Рішення

від 13.11.2012 по справі 5009/3936/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/85/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.12 Справа № 5009/3936/12

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав" (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 14, кв. 138, ідентифікаційний код 31734708)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 83-а, ідентифікаційний код 35596331)

про стягнення заборгованості в сумі 14 441, 09 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Маньчина А.В., довіреність б/н від 01.11.2012р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "Укрсплав" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ ВБК "Аквілон" про стягнення боргу в сумі 15 441, 09 грн. за договором купівлі - продажу товару № 030201 від 03.02.2011р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 22.10.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 55, 124 Конституції України, ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 15, 54, 55, 61, 64, 82, 83 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/3936/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.11.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 13.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 16.11.2012р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 13.11.2012р. представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог від 12.11.2012р. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 13 001, 51 грн. основного боргу, 1 087, 81 грн. пені, 211, 75 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 140, 02 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, N 10 від 17.10.2012) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, заява позивача від 12.11.2012р. про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

Між ТОВ "Укрсплав" та ТОВ ВБК "Аквілон" був укладений договір купівлі - продажу товару № 030201 від 03.02.2011р., за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу товар (металопрокат), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Умовами Договору визначено, що відповідач зобов'язаний здійснити 100 % оплату окремої партії товару протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку, відправленого факсимільним зв'язком.

18.10.2011р. позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 000276 від 18.10.2011р., а також довіреністю на отримання товару відповідачем № 1158 від 18.10.2011р.

Загальна вартість поставленого товару складає 14 001, 51 грн.

01.02.2012р. відповідачу була направлена вимога про сплату поставленого товару на суму 14 001, 51 грн.

24.05.2012р. відповідач надіслав листа вих. № 3/6/ВБК із проханням відстрочити платіж у сумі 14 001, 51 грн. строком на два місяці у зв'язку із тимчасовими труднощами.

Однак відповідач повну вартість поставленого товару не сплатив.

05.08.2012р. на адресу відповідача було направлено чергову вимогу від 03.10.2012р. про оплату товару, яку було отримано уповноваженим представником відповідача 08.10.2012р.

07.08.2012р. відповідачем була частково сплачена сума основного боргу у розмірі 1 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 323875 від 07.08.2012р.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача додатково 1 087, 81 грн. пені, 211, 75 грн. 3 % річних від простроченої суми та 140, 02 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 26.10.2012р. уповноваженому представнику відповідача копії ухвали суду від 23.10.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/3936/12.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п.3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Укрсплав" (Постачальник) та ТОВ ВБК "Аквілон" (Покупець) укладений договір купівлі - продажу товару № 030201 від 03.02.2011р. за яким Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві товар (товари): металопрокат, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 Договору, Постачальник зобов'язаний передати Покупцеві товар належної якості та в обумовленим даним Договором асортименті.

Згідно п. 2.2 Договору, покупець зобов'язаний забезпечити приймання товару по кількості та якості.

Як зазначено у п. 3.1 Договору, Покупець зобов'язаний здійснити 100 % оплату окремої партії товару на протязі 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку отриманого факсимільним зв'язком.

Оплата здійснюється покупцем шляхом безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Моментом оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.3.2 Договору).

Позивачем було виконано умови договору та товар було поставлено відповідачу на суму 1 4001, 51 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000276 від 18.10.2011р. на суму 14 001, 51 грн. (а.с.17) та довіреністю № 1158 від 18.10.2011р. ТОВ ВБК "Аквілон" на отримання від ТОВ "Укрсплав" цінностей (а.с.19).

На оплату товару за видатковою накладною відповідачу було виставлено рахунок - фактура № СФ - 0000363 від 18.10.2011р. на суму 14 001, 51 грн.(а.с.18).

01.02.2012р. відповідачу позивачем направлена вимога про сплату суми боргу у розмірі 14 001, 51 грн.

Листом від 24.05.2012р. № 3/6/ВБК просив ТОВ "Укрсплав" надати відстрочку платежу в сумі 14 001, 51 грн. строком до двох місяців у зв'язку з посиланням на тимчасові фінансові труднощі.

У зв'язку зі сплатою ТОВ ВБК "Аквілон" частини боргу в сумі 1 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 323875 від 07.08.2012р., ТОВ "Укрсплав" звернулось до відповідача з повторною вимогою від 03.10.2012р. про сплату 13 001, 51 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи, з урахуванням часткової сплати у розмірі 1 000, 00 грн., сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором купівлі - продажу товару № 030201 від 03.02.2011р. складає 13 001, 51 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі - продажу товару № 030201 від 03.02.2011р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач (Покупець) зобов'язаний здійснити 100 % оплату окремої партії товару на протязі 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку отриманого факсимільним зв'язком (п. 3.1 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі - продажу товару № 030201 від 03.02.2011р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ТОВ ВБК "Аквілон" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 001, 51 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 1 087, 81 грн. пені, 211, 75 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 140, 02 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 4.2 договору купівлі - продажу товару № 030201 від 03.02.2011р., за прострочку платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2 % за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 087, 81 грн.

Судом встановлено, що за видатковою накладною № РН-0000276 від 18.10.2011р. товар поставлено відповідачу 18.10.2012р. на суму 14 001, 51 грн.

У відповідності до п.3.1 Договору, граничним строком оплати товару є 20.10.2011р.

За період прострочки з 21.10.2011р. по 21.04.2012р. (184 дні) пеня від суми 14 001,51 грн. дорівнює 1 086, 48 грн.

Відтак, стягненню в цій частині підлягає сума пені в розмірі 1 086, 48 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 1 087, 81 грн. (а.с.7).

За таких обставин, в частині стягнення пені в розмірі1, 33 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором купівлі - продажу товару від 03.02.2011р. № 030201 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 211, 75 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Господарським судом встановлено, що 3 % річних від простроченої суми у розмірі 211, 75 грн. розрахована позивачем невірно (розрахунок на а.с.8), оскільки в цій частині позивач припустився арифметичної помилки.

За видатковою накладною № РН-0000276 від 18.10.2011р. товар поставлено 18.10.2012р. на суму 1 4001, 50 грн. Граничним строком оплати товару є: 20.10.2012р. (п.3.1 Договору).

3 % річних від суми 14 001, 51 грн. за заявлений позивачем період з 21.10.2011р. по 21.04.2012р. (184 дні) складає 211,40 грн. (у позовній заяві - 211,75 грн.).

Відтак, стягненню в цій частині підлягає 3 % від простроченої суми в розмірі 211,40 грн. В частині стягнення 3 % річних від простроченої суми в розмірі 0,35 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.

Господарський суд вважає, що у розрахунку до позовної заяви (а.с.8) позивачем допущено арифметичну помилку.

За період з 21.10.2011р. по 21.04.2012р. індекс інфляції складає 101, 0039 %, що від суми 14 001, 51 грн. дорівнює 140, 56 грн.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 140,02 грн. грн. втрат від інфляції грошових коштів задовольняється повністю, оскільки заявлена до стягнення сума не перевищує суму, що при вірному розрахунку позивача підлягала б стягненню (140, 56 грн.).

При цьому господарський суд враховує наступне.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту права і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, як вбачається з наведених норм права, господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яке клопотання позивача з приводу стягнення інфляційних витрат у більшому розмірі, ніж заявлено в позові, або заява про збільшення розміру позовних вимог в цій частині відсутні.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 83-а, ідентифікаційний код 35596331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав" (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 14, кв. 138, ідентифікаційний код 31734708) 13 001 (тринадцять тисяч одну) грн. 51 коп. основного боргу, 1 086 (одну тисячу вісімдесят шість) грн. 48 коп. пені, 211 (двісті одинадцять) грн. 40 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 140 (сто сорок) грн. 02 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 1 (однієї) грн. 33 коп. пені та 0 (нуль) грн. 35 коп. - 3 % річних від простроченої суми в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 16.11.2012р.

Суддя В.М. Соловйов