Постанова

від 14.11.2012 по справі 5011-36/7545-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа№ 5011-36/7545-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело"

на рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2012р.,

у справі № 5011-36/7545-2012 (суддя Трофименко Т.Ю.),

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

в особі Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело"

про розірвання договору та виселення

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся в господарський суд м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело" (далі - відповідач) у якому просив:

- розірвати договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, укладеного 03.12.2007р. між Головним управлінням охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело";

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело" з нежилого приміщення загальною площею 190,00 кв.м. у підвалі на вул.. Прорізній, 19 у м. Києві та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело" повернути вказане приміщення Головному управлінню охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по акту прийому -передачі (т.1, а.с.6-10).

29.08.2012р. представником прокуратури подано заяву про уточнення позовних вимог (т.1, а.с.116), відповідно до якої позовні вимоги викладено таким чином:

- розірвати договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, укладений 10.10.2007р. (та зареєстрований Головним управлінням охорони здоров"я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації 03.12.2007р. за №2066/8) між Головним управлінням охорони здоров"я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело".

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело" з нежилого приміщення загальною площею 190,00 кв.м. у підвалі на вул.. Прорізній, 19 у м. Києві та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело" повернути вказане приміщення Головному управлінню охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по акту прийому -передачі.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2012р. у справі № 5011-36/7545-2012 позов задоволено повністю. Спірний договір розірвано, відповідача виселено з нежилого приміщення загальною площею 190,00 кв.м. у підвалі на вул. Прорізній, 19 у м. Києві та зобов'язано повернути вказане приміщення позивачу по акту прийому - передачі. Також, з відповідача стягнуто судові витрати. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням на положення ЦК України, ГК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умови договору оренди, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання спірного договору, у зв'язку з тим, що відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням, однак не сплачував орендну плату, чим порушив умови договору оренди. Судом також встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати не погашена, а відповідач не надав суду доказів належного виконання умов договору щодо її сплати. Стосовно вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення, місцевий господарський суд визнав їх також обґрунтованими з огляду на те, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2012р. у справі № 5011-36/7545-2012, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що він не погоджується з даним рішенням у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про вихід судом за межі позовних вимог при вирішенні спору, за відсутності відповідного клопотання сторони; розгляд судом позову за відсутності спору, оскільки згідно з первісними вимогами прокурор вказав неіснуючий договір, який сторонами не укладався; порушення порядку подання уточнень до позову прокурором та прийняття їх судом, в тому числі не ознайомлення з цими уточненнями відповідача; на думку відповідача відсутнє матеріально-правове обґрунтування змінених позовних вимог щодо договору від 10.10.2007р.; не з'ясування судом питання правонаступництва позивача за спірним договором, а також відсутність оцінки суду щодо факту недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору до подання позву до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо незаконності рішення, просить оскаржуване рішення від 10.09.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 31.10.2012р.

Згідно з розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. у складі колегії здійснено заміну судді Алданової С.О. на суддю Жук Г.А., у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному.

Ухвалою суду від 31.10.2012р. справу № 5011-36/7545-2012 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді-доповідача Сухового В.Г., суддів Жук Г.А., Чорногуза М.Г.

Ухвалою суду від 31.10.2012р. розгляд скарги у даній справі відкладено на 14.11.2012р. у зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання.

У судовому засіданні 14.11.2012р. представниками сторін та прокурором надано пояснення у справі, представники скаржника підтримали скаргу та просили її задовольнити, прокурор та позивач заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

10.10.2007р. на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 472/433 між Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення (змінене найменування - Головне управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до довідки з ЄДРПОУ від 18.07.2012р.) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кришталеве джерело" (орендар) укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - договір оренди, т.1, а.с.16-22).

Зазначений договір оренди зареєстровано в книзі записів договорів оренди майна Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації 03.12.2007 року за № 2066/8 (т.1, а.с.22).

Предметом договору оренди відповідно до п.1.1 є передача орендодавцем та прийняття орендарем нерухомого майна (приміщення) за адресою вул. Прорізна, 19 для розміщення кафе (без реалізації горілчаних виробів).

Згідно з п.п.2.1, 2.2 договору оренди об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 190,00 кв.м. у підвалі, вартість якого згідно із затвердженим звітом про експертну оцінку станом на 30.06.2007р. становить 900140 грн.

Згідно з п.3.1 договору оренди за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату.

Пунктом 4.2 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі. Розмір та порядок сплати орендної плати встановлений в розділі 3 договору.

Відповідно до п.6.7 договору оренди при невиконанні або порушенні однією з сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

У пункті 9.1 договору оренди сторонами визначено, що строк його дії з 10.10.2007р. по 09.10.2010 р.

Як вірно встановлено судом першої інстанції з урахуванням постанови апеляційного господарського суду від 17.01.2012р. у справі №40/312 за позовом Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ "Кришталеве джерело" про усунення перешкод у користуванні майном, якою рішення господарського суду м. Києва від 11.10.2011 р. скасовано та відмовлено в позові, строк договору оренди приміщення по вул. Прорізній, 19 у м. Києві, який було укладено між позивачем та відповідачем 10.10.2007 року, на підставі акту цивільного законодавства, а саме Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15 грудня 2009 року № 1759-VI, є продовженим до 10.10.2012 року.

Зазначений факт має значення для вирішення спору і не підлягає повторному доведенню та приймається до уваги судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи в силу приписів ст. 35 ГПК України.

В обґрунтування заявлених вимог у даній справі, прокурор посилається на те, що згідно з п. 3.6 договору орендар зобов'язався вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Однак, в порушення умов договору відповідач не вносить зазначені платежі своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість станом на 01.05.2012р. становить 324 262, 44 грн., що свідчить про порушення умов договору та відповідно до ст. 782 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з договору оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін, у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата є істотною умовою договору оренди у відповідності до приписів ст. 10 названого Закону.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Договором оренди також встановлено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, відповідні положення щодо сплати орендної плати закріплені у розділі 3 договору оренди та п.4.2 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, та виходячи з обставин, встановлених господарським судом м. Києва у справі 14/98 за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ "Кришталеве джерело" про стягнення 153080,02 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з липня 2009 р. по грудень 2010 р. за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 10.10.2007р., було встановлено факт порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів, який, на думку колегії суддів, не підлягає доведенню повторно у даній справі в силу приписів ст.35 ГПК України.

Таким чином, слід дійти висновку, що відповідач в порушення умов договору та вимог ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не сплачував орендну плату позивачу своєчасно та в повному обсязі, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Наразі, заборгованість відповідача за розрахунком позивача зі сплати орендної плати за договором оренди станом на 01.05.2012р. становить 324 262,44 грн. в тому числі за 2009р. - 36271,98 грн., за 2010р. - 147 744,65 грн., за 2011р. - 281 342,22 грн., за січень - квітень 2012р. - 42 920,22 грн. (т.1, а.с.25-27). Доказів, які б спростовували вказаний розрахунок, відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав, як не надано й доказів сплати заборгованості за спірним договором оренди.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.1011р. по справі №14/98, відповідно до якого суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 116 528,33 грн. за період з липня 2009 року по 09.10.2010р. Доказів сплати (стягнення у примусовому порядку) стягнутої судом заборгованості, відповідачем суду також не подано.

Колегія суддів також враховує, що відповідач також не заперечує проти наявності у нього заборгованості зі сплати орендних платежів за спірним договором.

У цьому контексті, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції щодо наявності правових підстав для розірвання договору оренди враховуючи таке.

Пунктом 3 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Аналогічне положення міститься й в п. 9.6 договору оренди.

Водночас, чинне законодавство та умови договору надають право одній з сторін вимагати розірвання договору оренди достроково у судовому порядку у зв'язку з невиконанням його умов та істотним порушенням умов договору.

Так, відповідно до 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. При цьому, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Крім того, на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього кодексу.

Якщо орендоване майно є комунальним, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Відповідно до п. 9.5 договору оренди договір припиняється, зокрема, в разі невиконання істотних умов або порушення договору.

Згідно з п. 9.7 договору оренди на вимогу однієї з сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи викладене слід дійти висновку, що оскільки відповідач не виконує свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором оренди протягом тривалого періоду (2009 - 2012 р.р.) в порушення умов цього договору, проте користувався наданим в оренду приміщенням, строк дії договору продовжено до 10.10.2012р., однак відповідач не надав доказів погашення заборгованості за договором оренди, відтак позивач вправі вимагати дострокового розірвання договору у судовому порядку, у зв'язку з цим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення та його передачі за актом приймання-передачі, колегія суддів зазначає таке.

Право користування об'єктом оренди відповідач набув в силу укладеного договору оренди.

Пунктом 7.5 договору оренди передбачено, що у разі закінчення строку дії договору оренди або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наслідком розірвання договору оренди є те, що відповідач втрачає статус орендаря і, відповідно за відсутності інших доказів наявності у відповідача відповідного права на спірне приміщення, які відповідачем не було надано суду, подальше його зайняття є неправомірним та таким, що порушує права позивача. Отже, слід дійти висновку, що вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення та його передання за актом, як це передбачено умовами договору оренди, з наведених підстав є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Крім того, норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (постанова Верховного Суду України від 05.05.2012р. у справі № 5021/966/2011), отже посилання відповідача на не дотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору не є обґрунтованими.

Твердження відповідача про вихід судом за межі позовних вимог при вирішенні спору, за відсутності відповідного клопотання сторони, а також розгляд судом позову за відсутності спору, оскільки згідно з первісними вимогами прокурор вказав неіснуючий договір, який сторонами не укладався також не ґрунтуються на обставинах справи та чинному законодавстві.

Передовсім, з резолютивної частини рішення суду вбачається, що суд першої інстанції вирішив спір згідно з поданими та уточненими вимогами прокурора з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у даній справі доказів. Зазначення прокурором неіснуючого, на думку відповідача, договору, а фактично помилкове зазначення дати договору 03.12.2007р., не є обставиною з якою процесуальний закон пов'язує право суду вийти за межі позовних вимог за клопотанням сторони, оскільки в своїй заяві від 29.08.2012р. прокурор уточнив дату укладення спірного договору, вказавши правильну дату - 10.10.2007р., при цьому уточнення жодним чином не стосувалося ні зміни предмету, ані зміни підстав позову, як помилково вважає відповідач.

Посилання відповідача на порушення порядку подання уточнень до позову прокурором та прийняття їх судом, в тому числі не ознайомлення з цими уточненнями відповідача, на думку колегії суддів, не може бути прийнято до уваги, з огляду на те, що вказані уточнення подано прокурором у відповідності до ст. 22 ГПК України та Закону України «Про прокуратуру» безпосередньо у судовому засіданні 29.08.2012р. Подання цієї заяви відображено у протоколі судового засідання від 29.08.2012р (т.1, а.с.118). Посилання ж представників відповідача на те, що про вказану заяву не зазначено в ухвалі про відкладення розгляду справи, а тому відомості, відображені у протоколі не відповідають дійсності, не заслуговують на увагу та відхиляються судом, оскільки відповідачем жодних зауважень в цій частині на протокол судового засідання від 29.08.2012р., як вбачається з матеріалів справи, не подавалося, хоча відповідач, як сторона у справі, наділений таким правом відповідно до ст. 811 ГПК України.

До того ж, посилання відповідача на відсутність матеріально-правового обґрунтування змінених позовних вимог щодо договору від 10.10.2007р. слід також відхилити, оскільки, по-перше, заява про уточнення позовних вимог, як вбачається з її змісту, не є зміною підстав чи предмету позову у розумінні ст. 22 ГПК України. По-друге, відповідне нормативно-правове обґрунтування позовних вимог викладено прокурором у позовній заяві, а з урахуванням уточнення дати укладення договору (усунення помилки в зазначені цієї дати), та відсутності зміни предмету або підстав позову, у суду не має підстав вважати його відсутнім, як помилково зазначає відповідач.

Питання правонаступництва позивача за спірним договором не є предметом спору у даній справі. Крім того, в матеріалах справи наявні відповідні документи, які містять відомості про особу позивача, а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та положення про позивача, які дають підстави дійти висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо питання належного правонаступництва позивача та особи орендодавця за договором оренди.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2012р. у справі №5011-36/7545-2012, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кришталеве джерело» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2012р. у справі № 5011-36/7545-2012 без змін.

2. Матеріали справи № 5011-36/7545-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г

Повний текст складено та підписано 16.11.2012р.