Рішення

від 16.11.2012 по справі 4/5007/1029/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" листопада 2012 р. Справа № 4/5007/1029/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубовик П. В., довіреність №12 від 08.10.2012 р.,

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Стиль Тепло Комфорт" (м. Житомир)

про стягнення 76805,90 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 76805,90 грн. за поставлені залізобетонні вироби, яку ухвалою господарського суду від 07.09.2012 р. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №4/5007/1029/12 та призначено її розгляд на 10.10.2012 р., зобов'язано сторони надати необхідні для розгляду справи документи та докази.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, ухвалою господарського суду від 10.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 02.11.2012 р.

В засіданні суду 02.11.2012 р. зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, отриманого за електронним запитом господарського суду №15032649 (а. с. 26) встановлено, що адреса відповідача така ж, як і у позовній заяві: 10030, м. Житомир, вул. Київська, 73, кв. 21; водночас, відповідач свого представника в засідання суду 02.11.2012 р. не направив, з урахуванням чого ухвалою суду від 02.11.2012 р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено її розгляд на 16.11.2012 р.

В судовому засіданні 16.11.2012 р. позивач підтримав доводи та вимоги позовної заяви у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Однак, до господарського суду повернулось поштове повідомлення з якого вбачається, що ухвала господарського суду з повідомленням про дату судового засідання отримана відповідачем 12.11.2012 р.

Враховуючи, що термін розгляду позовної заяви, з урахуванням продовження строку, майже сплинув, а відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували правовідносини, у відповідності до яких Приватне підприємство "Стиль Тепло Комфорт" (далі - відповідач) на підставі виданих ним довіреностей отримувало від ПАТ "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (далі - позивач) матеріальні цінності (товар) - залізобетонні вироби та будівельні матеріали, за видатковими накладними.

У зв'язку з тим, що за отриманий товар відповідач не розрахувався, позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення боргу, що виник за видатковими накладними №РН-0000199 від 14.05.2012 р., №РН-00249 від 23.05.2012 р., №РН-00263 від 28.05.2012р., №РН-00268 від 30.05.2012р., №РН-00300 від 01.06.2012 р., №РН-00313 від 11.06.2012 р., №РН-00315 від 11.06.2012 р., №РН-00316 від 11.06.2012 р., №РН-00322 від 13.06.2012 р., №РН-00323 від 14.06.2012 р., №РН-00335 від 20.06.2012 р., № РН-00339 від 20.06.2012р., №РН-00345 від 22.06.2012р., на загальну суму 77587,08 грн. Позивач вказує, що за зазначеними видатковими накладними відповідач повністю не розрахувався та має заборгованість 76805,90 грн., яку і просить стягнути з останнього.

Розглядаючи вказані позовні вимоги, господарський суд приймає до уваги таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Порядок видачі, реєстрації довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99.

Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п.8 Інструкції, строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.

Досліджуючи подані на підтвердження позовних вимог документи, господарський суд встановив, що за видатковою накладною №РН-0000199 від 14.05.2012 р. (а. с. 6) за довіреністю №49 від 10.05.2012 р. на експедитора Нацевича С.С. (а. с. 7) позивач передав, а відповідач отримав товар (бетонні вироби) на суму 10614,83 грн.

За видатковими накладними №РН-00249 від 23.05.2012 р. на суму 10247,20 грн. та №РН-00263 від 28.05.2012 р. на суму 10588,48 грн. (а. с.8, 8 на звороті) за довіреністю №70 від 22.05.2012 р. на головного інженера Омелянчука О.В. (а. с. 9) позивач передав, а відповідач отримав товар згідно з наведеним у видаткових накладних переліком, на загальну суму 20835,68 грн. При чому, стосовно даних господарських операцій суд зауважує, що у довіреності №70 від 22.05.2012 р. відповідачем в порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, не заповнено в частині найменування цінностей, які належить отримати особі, на ім'я якої видано довіреність.

Так, за змістом абзацу третього пункту 6 названої Інструкції, при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються. Відповідно до пункту 7 цієї Інструкції забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані. Заповнення довіреності частково друкованим способом (на принтері), частково кульковою ручкою (чорнилом) або різними особами свідчить про недотримання зазначеної Інструкції.

При цьому, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з п.15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Пунктом 2.14. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 передбачено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Водночас, порушення з оформлення первинних документів, допущені посадовими особами обох сторін, не спростовують факту отримання відповідачем товару від позивача, зокрема, за видатковими накладними від 23.05.2012 р. та 28.05.2012 р. та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов"язку по оплаті фактично отриманої ним продукції.

Також, за видатковими накладними № РН-00268 від 30.05.2012 р. на 2961,85 грн. (а. с.10) та №РН-00300 від 01.06.2012 р. на суму 381,38 грн. (а. с.10 на звороті) за довіреністю №83 від 29.05.2012 р. на експедитора Нацевича С.С. (а. с.11) відповідач отримав від позивача будматеріали на загальну суму 3343,23 грн. За видатковою накладною №РН-00313 від 11.06.2012 р. - на суму 3849,97 грн. (а. с.12, на звороті). За довіреністю №114 від 11.06.2012 р. на експедитора Нацевича С.С. (а. с.15) позивач передав, а відповідач отримав товар (будматеріали) за видатковими накладними №РН-00315 від 11.06.2012 р. на суму 601,70 грн. (а. с.12, на звороті), №РН-00316 від 11.06.2012 р. на суму 12048,41 грн. (а. с.12) та №РН-00322 від 23.06.2012 р. на суму 634,13 грн. (а. с.13, 44).

Також, за видатковою накладною №РН-00345 від 22.06.2012 р. (а. с.14) за довіреністю № 114 від 11.06.2012 р. на Нацевича С.С. (дійсною до 30.06.2012 р.) відповідач отримав від позивача матеріали на суму 12750,16 грн.

При цьому, слід зазначити, що при видачі відповідачем довіреності №114 від 11.06.2012 р. також були порушені вимоги Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, а саме, пункту 8 Інструкції, яка передбачає, що строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів. Згідно з пунктом 8 Інструкції - довіреність на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, допускається видавати на календарний місяць.

Водночас, до справи не подано доказів на підтвердження того, що, у даному випадку, доставка матеріальних цінностей здійснювалась централізовано-кільцевими перевезеннями, що допускало б видачу довіреності відповідачем зі строком дії більше ніж 10 днів.

Проте, як уже зазначалось, незважаючи на допущені обома сторонами порушення в оформленні первинних бухгалтерських документів, за наявності доказів передачі позивачем на підставі довіреності, чинної на момент передачі товару та, відповідно, отримання відповідачем товару 22.06.2012 р. на суму 12750,16 грн., в господарського суду відсутні підстави не приймати до уваги при вирішенні спору підтверджений факт здійснення сторонами даної господарської операції.

Слід також зазначити, що у наданих позивачем на підтвердження передачі товару відповідачу видаткових накладних №РН-00323 від 14.06.2012 р. на суму 11753,59 грн., №РН-00335 від 20.06.2012 р. на суму 608,76 грн., №РН-00339 від 20.06.2012 р. на суму 546,62 грн. (а. с.13,13 на звороті) особою, яка отримала товар від імені відповідача зазначено експедитора Нацевича С.С., водночас, в графі "Отримав" у даних накладних міститься підпис, що не відповідає зразку підпису Нацевича С.С. у довіреностях, виданих відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача.

При цьому, будь-яких пояснень від відповідача з даного приводу, як і заперечень факту отримання товару за видатковими накладними, що є підставою позовних вимог позивача у даній справі, не надано.

Враховуючи викладені порушення, господарський суд визнав за необхідне відповідно до вимог ст. 90 ГПК України направити сторонам окремі ухвали з метою недопущення вимог законодавства щодо оформлення довіреностей та видаткових накладних в подальшому.

Водночас, господарський суд враховує, що на підтвердження передачі відповідачу товару - залізобетонних виробів на загальну суму 77587,08 грн., в тому числі, за вищевказаними видатковими накладними, позивачем до справи надано відповідні податкові накладні, в підтвердження обставин, на які посилається позивач (а. с.32 - 43).

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у засіданні суду.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності відповідно до вимог ст.43 ГПК України, господарський суд вважає належним чином підтвердженим факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 77587,08 грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару. Як передбачено ч.ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту ст. 538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо погашення заборгованості за переданий товар в сумі 76805,90 грн. позивач звертався до відповідача з відповідною вимогою в порядку ст. 530 ЦК України від 27.07.2012 р. №55 (а. с. 17), проте, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на викладене, та оскільки суду не надано доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості в сумі 76805,90 грн., позов про стягнення вказаної суми боргу заявлений обгрунтовано, підтверджується відповідними доказами та грунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню господарським судом.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 90 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Стиль Тепло Комфорт" (10030, Житомирська область, м. Житомир, вул. Київська, буд.73, кв.12, код ЄДРПОУ 32989065) на користь Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (10001, м. Житомир, вул.Металістів, буд.6, код ЄДРПОУ 05471336):

- 76805,90 грн. заборгованості,

- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено 19.11.2012 р.

віддрук.прим.

1 - до справи

2 - відповідачу (реком.)