Постанова

від 17.10.2012 по справі 2а-10859/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2012 року 15:50 № 2а-10859/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т. , суддів Кобилянського К.М., Шейко Т.І., при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби , Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000702280 від 19.04.2012 р., рішень про результати розгляду скарг за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 03.01.12 р.;

від відповідача 1: ОСОБА_3, довіреність № 200/9/10-011 від 16.03.12 р.;

від відповідача 2: ОСОБА_4, довіреність № 4/10-105 від 15.02.12 р.;

від третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № 1041/9/10114 від 31.05.12 р.;

від відповідача 3: ОСОБА_4, довіреність № 10-1417/1278 від 22.03.12

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби, (далі -відповідач 1, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва), Державної податкової служби у м. Києві (далі -відповідач 2, ДПС у м.Києві), Державної податкової служби України (далі -відповідач 3, ДПС України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби №0000702280 від 19.04.2012 р., рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби у м. Києві від 02.07.2012 р. № 3951/10/12-314, рішення про результати розгляду повторної скарги Державної податкової служби України від 01.08.2012 р. № 135-96/6/10-2215.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що підстави для нарахування земельного податку відсутні з огляду на те, що позивачу земельна ділянка не належить ані на праві власності, ані на праві оренди; про наслідки розгляду заперечень на акт перевірки позивач дізнався після їх фактичного розгляду; відповідачем 3 не було забезпечено позивачу права бути присутнім при розгляді повторної скарги та не було спростовано посилань позивача.

Відповідачі заперечили проти позовних вимог, звертали увагу суду на правомірність та обгрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та недопущення порушень вимог законодавства під час розгляду скарг позивача.

Представник третьої особи підтримала заперечення відповідачів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" зареєстровано 11.03.1997 р. у Шевченківськів районній у м. Києві державній адміністрації, 18.03.1997 р. взято на облік в органах державної податкової служби, станом на час існування спірних правовідносин перебуває на обліку в Державній податковій інспекції Шевченківського району м. Києва.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Авер-Тех" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої, було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" (код за ЄДРПОУ 21665318) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р. від 19.03.2012 р. № 316/23-02/21665318 (далі -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, ст.2, ст.13, ст.14 Закону України "Про плату за землю" внаслідок неподання податкових розрахунків земельного податку за земельну ділянку за адресою: м.Київ, вул. Новопирогівська, 64-а, ненарахування та несплати земельного податку за 2009-2010 роки; та п.286.2 ст.286, п.287.1, п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України внаслідок неподання податкової декларації плати за землю за земельну ділянку за адресою: м.Київ, вул. Новопирогівська, 64-а, ненарахування та несплати земельного податку за 2011 рік.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем - 1 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000702280 від 19.04.2012 р. (надалі - ППР №0000702280), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 832504,26 грн, з яких 694104,51 грн. - за основним платежем та 138399,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем було оскаржено вказане ППР №0000702280 у адміністративному порядку до ДПС у м.Києві, за наслідком розгляду скарги відповідачем - 2 було прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 02.07.2012 р. №3951/10/12-314, яким ППР №0000702280 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Авер-ТЕХ" - без задоволення.

Позивач звернувся з повторною скаргою до ДПС України, яка Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 01.08.2012 № 13596/6/10-2215 залишила без змін ППР №0000702280, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що 27.06.2003 р. між ТОВ «Євровин», як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу виробничого комплексу, відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 якого, продавець, на підставі рішення загальних зборів продав і зобов'язується передати у власність покупця виробничий комплекс у складі якого є: Літера А, Літера А', Літера Ж, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 64А, загальною площею 3532,4 кв. м. а покупець придбав і зобов'язується придбати даний об'єкт та сплатити його вартість. Виконання умов даного Договору купівлі-продажу виробничого комплексу підтверджується Актом прийому-передачі Виробничого комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Новопирогівська, 64А Літери А, А', Ж від 27.06.2003 р. та не заперечувалось сторонами.

Судом встановлено, що 07.04.2008 року між Київською міською радою, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки (зареєстровано в реєстрі за №488), (надалі -Договір оренди земельної ділянки), відповідно до п.1.1, та п.2.1. якого орендодавець, на підставі Рішення Київської міської ради від 22.08.2007 року №172/2006, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду(строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування -вул. Новопирогівська, 64-а у Голосіївському районі м. Києва; розміром 1,7267 га; цільове призначення -для реконструкції виробничого комплексу з обслуговуванням автотранспорту під виробничо-складський комплекс та його подальшої експлуатації і обслуговування; кадастровий номер -8000000000:90:118:0126. Згідно з п.6.1. даного Договору оренди земельної ділянки передача земельної ділянки здійснюється за Актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2008 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) зареєстровано Договір оренди земельної ділянки, про що зроблено запис від 10.04.2008 р. за №79-6-00617 у книзі записів державної реєстрації договорів. Також 10.04.2008 р. між Київською міською радою та позивачем підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого, позивач прийняв у своє володіння та користування земельну ділянку, яка є об'єктом Договору оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що 13.10.2008 року між Київською міською радою, як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (зареєстровано в реєстрі за №1284) (надалі -Договір купівлі-продажу земельної ділянки), відповідно до п.1.1. та п.1.2. якого, продавець на підставі рішення Київської міської ради від 28.08.2008 року № 116/116 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Новопирогівській, 64-а у Голосіївському районі м. Києва, площею 1,7267 га у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і визначені у технічній документації земельної ділянки, для реконструкції виробничого комплексу з обслуговуванням автотранспорту під виробничо-складський комплекс та його подальшої експлуатації та обслуговування.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії Договору оренди земельної ділянки закінчився 09.04.2009 року, позивач не звертався з клопотанням до Київської міської ради для укладення нового договору оренди земельної ділянки.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та Київською міською радою не складався акт прийому-передачі земельної ділянки, у зв'язку з закінченням дії Договору оренди земельної ділянки.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки, сплачувались кошти. Так, згідно з Актом звіряння розрахунків, складеного між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ТОВ "Авер-Тех", станом на 15.06.2011 року позивачем за Договором купівлі-продажу земельної ділянки сплачено 30951071,25 грн.

Представником позивача також не заперечувався факт використання у господарській діяльності виробничого комплексу, розміщеного на земельній ділянці по вул. Новопирогівській, 64-а у Голосіївському районі м. Києва.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що земельна ділянка по вул. Новопирогівській, 64-а у Голосіївському районі м. Києва, площею 1,7267 га, знаходиться з 10.04.2008 року у фактичному користуванні ТОВ "Авер-Тех", проте, земельний податок позивачем з 10.04.2008 року не сплачувався.

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем 1 встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства зі сплати земельного податку за період з 10.04.2009 року по вересень 2011 року. Суд звертає увагу на те, що до 01.01.2011 року (день набрання чинності Податковим кодексом України) правовідносини зі сплати земельного податку регулювалися Законом України "Про плату за землю".

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно з ст.5 Закону України "Про плату за землю", об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 15 Закону України "Про плату за землю" закріплено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно зі ст.23 Закону України "Про плату за землю", грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер №8000000000:90:118:0126) №Ю-17318/2008 від 25.01.2008 року, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех", судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться в м. Києві, Голосіївський район, вул. Новопирогівська, 64а, складає 23369389,18 грн.

З Листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 09.01.2009 р. №14-22-6/87 вбачається, що нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2009 р. за 2008 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1,152, який розраховано виходячи з середньорічного індексу інфляції за 2008 рік - 125,2 %, відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого згаданою постановою Кабінету Міністрів України.

Листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.01.2010 р. №641/22/6-10 встановлено, що нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2010 р. за 2009 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1,059, який розраховано виходячи з середньорічного індексу інфляції за 2009 рік - 115,9 % відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого вказаною постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, з 10.04.2009 року по грудень 2010 року позивач повинен був сплатити земельний податок за земельну ділянку за адресою : м. Київ, вул. Новопирогівська, 64-а, у розмірі 480280,21 грн., в тому числі: з 10.04.2009 р. по 30.04.2009 р. в сумі 15704,23 грн. (23369389,18 х 1,152 х 1% : 12 : 30 х 21 = 15704,23); за травень-грудень 2009 року -179476,91 грн. (23369389,18 х 1,152 х 1% : 12 х 8 = 179476,91); за 2010 рік в сумі 285099,07 грн. (23369389,18 х 1,152 х 1,059 х 1% = 285099,07).

Відносно сплати земельного податку за січень-вересень 2011 року судом встановлено наступне.

З положень п.269.1 ст.269, ст.270, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України вбачається, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з положеннями п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.1 ст.287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

З Листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.01.2011 р. №344/22/6-11 вбачається, що нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2011 за 2010 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,0, який відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України розраховано виходячи з індексу споживчих цін за 2010 рік - 109,4 %.

Таким чином, за січень-вересень 2011 року позивач повинен був сплатити земельний податок за земельну ділянку за адресою : м. Київ, вул. Новопирогівська, 64-а, у розмірі 213824,30 грн.(23369389,18 х 1,152 х 1,059 х 1,0 х 1% : 12 х 9 = 213824,30).

В той же час, суд звертає увагу, що обставина щодо того, що про наслідки розгляду заперечень на акт перевірки позивач дізнався після їх фактичного розгляду також не впливає на суть встановленого відповідачем 1 порушення та не може бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до положень п.55.1. ст. 55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Стаття 56 ПК України регулює питання оскарження рішень контролюючих органів.

Так, вказаною статтею ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Згідно зі змістом п. 56.18. ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В той же час, п. 56.19 ст. 56 ПК України визначає, що, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Щодо вимог позивача про скасування рішень Державної податкової служби м. Києва та Державної податкової служби України про результати розгляду скарг, прийнятих за наслідками процедури адміністративного оскарження, з підстав невмотивованості, необґрунтованості такого рішення та відсутності доведення платнику податків правомірності нарахувань, а також незабезпечення участі представників позивача під час розгляду таких скарг, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами пункту 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з пунктами 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків, органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 №1001, у мотивувальній частині рішення про результати розгляду скарги, мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу.

Судом встановлено, що відповідачами 2 та 3 (з урахуванням продовження строків розгляду скарги рішенням ДПС у м. Києві) у встановлений ст. 56 Податкового кодексу України строк розглянуто скарги позивача та надіслано на адресу позивача рішення про результати розгляду скарг з повідомленням про вручення, у яких наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скарги.

Таким чином, оскільки оскаржуваними Рішенням відповідача 2 про результати розгляду скарги від 02.07.2012 №3951/10/12-314 та Рішенням відповідача 3 про результати розгляду повторної скарги від 01.08.2012 № 13596/6/10-2215, не порушено вимоги Податкового кодексу України, права та інтереси позивача, чого не змінює обставина стосовно забезпечення чи незабезпечення позивачу права бути присутнім при розгляді повторної скарги, позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем-1 доведено обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідачами 2 та 3 доведено правомірність дій під час розгляду скарг позивача та правомірність та обгрунтованість рішень, прийнятих за наслідками розгляду скарг позивача.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової служби №0000702280 від 19.04.2012 р., рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби у м. Києві від 02.07.2012 р. № 3951/10/12-314, рішення про результати розгляду повторної скарги Державної податкової служби України від 01.08.2012 р. № 135-96/6/10-2215 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 17.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова у повному обсязі складена та підписана 24.10.2012 р.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді К.М. Кобилянський

Т.І. Шейко