Рішення

від 14.11.2012 по справі 5008/831/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.2012 Справа № 5008/831/2012

За позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської районної державної адміністрації, м. Ужгород

до відповідача 2 ТзОВ „Карбонтранссервіс", м. Київ

до відповідача 3 Управління Держкомзему в Ужгородському районі, м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ужгородської РДА №359 від 23.08.2011 р. „Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою"; визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ужгородської РДА №58 від 07.02.2012 р. „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою"; визнання недійним договору оренди земельної ділянки від 08.02.2011 р., зареєстрованого в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 20.03.2012 р. за №212480004000033 та скасування його державної реєстрації

Суддя В.С. Русняк

Представники:

Від позивача (Закарпатської обласної державної адміністрації ) - Сигидін О.І. - заступник начальника юридичного відділу, довіреність №06-20/1590 від 19.07.12;

Від позивача (Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області ) - Головнич Ю.Ю. - представник, довіреність від 01.10.12;

Від відповідача 1 - Федаш О.І. - головний спеціаліст юридичного сектору, довіреність №717/02-38 від 04.09.12;

Від відповідача 2 - Шабан Н.В. - представник, довіреність від 27.09.12;

Від відповідача 3 - не з'явився;

Від прокуратури - Кочеткова О.О. - помічник Ужгородського міжрайонного прокурора

У судовому засіданні 14.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Прокурор у поданому суду письмовому поясненні та позовній заяві просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та в обґрунтування доводів вказує на те, що розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області №268 від 01.07.2009року „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права користування земельними ділянками" затверджено технічну документацію та надано ТзОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль" в оренду земельну ділянку загальною площею 2,7611 га із земель оздоровчого призначення (забудовані землі), для обслуговування санаторного комплексу за межами с. Н. Солотвино на території Руськокомарівської сільської ради.

10.07.09 між Ужгородською районною державною адміністрацією та ТзОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,7611 га для обслуговування санаторного комплексу.

Розпорядженням голови Ужгородської РДА №359 від 23.08.2011 року ТзОВ „Карбонтранссерві" „Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою" надано ТзОВ „Карбонтранссервіс" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею 2,0843 га, на умовах оренди строком 49 років, без зміни цільового призначення для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, із земель, що перебувають у користуванні ТзОВ „СК „Деренівська купіль" на підставі договору оренди, зареєстрованого 10.07.09 №040971000003, яка розташована за межами населеного пункту на території Руськокомарівської сільської ради.

Розпорядженням голови Ужгородської РДА №58 від 07.02.2012 року „Про затвердження технічної документації щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою" затверджено технічну документацію та надано ТзОВ „Карбонтранссервіс" в оренду земельну ділянку площею 2,083 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів із земель, що перебувають у користуванні ТзОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль", яка розташована за межами населеного пункту на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району.

На підставі вказаних розпоряджень між Ужгородською РДА та ТзОВ „Карбонтранссервіс" укладено Договір оренди земельної ділянки площею 2,083 га ТзОВ „Карбонтранссервіс" для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (кадастровий номер 2124881800:01:001:0049) від 08.02.2011 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 20.03.2012 року за №212480004000033.

Вважає, що всупереч ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про землеустрій" вищезазначені дозволи надано незаконно.

Дані порушення підтвердженні також актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 09.08.12, який, разом з матеріалами перевірки було скеровано через прокуратуру Закарпатської області до Ужгородської міжрайонної прокуратури для вжиття заходів прокурорського реагування.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.08.12 встановлено, що ТзОВ „Карбонтранссервіс" згідно договору купівлі-продажу від 08.09.09 придбав від ТзОВ „Санаторного комплексу „Деренівська купіль" об'єкт незавершеного будівництва -ресторан, 87% готовності, який знаходиться в с. Н. Солотвино, буд. 150 Б. Ужгородським районним комунальним підприємством БТІ видано довідку від 06.10.09 №817/01-14, яка свідчить про те, що об'єкт незавершеного будівництва, ресторан, який знаходиться за адресою: с. Н.Солотвино, буд. 150 Б, зареєстровано на праві власності за ТзОВ „Карбонтранссервіс".

Згідно договору купівлі-продажу від 26.10.09 ТзОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль" продано об'єкт незавершеного будівництва, нежитлову будівлю -бювет, 98% готовності, ТзОВ „Карбонтранссервіс", про що свідчить довідка Ужгородського районного комунального підприємства БТІ, видана 26.10.2009 року.

Вищезгадані об'єкти нерухомого майна - ресторан та бювет розташовані на ділянці площею 2,7611 га, яка надана для обслуговування санаторного комплексу продавцю на підставі договору оренди укладеного на підставі розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації від 01.07.09 №268. Договір оренди зареєстрований в Закарпатській регіональній філії ДП „Центр державного земельного кадастру" від 10.07.09 за №040971000003 від 01.07.2009 року.

У зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно згідно вищезазначених договорів купівлі-продажу розпорядженням голови Ужгородської районної адміністрації від 23.08.2011 року №359 ТзОВ „Карбонтранссервіс" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею 2,0843 га на умовах оренди строком 49 років, без зміни цільового призначення, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів із земель, що перебувають у користуванні ТзОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль".

В ході перевірки встановлено, що в технічній документації відсутнє розпорядження про припинення права користування ТзОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль" земельної ділянки 2,7611 га, у зв'язку із відчуженням розташованого на ній нерухомого майна до ТзОВ „Карбонтранссервіс" як це передбачено ст. 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади органів місцевого самоврядування приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановленні в натурі (на місцевості). Таким чином, посвідчення та передача даної земельної ділянки в користування повинна була проводитись через проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, а не технічну документацію із землеустрою.

Ужгородською філією ДП „Закарпатгеодезцентр" на підставі погодженого Управлінням Держкомзему в Ужгородському районі технічного завдання розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів ТзОВ „Карбонтранссервіс" на території Руськокомарівської сільської ради, за межами с. Н. Солотвино.

Таким чином, при прийнятті розпоряджень Ужгородською районною державною адміністрацією від 01.07.2009 року №268, від 23.08.2011 №359, 07.02.2012 №58, не було дотримано вимог норм законодавства.

З огляду на вищенаведене, просить розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації від 23.08.2011 №359 та від 07.02.2012 №58 скасувати як незаконне та прийняте всупереч вимогам ч. 3 ст. 122, ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України.

Просить визнати недійним договір оренди земельної ділянки від 08.02.2011 р., зареєстрованого в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 20.03.2012 р. за №212480004000033 та скасування його державної реєстрації, укладений з порушенням встановленого законом порядку.

Представником позивача (Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області) позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник позивача (Закарпатської обласної державної адміністрації) відповідно до пояснення від 01.10.12 №01-17/86 вважає, що згідно з п. 2 ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. П. „а" ст. 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу X „Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 ЗК України, згідно з ч. 3 та ч. 4 якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених ч. 7 цієї статті. Натомість, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Пунктом „в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації передають у власність або у користування земельні ділянки, розташовані поза межами населених пунктів, для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, коли передача земельних ділянок належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до Земельного Кодексу України можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства ї торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення І запланованого для будівництва об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням і жителів територіальної громади району, законом не врегульована.

Звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород, як органу спеціально уповноваженого на здійснення функцій держави у сфері земельних відносин, прокурор обґрунтовував необхідність захисту державних інтересів тим, що оспорювані розпорядження Ужгородської РДА є незаконними, оскільки у повноваження Ужгородської районної державної адміністрації не входить розпорядження землями державної власності, що свідчить про порушення інтересів держави на належне їй майно, а саме земельні ділянки.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він не суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Однак, зі змісту позовної заяви та матеріалами справи не доведено спричинення шкоди державі в особі Закарпатської облдержадміністрації виданням оспорюваних розпоряджень голови Ужгородської РДА та використання земельної ділянки загальною площею 2,083 га всупереч вимогам пункту „в" частини третьої статті 122 Земельного кодексу України, тобто для обслуговування об'єктів не пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Представником відповідача 1 подано заперечення на позову заяву №803/02-38 від 02.10.12, згідно якого обґрунтовує свої заперечення та вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Зокрема посилається на те, що повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 Земельного кодексу України.

Об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до Земельного кодексу України можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення запланованого для будівництва об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.

Згідно вимог Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" до системи контролю за використанням та охороною земель не відноситься повноваження щодо проведення перевірок правомірності надання в оренду земельних ділянок органами місцевого самоврядування, у зв'язку з чим прийняття спірних розпоряджень, жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків позивача -Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечує відповідно до відзиву на позовну заяву від 23.10.12. Вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнаються з наступних причин:

Позовна заява обґрунтовується тим, що передана в оренду ТзОВ „Карбонтранссервіс" для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів земельна ділянка площею 2,0843 га, кадастровий номер 2124881800:01:001:0049, знаходиться за межами с. Н. Солотвино, на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району, тобто на території Ужгородської РДА, але за межами населеного пункту.

На виконання вимог ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України з метою посвідчення права користування земельною ділянкою ТзОВ „Карбонтранссервіс" звернулось до Ужгородської РДА, як орендодавця у відносинах користування земельною ділянкою попереднього землекористувача ТзОВ „СК „Деренівська купіль" з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), з зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Саме оскаржуваним розпорядженням голови Ужгородської РДА №359 від 23.08.11 надано дозвіл ТзОВ „Карбонтранссервіс" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право легування земельною ділянкою.

Розпорядженням голови Ужгородської РДА №58 від 07.02.12 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, та на цій підставі укладено договір оренди земельної ділянки від 08.02.11, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 20.03.12 за №212480004000033.

Передана у користування ТзОВ „Карбонтранссервіс" земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель оздоровчого призначення. Земельне законодавство не містить обмежень щодо здійснення будівництва на землях даної категорії. Слід зазначити, що об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до Земельного кодекс) України, можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади районом законом не врегульована.

Придбані ТзОВ „Карбонтранссервіс" об'єкти нерухомого майна, відповідно до попереднього договору між ТзОВ „Карбонтранссервіс" та ТзОВ „СК „Деренівська купіль" від 18.08.11 призначені для використання у санаторно-оздоровчій діяльності, як інфраструктурна складова санаторного комплексу. Істотною умовою попереднього договору є зобов'язання ТзОВ „СК „Деренівська купіль" у майбутньому використовувати об'єкт оренди у господарській діяльності у відповідності із своїм основним видом діяльності за КВЕД (діяльність санаторно-курортних закладів). Після здачі в експлуатацію ресторан та бювет підлягають наданню в оренду ТзОВ „СК „Деренівська купіль" і ввійдуть до складу санаторного комплексу. За таких обставин, приналежність об'єктів нерухомого майна до об'єктів соціальної інфраструктури є незаперечною, а відтак і їх функціональне призначення не може бути іншим, окрім як для обслуговування жителів територіальної громади.

Отже, орендована земельна ділянка ТзОВ „Карбонтранссервіс" з об'єктами, що на ній розміщуються, призначена для оздоровлення жителів Ужгородського району, чим підтверджується правомірність дій Ужгородської РДА в контексті п. в ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.

Підстави позовних вимог Ужгородської міжрайонної прокуратури фактично направлені на виведення об'єктів, що будуються ТзОВ „Карбонтранссервіс" з соціальної сфери Ужгородського району, що очевидно суперечить інтересам держави та насамперед територіальної громади району.

Ужгородська міжрайонна прокуратура заявлені позовні вимоги обґрунтовує порушеннями інтересів держави, які полягають у неналежному регулюванні земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Проте, звертаючись з позовом в інтересах держави, прокуророві слід визначитись, які саме права держави порушив ТзОВ „Карбонтранссервіс" придбавши об'єкти нерухомості на раніше виділеній у користування земельній ділянці та посвідчивши своє право користування земельною ділянкою, яке перейшло до ТзОВ „Карбонтранссервіс" в момент укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості.

Позов подано в інтересах держави в особі позивачів Закарпатської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, проте не обґрунтовано яким чином обставини, що обумовлюють звернення прокурора з позовом, впливають на коло прав і обов'язків Закарпатської обласної державної адміністрації, а тим більше Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області. В позові відсутнє обґрунтування стосовно того, чим саме порушено права позивачів і до яких негативних наслідків призводять такі порушення, і чи не призведе до більш негативних наслідків задоволення позову у заявлений прокурором спосіб.

Від відповідача 3 надійшло пояснення від 02.11.12 №1327/01-14 згідно якого просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника. Позов не визнає, вважає його безпідставним з огляду на наступні підстави.

Повноваження управління визначені Положенням про управління Держкомзему в Ужгородському районі Закарпатської області, яке затверджене наказом Держкомзему від 08.01.10 №7.

При погодженні документації із землеустрою та реєстрації договору оренди земельної ділянки від 08.02.11 управління керувалось чинним законодавством України, зокрема Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі", постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.09 №1021 „Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі". Тобто управління при здійсненні своїх повноважень, діяло в межах закону, на виконання закону та у спосіб передбачений законом.

Вважає, що видані головою Ужгородської РДА розпорядження №359 від 23.08.2011 р. „Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою" та розпорядження голови Ужгородської РДА №58 від 07.02.2012 р. „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою" відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема вони прийнятті в межах повноважень, які надані районним державним адміністраціям згідно ст. 122 Земельного кодексу України.

Правомірність вищевказаних розпоряджень, підтверджується також тим, що на відведених земельних ділянках, здійснюється будівництво об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, як це передбачено п. „в" ч. З ст. 122 Земельного кодексу України.

Зазначає, що в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.08.12 відсутня резолютивна частина із зазначенням, які саме норми законодавства порушені відповідачами. Тож, ставиться під сумнів наявність в діях відповідача 1 та відповідача 2 порушень взагалі, а також неналежність даного доказу у справі.

Враховуючи вищевказане, вважає, що діями відповідачів не нанесено шкоди державі та не порушено нічиїх прав, свобод та інтересів, так-як вони діяли правомірно. Просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Ужгородської міжрайонної прокуратури.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважених представників прокуратури, позивачів та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації від 23.08.2011 №359 „Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою" за клопотанням ТзОВ „Карбонтранссерві" у зв'язку з переходом право власності надано на нерухоме майно згідно договорів купівлі-продажу ТзОВ „Карбонтранссерві" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею 2,0843 га, на умовах оренди строком 49 років, без зміни цільового призначення.

Розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації від 07.02.2012 №58 „Про затвердження технічної документації щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою" затверджено технічну документацію щодо права користування земельною ділянкою на умовах оренди площею 2,083 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів ТзОВ „Карбонтранссерві" без зміни цільового призначення із земель запасу, розташованої за межами населеного пункту на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району.

На підставі вказаних розпоряджень між Ужгородською районною державною адміністрацією та ТзОВ „Карбонтранссервіс" укладено договорі оренди земельної ділянки 2,0843 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (кадастровий номер 2124881800:01:001:0049) від 08.02.2011 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 20.03.2012 року за №212480004000033.

Прокурор та Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області яка є одним із позивачів в інтересах якої заявлений позов вважають дані розпорядження такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та з порушенням визначеної законом компетенції.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У силу ст.ст. 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Статтею 17 ЗК України в п. (а) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х „Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 ЗК України, згідно з ч.ч. 3, 4 якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Натомість, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно п. „в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до ЗКУ можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення запланованого для будівництва об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.

Позовна заява обґрунтовується тим, що передана в оренду ТзОВ „Карбонтранссерві" для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів земельна ділянка площею 2,0843 га, кадастровий номер 2124881800:01:001:0049, знаходиться за межами села Н. Солотвино, на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району, тобто на території Ужгородської РДА, але за межами населеного пункту. На думку прокуратури, повноваження передавати зазначену земельну ділянку у користування належить обласній державній адміністрації.

Зазначену земельну ділянку розпорядженням Ужгородської РДА №308 від 17 червня 2003 року первинно було передано у користування ТзОВ „СК „Деренівська купіль" терміном на 50 років, у складі земельної ділянки площею 9,8822 га.

На переданих у користування ТзОВ „СК „Деренівська купіль" було започатковано реалізацію масштабного інвестиційного проекту по будівництву та організації обслуговування санаторно-оздоровчих закладів на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, відповідно до Договору №86/2003 від 25 квітня 2003 року, укладеного між Закарпатською обласною державною адміністрацією та ТзОВ „СК „Деренівська купіль".

У 2009 - 2010 роках частину об'єктів незавершеного будівництва ТзОВ „СК „Деренівська купіль" було передано у власність ТзОВ „Карбонтранссерві" на підставі договорів купівлі-продажу. А саме, на підставі договору купівлі-продажу від 8 вересня 2009 року продано незавершений будівництвом ресторан: на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2009 року, продано незавершену будівництвом будівлю бювету; на підставі договору купівлі-продажу від 23 вересня 2010 року незавершений будівництвом форельник.

Зазначені об'єкти нерухомості знаходились на земельній ділянці кадастровий номер 2124881800:01:001:0049, яка на той момент перебувала у користуванні ТзОВ „СК „Деренівська купіль", що посвідчувалось Договором оренди земельної ділянки, укладеним 1 липня 2009 року між ТзОВ „СК „Деренівська купіль" та Ужгородською районною державною адміністрацією.

Відповідно до частин 2, 6 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону №1702-VI від 05.11.09) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічними є положення ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції Закону №1702-VІ від 05.11.09) де визначено, що до особи, яка набула право власності па житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України „Про оренду землі (статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом №1702-VI від 05.11.09) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Договором, який передбачає набуття права власності па житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Правовий аналіз зазначених законодавчих приписів свідчить, що з виникненням права власності на будинок, будівлю або споруду у особи виникає право оформлення (переоформлення) земельної ділянки, зайнятої нерухомістю, за наявності у попереднього власника належно оформленою права на цю земельну ділянку.

Договори купівлі-продажу нерухомого майна укладені між ТзОВ „СК „Деренівська купіль" та ТзОВ „Карбонтранссерві" містили істотну умову -кадастровий номер земельної ділянки 2124881800:01:001:0049. Таким чином, до ТзОВ „Карбонтранссерві" перейшло право користування на земельну ділянку кадастровий номер 2124881800:01:001:0049 та виникло право на оформлення (посвідчення) права користування.

На виконання вимог ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, з метою посвідчення права користування земельною ділянкою ТзОВ „Карбонтранссерві" звернулось то Ужгородської РДА, як орендодавця у відносинах користування земельною ділянкою попереднього землекористувача ТзОВ „СК „Деренівська купіль" з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до третього абзацу частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Саме оскаржуваним розпорядженням голови Ужгородської РДА №359 від 23.08.2011 року надано дозвіл ТзОВ „Карбонтранссерві" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Розпорядженням голови Ужгородської РДА №58 від 07.02.2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, та на цій підставі укладено договір оренди земельної ділянки від 8 лютого 2011 року, зареєстрований в Управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 20 березня 2012 року за №212480004000033.

Відповідно до частин 3, 4 статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті (пункт „б" частини третьої статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №3404-ІV від 08.02.06);

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті (пункт „в" частини третьої статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законами №3404-ІV від 08.02.06, №3123-VІ від 03.03.11; частина третя статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509-VІ від 16.09.08).

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (частина четверта статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509-VІ від 16.09.08).

Передана у користування ТзОВ „Карбонтранссерві" земельна ділянка за цільовим призначенням віднесено до земель оздоровчого призначення. Земельне законодавство не містить обмежень щодо здійснення будівництва на землях даної категорії.

Слід зазначити, що об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до Земельного кодексу України, можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.

Об'єкти нерухомості - ресторан, будівля бювету та форельник, будівництво яких здійснюється на земельній ділянці переданій у користування оскаржуваним розпорядженням Ужгородської РДА, є об'єктами пов'язаними з обслуговуванням жителів і територіальної громади району. Будівництво об'єктів призвело до нових перспектив розвитку та покращення благоустрою території району, оскільки під час будівництва було виконано будівництво доріг, громада отримала інвестиції та робочі місця, створено місце для оздоровлення та відпочинку членів територіальної громади.

Крім того, поняття „об'єкта пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району" є тотожним поняттю „об'єкта соціальної сфери". У законах про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу, про охорону здоров'я, про освіту, про культуру та інших законах і підзаконних актах вживаються різні терміни щодо визначення об'єктів соціальної сфери, зокрема, „об'єкти соціально-культурного призначення", „об'єкти соціальної інфраструктури", „об'єкти охорони здоров'я, фізкультури і спорту", „об'єкти інженерної інфраструктури", „об'єкти житлового фонду" тощо. З метою забезпечення єдиного підходу до визначення об'єктів соціальної сфери у практичній діяльності, Міністерство фінансів разом з податковою адміністрацією підготували листи від 09.04.93 та 10.01.97, у яких визначили Тимчасовий Перелік об'єктів, які відносяться до соціальної сфери.

Санаторії, санаторії-профілакторії, пансіонати з лікуванням, курортні поліклініки, бальнеологічні лікувальні заклади, грязелікувальні заклади, будинки відпочинку, пансіонати без лікування та інші установи відпочинку зазначеним переліком віднесено до об'єктів соціальної сфери.

Отже, орендована земельна ділянка ТзОВ „Карбонтранссерві" з об'єктами, що на ній розміщуються, призначена для оздоровлення жителів Ужгородського району, чим підтверджується правомірність дій Ужгородської РДА в контексті п. в) ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.

Окрім того, суд констатує наступне.

За приписом частини 1 ст. 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 361 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Із врахуванням того, що „інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) .

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 2 ст. 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, згідно вимог Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", до системи контролю за використанням та охороною земель не відноситься повноваження щодо проведення перевірок правомірності надання в оренду земельних ділянок органами місцевого самоврядування, у зв'язку з чим, суд вважає, що прийняття спірних розпоряджень, жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків позивача -Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород.

Крім того, прокурором жодних з належних та допустимих доказів не було доведено під час розгляду справи судом першої інстанції, порушення, в зв'язку з прийняттям оскаржених розпоряджень та укладенням спірного договору оренди, інтересів держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород, що випливає з наступного.

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

А згідно зі ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому, частиною другою цієї норми встановлено, що, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород та Закарпатської обласної державної адміністрації, як органу спеціально уповноваженого на здійснення функцій держави у сфері земельних відносин, прокурор обґрунтовував необхідність захисту державних інтересів тим, що оспорювані розпорядження Ужгородської РДА є незаконними, оскільки у повноваження Ужгородської районної державної адміністрації не входить розпорядження землями державної власності, що свідчить про порушення інтересів держави на належне їй майно, а саме земельні ділянки.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом або в інтересах якої звернувся відповідний орган (у т.ч. орган прокуратури), відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі -наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Неналежність права або інтересу, на захист яких подано позов, так само як і відсутність факту порушення відповідного права або інтересу, є самостійною підставою для відмови у позові.

Між тим, враховуючи приписи положення ст. 188 ЗК України, ст. 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" та вимоги ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" суд дійшов висновку про те, що відповідний орган та його територіальні органи, а також Закарпатська ОДА, які здійснюють контролюючі та управлінські функції, при цьому, не набувають відповідних цивільних прав, у т.ч. права розпоряджатися земельними ділянками; такі особи не мають відповідного цивільного інтересу (позивачами не подано суду відповідних доказів про звернення Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород до Закарпатської ОДА з проханням вирішити питання скасування оспорюваних розпоряджень за результатами проведеної перевірки). Отже, суд встановив, що оскаржувані розпорядження жодним чином прав чи охоронюваних законом інтересів позивачів не порушують.

Окрім того, слід відзначити, що відповідно до листа Вищого господарського суду України від 11.06.2012 № 01-06/805/2012 „Про деякі питання практики розгляду справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням і охороною земель" вказано на таке.

Згідно зі ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Законом, яким передбачені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, є Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон).

Органи, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель, дотриманням законодавства про охорону земель, визначенні статтею 5 Закону.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Це правило повною мірою стосується й звернень до господарського суду державних органів з питань, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

З огляду на приписи зазначеної норми ГПК України господарським судам слід у разі звернення такого державного органу з відповідним позовом з'ясувати наявність у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду.

Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень господарський суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу в позові.

Це, зокрема, стосується випадків подання позову з питань, які згідно зі статтею 6 Закону повинні вирішуватися шляхом внесення клопотань до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Такий порядок встановлено, наприклад, для приведення у відповідність із законодавством прийнятих зазначеними органами рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель і стосовно припинення права користування земельною ділянкою.

Разом з тим, матеріалами справи не встановлено, а позивачами не доведено, що Держсільгоспінспекцією було направлено до Ужгородської РДА чи Закарпатської ОДА клопотання про усунення виявлених порушень.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі тощо.

Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції на момент укладання спірного договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У силу ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто згідно з вказаними нормами підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Що стосується поданих представником прокуратури в судовому засіданні переписок між Ужгородською міжрайонною прокуратурою про надання інформації щодо не врахування Державної інспекції сільського господарства при проведенні перевірки, що на наданих земельних ділянках знаходяться об'єкти природо-заповідного фонду. Та про надання Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області копії документів, а саме:

- копії рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.10.84 „Про мережу території та об'єктів природно-заповідного фонду".

- копію охоронного зобов'язання №1 від 26.08.98 об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення -гідрологічна пам'ятка природи „Джерело".

- копію охоронного зобов'язання №5 від 26.08.98 об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення -гідрологічна пам'ятка природи „Свердловина".

- копію охоронного зобов'язання №1 від 29.03.12 об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення -гідрологічна пам'ятка природи „Свердловина".

Зазначені копії матеріалів судом не можуть бути прийняті до уваги. Оскільки, представником прокуратури заяв про зміну підстав позовних вимог не подавались як це передбачено ст. 22 ГПК України. Подані копії вищевказаних охоронюваних зобов'язань №1 і №5 від 26.08.98, видані санаторію „Кооператор" правонаступником якого є ТзОВ „СК „Деренівська купіль" згідно статуту, а охоронюване зобов'язання від 29.03.12 стосується ТзОВ „СК „Деренівська купіль", що не є стороною по справі, а тому не можуть бути прийняті судом як належний доказ щодо предмету та підстав заявлених у позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, прокуратурою та позивачем 2 не доведено обставин, на які покликаються на підтвердження та обґрунтування заявлених позовних вимог з чим погодилась Закарпатська обласна державна адміністрація (в інтересах якої заявлено позов).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 19.11.2012 р.

Суддя В.С. Русняк