Рішення

від 12.11.2012 по справі 5016/1709/2012(20/50)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа № 5016/1709/2012(20/50)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Дьяченко К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Миколаївбудінвест», вул. 12 Поздовжня, 51, м. Миколаїв, 54028

до відповідача Приватного підприємства «Багвам», вул. 12 Поздовжня, 51, м. Миколаїв, 54028

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Балагула Тетяна Леонідівна, довіреність б/н від 20.08.12 року;

Кодратюк Володимир Степанович, паспорт серія ЕО № 340268, виданий Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 09.07.1997 року; довіреність б/н від 12.11.2012 року;

Воронова Галина Володимирівна, паспорт серія ЕР № 035169, виданий Очаківським МРВУ МВС України в Миколаївській області; довіреність б/н від 12.11.2012 року;

від відповідача: Скалов Сергій Юрійович, довіреність б/н від 05.11.12 року,

адвокатське посвідчення № 562;

Багрінець Василь Михайлович, директор згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, паспорт ЕР №152001, виданий Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 02.06.2004 року.

До господарського суду Миколаївської області 04.09.12 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Компанії «Миколаївбудінвест»до відповідача Приватного підприємства «Багвам»про стягнення коштів в сумі 13 591, 53 грн., в тому числі: 13 370, 63 грн. -основної заборгованості; 220, 90 грн. -трьох процентів річних. Позивач також просить суд стягнути 3 000 грн. -витрат на адвокатські послуги.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.09.12 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25.09.12 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.09.12 року відкладено розгляд справи на 09.10.12 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.10.12 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 06.11.12 року.

В судовому засіданні 06.11.12 року оголошувалась перерва до 08.11.12 року.

В судовому засіданні 08.11.12 року оголошувалась перерва до 12.11.12 року.

В судовому засіданні 12.11.12 року представник позивача ТзОВ Компанії «Миколаївбудінвест»позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказав наступне.

Між сторонами у справі було укладено договір № 12/04 від 28.04.11 року, відповідно до умов якого ТзОВ Компанія «Миколаївбудінвест»(замовник) доручив, а ПП «Багвам»(підрядник) зобов'язався виконати поетапно сантехнічні роботи багатоповерхового житлового будинку з підземною автостоянкою в 6-му мікрорайоні Корабельного району м. Миколаєва.

Строк виконання робіт (п. 3.1 Договору) визначався датою їх початку та закінчення згідно графіку.

Згідно п. 2.1 Договору вартість робіт по першому етапу становить 20 359, 80 грн., а по другому етапу орієнтовно становить 179 388, 12 грн.

Вартість робіт визначається на підставі проектної документації, фактичних трудовитрат та фактично виконаних робіт (п. 2.3 Договору).

Позивачем було перераховано відповідачу у безготівковій формі 106 150, 54 грн. Відповідачем було виконано робіт на загальну суму 92 779, 91 грн., що підтверджується Довідками про вартість виконаних робіт та Актами виконаних робіт. Представник позивача вказав, що жодних інших робіт відповідачем не виконано.

Таким чином, ПП «Багвам»безпідставно отримало від ТзОВ Компанії «Миколаївбудінвест»кошти в сумі 13 370, 63 грн. (106 150, 54 грн. - 92 779, 91 грн.), що і є предметом спору у даній справі. Вказані кошти відповідач ПП «Багвам»на день розгляду справи позивачу ТзОВ Компанії «Миколаївбудінвест»не повернув, незважаючи на направлені неодноразові претензії. Вказане порушує права позивача, які підлягають захисту.

Із посиланням на приписи ст. 174, 275 ГК України, ст. 11, 509, 1212 ЦК України представник позивача вказав, що наявні підстави для стягнення з відповідача заявленої суми в розмірі 13 370, 63 грн.

Із посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем за період з 08.02.12 року по 27.08.12 року було нараховано відповідачу три проценти річних, що становить 220, 90 грн., які також підлягають стягненню.

Враховуючи, що позивач змушений був звернутись за правовою допомогою до адвоката, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 000 грн. -витрат на адвокатські послуги, які підтверджені документально.

В судовому засіданні 12.11.12 року представник відповідача ПП «Багвам»позовні вимоги заперечив в повному обсязі та просив суд в позові відмовити. 06.11.12 року відповідачем подано суду письмовий відзив на позов (том І, арк. справи 139-140), а 12.11.12 року -додаток до відзиву (том ІІ, арк. справи 8).

В обґрунтування заперечень представник відповідача вказав наступне.

Підставою позовної заяви позивачем зазначено безпідставність отримання відповідачем коштів через невиконання ним обов'язків щодо проведення сантехнічних робіт з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України.

Однак, зазначені позивачем 13 370, 63 грн. були перераховані останнім в рамках укладеного між сторонами договору № 12/04 від 28.04.11 року.

Представник відповідача вказав, що умови вказаного договору передбачають авансування (п. 5.2 Договору), а матеріал постачається замовником (позивачем) або підрядником (відповідачем) (п. 2.3 Договору).

Відповідно до виписки з рахунку 8 019, 89 грн. -перераховано 31.08.11 року позивачем як аванс на закупку сантехнічних матеріалів згідно рахунку № 33 від 31.08.11 року. Відповідно до виписки з рахунку 7 334, 96 грн. перераховано 22.09.11 року позивачем -як аванс на виконання робіт згідно рахунку № 40 від 22.09.11 року.

Представник відповідача наголосив суду на тому, що сторонами по договору не піднімалось питання щодо припинення дії вищевказаного договору підряду, отже, позивачем неправильно визначено підставу позову -стягнення безпідставно отриманих коштів з посиланням на ст. 1212 ЦК України.

Щодо посилання представника позивача на підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 05.06.12 року головним бухгалтером ПП «Багвам», то даний документ не може бути прийнятий судом як доказ в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки у головного бухгалтера немає повноважень на підписання такого роду документів.

Відповідач неодноразово надсилав позивачу документи щодо формування складу комісії по питанню уточнення об'єму виконаних робіт та підписання відповідного акту.

Представник відповідача вказує на наявність у позивача перед відповідачем заборгованості в розмірі 23 478, 70 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт форми КБ-2 та Довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3. В поданому суду Додатку до відзиву відповідач вказав, що акт виконаних робіт за вересень 2011 року направлявся на адресу позивача, однак, позивач в порушення ст. 853 ЦК України не надав жодної відповіді.

06.11.12 року відповідачем подано суду клопотання:

- про зобов'язання позивача провести звірку взаєморозрахунків по договору № 12/04 від 28.04.11 року;

- про призначення у справі судової будівельної експертизи, на вирішення якої відповідач просив суд поставити питання чи виконані сантехнічні роботи (згідно вказаного у клопотанні переліку) ПП «Багвам»та у випадку встановлення факту виконання вищевказаних сантехнічних робіт -визначити їх вартість згідно ДБН.

В судовому засіданні 06.11.12 року судом здійснювався розгляд вказаних клопотань. Розгляд вказаних клопотань відкладено судом до наступного судового засідання 08.11.12 року.

В судовому засіданні 08.11.12 року представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам часу для мирного врегулювання спору. Відтак, судом ані розгляд поданих клопотань, ані розгляд справи не здійснювався.

В судовому засіданні 12.11.12 року представник відповідача підтримав заявлені суду клопотання та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування заявлених клопотань представник відповідача вказав, що відповідно до акту виконаних робіт за вересень 2011 року форми КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 у позивача є заборгованість перед відповідачем на суму 23 478, 70 грн. Отже, всі роботи, в тому числі й на суму 13 370, 63 грн., були виконані відповідачем, що підтверджується вищевказаним не підписаним позивачем актом приймання виконаних робіт та накладними на придбання сантехнічних матеріалів, які були використані під час вказаних робіт.

В судовому засіданні 12.11.12 року представники позивача проти поданих клопотань заперечили, зазначивши, що акт виконаних робіт за вересень 2011 року на їх адресу не надсилався. Вказаний акт не може бути належним та допустимими доказом у даній справі, який би підтверджував факт виконання робіт, оскільки доказів направлення вказаного акту немає. Відтак, проведення експертизи є безпідставним. Крім того, вказали, що вирішення питання про встановлення факту виконаних робіт за вказаним актом та стягнення коштів можливе в іншому провадженні (іншій справі).

Розглянувши подані суду клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для з'ясування питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Представник відповідача ПП «Багвам»в обґрунтування заявленого клопотання вказує на необхідність проведення експертизи з метою встановлення факту виконання ПП «Багвам»сантехнічних робіт та їх вартості. Просить суд поставити на вирішення експерта питання чи виконані вищевказані роботи ПП «Багвам»та визначити їх вартість згідно ДБН.

Суду не подано доказів направлення на адресу позивача Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2 за вересень 2011 року, на який посилається представник відповідача. Відтак, відсутні докази отримання та відмови від підписання позивачем вказаного Акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Поданий суду Акт не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ у справі, який би підтверджував факт виконання робіт. Відтак, відсутні підстави для призначення судової будівельної експертизи та зупинення провадження у справі. В задоволенні клопотання слід відмовити.

Щодо клопотання про зобов'язання позивача провести звірку взаєморозрахунків, то слід зазначити наступне. В судовому засіданні 06.11.12 року за участю представників обох сторін судом здійснювався розрахунок загальної вартості виконаних робіт на підставі поданих суду належним чином складених та підписаних сторонами актів виконаних робіт форми КБ-2 та суми, сплаченої позивачем за виконані роботи на підставі поданих суду платіжних доручень. Представники обох сторін погодились з сумами, що розраховані судом на підставі вищевказаних доказів. Відповідач мотивує клопотання про необхідність проведення звірки взаєморозрахунків тим, що є необхідність включити до акту звірки роботи, які, як він стверджує, виконані відповідачем згідно акту виконаних робіт за вересень 2011 року. Однак, як встановлено вище, вказаний акт не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ у справі, який би підтверджував факт виконання робіт. Інших підстав для необхідності зобов'язання сторін провести звірку взаєморозрахунків суду не наведено. За таких обставин, в задоволенні клопотання слід відмовити.

В судовому засіданні 12.11.12 року представником відповідача заявлено суду усне клопотання про витребування у відповідача доказів, що підтверджують наявність у позивача права (ліцензій, дозволів тощо) та можливості проводити сантехнічні роботи, а також технічної документації, яка містить відомості про те, ким завершено проведення сантехнічних робіт по об'єкту. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача вказав наступне. Позивач стверджує про невиконання відповідачем частини підрядних робіт. Як наслідок виникає питання щодо того, хто завершував відповідні підрядні роботи, якщо не відповідач.

Представники позивача заперечили проти поданого клопотання, зазначивши, що вказані документи не стосуються предмету спору.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленого клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідачем не наведено суду обставин, які можуть підтвердити докази, питання про витребування яких ставиться, у світлі заявлених позовних вимог, а також яким чином вказані докази можуть вплинути на результати розгляду даної справи. Отже, в задоволенні клопотання відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між ТзОВ Компанія «Миколаївбудінвест»(замовник) та ПП «Багвам»(підрядник) було укладено Договір № 12/04 від 28.04.11 року (том І, арк. справи 7-8).

Умовами договору сторони погодили наступне.

Розділом 1 сторони визначили предмет договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, передбачених даним договором, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати поетапно сантехнічні роботи багатоповерхового житлового будинку з підземною автостоянкою в 6-му мікрорайоні Корабельного району м. Миколаєва, в тому числі: перший етап -влаштування зливової каналізації К2; другий етап -холодне водопостачання; гаряче водопостачання; каналізація К1.

Відповідно до п. 1.2 Договору підрядник виконує роботи у відповідності з вимогами проектної та нормативної документації.

Відповідно до п. 1.3 Договору підрядник зобов'язується здати роботи в строки, встановлені даним договором та «Календарним графіком виконання робіт», а замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити.

Розділом 2 сторони визначили ціну предмета договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт по першому етапу складає 20 359, 80 грн., в тому числі матеріал замовника 13 135, 48 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт по другому етапу (з матеріалами) орієнтовно становить 179 388, 12 грн.. в тому числі: - холодне водопостачання (стояки -12 шт.) -37 888, 20 грн.; - холодне водопостачання (водоміри -55 шт.) -17 742, 84 грн.; - холодне водопостачання В1 (нижче 0, 0 підвал) -26 528, 52 грн.; - гаряче водопостачання (стояки Т3, Т4) -48 095, 76 грн.; каналізація К1 (стояки - 12 шт. вище 0. 0) -38 309, 16 грн.; каналізація К1 (нижче 0, 0 підвал) -10 823, 64 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору вартість робіт визначається на підставі проектної документації, фактичних трудозатрат та фактично виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.3 Договору матеріал постачається замовником, або підрядником, однак, по узгодженим із замовником цінам. Орієнтовно вартість матеріалів по другому етапу складає 100 922, 59 грн. Матеріали на об'єкт доставляє підрядник своїм автотранспортом.

Відповідно до п. 2.5 Договору при необхідності виконання додаткових робіт підрядник зобов'язаний письмово повідомити замовника, скласти кошторис, та після затвердження її замовником приступити до виконання даних робіт. В протилежному випадку, додаткові роботи не оплачуються.

Розділом 5 сторони визначили порядок розрахунків та платежів.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником щомісячно в розмірі вартості фактично виконаних робіт протягом десяти банківських днів після підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт (КБ-2); Актів про приховані роботи; виконавчої документації та Довідки про вартість виконаних робіт (КБ-№) на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до п. 5.2 Договору умови оплати підрядних робіт підрядника за цим договором передбачають авансування в розмірі, обумовленому сторонами.

Відповідно до п. 5.3 Договору остаточні розрахунки здійснюються після виконання всього комплексу робіт, передбачених даним договором протягом 15 днів з дня підписання акту вводу об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір № 12/04 від 28.04.11 року є за своєю правовою природою договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною . Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обгрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (постанова ВСУ від 02.10.12 року по справі 23/236).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов підрядного договору підрядник ПП «Багвам»виконав, передбачені умовами договору роботи, а замовник ТзОВ Компанія «Миколаївбудінвест»прийняв виконані роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийняття виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та затрат форми КБ-3 (том І, арк. справи 9-45).

Подані суду Акти прийняття виконаних будівельних робіт за період з травня 2011 року по липень 2011 року належним чином складені, підписані та скріплені печатками сторін. Будь-яких зауважень з приводу якості виконаних робіт замовником не заявлялось, що ним не заперечується.

Судом встановлено, що загальна вартість виконаних робіт за вищевказаними актами становить 88 864, 66 грн., а саме:

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за травень 2011 року на суму 6 448 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за травень 2011 року на суму 776, 32 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за травень 2011 року на суму 4 100, 42 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на суму 11 737, 92 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на суму 9 017, 52 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на суму 7 851, 12 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 13 975, 44 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 789, 12 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 23 602, 32 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 3 345, 84 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 136, 20 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 2 822, 40 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 312, 48 грн.;

- Акт прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 3 949, 56 грн.

Вказане підтверджується також Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2011 року на суму 88 864, 66 грн. (арк. справи 45).

Щодо посилань відповідача на акт виконаних робіт за вересень 2011 року, то вказаний акт, як зазначено вище, не може бути взятий судом як належний доказ, що підтверджує факт виконання робіт, оскільки суду не подано доказів направлення відповідачем позивачу для підписання вказаний акт. Листи, які надані відповідачем № 5 від 17.02.12 року, № 19 від 21.06.12 року (том І, арк. справи 152-153) та № 42 від 23.09.11 року (том ІІ, арк. справи 9) не містять жодних відміток позивача про отримання ним вказаних листів. Належних доказів відправлення вказаних листів поштою суду не подано. Отже, акт виконаних робіт за вересень 2011 року в спірному випадку не може бути доказом, який підтверджує факт виконання підрядних робіт.

На підставі виставлених відповідачем рахунків, позивач сплатив відповідачу за виконання робіт згідно договору підряду кошти на загальну суму 102 235, 29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: - платіжне доручення № 164 від 06.06.2011 року на суму 5 763, 77 грн.; - платіжне доручення № 199 від 15.06.2011 року на суму 1 460, 55 грн.; - платіжне доручення № 201 від 15.06.2011 року на суму 4 100, 00 грн.; - платіжне доручення № 273 від 05.07.2011 року на суму 28 606, 56 грн.; - платіжне доручення № 354 від 20.07.2011 року на суму 3 949, 56 грн.; - платіжне доручення № 110 від 22.08.2011 року на суму 10 000, 00 грн.; платіжне доручення № 140 від 25.08.2011 року на суму 10 000, 00 грн.; - платіжне доручення №152 від 30.08.2011 року на суму 10 000, 00 грн.; - платіжне доручення № 166 від 31.08.2011 року на суму 8 019, 89 грн.; - платіжне доручення № 227 від 15.09.2011 року на суму 5 000, 00 грн.; - платіжне доручення № 222 від 15.09.2011 року на суму 5 000, 00 грн.; - платіжне доручення № 242 від 19.09.2011 року на суму 3 000, 00 грн.; - платіжне доручення № 275 від 22.09.2011 року на суму 7 334, 96 грн. (том І, арк. справи 48-60).

Платіжне доручення № 270 від 01.06.11 року на суму 3 915, 25 грн. не взято судом як належний доказ, оскільки призначення платежу у вказаному документі зазначено: «Оплата за виконані послуги згідно договору № 02.11 від 20.05.11 року по Декабристів». В рахунку-фактурі № СФ-0000020 від 31.05.11 року, на підставі якого сплачено кошти в сумі 3 915, 25 грн., також вказано про виконання робіт на підставі № 02.11 від 20.05.11 року (том І, арк. справи 47).

Отже, різниця становить 13 370, 63 грн. (102 235, 29 грн. - 88 864, 66 грн. = 13 370, 63 грн.). Стягнення вказаної суми є предметом позову у даній справі.

Судом також встановлено наступне.

Відповідно до п. 2, 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (в редакції чинній на момент видачі позивачу декларації про готовність об'єкта), прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація). Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

На підтвердження факту вводу об'єкта в експлуатацію позивачем подано суду Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації багатоповерхового житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, з підземною автостоянкою, мийкою автомашин та тенісними кортами у 6-му мікрорайоні Корабельного району м. Миколаєва (категорія складності ІІІ), зареєстрованого Інспекцією з Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 22.12.11 року № МК 14311110881 (том ІІ. арк. справи 14-17).

За таких обставин, в силу приписів ст. 530, ст. 629 ЦК України та п. 5.1, п. 5.3 Договору настав строк для проведення остаточних розрахунків за договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями про повернення суми за виконані роботи, сплаченої в більшому розмірі, що підтверджується поданими суду листами № 5 від 31.01.12 року, № 16 від 09.04.12 року, № 35 від 15.06.12 року (том І, арк. справи 61, 63, 64).

Доказів сплати вказаної суми в розмірі 13 370, 63 грн. суду не подано, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та під ставність вимоги про стягнення 13 370, 63 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Суд також звертає увагу на наступне.

Щодо посилань позивача на приписи ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, то слід зазначити наступне.

Застосування норми ст. 1212 ЦК України може мати місце тоді, коли підстава, за якою набуття майна (коштів тощо) було проведено, згодом відпала (зокрема, розірвання договору, визнання договору недійсним).

Судом встановлено, що перерахування коштів, повернення яких вимагає позивач, відбулося в межах та на підставі укладеного між сторонами договору, який не розірваний та не визнаний недійсним (суду не подано доказів розірвання чи визнання договору недійсним).

Щодо посилань представника відповідача на те, що підставою позову є ст. 1212 ЦК України, яка в спірному випадку не може бути застосована до правовідносин сторін, а, відтак, наявні підстави для відмови в позові, оскільки застосування судом інших норм права є виходом суду за межі позовних вимог, то слід зазначити, що заявлені посилання відповідача є необгурнтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 17.10.12 року під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог .

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 220, 90 грн. трьох відсотків річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак правомірно нараховані позивачем.

Як вбачається з поданого суду розрахунку позивачем нараховано три проценти річних за період з 08.02.12 року по 27.08.12 року. Перевіривши нарахування трьох відсотків річних за допомогою Бази «Закнодавство», суд встановив, що розрахунок розміру трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 220, 90 грн. - трьох відсотків річних є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог. Позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 3 000 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Судом встановлено наступне.

16.08.12 року між адвокатом Князєвим Всеволодом Сергійовичем та ТзОВ «Миколаївбудінвест»було укладено договір про надання адвокатських послуг (том І, арк. справи 67), відповідно до умов якого адвокат зобов'язався надати клієнту адвокатські послуги, а клієнт зобов'язався оплатити ці послуги на умовах цього договору (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2 Договору адвокат представляє інтереси клієнта (веде справу) у господарському суді Миколаївської області по справі за позовом ТзОВ «Миколаївбудінвест»та Приватного підприємства «Багвам»про стягнення грошових коштів.

Відповідно до п. 3 Договору адвокат зобов'язаний:

- скласти позовну заяву по справі та подати її до відповідного господарського суду;

- в разі необхідності завірити копії необхідних документів, що подаються до господарського суду;

- брати участь у судових засіданнях по вищезазначеній справі з метою представництва інтересів клієнта особисто або давати відповідні доручення помічнику ;

- при необхідності подавати докази, письмові відзиви та пояснення в обґрунтування позиції клієнта по справі;

- інформувати клієнта про хід розгляду справи.

Відповідно до п. 5 Договору вартість послуг адвоката за цим договором (гонорар) складає 3 000 грн.

Відповідно до п. 8 Договору послуги адвоката вважаються виконаними, якщо ним складено і подано до господарського суду позовну заяву, та якщо він взяв участь в судовому розгляду після чого по справі винесено рішення суду по суті справи.

Судом встановлено, що Князєв Всеволод Сергійович здійснює адвокатську діяльність, що підтверджується поданим до матеріалів справи Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 271 (том І, арк. справи 69).

Факт оплати позивачем ТзОВ «Миколаївбудінвест»коштів за послуги адвоката підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 62 від 27.08.12 року на суму 3 000 грн., де в графі призначення платежу вказано «Оплата за адвокатские услуги согласно сч. № 198 от 21.08.12 г. Без НДС», а в графі одержувач -«Отримувач СПД Князев Всеволод Сергеевич»(том І, арк. справи 68).

Судом також взято до уваги, що в кожному судовому засіданні інтереси позивача представляв помічник адвоката Князєва В. С. -Балагула Т. Л. (п. 3 Договору), що підтверджується протоколами судових засідань.

Відповідно до Виписки з трудового договору від 19.03.12 року Балагула Тетяна Леонідівна прийнята на роботу до адвоката Князєва Всеволода Сергійовича на посаду помічника адвоката на підставі ст. 8 Закону України «Про адвокатуру» (том ІІ, арк. справи 1).

Подана до суду позовна заява підписана адвокатом Князєвим В. С. Докази, що подавались до суду завірені печаткою адвоката. Вимоги суду щодо необхідності подання доказів, викладені в ухвалах та протоколах судових засідань, виконувались вчасно. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність вимоги позивача про стягнення з відповідача суми витрат за послуги адвоката, оскільки матеріалами справи підтверджується як факт надання адвокатських послуг, так і факт проведення позивачем оплати за надані адвокатські послуги. Отже, вимоги позивача ТзОВ «Миколаївбудінвест»про стягнення коштів за послуги адвоката, які в розумінні ст. 44 ГПК України є судовими витратами, є обґрунтованими та підставними.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати за послуги адвоката в сумі 3 000 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15 ЦК України, ст. 11, 14, 15, 202, 509, 530, 625, 629, 875, 879, 882 ЦК України, ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Миколаївбудінвест»до відповідача Приватного підприємства «Багвам»про стягнення коштів.

Стягнути з відповідача Приватного підприємства «Багвам», вул. 12 Поздовжня, 51, м. Миколаїв, 54028 (код 34707698) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Миколаївбудінвест», вул. 12 Поздовжня, 51, м. Миколаїв, 54028 (код 23082101):

- 13 370, 63 грн. (тринадцять тисяч триста сімдесят грн. 63 коп.) -суми боргу;

- 220, 90 грн. (двісті двадцять грн. 90 коп.) -трьох процентів річних за період з 08.02.12 року по 27.08.12 року;

- 3 000 грн. (три тисячі грн.) -витрат за послуги адвоката;

- 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) -витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 16.11.12 року

Суддя Е.М.Олейняш