Постанова

від 08.10.2012 по справі 2а-1481/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2012 р. справа № 2a-1481/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача : товариства з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім''- Олексина О.В.

представника відповідача : Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби - Мельника Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім''до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу №266 від 29.05.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім''(далі -позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №266 від 29.05.2012 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог статті 19 Конституції України, пункту 21.1 статті 21, пункту 42.2 статті 42, пункту 86.2 статті 86, пункту 200.18-200.21 статті 200 Податкового кодексу України, Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість та Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності бюджетного відшкодування такого податку, 29 травня 2012 року прийняв наказ №266 ''Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім''. Незаконність такого наказу обґрунтовує не повідомленням відповідачем позивача про відсутність у нього права на автоматичне бюджетне відшкодування протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі податкової декларації із податку на додану вартість за березень 2012 року, а також не проведенням протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, відповідної камеральної перевірки. У зв'язку із невиконанням відповідачем положень абзацу 2 пункту 200.18 та абзацу першого пункту 200.21 статті 200 Податкового кодексу України позивач вважає, що товариство відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку в силу вимог абзацу 2 пункту 200.21 статті 200 коментованого Кодексу, без проведення позапланової виїзної перевірки, наказ на проведення якої є предметом оскарження.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав, викладених у адміністративному позові. Пояснив суду, що в силу вимог абзацу другого пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України відповідач, на думку позивача, у зв'язку із неотриманням акта про результати камеральної перевірки щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі за березень 2012 року, уже провів перевірку товариства позивача із вказаного у оскаржуваному наказі питання. Вважає, що відповідач направив позивачу повідомлення від 07.05.2012 року за №1108 про відмову у автоматичному бюджетному відшкодування за березень 2012 року із пропущенням 17-денного терміну, встановленого абзацом першим пункту 200.21 статті 200 вказаного вище Кодексу. Від так, в силу вимог коментованих норм Закону позивач має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2012 року, та відповідно свідчить про відсутність у відповідача права на проведення перевірки по наказу №266 від 29.05.2012 року. Реалізація і виконання оскаржуваного наказу, на думку позивача, призведе до невиконання відповідачем власного обов'язку щодо передачі органам Державного казначейства України висновку на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Також вказав, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, яка не набрала законної сили, повідомлення №1108 від 07.05.2012 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подавши до суду письмове заперечення проти адміністративного позову. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідно до абзацу 2 пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби в травні 2012 року проведено камеральну перевірку даних, заявлених позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, якою у рядку 23 розраховано і заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість в сумі 81 865 281,00 грн. Така перевірка проведена відповідачем у строк, встановлений коментованою нормою Кодексу. За результати камеральної перевірки 14.05.2012 року складено довідку, якою встановлено наявність двох достатніх підстав, які надають податковому органу право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, перелік яких затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1238. Про результати даної камеральної перевірки позивача не повідомлено відповідачем у зв'язку із тим, що у відповідності до вимог пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, за наслідками перевірки складено довідку, а не акт, яка в силу вимог пункту 86.2 статті 86 коментованого Кодексу суб'єкту перевірки не вручається і не надсилається. Камеральною перевіркою конкретного порушення податкового законодавства не встановлено, але виявлено факт існування станом на 01.05.2012 року розбіжності між сумою податкового кредиту, сформованого позивачем за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкового зобов'язання його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг в сумі 614 965,63 грн., які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки. На час складання відповідачем довідки 14.05.2012 року камеральною перевіркою неможливо було усунути вказані розбіжності без здійснення перевірки на підставі первинних документів, а уточнюючі розрахунки до декларації із податку на додану вартість щодо виявлених розбіжностей самим позивачем і його контрагентами подано до органів податкової служби після складання такої довідки, і відповідного визначення відповідачем підстав для проведення виїзної позапланової документальної перевірки. Крім того, позивач подав декларацію із від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., що у відповідності до вимог підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, є підставою для здійснення документальної позапланова перевірка. Враховуючи викладене, з метою підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 78, пункту 82.2 статті 82, пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України начальником Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби прийнято рішення про проведення виїзної позапланової документальної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо товариства з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім''за березень 2012 року, яке оформлено наказом №266 від 29.05.2012 року. На підставі вказаного вважає оскаржуваний наказ таким, що виданий у порядку і терміни передбачені чинним законодавством, який відповідає його нормам та є правомірними. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що позивач 29.10.2004 року зареєстрований державним реєстратором Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і являється платником податку на додану вартість (а.с. 10).

20.04.2012 року позивач подав до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року (а.с. 70-71).

В рядку 23 вказаної Декларації позивачем задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку платника за березень 2012 року в розмірі 81 865 281,00 грн. (а.с.71).

Повідомленням від 07.05.2012 року за №1108 відповідач проінформував позивача про те, що підприємство не має права на автоматичне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість відповідно до пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначених пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України. Згідно змісту даного повідомлення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1238 встановлено наявність завищення податкового кредиту за 1095 днів у сумі 617 000,60 грн. і заниження податкових зобов'язань за 1095 днів у сумі 103 000,40 грн. (а.с. 11).

За результатами камеральної перевірки з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку по декларації за березень 2012 року, проведеної відповідачем з 7 по 10 травня 2012 року, складено довідку за №274/152/33129683. Даною довідкою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1238 ''Про затвердження Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку''(надалі -Перелік) встановлено наявність двох підстав, що свідчать про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки (пункти 3 і 7 Переліку), а саме:

- існування станом на 01.05.2012 року розбіжності між сумою податкового кредиту, сформованого позивачем за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкового зобов'язання його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг в сумі 614 965,63 грн., які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки;

- подання декларації із від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. (а.с. 63-67).

В подальшому на підставі службової записки заступника начальника Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби №37/15-4, відповідачем 29.05.2012 року винесено наказ за №266 ''Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім''за березень 2012 року (а.с.16).

Суд у відповідності до вимог частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Податкового кодексу України, Переліком достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

За змістом вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що предметом оскарження є наказ відповідача №266 від 29 травня 2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2012 року. Від так, дослідженню підлягають саме питання наявності у податкового органу достатніх повноважень і підстав на проведення позапланової виїзної перевірки, в тому числі чи прийнятий оскаржуваний наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пунктів 200.4, 200.11-200.12 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1238 від 27.12.2010 року.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.18 статті 200 коментованого Кодексу визначено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Вичерпний перелік критеріїв, які надають платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку визначений пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно приписів пунктів 200.20 і 200.21 статті 200 вказаного Кодексу порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

У разі невідповідності за висновком органу державної податкової служби платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Якщо орган державної податкової служби у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Системний аналіз статті 200 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавством визначається два порядки повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначеної платником податку у податковій декларації. Пунктами 200.10-200.17 статті 200 Податкового кодексу України визначено загальний порядок повернення суми бюджетного відшкодування, а пунктами 200.18-200.21 статті 200 Кодексу -спеціальний, у автоматичному режимі.

В даному випадку суд зазначає, що в одному і другому випадку здійсненню бюджетного відшкодування передує проведення камеральної перевірки (пункти 200.10, 200.18 статті 200 Податкового кодексу України), а за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

Слід зазначити, що при спеціальному порядку відшкодування податку (у автоматичному режимі) необхідно розрізняти поняття наявності у платника податку права на автоматичне бюджетне відшкодування податку через призму наявності у нього необхідних критеріїв, які надають йому таке право, та поняття права податкового органу за результатами камеральної перевірки, проведеної відповідно до пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України, на здійснення документальної позапланової виїзної перевірки платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування вцілому за наявності відповідних умов і підстав.

Ці два поняття породжують різні правовідносини, які самостійно один від одного, за умови відповідності платника податку критеріям, визначених у пункті 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, не обмежують право такого платника на відшкодування податку на додану вартість у автоматичному режимі, а також права податкового органу після відшкодування податку здійснити документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

Ці правовідносини є незалежними і самостійними один від одного. За умови відмови платнику податку у автоматичному бюджетному відшкодуванню, шляхом надіслання повідомлення у відповідності до вимог пункту 200.21 статті 200 Податкового кодексу України, захист порушеного права в даних правовідносинах повинен поновлюватися шляхом оскарження такого повідомлення про відмову. В обґрунтування законності повідомлення дослідженню підлягають обставини чи відповідає підприємство всім необхідним критеріям для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування, передбачених пунктом 200.19. статті 200 згаданого Кодексу.

Реалізація ж податковим органом своїх повноважень щодо перевірки платника податку для визначення питання достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, при здійсненні відшкодування у автоматичному режимі, є окремим видом адміністративних відносин. Захист порушеного права в такому випадку здійснюється шляхом оскарження наказу на проведення перевірки. Однак, в даному випадку, перевірка законності наказу виходитиме із наявності у податкового органу достатніх підстав, умов і повноважень, визначених законом на прийняття такого наказу і проведення даного виду перевірки.

В даному спірних відносинах не має значення чи бюджетне відшкодування здійснене чи ні, оскільки податковий орган не позбавлений права на перевірку достовірності розрахунку від'ємного значення, за наявності самого факту відшкодування суми визначеної у рядку 23 Декларації з податку на додану вартість.

Сам факт прийняття податковим органом наказу на проведення позапланової виїзної документальної перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по відповідній декларації, яке має здійснюватися у автоматичному режимі, не позбавляє права платника податку на відшкодування у такому режимі і, на переконання суду, не є перешкодою для здійснення його у відповідності до вимог пунктів 200.18-200.21 статті 200 Податкового кодексу України.

Здійснення спочатку відшкодування податку в автоматичному режимі, не позбавляє в подальшому права податкового органу перевірити достовірності нарахування бюджетного відшкодування із вжиттям заходів, передбачених підпунктом ''б''пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України.

Виходячи із вказаного суд зазначає, що позивач безпідставно обґрунтовує, на власну думку, протиправність оскаржуваного наказу із підстав відповідності підприємства позивача критеріям щодо безумовного права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

На переконання суду у даних спірних правовідносинах не підлягає дослідженню питання наявності чи відсутності у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку, що повинно вирішуватися при оскарженні повідомлення №1108 від 07.05.2012 року, а повинні досліджуватися обставини щодо наявності достатніх підстав для прийняття наказу, дотримання відповідачем меж своїх повноважень та способу реалізації власного права на проведення виїзної позапланової документальної перевірки, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких умов обставини, про які вказує позивач у адміністративному позові, з приводу несвоєчасного його повідомлення відповідачем про рішення від 07.05.2012 року щодо відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування із підстав невідповідності критеріям, визначених пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, яке здійснено в порушення пункту 200.21 статті 200 коментованого Кодексу, не мають доказового і правового значення при розгляд даних спірних відносин по оскарженню наказу №266 від 29.05.2012 року.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, визначено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Право на проведення камеральної перевірки визначено також і абзацом другим пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України.

Досліджуючи законність оскаржуваного наказу по суті суд зазначає, що у відповідності до абзацу другого пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України відповідач здійснив камеральну перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку за березень 2012 року у 20-ти денний термін, з дня наступного за граничним терміном отримання податкової декларації. Як і передбачено коментованою нормою Закону така перевірка завершена 10 травня 2012 року (а.с. 63). Результати такої перевірки оформлені відповідачем ''Довідкою у формі висновку''№274/152/33129683 від 14.05.2012 року із дотриманням строків, визначених пункту 2 Розділу ІV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року.

Даною перевіркою відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1238 ''Про затвердження Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку''встановлено наявність двох підстав, що свідчать про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки (пункти 3 і 7 Переліку), а саме:

- існування станом на 01.05.2012 року розбіжності між сумою податкового кредиту, сформованого позивачем за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкового зобов'язання його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг в сумі 614 965,63 грн., які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки;

- подання декларації із від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Встановленню у Довідці від 14.05.2012 року обставин передувало направлення товариству з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім''відповідачем запита №538/10/152 від 09.04.2012 року про наявність розбіжностей пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку відповідно до інформації поданих податкових декларацій з податку на додану вартість (а.с. 57-59). Даний запит стосувався і можливого заниження позивачем своїх зобов'язань і завищення податкового кредиту по господарських операціях із іншими контрагентами.

Із обставин існування розбіжностей, виявлених камеральною перевіркою, у судовому засіданні встановлено, що з приводу розбіжності позивача із товариством з обмеженою відповідальністю ''Інтерполітрейд''(код 37449709) на суму 5 296,29 грн., уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року позивач подав відповідачу 25.06.2012 року, - тобто після завершення камеральної перевірки і прийняття оскаржуваного наказу (а.с. 66, 99-104).

По відносинах позивача з товариством з обмеженою відповідальністю ''Укргімгруп''(код 37024535) на суму 213 312,27 грн., останній як контрагент подав Додаток №5 ''Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів''до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва 16.05.2012 року, - тобто після завершення камеральної перевірки позивача і визначення підстав для проведення виїзної (а.с. 67, 121).

Камеральною перевіркою на підставі даних Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено, що у жовтні 2010 року і січні 2011 року товариства з обмеженою відповідальністю ''Оазис Україна''(код 36088776) і ''Ювента Трейд''(код 37313665) у деклараціях №292919 і №379807 задекларували сформований податковий кредит з податку на додану вартість на суми 44 808,00 грн. і 48 060,00 грн. відповідно за рахунок товару, робіт і послуг по операціях із позивачем. В той же час позивач у звітних деклараціях з податку на додану вартість за вказаний період і в подальшому не відобразив зобов'язання по таких операціях (а.с. 66, 114-115, 127-129).

Щодо наявних інших розбіжностей Камеральною перевіркою на підставі даних Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено, що сформований позивачем податковий кредит за рахунок господарських операції із приватним підприємством ''Івестпром''(код 37156752), товариством з обмеженою відповідальністю ''Оріол''(код 36917523), науково-виробничим малим приватним підприємством ''Циркон''(код 30648372), товариством з обмеженою відповідальністю ''Вісан''(код 32742814) на суми 2 824,00 грн., 6 571,34 грн., 13 740,00 грн., 313 350,80 грн. та 26 609,59 грн. відповідно, непідтверджені як податкові зобов'язання останніх за результатами перевірок дотримання вимог податкового та валютного законодавства Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією, Рибіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією та Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганськ (а.с. 109-113).

Вище наведене вказує на те, що на день завершення камеральної перевірки, висновки якої стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, розбіжності мали місце в дійсності.

Суд погоджується із поясненнями представника відповідача, що вказані розбіжності в більшості їх випадків не можливо перевірити у приміщення податкової інспекції навіть за наявності копій деяких документів бухгалтерського обліку, наданих на запит позивачем. Дослідження таких розбіжностей на факт їх наявності чи відсутності можливе лише безпосередньо на підприємстві позивача шляхом перевірки первинних документів бухгалтерського і податкового обліку.

Щодо іншої підстави встановленої камеральною перевіркою судом з'ясовано, що позивач подав декларацію із від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., що у відповідності до вимог підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, є однією із безумовних підстав для здійснення документальної позапланова перевірка. Як встановлено в судовому засіданні, згідно поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, підприємством задекларовано у рядку 19 Декларації 69 222 822,00 грн. від'ємного значення з даного податку.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про неправомірне неповідомлення про наслідки здійснення камеральної перевірки, оскільки у відповідності до вимог пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, за наслідками такої перевірки складено довідку, а не акт, яка в силу вимог пункту 86.2 статті 86 коментованого Кодексу суб'єкту перевірки не вручається і не надсилається.

Таким чином із урахуванням вказаного, суд вважає, що встановлені камеральною перевіркою факти відповідають обставинам, які визначені у пункті 3 і 7 Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1238, та являються достатніми підставами, які надають відповідачу право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку за березень 2012 року.

За змістом вимог пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку (1238-2010-п), встановлюється Кабінетом Міністрів.

З урахуванням того, що відповідач 10 травня 2012 року завершив камеральну перевірку позивача за березень 2012 року у відповідності до вимог абзацу 2 пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України, суд констатує дотримання 30-ти денного терміну на проведення документальної позапланової виїзної перевірки згідно вимог пункту 200.11 статті 200 коментованого Кодексу, яка призначена наказом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби №266 від 29.05.2012 року із строком її проведення 10 робочих днів.

З огляду на вказане вище та наведених правових норм, суд дійшов висновку, що наказ відповідача ''Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім''від 29.05.2012 року за №266, прийнятий обґрунтовано, у відповідності до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 12.10.2012 року.