Ухвала

від 14.11.2012 по справі 2270/6082/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6082/12

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Боярчука Ю.І., Дороніна П.М.

відповідача: Голобурди К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькінфоком" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Хмельницькінфоком" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2012 року №0008402301/2950 та №0008412301/2951. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Хмельницькінфоком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 р., за результатами якої складено Акт №4786/22-6/21336610 від 21.08.2012 р. На підставі висновків акту податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0008402301/2950, №0008412301/2951 від 05 вересня 2012 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м. Хмельницькому було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Хмельницькінфоком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 р., за результатами якої складено Акт №4786/22-6/21336610 від 21.08.2012 р. (а.с. 18-69). В ході перевірки було виявлено порушення ТОВ «Хмельницькінфоком»: п.п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.135.1, п.135.2, п.135.4 ст.135, п.138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 136 079 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податку на вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 128263 грн.

На підставі вказаних висновків, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 05 вересня 2012 року: №0008402301/2950, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 141586 грн., із яких за основним платежем 136079 грн., за штрафними (фінансовими санкціями 5507 грн.) (а.с. 16) ; №0008412301/2951, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у розмірі 149594 грн., із яких за основним платежем 128263 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21331 грн. (а.с. 17).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, крім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.4.1.ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає в себе загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону, відповідно до п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) згідно п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До валових належать суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 січня 2012 року ТОВ "Хмельницькінфоком" (замовник) та ТОВ "Всесвіт Преса" (виконавець) укладено договір поставки Internet-карток, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується від свого імені здійснювати реалізацію Internet-карток.

При цьому податковим органом не зазначено норму чинного в Україні законодавства, за якою позивач зобов'язаний був визначати валовий дохід (до 01.04.2011 р.) та дохід (після 01.04.2011 р.) при здійсненні операцій по передачі Internet-карток на реалізацію іншим особам для передачі користувачам Інтернет, виходячи тільки з номінальної вартості карток. З огляду на це висновок податкового органу про те, що при передачі на реалізацію Internet-карток було порушено п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.4.1.1 п.4.1ст.4, п.5.1 пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.3.1 п.11,3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.135,1, п.135,2, п.135,4 ст.135, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України не є законодавчо обґрунтованим, адже зазначеними нормами не передбачено обов'язкове включення до валового доходу (до 01.04.2011 р.) та доходу (після 01.04.2011 р.) сум по операціях з передачі Internet-карток іншим особам для реалізації користувачам Інтернету тільки виходячи з номіналу цих карток.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що даними видаткових накладних підтверджено ту обставину, що сума ПДВ по операціях, здійснених з ТОВ "Всесвіт Преса" (графа видаткових накладних "Сума ПДВ, грн.") була визначена виходячи з графи 4 видаткових накладних "Ціна з ПДВ, грн.), що підтверджується також даними відповідних податкових накладних.

Доводи відповідача, що зазначені картки ТОВ "Хмельницькінфоком" повинно реалізовувати по номінальній вартості, зазначеній у видаткових накладних, а не по ціні, нижче номінальної вартості, спростовуються тим, що позивачем було сплачено розмір податку, визначений із вартості Internet-карток по вартості "ціна без ПДВ", а податок з різниці номінальної вартості та вартості без ПДВ Internet-карток було сплачено контрагентом ТОВ "Всесвіт Преса".

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень податкового органу щодо заниження ТОВ "Хмельницькінфоком" податкового зобов'язання з ПДВ по зазначених операціях.

Стосовно господарських відносин позивача із контрагентом МПП "Гном - Л.С.", судом першої інстанції встановлено, що останнім було поставлено позивачу товарно-матеріальні цінності відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000015 від 01.03.2012 р. (ПДВ 2657 грн. 60 коп., всього з ПДВ 15945 грн. 60 коп.); рахунку-фактури №СФ-0000017 від 14.03.2012 р. (ПДВ 1999 грн. 20 коп., всього з ПДВ 11995 грн. 20 коп.); рахунку-фактури №СФ-0000018 від 14.03.2012 р. (ПДВ 3034 грн. 20 коп., всього з ПДВ 18205 грн. 20 коп.); рахунку-фактури №СФ-0000020 від 16.03.2012 р. (ПДВ 147 грн., 00 коп., всього з ПДВ 882 грн. 00 коп.); рахунку-фактури №СФ-0000021 від 20.03.2012 р. (ПДВ 176 грн., 00 коп., всього з ПДВ 1056 грн. 00 коп.); рахунку-фактури №СФ-0000023 від 20.03.2012 р. (ПДВ 237 грн., 50 коп., всього з ПДВ 1425 грн. 00 коп.). Відображені у рахунках-фактурах дані підтверджуються видатковими накладними: №РН-000014 від 07.03.2012 р.; № №РН-000016 від 19.03.2012 р.; №РН-000017 від 19.03.2012 р.; №РН-000018 від 19.03.2012 р.; №РН-000019 від 22.03.2012 р.; №РН-000022 від 30.03.2012 р.; податковими накладними: № 1 від 01.03.2012 р., №4, №5 від 15.03.2012 р., №6 від 16.03.2012 р.; №7 від 20.03.2012 р., №10 від 21.03.2012 р.

Доставка вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалась директором ПМП "Гном - Л.С." особисто, шляхом перенесення у вигляді ручної поклажі, власним автомобілем, у разі габаритності ТМЦ, а посадові особи ТОВ "Хмельницькінфоком" отримували замовлення по накладній за адресою м. Хмельницький, вул. Театральна, 10 - склад-офіс

Згідно наданих до перевірки первинних документів, придбані комплектуючі та матеріали були списані на ремонт та обслуговування ліній телекомунікаційного зв'язку. Списання проводилось на підставі актів списання, які складені матеріально відповідальними особами - ОСОБА_6 (акт на списання ТМЦ з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р.), ОСОБА_7 (Акт на списання ТМЦ №54645648 від30.03.2012 р.), та затверджувались посадовими особами підприємства (директор, головний бухгалтер).

Потреба у використанні придбаних товарів у ПМП "Гном -Л.С." підтверджується встановленим відповідачем фактом використання товарів на ремонт та обслуговування ліній телекомунікаційного зв'язку, наявність яких у позивача не спростовується, а навпаки підтверджується під час перевірки розміром амортизаційних відрахувань.

Судом першої інстанції також взято до уваги, що матеріалами перевірки підтверджується кількість та вид використаних матеріальних цінностей на виконання конкретного виду ремонтних робіт визначались згідно нарядів, які оформлювались при кожному виїзді працівників на місце ремонту, наявність нарядів на кожний вид ремонту та списання матеріалів згідно цих нарядів, тобто використання матеріалів в господарській діяльності.

Факт виконання робіт по підключенню і ремонту підтверджено електронною системою реєстрації подій ТОВ "Хмельницькінфоком" з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, актами здавання-приймання робіт до наряду (з № 11-3 по № 1-3), які підписувались замовниками. Зазначені роботи виконувались на підставі заявок осіб, які фіксувались і опрацьовувались в "Системі опрацювання заявок на підключення і ремонт".

Зазначеними документами (заявками, нарядами, актами здавання-приймання робіт, актами списання матеріальних цінностей на виконання робіт) підтверджується та обставина, що придбані товари у МПП "Гном Л.С." використовувались при провадженні господарської діяльності позивача. Доводи податкового органу стосовно того, що перелік ТМЦ, які поставлялись для ТОВ "Хмельницькінфоком" ПМП "Гном - Л.С." надані без сертифікатів якості та відповідності, судом першої інстанції обґрунтовано було відхилено, оскільки Наказом міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.10.2011 р. №162 "Про затвердження Змін до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", розділи "Апаратура радіоелектронна побутова", "Засоби обчислювальної техніки" виключено із списку товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 листопада 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.