Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-11656/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2012 року 14:21 № 2а-11656/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енекс Груп»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енекс Груп»(надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001732203 та № 0001742203 від 11 квітня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу вважає, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за роботи, придбані у ТОВ «Тетрабудсервіс».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ТОВ «Енекс Груп»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача -ТОВ «Тетрабудсервіс»за роботи згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

На підставі підпункту пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п. 78.1 статті 78, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, Наказу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 20.03.2012 №184, проведена невиїзна документальна перевірка Товариства із обмеженою відповідальністю «Енекс груп»(код ЄРДПОУ 34484300) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Тетрабудсервіс»(код ЄДРПОУ 37508271) за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт №548/22-03/34484300 від 26.03.2012р.

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем порушено вимоги п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 138.5.1 п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток та порушено п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що 19 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Тетрабудсервіс» укладено договір № 1905-С про «будівництво комплексу для приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна потужністю 25 000 тонн»в с. Росоша, Липовецького району, Вінницької області.

Порушення позивачем норм податкового законодавства відповідач обґрунтовує тим, що Товариство протиправно віднесено до валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентом позивача ТОВ «Тетрабудсервіс», оскільки такі операції не відбувались в дійсності та оформлені лише документально. Відповідно укладений договір від 19 травня 2011 року є нікчемним.

Підставою для таких висновків став лист від 07.03.2012 №186/7/22-211 ДПІ у Печерському районі м. Києва із наданням акту від 07.03.2012 №107/22-2/3750827 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс»(код ЄДРПОУ 37508271) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року, згідно якого ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначає, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що стан платника ТОВ «Тетрабудсервіс»(код ЄДРПОУ 37508271) - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

При цьому в ході організації проведення зустрічної звірки з метою забезпечення підтвердження господарських відносин враховано висновок ГВПМ ДПІ у Печерському р-ні м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Тетрабудсервіс»та пояснення гр. ОСОБА_1, який на момент створення Товариства був засновником ТОВ «Тетрабудсервіс».

Так, вказана особа повідомила, що зареєстрував Товариство за грошову винагороду, без мети здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності. Реєстраційні документи, документи на відкриття рахунків в установах банків підписував не розуміючи суті та змісту даних документів.

11 квітня 2012 року податковим органом на підставі Акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001732203 та № 0001742203, якими Товариству визначено суму податку на прибуток в розмірі 381 587,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 331 816,00 грн.

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Тетрабудсервіс», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Тетрабудсервіс»було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Тетрабудсервіс»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договір від 19 травня 2011 року, договірна ціна, додаткова угода до вказаного договору, довідка про вартість виконаних робіт, відомість про ресурси, акт приймання виконаних робіт, податкові накладні, виписки з банку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також фотознімки результатів виконаних робіт , а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу , що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації ДПІ Печерського району м. Києва, зафіксованої у акті про неможливість проведення зустрічної звірки , яка заключається у висновку про фіктивність ТОВ «Тетрабудсервіс».

Зокрема, в основу таких висновків лягли пояснення гр. ОСОБА_1, який на момент створення Товариства був засновником ТОВ «Тетрабудсервіс».

Суд звертає увагу на те, що уся первинна документація контрагента позивача була підписана новим директором ОСОБА_2, який жодних пояснень щодо неправомірної діяльності підприємства не давав.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «Тетрабудсервіс».

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 11 квітня 2012 року № 0001732203 та № 0001742203.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 05 листопада 2012 року