Постанова

від 04.12.2008 по справі к10/200-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 04 грудня 2008 р.                                                                                   

№ К10/200-08 

Колегія суддів Вищого господарського суду України у

складі:

головуючого:

Першикова Є.В.,

суддів:

Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.

розглянула

касаційну скаргу

ОСОБА_2 (далі -ОСОБА_2)

на постанову

Київського міжобласного

апеляційного господарського суду

від

10.09.08

у справі

№ К10/200-08

господарського суду

Київської області

за позовом

ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1)

до

товариства з обмеженою

відповідальністю "МВСС" 

(далі -Товариство),

треті особи:

ОСОБА_2,  ОСОБА_3(далі -ОСОБА_3),  ОСОБА_4 (далі -ОСОБА_4),  виконавчий комітет Броварської міської

ради  (далі -Виконком),  приватний нотаріус Броварського міського

нотаріального округу Базир Віра Григорівна 

(далі -Базир В.Г.),  державний

реєстратор Броварської міської ради Київської області (далі -Держреєстратор),

про

визнання недійсним рішення

загальних зборів учасників Товариства

В засіданнях взяли участь

представники:

- позивача:

не з'явились;

- відповідача:

ОСОБА_4 (директор) - у судовому

засіданні 04.12.08;

- третіх осіб:

ОСОБА_2:

ОСОБА_5 (за дов. № 335 /539937/ від 16.06.06) - у судовому засіданні

13.11.08, 04.12.08;  ОСОБА_3: не

з'явились;

ОСОБА_4:

особисто (паспорт) - у судовому засіданні 04.12.08;

Виконкому:

не з'явились;

Базир В.Г.:

не з'явились;

Держреєстратора:

не з'явились.

Ухвалою від 04.11.08 Вищого

господарського суду України касаційна скарга ОСОБА_2 б/н від 09.10.08 на

постанову від 10.09.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду

була прийнята до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні

на 13.11.08.

З метою забезпечення участі сторін

у судовому засіданні ухвалою від 13.11.08 Вищого господарського суду України

розгляд справи було відкладено на 04.12.08.

Про вказані обставини представників

сторін було повідомлено на початку судових засідань 13.11.08, 04.12.08.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка

переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін,

відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.12.08 було оголошено

лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду

України.

Рішенням від 24.06.08

господарського суду Київської області (суддя Тищенко О.В.) позов ОСОБА_1

задоволено частково.

Провадження у справі в частині

позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним протоколу загальних зборів

учасників Товариства № 14 від 01.04.04 припинено.

Визнано недійсним рішення загальних

зборів учасників Товариства від 01.04.04, оформлене протоколом загальних зборів

учасників Товариства № 14 від 01.04.04.

З Товариства на користь ОСОБА_1

стягнуто 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 10.09.08 Київського

міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі:

головуючого -Гаврилюка О.М., суддів -Мельника С.М., Ткаченко Б.О. апеляційну

скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області по даній справі

залишено без задоволення, а зазначене рішення -без змін.

Вказані процесуальні акти

мотивовані тим, що учасники Товариства не були належним чином повідомлені про

проведення загальних зборів Товариства, які відбулися 01.04.04.

Також судовими інстанціями

враховано, що протокол від 01.04.04 не містить даних про головуючого на зборах

учасників Товариства та не визначено підстави цивільно-правового відчуження

учасниками Товариства своїх часток третім особам, а також результатів

підрахунку голосів, що є порушенням процедури проведення зборів.

Судові інстанції взяли до уваги, що

правочин має відповідати вимогам ч. 4 ст. 203, ч. 1 ст. 206, ст. 208 Цивільного

кодексу України якими передбачено, що правочин має вчинятися у формі,

встановленій законом, а усно можуть вчинятися правочини, які повністю

виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які

підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також

правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність,

а правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше

разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян вчиняються лише в

письмовій формі.

З вказаним рішенням та постановою

не погоджується ОСОБА_2, який звернувся до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та

постанову апеляційної інстанції, та прийняти по справі нове рішення про відмову

у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує

тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми

матеріального та процесуального права.

Так скаржник вважає, що судові

інстанції невірно застосували вимоги ст.ст. 147, 218 Цивільного кодексу України

щодо відступної частки у статутному капіталі Товариства та переважного

учасників права придбання частки у статутному капіталі.

Крім того, скаржник вважає, що

апеляційною інстанціє безпідставно зроблено висновок щодо застосування вимог

Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок державної реєстрації

суб'єктів підприємницької діяльності" від 25.05.98 № 740 щодо порядку

внесення змін до установчих документів Товариства.

Також, скаржник обґрунтовує свої

вимоги тим, що при винесенні оскаржених судових актів було неправильно

застосовано норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 42-43, 47

Господарського процесуального кодексу України.

У своїх відзивах на касаційну

скаргу ОСОБА_1, Товариство та ОСОБА_4 щодо доводів скаржника заперечують,

вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просять касаційну скаргу ОСОБА_2

залишити без задоволення -а оскаржені судові рішення -без змін.

Розглянувши матеріали справи,

касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення

представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі

встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм

матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду

України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з

наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими

інстанціями на підставі матеріалів справи та наявних доказів по справі, ст. 6

Угоди про заснування та діяльність Товариства від 17.11.95 учасниками

Товариства були ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які для його створення, за рахунок внесків,

утворили статутний фонд Товариства у розмірі 37 500 000 крб., з часткою кожного

по 18 750 000 крб.

Матеріалами справи підтверджено, що

учасник Товариства Базира М.І на підстави заяви від 28.01.98, яка нотаріально

засвідчено 28.01.98 приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу

Саверою Л.Л., в якому ОСОБА_6 просив вивести його зі складу засновників

Товариство, відступив свою частку у розмірі 50% статутного фонду Товариство

ОСОБА_1

Відповідно до ст. 8.1 Статуту

Товариства, який затверджено зборами засновників Товариства 25.10.97,

зареєстрованого виконкомом міської Ради народних депутатів м.Бровари 29.01.98,

було визначено розмір статутного фонду у розмірі 14 000,00 грн. що складався з

внесків двох учасників Товариства -ОСОБА_4 -50% та ОСОБА_1 -50%.

01.04.04 на загальних зборах

засновників Товариства, згідно протоколу

№ 14, на порядок денний було

внесені питання про зміну складу засновників Товариство та про перерозподіл

часток статутного фонду.

В протоколі вказано про присутність

на зборах ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та про те, що було заслухано

доповідь ОСОБА_4 про необхідність введення до складу засновників Товариства

громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, та про зміни часток у статутному фонді Товариства.

Як вказано в рішенні загальних

зборів засновників Товариства від 01.04.04, у зв'язку з тим, що виробнича база

Товариство постійно розширюється і у виробництві використовується обладнання

громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, було вирішено вважати необхідним введення їх до

складу засновників Товариства, а також про внесення зміни щодо перерозподілу

часток статутного фонду між засновниками Товариства у такому порядку: ОСОБА_4

-25%, ОСОБА_1 -25%, ОСОБА_2 -25%, ОСОБА_3 -25%.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з застосуванням до вказаних правовідносин

попередніми судовими інстанціями вимог ст.ст. 116, 147 Цивільного кодексу

України, якими передбачено право учасника господарського товариства здійснити

відчуження належної йому частки у статутному (складеному) капіталі товариства

та право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капіталі

одному або кільком учасникам цього товариства та можливість відчуження частки

учасником Товариства третій особі.

Попередні судові інстанції

врахували, що вищим органом управління Товариства є збори учасників, а порядок

скликання зборів та процедура прийняття рішень визначається учасниками

Товариства на підставах передбачених чинним законодавством та п. 12.1 ст. 12

Статуту Товариство.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 53 Закону України

"Про господарські товариства" від 19.09.91 № 1576-ХІІ, в редакції

Закону України, що була чинною на момент проведення загальних зборів

Товариства, визначалось, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю

може за згодою решти учасників відступити свою частку одному чи кільком

учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими

документами, то і третім особам.

Учасники товариства користуються

переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їх

часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними

розмірі.

До компетенції зборів товариства з

обмеженою відповідальністю належить внесення змін до статуту товариства

відповідно до ч. 1 ст. 59, п. "б" ч. 5 ст. 41 Закону України

"Про господарські товариства" та ст. 145 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з мотивами викладеними в оскаржених

процесуальних актах, що для відступлення частки та виходу зі складу учасників

товариства з обмеженою відповідальністю відповідне питання виноситься на

розгляд вищого органу товариства -загальних зборів учасників і включається до

порядку денного зборів. Учасник може винести це питання на розгляд чергових або

позачергових зборів. Чергові збори скликають не рідше двох разів на рік, якщо

інше не передбачено установчими документами. Позачергові збори скликає голова

товариства.

Також, попередніми судовими

інстанціями взято до уваги, що відповідно до ст. 7, ч. 5 ст. 61, ч. 5 ст. 60 Закону

України "Про господарські товариства" при проведенні зборів учасники

повинні бути повідомлені у передбаченим статутом способом не менш ніж за 30

днів до їх скликання, а за 7 днів до скликання зборів учасники Товариства

можуть ознайомитися з внесеними до порядку денного документами, але з питань,

не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою

всіх присутніх на зборах учасників. Якщо збори скликаються з будь-якого іншого

питання, учасник не пізніш як за 25 днів до початку зборів вправі вимагати

розгляду питання про його вихід зі складу учасників. У повідомленні зазначають

час і місце проведення зборів та порядок денний.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України враховує, що підставами для визнання недійсними

рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути

порушення вимог закону під час скликання та проведення загальних зборів

Товариства, та порушення прав чи законних інтересів учасника Товариства.

Також, підставою для визнання

недійсним рішення зборів може бути порушення вимог ст. 40, ч. 4 ст. 43, ст. 45

Закону України "Про господарські товариства" прийняття зборами рішень

з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства та

прийняття зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства не

дотримавшись процедура надання учасникам Товариства відповідної інформації.

Разом з тим, попередні судові

інстанції встановили, що учасників Товариства не було взагалі повідомлено

належним чином про проведення зборів та не було дотримано процедури проведення

загальних зборів Товариства, які відбулися 01.04.04.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з висновком судових інстанцій, що

протокол № 14 від 01.04.04 не містить даних про головуючого на зборах учасників

Товариства та не містяться цивільно-правових підстав відчуження учасниками

Товариства своїх часток третім особам, та результатів підрахунку голосів, що є

порушенням процедури проведення зборів.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 7 Закону України

"Про господарські товариства" та абз. 3 п. 24 Положення про державну

реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, яке затверджено Постановою

Кабінету Міністрів України від 25.05.98 № 740, зміни, які вносяться до установчі

документах товариства та до державного реєстру, підлягають державній реєстрації

за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства, яке

зобов'язано у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про

зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до

державного реєстру.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України також погоджується з висновком попередніх судових

інстанцій, що така цивільно-правова угода підстав для відчуження корпоративних

прав як усна угода (правочин в усній формі) не відповідає вимогам

законодавства, що встановлені для даного виду правочинів.

Так, правочин має відповідати

вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України і вчинятися у формі, встановленій ч.

1 ст. 206 Цивільного кодексу України де передбачено, що усно можуть вчинятися

правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком

правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній

реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має

наслідком їх недійсність.

Враховуючи вимоги ст.ст. 206, 208

Цивільного кодексу України про те, що правочини фізичних осіб між собою на

суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму

доходів громадян, слід вчиняти в письмовій формі, а тому оскільки частка в

статутному фонді Товариства у розмірі 25% оцінена в 3 500 грн., то відповідно

до вимог вказаних вимог таке відчуження мало бути оформлене у вигляді правочину

у письмовій формі.

Висновок судових інстанцій про те,

що оформлення правочину з відчуження корпоративних прав вартістю 3 500 грн. в

усній формі не може підтверджувати переходу корпоративних прав, а тому при

прийнятті на загальних зборах засновників Товариства 01.04.04 рішення про

введення до складу засновників Товариство громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2, та про

внесення зміни щодо перерозподілу часток статутного фонду між засновниками

Товариства (ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2) у розмірі 25 % було здійснено

без дотримання вимог ст.ст. 147, 321 Цивільного кодексу України, ст. 53 Закону

України "Про господарські товариства", відповідає вимогам

законодавства.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що висновок попередніх судових інстанцій

про припинення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального

кодексу України, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання

недійсним протоколу загальних зборів Товариства від 01.04.04 № 14 є

правомірними, оскільки протокол є формою в якій закріплюється волевиявлення

органів Товариств, та така форма самостійно не породжує правових наслідків і не

спрямована на регулювання тих чи інших суспільних відносин, і має обов'язковий

характер для суб'єктів цих відносин.

З урахуванням наведених правових

положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи,

викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються

зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі

стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального

права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на

підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших

обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і в силу вимог

ст. 43 Господарського процесуального кодексу України їх перевірка не віднесена

до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з'ясування

підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів

ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться

поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого

господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення

касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та

апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають

значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з

дотриманням норм чинного законодавства, що дає підстави для залишення їх без

змін.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 б/н від

09.10.08 залишити без задоволення.

Постанову від 10.09.08 Київського

міжобласного апеляційного господарського суду у справі № К10/200-08

господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий

Є.Першиков   

судді:

Т.Данилова

І.Ходаківська