Постанова

від 13.11.2012 по справі 5016/1308/2012(20/25)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р.Справа № 5016/1308/2012(20/25) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.11.2012 року:

від позивача: Жильцов В.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „МИКОЛАЇВБУДТРАНС"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 05.09.2012 року

по справі № 5016/1308/2012(20/25)

за позовом: Публічного акціонерного товариства „МИКОЛАЇВБУДТРАНС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Катран і Ко"

про стягнення заборгованості в сумі 24927,47 грн.

В судовому засіданні 13 листопада 2012 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство „МИКОЛАЇВБУДТРАНС" (далі -позивач, ПАТ „МИКОЛАЇВБУДТРАНС") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Катран і Ко" (далі -відповідач, ТОВ „Катран і Ко") про стягнення 24927,47 грн., з яких: 20010,57 грн. основного боргу, 1981,05 грн. інфляційних втрат, 1698,21 грн. пені та 1237,64 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 525, 549, 610, 625, 920 ЦК України, ст. ст. 20, 173, 174 ГК України та мотивовані тим, що відповідач в порушення пункту 4.5 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 5, укладеного 30.03.2010 року між ПАТ „МИКОЛАЇВБУДТРАНС" та ТОВ „Катран і Ко", неналежним чином виконав грошове зобов'язання за надані позивачем послуги з перевезення вантажів у період з березня по квітень місяці 2010 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.09.2012 року по справі № 5016/1308/2012(20/25) (суддя Олейняш Е.М.) в задоволенні позову відмовлено. Повернуто Публічному акціонерному товариству „МИКОЛАЇВБУДТРАНС судовий збір в сумі 43,50 грн. як надмірно сплачений.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 11, 202, 509, 525, 629, 909 ЦК України, ст. 193 ГК України та мотивовано недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами наявності у відповідача заборгованості у період з березня по квітень місяці 2010 року за надані позивачем транспортні послуги в сумі 20010,57 грн., а відтак відсутні законні підстави для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 1981,05 грн. інфляційних втрат, 1698,21 грн. пені та 1237,64 грн. 3% річних.

Не погодившись з рішенням суду від 05.09.2012 року, ПАТ „МИКОЛАЇВБУДТРАНС" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована наступним: - суд дійшов до хибного висновку, що додаткова угода № 1 від 30.03.2010 року до договору № 5 від 30.03.2010 року є неукладеною з мотивів відсутності підпису відповідача, оскільки вказана додаткова угода скріплена печаткою ТОВ „Катран і Ко"; - судом безпідставно не взято до уваги акт звірки взаєморозрахунків від 08.05.2010 року, який сторонами підписаний та скріплений печатками та у відповідності до вимог ст. 32 ГПК України є належним доказом на підтвердження обставини визнання відповідачем заборгованості; - судом також не взято до уваги неможливість надання суду актів виконаних робіт, оскільки відповідач не повернув позивачу підписані ним вказані акти.

Ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 04.10.2012 року апеляційна скарга ПАТ „МИКОЛАЇВБУДТРАНС" прийнята до провадження з призначенням дати розгляду, ухвала була направлена сторонам у справі в установленому порядку. Документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Одеського апеляційного господарського суду не надходило, отже всі учасники судового процесу відповідно до ст. 98 ГПК України належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

На час розгляду апеляційної скарги в судових засіданнях від 23.10.2012 року та від 13.11.2012 року будь - яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено в процесі апеляційного розгляду справи, що 30.03.2010 року між ВАТ „МИКОЛАЇВБУДТРАНС" (перевізник) та ТОВ „Катран і Ко" (замовник) укладено договір № 5 на перевезення вантажів автомобільним транспортом ВАТ „МИКОЛАЇВБУДТРАНС", відповідно до якого перевізник зобов'язався приймати та здійснювати перевезення, а замовник зобов'язався надавати вантажі на підставі наданих заявок в усному або письмовому вигляді, узгоджених і прийнятих до виконання перевізником та здійснювати розрахунок за виконані автотранспортні послуги.

Підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 розділу 3 договору від 30.03.2010 року передбачено, що замовник зобов'язаний заповнювати усі реквізити первинної транспортної документації на перевезення вантажів відповідно до Інструкції (подорожні листи, талони замовника і товарно-транспортні накладні (ТТН) до них) із вказівкою часу прибуття і вибуття, показання спідометра при прибутті та вибутті від замовника, номери доданих товарно-транспортних накладних, прізвище відповідальної особи, підпис та печатку.

Згідно підпункту 3.3.1 пункту 3.3 розділу 3 договору від 30.03.2010 року перевізник має право відмовитись від отримання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлений вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни в реквізити цих документів.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, розділу 4 договору від 30.03.2010 року передбачено, що оплата за автопослуги здійснюється по почасовим тарифам за кожну годину використання і кожний кілометр пробігу автомобіля, включаючи подачу транспорту на об'єкт і назад на підставі договірних цін, розроблених перевізником, відповідно до Додатку № 1 до договору, узгодженим із замовником. Оплата за автотранспортні послуги при спільній роботі проводиться по додатковій угоді, яка підписана обома сторонами та є невід'ємною частиною договору. Замовник до початку виконання перевезень проводить попередню оплату у розмірі 50% вартості автотранспортних послуг, що підлягають виконанню відповідно до його замовлення, яке направляється перевізнику щомісячно. Остаточний розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом 3 (трьох) банківських днів після надання перевізником рахунків до оплати.

Пунктом 4.5. розділу 4 договору від 30.03.2010 року сторони обумовили, що за спливом 3 (трьох) банківських днів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, діючої у період нарахування пені.

Дію цього договору сторони обумовили строком в один рік з моменту його підписання сторонами (пункт 9.1 розділу 9 договору від 30.10. 2010 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 312 ГК України до договорів перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні застосовуються правила статті 307 цього Кодексу, якщо інше не передбачено транспортними кодексами чи статутами.

Згідно частинам 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять в собі відповідних документів на підтвердження здійснення перевезення ПАТ „МИКОЛАЇВБУДТРАНС" вантажів за замовленням ТОВ „Катран і Ко", обумовлених сторонами в підпункті 3.1.4 пункту 3.1 розділу 3 договору від 30.03.2010 року. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження надання ТОВ „Катран і Ко" транспортних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та наявності у останнього заборгованості з оплати вартості наданих позивачем послуг за період з березня по квітень місяці 2010 року посилається на умови договору № 5 від 30.03.2010 року, додаткову угоду № 1 до договору від 30.03.2010 року, акт звірки взаєморозрахунків станом на 08.05.2010 року, претензії, надіслані на адресу відповідача із вимогою погасити суму боргу, акт звірки взаєморозрахунків станом на 04.09.2012 року, рахунки за автопослуги № 242 від 30.09.2009 року; № 240 від 30.09.2009 року; № 257 від 23.10.2009 року; № 44 від 22.03.2010 року; № 61 від 31.03.2010 року; № 85 від 19.04.2010 року; № 92 від 22.04.2010 року; № 101 від 28.04.2010 року; № 107 від 30.04.2010 року; № 125 від 19.05.2010 року; № 136 від 31.05.2010 року; № 165 від 25.06.2010 року; № 31 від 16.03.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 4.1, 4.2 розділу 4 договору від 30.03.2010 року передбачено, що оплата за автопослуги здійснюється по почасовим тарифам за кожну годину використання і кожний кілометр пробігу автомобіля, включаючи подачу транспорту на об'єкт і назад на підставі договірних цін, розроблених перевізником, відповідно до Додатку № 1 до договору, узгодженим із замовником. Оплата за автотранспортні послуги при спільній роботі проводиться по додатковій угоді, яка підписана обома сторонами та є невід'ємною частиною договору.

Наявна в матеріалах справи копія додаткової угоди № 1 від 30.03.2010 року до договору № 5 від 30.03.2010 року свідчить, що сторони обумовили порядок розрахунків та вартість перевізних послуг; додаткова угода підписана та скріплена печаткою перевізника, втім, така угода не містить в собі підпису замовника, а наявна лише його печатка.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами , уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою .

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що додаткова угода № 1 від 30.03.2010 року до договору № 5 від 30.03.2010 року не підписана з боку замовника у спосіб, передбачений чинним законодавством, а відтак, такий правочин є невчиненим.

Доводи скаржника про погодження додаткової угоди № 1 від 30.03.2010 року до договору № 5 від 30.03.2010 року шляхом її скріплення лише печаткою замовника колегією суддів не приймаються до уваги як безпідставні, виходячи з приписів вищевказаних норм права.

Колегією суддів також не приймаються до уваги доводи скаржника, що акт звірки взаєморозрахунків від 08.05.2010 року є беззаперечним доказом на підтвердження наявності у ТОВ „Катран і Ко" заборгованості перед позивачем за надані транспортні послуги у період з березня по квітень місяці 2010 року з огляду на наступне.

Згідно преамбулі Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Частиною 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що акт звірки взаєморозрахунків станом на 08.05.2010 року не є первинним документом, за яким визначається наявність або відсутність зобов'язань у сторін, оскільки за таким документом бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, дані якого не містять істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків позивача та відповідача, підписання акту сторонами не впливає на їх майновий стан та не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін внаслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція акту звірки розрахунків носить суто інформаційний характер, а відтак, наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань у сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками, накладними тощо).

За викладених обставин колегією суддів також відхиляються доводи скаржника про надання місцевим господарським судом невірної оцінки акту звірки взаєморозрахунків від 04.09.2012 року.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктами 4.3, 4.4. договору № 5 від 30.03.2010 року сторони обумовили, що замовник до початку виконання перевезень проводить попередню оплату у розмірі 50% вартості автотранспортних послуг, що підлягають виконанню відповідно до його замовлення, яке направляється перевізнику щомісячно. Остаточний розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом 3 (трьох) банківських днів після надання перевізником рахунків до оплати.

Втім, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення ТОВ „Катран і Ко" попередньої оплати в розмірі 50% вартості автотранспортних послуг у заявлений позивачем період.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що рахунки № 44 від 22.03.2010 року; № 61 від 31.03.2010 року; № 85 від 19.04.2010 року; № 92 від 22.04.2010 року; № 101 від 28.04.2010 року; № 107 від 30.04.2010 року не доводять наявності заборгованості ТОВ „Катран і Ко" перед ПАТ „МИКОЛАЇВБУДТРАНС" за надані транспортні послуги за умови відсутності в матеріалах справи доказів надіслання цих рахунків на адресу відповідача, як це обумовлено в пункті 4.4 розділу 4 договору № 5 від 30.03.2010 року.

Надані ПАТ „МИКОЛАЇВБУДТРАНС" на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 23.10.2012 року документальні докази (прибуткові касові ордера та банківські виписки) не спростовують викладені вище висновки суду, оскільки вказані докази не містять відомостей, що ТОВ „Катран і Ко" перераховувало грошові кошти саме за транспортні послуги на підставі договору № 5 від 30.03.2010 року.

Викладені обставини свідчать про недоведеність позивачем наявності у ТОВ „Катран і Ко" перед ПАТ „МИКОЛАЇВБУДТРАНС" заборгованості за надані транспортні послуги у період з березня по квітень місяці 2010 року в сумі 20010,57 грн., у зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.5. розділу 4 договору від 30.03.2010 року сторони обумовили, що за спливом 3 (трьох) банківських днів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, діючої у період нарахування пені.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи недоведеність позивачем наявності у ТОВ „Катран і Ко" заборгованості за отримані ним транспортні послуги в сумі 20010,57 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ „Катран і Ко" 1698,21 грн. пені, 1981,05 грн. інфляційних втрат та 1237,64 грн. 3% річних.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування -відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.09.2012 року по справі № 5016/1308/2012(20/25) залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст підписано 19.11.2012 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк