Ухвала

від 06.11.2012 по справі 2а-11410/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року м. Київ Справа № 2а-11410/11/2670 К/9991/54968/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р.

у справі № 2а-11410/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальський рай»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибальський рай»(далі -позивач, ТОВ «Рибальський рай») звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 05.03.2007 р. № 00107162304/3.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Оболонському районі міста Києва провела перевірку за дотриманням вимог податкового законодавства по платі за землю ТОВ «Рибальський рай»за період з 15.10.2004 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт від 17.02.2006 № 695-23-4-32621847.

Як вбачається з акта перевірки, за даними земельного кадастру ТОВ «Рибальський Рай»являється землекористувачем земельних ділянок по вул. Червонофлотській у м. Києві за кадастровими номерами: 85 098 0005 площею 50026,79 кв.м., 85 951 0007 площею 85411,80 кв.м., 85 995 0009 площею 70227,40 кв.м., які зареєстровані за підприємством з 15.10.2004 року. Однак, в порушення ст.13, ст.14 Закону України «Про плату за землю»податкові розрахунки земельного податку за 2004-2005 роки позивачем до податкового органу не надавались.

05.03.2007 р. ДПІ у Оболонському районі міста Києва прийняла податкове повідомлення - рішення № 0010762304/3, яким згідно пп. «а», «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 13, ст. 14 Закону України «Про плату за землю»позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на землю у сумі 110 905,78 грн., у тому числі 73 710,52 грн. - основний платіж та 37 195,26 грн. - штрафні санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про плату за землю» (в редакції чинній на момент спірних відносин) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 82 ЗК України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

У відповідності до 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.11.2003 р. між ТОВ «Рибальський Рай»та Регіональним відділенням Фонду державного майна України укладений договір оренди № 50, на підставі якого та згідно акта прийому передачі орендованого майна від 07.11.2003 р. позивач отримав в строкове платне користування цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, Пуща-Водиця, вул. Червонофлотська, 33.

Питання передачі в користування земельної ділянки не вирішувалося. Орендну плату за земельні ділянки у 2004 р. - 2005 р. здійснювала Україниська державна компанія «Укррибпром».

Рішенням Київради від 21.12.2006 р. № 501/558 ТОВ «Рибальський Рай»передано в довгострокову оренду земельні ділянки загальною площею 21,487 га для експлуатації будівель та споруд майнового комплексу та ставків для здійснення рибогосподарської діяльністю.

Проте, договори оренди між ТОВ «Рибальський Рай»та Київської міською радою були укладені 13.07.2011 р. на земельної ділянки за адресою: вул. Червонофлотська (озеро Двірець та Карачун) в Оболонському районі міста Києва за кадастровим номером 85:098:0005; вул. Червонофлотська (озеро Двірець та Карачун) в Оболонському районі міста Києва за кадастровим номером 85:951:0007; вул. Червонофлотська (озеро Двірець та Карачун) в Оболонському районі міста Києва за кадастровим номером 85:995:0009.

Відповідно до листа Головного управління земельних ресурсів №07-05/17474 від 17.06.2005 р., документи, що посвідчують право власності або користування земельними ділянками з кадастровими номерами 85:098:0005, 85:951:0007, 85:995:0009 в Головному управлінні не були зареєстровані в той період, за який відповідачем було нараховане податкове зобов'язання.

Згідно до листа КП «Святошинське лісопаркове господарство»№690 від 15.08.2007 року до 01.01.2007 року земельні ділянки з кадастровими номерами 85:951:0007, 85:995:0009 взагалі використовувались для ведення лісового господарства та були загальнодоступними для населення. Лише 21.12.2006 року ці земельні ділянки згідно із Рішенням Київської міської ради № 501/558 були виключені з категорії земель лісового фонду.

Відтак, у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування ТОВ «Рибальський рай»сум земельного податку за період з 15.10.2004 року по 30.06.2006 року, оскільки договори оренди земельних ділянок позивачем укладено лише 13.07.2011 р., а до цього часу платником податку була інша юридична особа.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2011 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов