Постанова

від 31.07.2013 по справі 2а-8649/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8649/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби та просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТ Фінансгруп-Плюс», за період травень-грудень 2010 року; визнати протиправними дії відповідача, які полягають у визнанні в акті про результати документальної невиїзної перевірки від 24 травня 2012 року № 1061/22-621-32378230 нікчемними угод в межах залучення товарно-матеріальних цінностей (далі по тексту - ТМЦ) (робіт, послуг) від позивача за період травень-грудень 2010 року ТОВ «ТТ Фінансгруп-Плюс» на суму податку на додану вартість у розмірі 1774443,90 грн. за період травень-грудень 2010 року; скасувати податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 червня 2012 року № 0000012250 (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено що, відповідачем у період із 15 по 17 травня 2012 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 24 травня 2012 року № 1061/22-621-32378230 про результати документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс", за період: травень-грудень 2010 року (далі по тексту - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем занижено ПДВ за перевіряємий період у загальному розмірі 1774443,90 грн., чим порушено підпункти 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон), який був чинним у період, за який проводилась перевірка.

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечень від 31 травня 2012 року № 14/05-12, розглянувши які, відповідач листом від 03 червня 2012 року № 4508/10/12-511 повідомив позивача про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки, 11 червня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ по вітчизняних товарах" у розмірі 1774443,90 грн. за основним платежем та у розмірі 443610,97 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Перевіривши позовні вимоги, їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача була службова записка ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, в якій вказано, що за результатами даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Будгерметик» за період травень - грудень 2010 року сформовано податковий кредит на суму 1 774 444 грн. ПДВ, внаслідок придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс», яке має ознаки фіктивності (том 3, а.с. 154).

Проте, відповідачем, не було надано суду копії запиту, передбаченого п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та доказів на підтвердження того що, позивачу був направлений такий запит у зв'язку з отриманням інформації, яка містилась у вище вказаній службовій записці.

За таких обставин, судова колегія вважає, що дії відповідача щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача не можна визнати законними.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що 30 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" укладено договір № ДП-04-2010 купівлі-продажу/поставки будівельних матеріалів (далі по тексту - договір № ДП-04-2010), за умовами якого ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" зобов'язалось поставити позивачу у строки та на умовах, зазначених у договорі, а позивач - оплатити та прийняти поставлені ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" будівельні матеріали (товар), належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, у кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно зі ст. 4 договору № ДП-04-2010, оплата за товар може здійснюватись позивачем на умовах попередньої оплати. Оплата за поставлений товар здійснюється позивачем протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки товару. Оплата за товар здійснюється позивачем у національній валюті України шляхом сплати на банківський рахунок ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс".

У ході перевірки відповідачем виявлено, що відповідно до податкових накладних та акту звіряння взаємних розрахунків за 2010 рік, наданих до перевірки, ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" поставило будівельні матеріали на 10600000,00 грн.

Факт отримання позивачем товару від ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: № 1 від 05.05.2010 року, № 2 від 05.05.2010 року, № 5 від 11.05.2010 року, № 6 від 11.05.2010 року, № 9 від 17.05.2010 року, № 10 від 17.05.2010 року, № 11 від 17.05.2010 року, № 12 від 17.05.2010 року, № 23 від 01.06.2010 року, № 24 від 01.06.2010 року, № 25 від 01.06.2010 року, № 26 від 01.06.2010 року, № 31 від 07.06.2010 року, № 32 від 07.06.2010 року, № 33 від 07.06.2010 року, № 34 від 07.06.2010 року, № 35 від 07.06.2010 року, № 36 від 07.06.2010 року, № 37 від 07.06.2010 року, № 38 від 07.06.2010 року, № 42 від 14.06.2010 року, № 43 від 14.06.2010 року, № 44 від 14.06.2010 року, № 53 від 21.06.2010 року, № 54 від 21.06.2010 року, № 55 від 21.06.2010 року, № 56 від 21.06.2010 року, № 57 від 21.06.2010 року, № РН-0000063 від 01.07.2010 року, № РН-0000064 від 01.07.2010 року, № РН-0000065 від 01.07.2010 року, № РН-0000071 від 05.07.2010 року, № РН-0000072 від 05.07.2010 року, № РН-0000073 від 05.07.2010 року, № РН-0000074 від 05.07.2010 року, № РН-0000075 від 05.07.2010 року, № РН-0000086 від 12.07.2010 року, № РН-0000087 від 12.07.2010 року, № РН-0000088 від 12.07.2010 року, № РН-0000089 від 12.07.2010 року, № РН-0000097 від 19.07.2010 року, № РН-0000098 від 19.07.2010 року, № РН-0000099 від 19.07.2010 року, № РН-0000105 від 26.07.2010 року, № РН-0000106 від 26.07.2010 року, № РН-0000107 від 26.07.2010 року, № РН-0000113 від 02.08.2010 року, № РН-0000114 від 02.08.2010 року, № РН-0000115 від 02.08.2010 року, № РН-0000116 від 02.08.2010 року, № РН-0000126 від 09.08.2010 року, № РН-0000127 від 09.08.2010 року, № РН-0000136 від 16.08.2010 року, № РН-0000137 від 16.08.2010 року, № РН-0000138 від 16.08.2010 року, № РН-0000139 від 16.08.2010 року, № РН-0000140 від 16.08.2010 року, № РН-0000142 від 18.08.2010 року, № РН-0000143 від 18.08.2010 року, № РН-0000144 від 18.08.2010 року, № РН-0000157 від 01.09.2010 року, № РН-0000158 від 01.09.2010 року, № РН-0000166 від 06.09.2010 року, № РН-0000167 від 06.09.2010 року, № РН-0000168 від 06.09.2010 року, № РН-0000177 від 13.09.2010 року, № РН-0000178 від 13.09.2010 року, № РН-0000179 від 13.09.2010 року, № РН-0000185 від 20.09.2010 року, № РН-0000186 від 20.09.2010 року, № РН-0000187 від 20.09.2010 року, № РН-0000188 від 20.09.2010 року, № РН-0000192 від 27.09.2010 року, № РН-0000193 від 27.09.2010 року, № РН-0000205 від 01.10.2010 року, № РН-0000206 від 01.10.2010 року, № РН-0000207 від 01.10.2010 року, № РН-0000208 від 01.10.2010 року, № РН-0000209 від 01.10.2010 року, № РН-0000227 від 11.10.2010 року, № РН-0000228 від 11.10.2010 року, № РН-0000229 від 11.10.2010 року, № РН-0000230 від 11.10.2010 року, № РН-0000239 від 18.10.2010 року, № РН-0000240 від 18.10.2010 року, № РН-0000247 від 25.10.2010 року, № РН-0000248 від 25.10.2010 року, № РН-0000257 від 01.12.2010 року (том 1, а.с. 106-238).

В матеріалах справи наявні виписані ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" податкові накладні: № 1 від 05.05.2010 року, № 2 від 05.05.2010 року, № 5 від 11.05.2010 року, № 6 від 11.05.2010 року, № 9 від 17.05.2010 року, № 10 від 17.05.2010 року, № 11 від 17.05.2010 року, № 12 від 17.05.2010 року, № 23 від 01.06.2010 року, № 24 від 01.06.2010 року, № 25 від 01.06.2010 року, № 26 від 01.06.2010 року, № 31 від 07.06.2010 року, № 32 від 07.06.2010 року, № 33 від 07.06.2010 року, № 34 від 07.06.2010 року, № 35 від 07.06.2010 року, № 36 від 07.06.2010 року, № 37 від 07.06.2010 року, № 38 від 07.06.2010 року, № 42 від 14.06.2010 року, № 43 від 14.06.2010 року, № 44 від 14.06.2010 року, № 53 від 21.06.2010 року, № 54 від 21.06.2010 року, № 55 від 21.06.2010 року, № 56 від 21.06.2010 року, № 57 від 21.06.2010 року, № 67 від 01.07.2010 року, № 68 від 01.07.2010 року, № 69 від 01.07.2010 року, № 75 від 05.07.2010 року, № 76 від 05.07.2010 року, № 77 від 05.07.2010 року, № 78 від 05.07.2010 року, № 79 від 05.07.2010 року, № 90 від 12.07.2010 року, № 91 від 12.07.2010 року, № 92 від 12.07.2010 року, № 93 від 12.07.2010 року, № 101 від 19.07.2010 року, № 102 від 19.07.2010 року, № 103 від 19.07.2010 року, № 110 від 26.07.2010 року, № 111 від 26.07.2010 року, № 112 від 26.07.2010 року, № 130 від 02.08.2010 року, № 131 від 02.08.2010 року, № 132 від 02.08.2010 року, № 133 від 02.08.2010 року, № 143 від 09.08.2010 року, № 144 від 09.08.2010 року, № 153 від 16.08.2010 року, № 154 від 16.08.2010 року, № 155 від 16.08.2010 року, № 156 від 16.08.2010 року, № 157 від 16.08.2010 року, № 159 від 18.08.2010 року, № 160 від 18.08.2010 року, № 161 від 18.08.2010 року, № 182 від 01.09.2010 року, № 183 від 01.09.2010 року, № 191 від 06.09.2010 року, № 192 від 06.09.2010 року, № 193 від 06.09.2010 року, № 202 від 13.09.2010 року, № 203 від 13.09.2010 року, № 204 від 13.09.2010 року, № 213 від 20.09.2010 року, № 214 від 20.09.2010 року, № 215 від 20.09.2010 року, № 216 від 20.09.2010 року, № 224 від 27.09.2010 року, № 225 від 27.09.2010 року, № 250 від 01.10.2010 року, № 251 від 01.10.2010 року, № 252 від 01.10.2010 року, № 253 від 01.10.2010 року, № 254 від 01.10.2010 року, № 273 від 11.10.2010 року, № 274 від 11.10.2010 року, № 275 від 11.10.2010 року, № 276 від 11.10.2010 року, № 285 від 18.10.2010 року, № 286 від 18.10.2010 року, № 299 від 25.10.2010 року, № 300 від 25.10.2010 року, № 331 від 01.12.2010 року (том 2, а.с. 3-195).

На підтвердження перевезення товару від постачальника до покупця в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні: № 1662 від 05.05.2010 року, № 1665 від 11.05.2010 року, № 1674 від 17.05.2010 року, № 1867 від 01.06.2010 року, № 1874 від 07.06.2010 року, № 1872 від 07.06.2010 року, № 1898 від 14.06.2010 року, № 1930 від 21.06.2010 року, № 1956 від 01.07.2010 року, № 1963 від 05.07.2010 року, № 1971 від 12.07.2010 року, № 1981 від 19.07.2010 року, № 1980 від 19.07.2010 року, № 1977 від 26.07.2010 року, № 1998 від 02.08.2010 року, № 2008 від 09.08.2010 року, № 2007 від 09.08.2010 року, № 2020 від 16.08.2010 року, № 2025 від 18.08.2010 року, № 2024 від 18.08.2010 року, № 2050 від 01.09.2010 року, № 2063 від 06.09.2010 року, № 2071 від 13.09.2010 року, № 2093 від 20.09.2010 року, № 2092 від 20.09.2010 року, № 2109 від 27.09.2010 року, № 2120 від 01.10.2010 року, № 2119 від 01.10.2010 року, № 2140 від 11.10.2010 року, № 2139 від 11.10.2010 року, № 2163 від 18.10.2010 року, № 2188 від 25.10.2010 року, № 2187 від 25.10.2010 року, № 2164 від 25.10.2010 року, № 2194 від 01.12.2010 року (том 3, а.с. 74-108).

Факт здійснення позивачем оплати товару отриманого від ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів звіряння взаємних розрахунків та копіями виписок з банку (том 34, а.с. 224-250; том 35, а.с. 1-90).

На підтвердження отримання товару від постачальника покупцем в матеріалах справи містяться прибуткові накладні виписані до видаткових накладних ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" за період з травня по грудень 2010 року (том 39, а.с. 225-250; том 40, а.с. 2-108).

Окрім того, в матеріалах справи наявні докази подальшого використання товару у господарській діяльності позивача. В матеріалах справи наявні копії документів на підтвердження продажу придбаного товару, а саме копії видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банку, договорів поставки укладених між ТОВ «Будгерметик» та його контрагентами та копії товарно-транспортних накладних на доставку товарів покупцям позивача (том 4-34; том 35, а.с. 108-260; том 36; том 38, а.с. 203-250; том 39, а.с. 2-224).

Також необхідно зазначити що, дані електронної Системи автоматизованого співставлення, на які посилається відповідач, не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача та доказом несплати позивачем податку.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені у вищевказаних документах періоди часу, протягом якого здійснювалося придбання, транспортування, зберігання товару, його подальший продаж, узгоджуються із зазначеними датами продажу та отримання товару у податкових та видаткових накладних.

В акті перевірки відповідач посилається на те що, в ході проведення перевірки згідно висновку спеціаліста № 56 від 15.03.2012 року встановлено, що всі підписи на первинних документах по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" виконані не директором контрагента. Колегія суддів вважає, що даний висновок не може братися судом до уваги, оскільки, зі змісту висновку не зрозуміло які документи надавались на розгляд спеціаліста та на яких саме документах було встановлено недійсність підписів, а також немає чіткого висновку про те, що документи підписані не директором ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" Соцьким В.О.

В свою чергу відповідачем не було надано належних доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, що вказує на необґрунтованість тверджень відповідача та суду першої інстанції про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Також, в акті перевірки міститься посилання на пояснення громадянина ОСОБА_4 від 07.03.2012 року, в яких вказано що, ОСОБА_4 було запропоновано обіймати посаду директора декількох підприємств, в тому числі ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс", будь-якої фінансово-господарської діяльності він не здійснював, оскільки зайняв дану посаду тільки з метою отримання грошової винагороди, при цьому не вказано з якого часу ОСОБА_4 займав посаду директора ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс". Інформація, яка міститься в даних поясненнях, спростовується довідкою Головного управління регіональної статистики від 29.08.2012 року № 23-07/2829, відповідно до якої керівником ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року був ОСОБА_3 (том 35, а.с. 91).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення операцій поставки контрагент позивача - ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного суб'єкту господарювання не було анульовано.

Наведене вище та наявні в матеріалах справи документи, а саме копії договорів оренди приміщень, штатний розклад, відповідно до якого в ТОВ «Будгерметик» станом на 2010 рік числилось 57 штатних одиниць, копії наказів про закріплення водіїв за транспортними засобами, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на автомобілі, що перебували у власності позивача у 2010 році, відповідно до яких у власності позивача перебувало 25 автомобілів, спростовують доводи відповідача на ту обставину, що перевіркою встановлено, зокрема, відсутність у позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді, що в свою чергу свідчить про неможливість здійснення даним підприємством господарської діяльності згідно укладеного договору (том 1, а.с. 30-53, 48-55; том 40, а.с. 109-111, 185-214).

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину. має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки перевірки про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "ТТ Фінансгруп-Плюс" у зв'язку з порушенням публічного порядку відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності вини, завідомо умисної мети чи факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку, а відтак, вважати такі договори нікчемними згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України у суду достатніх підстав немає.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у визнанні в акті перевірки нікчемними угод в межах залучення - ТМЦ, робіт, послуг від позивача за період травень-грудень 2010 року ТОВ «ТТ Фінансгруп-Плюс» на суму податку на додану вартість у розмірі 1774443,90 грн. за період травень-грудень 2010 року, колегія суддів зазначає наступне.

Акт перевірки податкового органу - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

У свою чергу, висновки акта перевірки не породжують для позивача прав та обов'язків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

В даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому оспорювані дії в частині зазначення певних висновків в акті перевірки не є такими, що порушують права позивача.

За таких обставин судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача, які полягають у визнанні в акті про результати документальної невиїзної перевірки від 24 травня 2012 року № 1061/22-621-32378230 нікчемними угод в межах залучення товарно-матеріальних цінностей (далі по тексту - ТМЦ) (робіт, послуг) від позивача за період травень-грудень 2010 року ТОВ «ТТ Фінансгруп-Плюс» на суму податку на додану вартість у розмірі 1774443,90 грн. за період травень-грудень 2010 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи сукупність наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції за договором поставки позивача з ТОВ «ТТ Фінансгруп-Плюс» носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Також, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивачу був направлений запит відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, судова колегія дійшла висновку, що дії відповідача щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача є протиправними.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не було доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 року - скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТ Фінансгруп-Плюс", за період травень-грудень 2010 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.06.2012 року № 0000012250.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 05.08.2013 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.