Постанова

від 26.02.2013 по справі 5008/831/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 5008/831/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Бонк Т.Б.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників

прокуратури: Куцик В.Б.;

від позивачів: не з'явились;

від відповідачів 1, 3: не з'явились;

від відповідача 2: Шабан Н.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Ужгородського міжрайонного прокурора, №74-230-12 (2842) вих.-12 від 23.11.2012р. (вх. №578 від 30.11.2012р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2012р.

у справі № 5008/831/2012, суддя Русняк В.С.

за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської районної державної адміністрації, м. Ужгород

до відповідача 2 ТОВ „Карбонтранссервіс", м. Київ

до відповідача 3 Управління Держкомзему в Ужгородському районі, м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ужгородської РДА №359 від 23.08.2011 р. „Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою"; визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ужгородської РДА №58 від 07.02.2012 р. „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою"; визнання недійним договору оренди земельної ділянки від 08.02.2011 р., зареєстрованого в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 20.03.2012 р. за №212480004000033 та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2012р. у справі № 5008/831/2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Ужгородський міжрайонний прокурор звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свої доводи невідповідністю висновків, викладених в оспорюваному судовому акті, нормам матеріального права.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.12.2012р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. розгляд апеляційної скарги Ужгородського міжрайонного прокурора відкладено на 28.01.2013р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.02.2013р.

Розпорядженням голови суду від 26.02.2013р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Бойко С.М. введено суддю Бонк Т.Б. з підстав, викладених у ньому.

На виконання вимог ухвали суду від 03.12.2012р. відповідач-2 та відповідач-3 подали заперечення на апеляційну скаргу. Просять у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, з підстав законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, викладених в оспорюваному судовому акті.

Позивачі та відповідач 1 відзивів на апеляційну скаргу не подали.

В дане судове засідання з'явились прокурор та представник відповідача-2, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Позивачі, відповідач-1 та відповідач-3 участі уповноважених представників в даному судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивачів та відповідачів 1, 3.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено місцевим господарським судом, 10.07.09 між Ужгородською районною державною адміністрацією та ТОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль" було укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування санаторного комплексу.

Згідно договору купівлі-продажу від 08.09.09 ТОВ „Карбонтранссервіс" придбало у ТОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль" об'єкт незавершеного будівництва -ресторан, 87% готовності, який знаходиться в с. Н. Солотвино, буд. 150 Б.

Згідно договору купівлі-продажу від 26.10.09 ТОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль" продало ТОВ „Карбонтранссервіс" об'єкт незавершеного будівництва, нежитлову будівлю - бювет, 98% готовності.

Згідно довідок Ужгородського районного комунального підприємства БТІ видано від 06.10.09 №817/01-14 та від 26.10.2009 року, вказані об'єкти незавершеного будівництва зареєстровані на праві власності за ТОВ „Карбонтранссервіс".

Вищезгадані об'єкти нерухомого майна - ресторан та бювет розташовані на ділянці площею 2,7611 га, яка надана для обслуговування санаторного комплексу продавцю на підставі договору оренди, укладеного на підставі розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації від 01.07.09 №268. Договір оренди зареєстрований в Закарпатській регіональній філії ДП „Центр державного земельного кадастру" за №040971000003 від 01.07.2009 року.

У зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно згідно вищезазначених договорів купівлі-продажу, розпорядженням голови Ужгородської районної адміністрації від 23.08.2011 року №359 ТОВ „Карбонтранссервіс" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею на умовах оренди строком 49 років, без зміни цільового призначення, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів із земель, що перебувають у користуванні ТОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль".

Ужгородською філією ДП „Закарпатгеодезцентр" на підставі погодженого Управлінням Держкомзему в Ужгородському районі технічного завдання розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів ТОВ „Карбонтранссервіс" на території Руськокомарівської сільської ради, за межами с. Н. Солотвино.

Розпорядженням голови Ужгородської РДА №58 від 07.02.2012 року ТОВ „Карбонтранссервіс" затверджено технічну документацію та надано в оренду земельну ділянку площею 2,083 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів із земель, що перебувають у користуванні ТОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль", яка розташована за межами населеного пункту на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району.

На підставі вказаних розпоряджень 08.02.2011 року між Ужгородською РДА та ТОВ „Карбонтранссервіс" укладено Договір оренди земельної ділянки площею 2,083 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (кадастровий номер 2124881800:01:001:0049), який зареєстрований в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 20.03.2012 року за №212480004000033.

Вважаючи вказані розпорядження такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та з порушенням визначеної законом компетенції, Ужгородський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом у даній справі.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У силу ст.ст. 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Статтею 17 ЗК України в п. (а) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х „Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 ЗК України, згідно з ч.ч. 3, 4 якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Натомість, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно п. „в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до ЗКУ можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення запланованого для будівництва об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.

Позовна заява обґрунтовується тим, що передана в оренду ТОВ „Карбонтранссерві" для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів земельна ділянка площею 2,0843 га, кадастровий номер 2124881800:01:001:0049, знаходиться за межами села Н. Солотвино, на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району, тобто на території Ужгородської РДА, але за межами населеного пункту. На думку прокуратури, повноваження передавати зазначену земельну ділянку у користування належить обласній державній адміністрації.

Зазначену земельну ділянку розпорядженням Ужгородської РДА №308 від 17 червня 2003 року первинно було передано у користування ТОВ „СК „Деренівська купіль" терміном на 50 років, у складі земельної ділянки площею 9,8822 га.

На переданих у користування ТОВ „СК „Деренівська купіль" було започатковано реалізацію масштабного інвестиційного проекту по будівництву та організації обслуговування санаторно-оздоровчих закладів на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, відповідно до Договору №86/2003 від 25 квітня 2003 року, укладеного між Закарпатською обласною державною адміністрацією та ТзОВ „СК „Деренівська купіль".

У 2009 - 2010 роках частину об'єктів незавершеного будівництва ТОВ „СК „Деренівська купіль" було передано у власність ТОВ „Карбонтранссерві" на підставі договорів купівлі-продажу. А саме, на підставі договору купівлі-продажу від 8 вересня 2009 року продано незавершений будівництвом ресторан: на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2009 року, продано незавершену будівництвом будівлю бювету; на підставі договору купівлі-продажу від 23 вересня 2010 року незавершений будівництвом форельник.

Зазначені об'єкти нерухомості знаходились на земельній ділянці кадастровий номер 2124881800:01:001:0049, яка на той момент перебувала у користуванні ТОВ „СК „Деренівська купіль", що посвідчувалось Договором оренди земельної ділянки, укладеним 1 липня 2009 року між ТОВ „СК „Деренівська купіль" та Ужгородською районною державною адміністрацією.

Відповідно до частин 2, 6 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону №1702-VI від 05.11.09) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічними є положення ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції Закону №1702-VІ від 05.11.09) де визначено, що до особи, яка набула право власності па житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України „Про оренду землі (статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом №1702-VI від 05.11.09) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Правовий аналіз зазначених законодавчих приписів свідчить, що з виникненням права власності на будинок, будівлю або споруду у особи виникає право оформлення (переоформлення) земельної ділянки, зайнятої нерухомістю, за наявності у попереднього власника належно оформленою права на цю земельну ділянку.

Договори купівлі-продажу нерухомого майна укладені між ТОВ „СК „Деренівська купіль" та ТОВ „Карбонтранссерві" містили істотну умову - кадастровий номер земельної ділянки 2124881800:01:001:0049.

Таким чином, до ТОВ „Карбонтранссерві" перейшло право користування на земельну ділянку кадастровий номер 2124881800:01:001:0049 та виникло право на оформлення (посвідчення) права користування.

На виконання вимог ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, з метою посвідчення права користування земельною ділянкою ТОВ „Карбонтранссерві" звернулось то Ужгородської РДА, як орендодавця у відносинах користування земельною ділянкою попереднього землекористувача ТОВ „СК „Деренівська купіль" з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до третього абзацу частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Саме оскаржуваним розпорядженням голови Ужгородської РДА №359 від 23.08.2011 року ТОВ „Карбонтранссерві" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Розпорядженням голови Ужгородської РДА №58 від 07.02.2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, та на цій підставі укладено договір оренди земельної ділянки від 8 лютого 2011 року, зареєстрований в Управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 20 березня 2012 року за №212480004000033.

Відповідно до частин 3, 4 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті (пункт „б" частини третьої статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №3404-ІV від 08.02.06);

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті (пункт „в" частини третьої статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законами №3404-ІV від 08.02.06, №3123-VІ від 03.03.11; частина третя статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509-VІ від 16.09.08).

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (частина четверта статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509-VІ від 16.09.08).

Передана у користування ТОВ „Карбонтранссерві" земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель оздоровчого призначення.

Земельне законодавство не містить обмежень щодо здійснення будівництва на землях даної категорії.

Слід зазначити, що об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до Земельного кодексу України, можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.

Об'єкти нерухомості - ресторан, будівля бювету та форельник, будівництво яких здійснюється на земельній ділянці переданій у користування оскаржуваним розпорядженням Ужгородської РДА, є об'єктами пов'язаними з обслуговуванням жителів і територіальної громади району. Будівництво об'єктів призвело до нових перспектив розвитку та покращення благоустрою території району, оскільки під час будівництва було виконано будівництво доріг, громада отримала інвестиції та робочі місця, створено місце для оздоровлення та відпочинку членів територіальної громади.

Крім того, поняття „об'єкта, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району" є тотожним поняттю „об'єкта соціальної сфери". У законах про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу, про охорону здоров'я, про освіту, про культуру та інших законах і підзаконних актах вживаються різні терміни щодо визначення об'єктів соціальної сфери, зокрема, „об'єкти соціально-культурного призначення", „об'єкти соціальної інфраструктури", „об'єкти охорони здоров'я, фізкультури і спорту", „об'єкти інженерної інфраструктури", „об'єкти житлового фонду" тощо. З метою забезпечення єдиного підходу до визначення об'єктів соціальної сфери у практичній діяльності, Міністерство фінансів разом з податковою адміністрацією підготували листи від 09.04.93 та 10.01.97, у яких визначили Тимчасовий Перелік об'єктів, які відносяться до соціальної сфери.

Санаторії, санаторії-профілакторії, пансіонати з лікуванням, курортні поліклініки, бальнеологічні лікувальні заклади, грязелікувальні заклади, будинки відпочинку, пансіонати без лікування та інші установи відпочинку зазначеним переліком віднесено до об'єктів соціальної сфери.

Отже, орендована ТОВ „Карбонтранссерві" земельна ділянка з об'єктами, що на ній розміщуються, призначена для оздоровлення жителів Ужгородського району, чим підтверджується правомірність дій Ужгородської РДА в контексті п. в) ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.

Окрім того, як правомірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 11.06.2012 № 01-06/805/2012 „Про деякі питання практики розгляду справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням і охороною земель" вказано на таке.

Згідно зі ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Законом, яким передбачені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, є Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон).

Органи, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель, дотриманням законодавства про охорону земель, визначенні статтею 5 Закону.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Це правило повною мірою стосується й звернень до господарського суду державних органів з питань, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

З огляду на приписи зазначеної норми ГПК України господарським судам слід у разі звернення такого державного органу з відповідним позовом з'ясувати наявність у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду.

Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень господарський суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу в позові.

Це, зокрема, стосується випадків подання позову з питань, які згідно зі статтею 6 Закону повинні вирішуватися шляхом внесення клопотань до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Такий порядок встановлено, наприклад, для приведення у відповідність із законодавством прийнятих зазначеними органами рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель і стосовно припинення права користування земельною ділянкою.

Разом з тим, матеріалами справи не встановлено, а позивачами не доведено, що Держсільгоспінспекцією було направлено до Ужгородської РДА чи Закарпатської ОДА клопотання про усунення виявлених порушень.

Відповідно ж до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (п.2.24), для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі їх в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже дійсність укладеного договору, що оспорюється.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, на підставі вимог ст. ст. 44 і 49 ГПК України, суд вважає за можливе покласти судовий збір за розгляд справи на позивачів порівну, оскільки зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що такі були подані прокурором з метою захисту прав Закарпатської ОДА та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2012р. у справі № 5008/831/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на позивачів порівну, стягнувши з Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород в доход державного бюджету по 536 грн. 50 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції та по 268 грн. 25 коп. за перегляд рішення в апеляційному порядку.

3. Місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 28 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Малех І.Б.