Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-1670/4466/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/4466/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі № 2а-1670/4466/12

за позовом Приватного підприємства "Кремавтотранс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби треті особи Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області , Управління Державної казначейської служби України у м.Кременчуці Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - приватне підприємство "Кремавтотранс", звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Полтавській області, в якому просив:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.02.2012 № 0003202301/40, від 21.05.2012 № 0035771702/636, від 23.05.2012 № 0008512301/70 та № 0008502301/642.

В обґрунтування заявлених своїх вимог позивач посилався на неправомірність та безпідставність висновків перевірки, зазначав, що працівники Кременчуцької ОДПІ дійшли помилкового висновку щодо порушення ПП "Кремавтотранс" положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.02.2012 № 0003202301/40, від 21.05.2012 № 0035771702/636, від 23.05.2012 № 0008512301/70 та № 0008502301/642 .

Стягнуто з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Кремавтотранс" витрати у вигляді судового збору у розмірі 1504 гривень 37 копійок.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що У період з 12.01.2012 по 26.01.2012 та продовжено до 02.02.2012 було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 09.01.2012 № 673/23-209/23808302.

Даним актом зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпункту 4.1., 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 78132,00 грн, у тому числі: за ІV квартал 2008 року у сумі 385,00 грн, за І квартал 2009 року у сумі 916,00 грн, за ІІ квартал 2009 року у сумі 2480,00 грн, за ІІІ квартал 2009 року у сумі 32552,00 грн, за ІV квартал 2009 року у сумі 8781,00 грн, за І квартал 2010 року у сумі 8999,00 грн, за ІІ квартал 2010 року у сумі 6082,00 грн, за ІІІ квартал 2010 року у сумі 17502,00 грн, за ІV квартал 2010 року у сумі 4,00 грн, за І квартал 2011 року у сумі 100,00 грн, за ІІ квартал 2011 року 6,00 грн, за ІІІ квартал 2011 року у сумі 325,00 грн; підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 та підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування зменшення зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів з урахуванням акту позапланової перевірки від 28.07.2011 № 5129/23-309/23808302 на загальну суму 8479,00 грн, в т ому числі за вересень 2009 року 378,00 грн, за листопад 2009 року у сумі 2667,00 грн, за березень 2010 року у сумі 3267,00 грн, за травень 2010 у сумі 2167,00 грн, а також завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2009 року - 4472,00 грн, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, абзацу а пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІV, в результаті чого встановлено порушення вимог законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряє мий період на загальну суму 30347,29 грн, в тому числі з 01.10.2008 по 31.12.2008 -182,10 грн, з 01.01.2009 по 31.12.2009 -13469,02 грн, з 01.01.2010 по 31.12.2010 -16696,17 грн (а.с. 68-135, 202-213, т.1).

На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 27.02.2012 № 0003202301/40, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4472,00 грн;

- від 21.05.2012 № 0035771702/636, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників по актам перевірок у розмірі 31897,84 грн, у тому числі 25518,27 грн - за основним платежем, 6379,57 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 23.05.2012 № 0008512301/70, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8479,00 грн та № 0008502301/642, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 97077,00 грн, з яких 77747,00 грн - за основним платежем, 19330,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Після оскарження в адміністративному порядку, вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 136-200, 214-219, т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято оскаржувані рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надаючи оцінку зафіксованим в акті перевірки порушенням в частині податків на додану вартість та на прибуток, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 того ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичний центр "Ортоспайн-Дніпро", Приватне підприємством "Калісто", Малим приватним підприємством "Шквал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Циклон 7" було приведено операції з купівлі-продажу автозапчастин та комплектуючі до автомобілів у формі усної угоди на підставі видаткових накладних шляхом оплати готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових ордерів, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи. Також, на виконання відповідних операцій вказаними контрагентами сформовано та надано позивачу податкові накладні, копії яких були досліджені в ході судового розгляду та відповідають вимогам законодавства, діючого станом на момент спірних правовідносин (а.с. 246-249, т. 1; 1-14, 222-237 т.2).

Закупівля товарно-матеріальних цінностей здійснювалась за кошти, що були видані згідно видатковим касових ордерів, виданих позивачем своїм співробітникам для такого придбання та авансових звітів в тому числі щодо таких операцій. Стосовно факту транспортування автомобільних шин та акумуляторів представником позивача пояснено, що перевозились безпосередньо особами, які їх придбавали на автомобілях, що перебувають у власності ПП "Кремавтотранс" та за якими закріплені в якості водіїв та перебувають у штаті підприємства, що підтверджується наданими на вимогу суду належним чином завіреними копіями свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів, договорів оперативної оренди транспортного засобу, наказів про прийняття на роботу та наказу про закріплення водіїв за автомобілями (а.с. 6-12, 17-35, 172-174, 176-177, 179-181, 183-185, 187-188, 190-191 т. 3).

Придбані автозапчастини використані позивачем у власній діяльності та списані на відповідні автомобілі, що засвідчено актами про списання ТМЦ, картами рахунку та наказами про використання автомобільних шин та ТМЦ, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 13-16, 143-171, 175, 178, 182, 186, 189 т. 3).

Так, позивачем доведено реальність та товарність операцій з придбання вказаних ТМЦ, а також правомірність визначення сум податків на додану вартість та на прибуток, формування сум податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Також колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно помилковості висновків податкового органу щодо відсутності спірних контрагентів за їх місцезнаходженнями станом на момент проведення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Згідно наявних у матеріалах справи та досліджених в ході судового розгляду Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент здійснення вказаних операцій та видачі податкових накладних спіні контрагенти знаходились за місцезнаходженням (а.с. 96-110, 136-144 т. 3).

Посилання відповідача на той факт, що ТОВ "Протезно-ортопедичний центр "Ортоспайн-Дніпро", ПП "Калісто", МПП "Шквал" та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Циклон 7" не є виробниками ТМЦ, що ними реалізовані ПП "Кремавтотранс" на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки Кременчуцькою ОДПІ не досліджено взаємовідносини вказаним підприємств з іншими контрагентами, в тому числі з можливими виробниками. Крім того, відсутність виробника в операціях купівлі-продажу ТМЦ не є підставою для встановлення порушень податкового законодавства та невідповідності нарахування відповідних податків.

Надаючи оцінку порушенням, що були зафіксовані перевіряючими в акті перевірки, а саме, відсутності спірних контрагентів за їх місцезнаходженнями станом на момент проведення господарських операцій, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідно до статті 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з доходів громадян" оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 4.2.1. пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з підпунктом 4.2.9. пункту 4.2. статті 4 зазначеного Закону, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими. суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до пункту 8.1.1 статті 8 вказаного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Нормою абзацу «а» підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме, на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 9.12.2. пункту 9.12. статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до положень пункту 19.2. статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, згідно акту перевірки встановлено порушення норм вказаного Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме при вибірковій перевірці дотримання підприємством вимог податкового законодавства щодо виплат грошових коштів під звіт та відрядження в межах та поза Україною, наявність наказів про відрядження працівників, підтверджуючих документів на проїзд та проживання встановлено, що згідно звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, наданих працівникам встановлено відсутність підтверджуючих документів про використання таких коштів згідно переліку наведеного у акті (а.с. 120-121, т. 1).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що перевіряючими не ставиться під сумнів сам факт таких відряджень, або видачі під звіт коштів, а також своєчасність подачі звітності в частині використання таких коштів.

Надані документи підтверджують понесені працівниками позивача витрати та відповідне їх використання у рамках перебування їх у відрядженнях. На підтвердження відповідних операцій та використання коштів позивачем долучено пояснення, а також копії авансових звітів, рахунків з відмітками суб'єктів господарювання, що надавали відповідні послуги, виконували роботи та здійснювали інші операції, наказів та посвідчень на відрядження, квитанцій, звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, акти виконаних робіт, видаткових накладних, рахунків-фактури, видаткових касових ордерів (а.с. 195-222, т. 3; 1-203, т. 4; 1-67, т. 5).

Щодо змісту деяких з цим документів, суд обґрунтовано наголосив, що недоліки, виявлені щодо їх оформлення відносяться до категорії порушень податкового законодавства у сфері ведення касових операцій у національній валюті та не може вказувати на неповноту звітування фізичних осіб щодо доходів, та відповідного нарахування сум податку на такі доходи.

Крім того, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пункту 114.1 статті 114 того ж кодексу граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Суд не заперечує права податкового органа на викладення в акті перевірки встановлених в ході проведення такої перевірки порушень податкового законодавства, за період, що перевищує три роки, проте не погоджується із правомірністю донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за період, що перевищує трирічний строк, а саме: з жовтня по грудень 2008 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем сум грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників позивачем доведена у повному обсязі та не спростована відповідачем.

Отже, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податку з доходів, а також має належне документальне підтвердження.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року по справі № 2-а-1670/4466/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі № 2а-1670/4466/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.