права податкового органа на викладення в акті перевірки встановлених в ході проведення такої перевірки порушень податкового законодавства, за період, що перевищує три роки, проте не погоджується із правомірністю донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за період, що перевищує трирічний строк, а саме: з жовтня по грудень 2008 року.

Отже, правомірність нарахування сум грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників позивачем доведена у повному обсязі та не спростована відповідачем.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податку з доходів, а також має належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а тому суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Кремавтотранс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Головне управління державної казначейської служби України в Полтавській області, управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.02.2012 № 0003202301/40, від 21.05.2012 № 0035771702/636, від 23.05.2012 № 0008512301/70 та № 0008502301/642 .

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Кремавтотранс" витрати у вигляді судового збору у розмірі 1504 гривень 37 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 29 жовтня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник