Рішення

від 13.11.2012 по справі 25/111-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2012 р. Справа № 25/111-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Переяслав -Хмельницького районного споживчого товариства,

08412, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Гайшин, вул. Жовтнева, 10

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОЛПРОМСЕРВІС - ПЕРЕЯСЛАВ",

08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, 1В

про розірвання договору оренди та стягнення 58 700,00 грн. заборгованості.

за участю представників:

позивача -Колесник І.О. (довіреність від 03.05.2012 № 70)

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Переяслав -Хмельницького районного споживчого товариства (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОЛПРОМСЕРВІС - ПЕРЕЯСЛАВ" (далі -відповідач) про розірвання договору оренди та стягнення 58 700,00 грн. заборгованості .

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди цілісного майнового комплексу від 23.09.2009.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.09.2012.

25.09.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15105 від 25.09.2012) від позивача надійшла заява від 24.09.2012 №168 в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову, а саме: додатково заявлено до стягнення 58 700,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів.

Предмет позову -це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

У судовому засіданні 25.09.2012, з огляду на те, що розгляд справи по суті ще не розпочинався, судом задоволено заяву позивача про зміну предмету позову та розпочато розгляд справи по суті. За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про розірвання договору оренди та стягнення 58 700,00 грн. заборгованості .

У судове засідання 25.09.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.09.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 23.10.2012.

У судове засідання 23.10.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.09.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 01.11.2012.

У судове засідання 01.11.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.09.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 13.11.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2012 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 13.11.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце його проведення повідомлений належним чином, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 07.09.2012 № 14626655 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлялися ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.11.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Переяслав -Хмельницьким районним споживчим товариством (далі -орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЗОЛПРОМСЕРВІС - ПЕРЕЯСЛАВ" (далі -орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу від 23.09.2009 (далі -Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс, загальною площею 4 791,72 м 2 , що знаходиться в селі Переяславське, вул. Шевченка, 1-в, Переяслав-Хмельницького району, Київської області (далі -приміщення).

Відповідно до пункту 5.1. Договору передача об'єкта оренди орендарю здійснюється в день підписання Договору, шляхом підписання акту прийому-передачі майна. Акт прийому-передачі майна є невід'ємною частиною Договору.

Договір оренди укладається терміном на 10 років з моменту прийняття об'єкта оренди за актом приймання передавання (пункт 3.1. Договору).

Згідно пункту 4.1. Договору розмір річної орендної плати ставить 48 000,00 грн. Орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 4 000,00 грн. Обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного місяця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 1.8. Договору).

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського Кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених кодексом (частина 6 статті 283 Господарського Кодексу України).

Згідно статті 286 Господарського Кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно, що підтверджується двосторонньо підписаним Актом прийняття-передачі майна в оренду від 23.09.2012, копію якого залучено до матеріалів справи.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 58 700,00 грн., яку відповідач зобов'язувався сплатити відповідно до пункту 4.1.2. Договору.

На підтвердження вказаної позовної вимоги, позивачем надано в матеріали справи копії виписок банківських установ (т. 1, а.с.№64-182), про те, що за період з вересня 2009 року по вересень 2012 року відповідачем з нарахованої суми за Договором в розмірі 144 700,00 грн. сплачено 86 000,00 грн.

З огляду на те, що вказані банківські виписки підписано уповноваженою особою банківської установи та скріплено відбитком її печатки -судом взято їх до уваги у якості письмових доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 58 700,00 грн.

З огляду на матеріали справи, доводи представника позивача та аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 202 Господарського суду України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати, передбачених Договором орендних платежів, у зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 58 700,00 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 58 700,00 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів, що передбачені Договором, є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, відтак, підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплачував орендну плату за період з серпня 2011 року по вересень 2012 року, тобто, більше, ніж за три місяці підряд. Відповідні обставини відповідачем не заперечені, не спростовані та визнані судом встановленими.

Відповідно до пункту 9.1.3. Договору дострокове розірвання Договору можливе лише за письмовою згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором або законодавством України.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи, що відповідач не вносив орендну плату протягом трьох місяців підряд, у позивача виникло право відмовитися від договору оренди.

Позивачем відповідачу надіслано лист №121, в якому позивач зазначив, що у зв'язку з невиконанням умов Договору відповідно до пункту 4.1.2. Договору за орендарем утворилась заборгованість станом на 20.07.2012 в сумі 54 700,00 грн., з підстав чого, вноситься пропозиція про розірвання договору за згодою сторін. Докази надсилання в матеріалах справи відсутні.

Суд, при наданні оцінки відсутності в матеріалах справи доказів надсилання відповідачеві вказаного листа від 20.07.2012 №121, врахував наступне.

Приписи частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачений спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

При цьому, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому, норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 5021/966/2011.

Відповідно до частин 1, 2 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, судом, у ході розгляду спору, встановлено наявність підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з істотним порушенням його умов щодо внесення орендної плати.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи наведені норми закону та положення Договору щодо можливого розірвання договору в судовому порядку в разі наявності заборгованості з орендної плати, що рівна або перевищує тримісячний її розмір, суд вважає, що позовні вимоги щодо розірвання Договору обґрунтовані, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 58 700,00 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів та розірвання Договору є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору у розмірі 2 682,50 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу від 23.09.2009 №б/н, укладений між Переяслав -Хмельницьким районним споживчим товариством (08412, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Гайшин, вул. Жовтнева, 10, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30281564) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЗОЛПРОМСЕРВІС - ПЕРЕЯСЛАВ" 08420, Київська область, Переяслав - Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, 1В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36571726).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОЛПРОМСЕРВІС -ПЕРЕЯСЛАВ" (08420, Київська область, Переяслав - Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, 1В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36571726) на користь Переяслав -Хмельницького районного споживчого товариства (08412, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Гайшин, вул. Жовтнева, 10, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30281564) 58 700 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот) грн. 00 коп. основної заборгованості та 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.11.2012.

Суддя С.О. Саванчук