Постанова

від 30.10.2012 по справі 2а-8649/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 жовтня 2012 року 10 год. 21 хв. № 2а-8649/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Фощій І.М., представників відповідача Шевченка В.О., Оксененко К.П., Коваленка А.О., Колодяжної Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 30 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 25 червня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про: визнання незаконними дій відповідача щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - товариством з обмеженою відповідальністю "ТТ Фінансгруп-Плюс" (також далі за текстом - ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс") , за період травень-грудень 2010 року; визнання незаконними дій відповідача, які полягають у визнанні в акті про результати документальної невиїзної перевірки від 24 травня 2012 року № 1061/22-621-32378230 нікчемними угод в межах залучення товарно-матеріальних цінностей (також далі за текстом - ТМЦ) (робіт, послуг) від позивача за період травень-грудень 2010 року ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" на суму податку на додану вартість у розмірі 1774443,90 грн. за період травень-грудень 2010 року; визнання відсутності у відповідача повноважень по визнанню правочинів такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, недійсними або такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 червня 2012 року № 0000012250 (також далі за текстом - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що перевірку позивача проведено незаконно, з перевищенням відповідачем своїх повноважень, а оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки, складеного з грубим порушенням чинного податкового законодавства.

Ухвалою суду від 18 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю.

У судовому засіданні 18 вересня 2012 року представником позивача надано суду письмову заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, а саме про: визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс", за період травень-грудень 2010 року; визнання протиправними дій відповідача, які полягають у визнанні в акті про результати документальної невиїзної перевірки від 24 травня 2012 року № 1061/22-621-32378230 нікчемними угод в межах залучення ТМЦ (робіт, послуг) від позивача за період травень-грудень 2010 року ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" на суму ПДВ у розмірі 1774443,90 грн. за період травень-грудень 2010 року; скасування оскаржуваного рішення. Вказану заяву на підставі ч. 1 ст. 137 КАС України судом долучено до матеріалів справи для подальшого розгляду та вирішення.

Крім того, у судовому засіданні 18 вересня 2012 року представником позивача надано документи на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, які судом долучено до матеріалів справи та сформовано у 33 томи додатків. У подальшому представником позивача суду надано також і інші додаткові письмові докази.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 31 липня 2012 року. Пояснили, що перевірку позивача проведено згідно з чинним податковим законодавством, за результатами якої відповідачем складено відповідний акт перевірки, оскаржуване рішення відповідачем складено правомірно, а саме у зв'язку з встановленням у ході вказаної перевірки порушень позивачем Закону України "Про податок на додану вартість" (також далі за текстом - Закон) , який був чинним у періоді, за який проводилась перевірка.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 15 по 17 травня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 24 травня 2012 року № 1061/22-621-32378230 про результати документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс", за період: травень-грудень 2010 року (також далі за текстом - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем занижено ПДВ за перевіряємий період у загальному розмірі 1774443,90 грн., а саме за: травень 2010 року - 95675,67 грн., червень 2010 року - 239334,96 грн., липень 2010 року - 272440,93 грн., серпень 2010 року - 338299,51 грн., вересень 2010 року - 339191,80 грн., жовтень 2010 року - 485195,21 грн., грудень 2010 року - 4305,83 грн., чим порушено підпункти 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону.

Перевірку проведено відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) , на підставі наказу від 11 травня 2012 року № 459, копію якого разом з копією повідомлення від 11 травня 2012 року № 3181/10/22-611 направлено позивачу засобами поштового зв'язку.

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечень від 31 травня 2012 року № 14/05-12, розглянувши які, відповідач листом від 03 червня 2012 року № 4508/10/12-511 повідомив позивача про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки, 11 червня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ по вітчизняних товарах" у розмірі 1774443,90 грн. за основним платежем та у розмірі 443610,97 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується із викладеними в акті перевірки висновками відповідача та правомірністю складання ним оскаржуваного рішення, виходячи з наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В акті перевірки зазначено, що податковий кредит у розмірі 1774443,90 грн. позивачем сформовано внаслідок придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс", яке має ознаки фіктивності.

Так, 30 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" укладено договір № ДП-04-2010 купівлі-продажу/поставки будівельних матеріалів (також далі за текстом - договір № ДП-04-2010) , за умовами якого ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" зобов'язалось поставити позивачу у строки та на умовах, зазначених у договорі, а позивач - оплатити та прийняти поставлені ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" будівельні матеріали (товар), належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, у кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно зі ст. 4 договору № ДП-04-2010, оплата за товар може здійснюватись позивачем на умовах попередньої оплати. Оплата за поставлений товар здійснюється позивачем протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки товару. Оплата за товар здійснюється позивачем у національній валюті України шляхом сплати на банківський рахунок ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс".

У ході перевірки відповідачем виявлено, що відповідно до податкових накладних та акту звіряння взаємних розрахунків за 2010 рік, наданих до перевірки, ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" поставило будівельні матеріали на 10600000,00 грн.

При цьому, згідно з висновком спеціаліста від 15 березня 2012 року № 56, усі підписи на первинних документах, складених ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс", вчинені не директором вказаного товариства, а іншими невідомими особами. Крім того, як вбачається з пояснень директора ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс", будь-якої фінансово-господарської діяльності вказаного товариства він не здійснював, оскільки зайняв посаду директора тільки з метою отримання грошової винагороди, не маючи при цьому наміру здійснювати таку діяльність або реалізовувати повноваження директора ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс", документів фінансово-господарської звітності він не складав та не підписував, осіб на вчинення таких дій також не уповноважував.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Як пояснили у ході судового розгляду справи представники відповідача, викладені обставини, з урахуванням вказаного положення, стали підставою для висновку відповідача про наявність ознак фіктивності діяльності ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс".

Згідно з підпунктом 7.2.3 п. 7.2, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень та обставин вбачається, що платник має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих податкових накладних, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з тим, у ході розгляду справи представником позивача, за переконанням суду, не надано належних доказів на підтвердження фактичного здійснення таких операцій за договором за договором № ДП-04-2010 та подальшої реалізації товару, придбаного позивачем у ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс".

Зокрема, надані суду наступні документи, а саме: договори оренди приміщень та акти прийому-передачі до вказаних договорів; реєстр отриманих видаткових та податкових накладних за договором № ДП-04-2010 разом із видатковими та податковими накладними; прибуткові накладні на товар, придбаний у ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс"; реєстр специфікацій за договором № ДП-04-2010 разом із специфікаціями; товарно-транспортні накладні на доставку товарів, придбаних позивачем у ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс"; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів на автомобілі, що знаходились у власності позивача у перевіряємий період; податкові декларації позивача з ПДВ за перевіряємий період; оборотно-сальдові відомості по рахунку № 281 "Товари на складі" за перевіряємий період; договори поставки, укладені між позивачем та підприємствами-контрагентами; видаткові та податкові накладні по договорах поставки, укладених між позивачем та підприємствами-контрагентами, що придбали у позивача товар; банківські виписки; товарно-транспортні накладні на доставку товарів, придбаних підприємствами-контрагентами у позивача, не дають можливості встановити саме факт реального здійснення таких операцій.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що фактичного здійснення господарських операцій не відбулось, а тому позивачем безпідставно занижено ПДВ за перевіряємий період у розмірі 1774443,90 грн.

Стосовно застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, самостійно визначивши позивачу суму податкового зобов'язання на підставі підпункту 54.3.2 п. 54.2 ст. 54 ПК України, відповідач, за переконанням суду, правомірно застосував до нього штраф у розмірі 25 відсотків від заниженої суми ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надала.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про: визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача; визнання протиправними дій відповідача, які полягають у визнанні в акті про результати вказаної перевірки нікчемними угод позивача; скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 червня 2012 року № 0000012250, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" (ідентифікаційний код 32378230) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) (код платежу 3014010100) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 2218054,87 грн. (Два мільйони двісті вісімнадцять тисяч п'ятдесят чотири гривні вісімдесят сім копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 05 листопада 2012 року