Постанова

від 12.11.2012 по справі 5011-10/5547-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа№ 5011-10/5547-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Чистова А.С. - представник, дов. б/н від 12.11.2012;

від відповідача: Прибиш Л.Б. - представник, дов. б/н від 06.08.2012;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2012

у справі № 5011-10/5547-2012 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий горизонт"

до Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс"

про стягнення грошових коштів

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012, від 15.10.2012, від 29.10.2012 розгляд апеляційної скарги відкладався на 15.10.2012, 29.10.2012 та 12.11.2012, відповідно.

Згідно із ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-10/5547-2012 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 у справі № 5011-10/5547-2012 позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51 452,96 грн. основного боргу, 3% річних - 6 300,34 грн., втрат від інфляції - 32 191,13 грн. та судові витрати.

Рішення мотивовано тим, що оскільки факт поставки товару, згідно з додатком № 25 до договору № 1 від 01.03.2006, був зафіксований сторонами у видатковій накладній № РН-00000077 від 28.10.2008, покупець на підставі виставленого продавцем рахунку в силу п.4 додатку, повинен був сплатити на користь продавця грошові кошти за товар у вигляді 100% його вартості на суму 70 620,00 грн. в строк до 30.11.2008; доказів оплати товару за видатковою накладною № РН-0000077 від 28.10.2008 згідно із рахунком-фактурою № СФ-0000114 від 28.10.2008 на суму 70 620,00 грн., до суду не надано; рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 у справі № 52/330-38/59-2012 встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару за накладною № РН-0000077 на суму 70 620,00 грн. по договору та укладення сторонами додаткової угоди № 1 до договору, за умовами якої позивач і відповідач домовились змінити ціни на продукцію, згідно з специфікацією № 25, до загальної вартості товару 54 135,84 грн.; обґрунтованих доказів сплати відповідачем на користь позивача грошових коштів за товар згідно з додатком/специфікацією № 25 до договору, з урахуванням вартості товару в розмірі 54 135,84 грн. за додатковою угодою № 1 від 21.11.2008, до суду не надано; виходячи із положень ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акти звірки взаєморозрахунків від 20.10.2011 та від 31.05.2010, як зведені облікові документи, не належать до первинних документів бухгалтерської звітності та не можуть вважатися достатніми доказами обставин за договором; дослідивши матеріали справи, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 6 300,34 грн. 3% річних та 32 191,13 грн. втрат від інфляції; позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про збільшення, підлягають задоволенню в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 у справі № 5011-10/5547-2012 скасувати у повному обсязі з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом неналежно досліджено наявні у матеріалах справи докази щодо повної оплати відповідачем боргу за специфікацією № 25 від 20.10.2008, оскільки 31.05.2010 між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків станом на 31.05.2010, за наслідками якої складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2010, у п.133 якого відображено та враховано факт поставки 28.10.2008 товару за специфікацією № 25 на суму 54 135,84 грн.; за даними акту загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.05.2010 становила 52 077,51 грн., яку, після підписання акту, відповідач за платіжними дорученнями № 9689 від 12.07.2010 та № 10332 від 16.12.2010 сплатив у повному обсязі, тому станом на 20.12.2010, тобто на дату останньої оплати відповідача на користь позивача, у відповідача немає заборгованості за договором № 1 від 01.03.2006, в тому числі і за специфікацією.

Скаржник посилається на те, що оскільки ціна товару, поставленого згідно із специфікацією, з самого початку становила не 70 777,39 грн., як зазначає позивач, а 54 135,84, а кінцевий строк оплати за специфікацією - 30.11.2008 і зазначена ціна товару повністю сплачена відповідачем 16.12.2010, то нараховані позивачем інфляційні втрати та 3 % річних також є незаконними, неправильними та не підлягають стягненню.

Скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що акт звірки взаєморозрахунків не розцінюється судом як допустимий доказ та вважає таку позицію суду порушенням ст. 43 ГПК України, стверджуючи, що акт хоча і не є первинним документом бухгалтерського обліку, проте містить детальний опис операцій, з посиланням на всі первинні документи бухгалтерського обліку за договором, які стали підставою для складання акту; більшість із цих первинних документів надав до матеріалів справи сам позивач; також скаржник посилається на неправильне встановлення судом суми боргу.

Відповідно до ухвал апеляційного господарського суду від 19.09.2012, від 15.10.2012 сторонами надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подана до суду першої інстанції позовна заява, у якій позивач просив стягнути з відповідача 51 452,96 грн. основного боргу, 13 024,09 грн. індексації боргу, 6 300,34 грн. 3% річних від простроченої суми та судові витрати.

У позовній заяві підставою позовних вимог вказано зобов'язання відповідача сплатити за одержану продукцію, згідно з додатком № 25 до договору № 1 від 01.03.2006, одержану за видатковою накладною № РН-0000077 від 28.10.2008, відповідно до виставленого рахунку-фактури № СФ-0000114 - суму 70 620,00 грн.; зменшену на 19 167,04 грн., також суми індексації боргу у розмірі 79 048,01 грн. та 3 % річних у розмірі 17 544,07 грн. зменшено на суми 66 023,92 грн. та 11 243,73 грн., відповідно, у зв'язку з тим, що у справі № 14/409, у якій предметом позову було стягнення заборгованості за договором № 1 від 01.06.2006, в порядку виконавчого провадження вже було стягнуто з відповідача 66 023,92 грн. індексації боргу та 11 243,73 грн. 3% річних.

У порядку ст. 22 ГПК України 29.05.2012 позивачем подано до суду першої інстанції клопотання про збільшення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат, у якому позивач просив стягнути з відповідача 51 452,96 грн. основного боргу, 32 191,13 грн. індексації боргу, 6 300,34 грн. 3% річних та судові витрати.

У зазначеному клопотанні збільшення суми індексації боргу позивач пояснив тим, що суму 19 167,04 грн. помилково двічі відняв у справі № 14/409 від суми інфляційних втрат та у справі № 5011-10/5547-2012 від суми основного боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2006 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Укрхозімпекс" укладено договір купівлі-продажу № 1, згідно з п.2.1 якого позивач, за договором продавець, зобов'язаний поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю СП "Укрхозімпекс", за договором покупець, прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, товари в кількості, асортименті, по ціні та у строки, визначені додатками до договору у вигляді специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.

Як свідчить довідка АА № 610151 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Головного управління статистики у м. Києві, Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Укрхозімпекс" ідентифікаційний код 21701221 змінено найменування на Спільне українсько-словацьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс".

Протягом періоду з 01.03.2006 по 20.10.2008 сторонами були погоджені додатки до договору № 1 за №№ 1 - 25.

В додатку № 25 від 20.10.2006 до договору № 1 сторонами погоджено специфікацію № 25, із зазначенням переліку товару: анкерна гайка Ф100 мм (холодне оцинкування) - 3 960,000 шт.; стяжний гвинт Ф 17 мм 3 м - 220,000 шт., на загальну суму вартості всього 70 620,00 грн.

Згідно із п.4 додатку № 25 до договору № 1 відповідач сплачує 100% вартості товарів на розрахунковий рахунок позивача по факту надходження товарів з Китаю на склад відповідача у Києві, до 30.11.2008.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000077 від 28.10.2008 позивач відвантажив, а відповідач прийняв через представника, діючого на підставі довіреності ЯПД № 981999, товар, що відповідає переліку, зазначеному в додатку № 25 до договору № 1, на загальну суму вартості 70 620,00 грн.

При цьому слід вказати на те, що у видатковій накладній № РН-0000077 від 28.10.2008, в графі: "Замовлення", міститься посилання на договір № ДГ-0000006 від 19.03.06.

Разом із тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 у справі № 52/330-38/59-2012 встановлено, що за накладною № РН-0000077 товар був поставлений в межах договору № 1 від 01.03.06 на підставі специфікації № 25.

Згідно з ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається із довіреності ЯПД № 981999 від 28.10.2008, представник був уповноважений на отримання цінностей за рахунком № СФ-0002 від 28.10.2008.

Позивач у листі, наданому до суду 11.10.2012, повідомив, що рахунок № СФ-0002 від 28.10.2008 не виписувався та посилання на нього в довіреності є помилкою бухгалтера, також відповідачем надано копію рахунку-фактури № 0000114 від 28.10.2008, зміст якого про товар та вартість відповідає даним видаткової накладної № РН-0000077 від 28.10.2008.

21.11.2008 та 22.11.2008 сторони уклали додаткові угоди №№ 1 та 2 до договору № 1, якими змінили ціни на продукцію.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.11.2008 до договору № 1 сторони дійшли згоди змінити ціну на продукцію, зокрема, згідно із специфікацією № 25, і встановити нижчі ціни, та розмір загальної вартості товарів по специфікації № 25 - 54 135,84 грн.

В п.2 додаткової угоди № 1 від 21.11.2008 сторони встановили наступні умови оплати: 100% вартості товарів відповідач сплачує на розрахунковий рахунок позивача до 30.11.2008 та погодили, що додаткова угода № 1 від 21 листопада є невід'ємною частиною договору № 1 від 01.03.2006 і вступає в силу з моменту його підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо; у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами протягом виконання договору № 1 здійснювались звіряння розрахунків.

Як свідчить акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2006 станом на 31.05.2010, до якого ввійшло постачання позивачем відповідачу товарів 28.10.2008 на суму 54 135,84 грн. (№ п/п. 133), внаслідок виконання сторонами договору № 1 станом на 31.05.2010 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті за товари у розмірі 52 077,51 грн.

Зазначений акт звірки станом на 31.05.2010 підписаний керівниками сторін та скріплений відбитком печаток.

Скаржник стверджує, що після підписання акту за платіжними дорученням № 9889 від 12.07.2010 та від 16.12.2010 № 10332 сплатив позивачу заборгованість у повному обсязі.

Однак, згідно з платіжними дорученнями № 9889 від 12.07.2010 та від 16.12.2010 № 10332, відповідачем перераховано позивачу суми 25 000,00 грн. та 27 077,51 грн., відповідно, як зазначено у графі: "Призначення платежу" цих платіжних доручень, за елементи риштувань та опалубки згідно із договором № ДГ0006 від 19.03.08, а не за товари, найменування яких зазначено у видатковій накладній № РН-0000077 від 28.10.2008.

Позивач у листі від 14 лютого 2011р., адресованому відповідачу, просив підтвердити чи спростувати інформацію про те, що всі платежі, здійснені відповідачем на рахунок позивача, були здійснені відповідно до договору № 1 з додатками та додатковими угодами.

Однак, докази того, що відповідачем змінено призначення платежів у платіжних дорученнях № 9689 від 12.07.2010 та № 10332 від 16.12.2010, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки змінювати вказане платником призначення платежу має право лише сам платник грошових коштів, то відсутні підстави вважати, що за згаданими платіжними дорученнями №№ 9689 та 10332 відповідачем було сплачено за товари, поставлені згідно із договором № 1, в тому числі й згідно з додатком № 25 та додатковою угодою № 1.

Слід вказати, що листом Національного банку України від 09.06.2011 № 25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті: "Призначення платежу" роз'яснено, що після списання коштів з рахунку платника, питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті: "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Докази, підтверджуючі сплату відповідачем позивачу за товари, одержані згідно із додатком № 25 та додатковою угодою № 1 до договору № 1 за видатковою накладною № РН-0000077 від 28.10.2008, у матеріалах справи відсутні.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу у заявленій позивачем сумі 51 452,96 грн. є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, позивачем нараховано за період прострочення платежу за товар, одержаний відповідачем згідно із додатком № 25 до договору № 1, із врахуванням умов додаткової угоди № 1, у розмірі 54 135,84 грн., протягом 01.12.2008 -12.04.2012 - інфляційні втрати у сумі 13 024,09 грн. та 3% річних в розмірі 6 300,00 грн., що відображені у розгорнутому розрахунку всієї суми заборгованості згідно із договором № 1.

Перевіривши та перерахувавши, апеляційна інстанція встановила, що є правильними сума інфляційних втрат у розмірі 13 024,09 грн. та сума 3% річних у розмірі 5 468,34 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних у зазначених розмірах є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 655 та 625 ЦК України вартість товару, одержаного за договором купівлі-продажу та інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із простроченням платежу, мають не однакову цивільно-правову природу та ознаки, також їх розмір підтверджується не однаковими доказами.

Відповідно до ст.ст. 625 та 655 ЦК України вартість товару, який підлягає одержанню продавцем від покупця за договором купівлі-продажу, та інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із простроченням платежу, мають не однакову цивільно-правову природу та ознаки, також їх розмір та підстави нарахування підтверджуються не однаковими доказами.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про збільшення розміру інфляційних втрат на суму 19 167,04 грн. основного боргу, як із таким, що не грунтується на нормах матеріального права.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Оскільки, як вже зазначалось, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було змінено інформацію, зазначену ним у реквізиті: "Призначення платежу" у платіжних дорученнях № 9889 від 12.07.2010 та від 16.12.2010 № 10332, то твердження про здійснення платежів до додатку № 25 до договору № 1, є голослівними.

Апеляційною інстанцією приймається акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.05.2010, підписаний керівниками сторін та скріплений відбитками печаток, як побіжний доказ обліку стану розрахунків між сторонами за господарськими операціями, здійсненими протягом періоду з 10.02.2006 по 02.04.2010, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем склала 52 077,51 грн. Однак, як вже зазначалось, докази того, що платежі за платіжними дорученнями №№ 9889,10332 здійснені у рахунок виконання відповідачем зобов'язання саме за додатком № 25 до договору № 1, у матеріалах справи відсутні.

У письмовому поясненні від 11.10.2012 відповідач безпідставно стверджує про те, що сума 45 998,40 грн. заявлена позивачем у справі № 5011-10/5547-2012 повторно, тому що вже була безпідставно стягнута у справі № 52/330-38/59-2012.

Однак, згідно із рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 у справі № 52/330-38/59-2012, оскільки позов обґрунтовано поставкою товару за накладними №№ РН-0000077 та РН-0000084, а за видатковою накладною № РН-0000077 товар було поставлено за договором № 1 від 01.03.06, то за цим рішенням задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 45 998,40 грн. за видатковою накладною № РН-0000084, а в іншій частині у позові відмовлено. У той час як у справі № 5011-10/5547-2012 підставою позову позивачем зазначено порушення умов договору № 1 та додатку № 25 до договору № 1, щодо здійснення оплати товару, одержаного відповідачем.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 у справі № 5011-10/5547-2012 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" (03150, м. Київ, вул. Барбюса Анрі, буд. 40, кім. 8; ідентифікаційний код 21701221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий горизонт" (03058, м. Київ, пров. Ніжинський, буд. 2-4, корп. 1; ідентифікаційний код 33885379)

51 452,96 грн. основного боргу, 13 024,09 грн. інфляційних втрат, 5 468,34 грн. 3% річних, 1 398,91 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий горизонт" (03058, м. Київ, пров. Ніжинський, буд. 2-4, корп. 1; ідентифікаційний код 33885379) на користь Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" (03150, м. Київ, вул. Барбюса Анрі, буд. 40, кім. 8; ідентифікаційний код 21701221) 199,99 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 5011-10/5547-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.