Ухвала

від 10.10.2012 по справі 2а-7604/11/0170/4

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/34003/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Хомініч С.В.

представника позивача -Мороз Т.Л.

представника відповідача -Кемінь В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року по справі №2а-7604/11/0170/4 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Керч»до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Керч»до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0001002301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6854531,00грн. за основним платежем та 1713633,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з відсутності доказів нікчемності спірних правочинів та правомірності формування позивачем податкового кредиту з огляду на документальне підтвердження вчинення спірних господарських операцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 15.05.2012 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 23.05.2012 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.44.1 ст. 44, п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №435/23-1/33117746 від 01.06.2011, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фокстрот-Керч»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Півострів Пілот», податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0001002301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6854531,00грн. за основним платежем та 1713633,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1, п.5 ст.203, п.1 ст. 215, п.1 ст.216, ст.ст. 228, 625, 629, 650, 658, 662 Цивільного кодексу України. При цьому, податковий орган виходив з того, що заниження податку на додану вартість сталося внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за податковими накладними виданими ТОВ «Півострів Пілот»з огляду на відсутність первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження факту вчинення господарських операцій, а також, що заявлений позивачем податковий кредит не підтверджений по ланцюгу постачання ТОВ «Арт-Спектр»- ТОВ «Півострів Пілот», ТОВ «Хвилина»- ТОВ «Белона»- ТОВ «Півострів Пілот», ТОВ «Лабіринт Авт»- ТОВ «Белона»- ТОВ «Півострів Пілот». Податковим органам по зазначеним підприємствам вбачаються ознаки фіктивності та встановлено факт нікчемності правочинів по ланцюгу поставки.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Визначаючи позивачеві податкові зобов'язання податковий орган виходив з того, що заниження податку на прибуток та податку на додану вартість сталося внаслідок формування податкового кредиту за договорами укладеними позивачем з ТОВ «Півострів Пілот».

Разом, з тим, як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. За результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за перевірений період розбіжностей не встановлено.

А тому, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до вимог чинного законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, є підставою для формування податкового кредиту, а правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання належним чином не доведено.

При цьому помилковим є висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім агентом.

Факт реальності господарських операцій вчинених позивачем з його контрагентами підтверджується первинними документами та доказами, які підтверджують наступну реалізацію товару , що спростовує висновок податкового органу про фіктивність будь-яких правочинів, укладених з позивачем.

Позиція податкового органу про те, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит залежить від правомірності дій його контрагентів, також не відповідає чинному законодавству, оскільки факт несплати податків однією із сторін договору свідчить про порушення податкового законодавства, а не про наявність умислу та мети, що завідомо суперечить інтересам держави, і як наслідок, відповідальністю за таке порушення не можуть бути санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.

Отже, ТОВ «Фокстрот-Керч»мало усі підстави для відображення спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту за відповідний період. Викладені в акті перевірки висновки щодо неправомірного віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту є такими, що засвідчують довільне тлумачення податковим органом норм чинного законодавства та не можуть вважатися обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв