Рішення

від 19.11.2012 по справі 8н/5014/2260/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.12 Справа № 8н/5014/2260/2012

За позовом Фермерського господарства "ОЛСТ-АГРО", село Байдівка Старобільського району Луганської області,

до Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, місто Старобільськ Луганської області,

за участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.Відділ Держкомзему у Старобільському районі Луганської області, м. Луганськ,

2.Громадянина Світличного Валерія Васильовича, село Половинкіне Старобільського району Луганської області, -

про скасування розпоряджень та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від позивача -Гринь С.В. -голова, - паспорт серії ЕК №137178, вид. Старобільським РВ УМВСУ в Луганській області 02.04.96 року; довідка ЄДРПОУ №35 від 16.03.07 року; Заїка В.К. -представник, - довіреність №6 від 06.09.12 року;

від відповідача -представник не з'явився;

від 1-ї третьої особи - представник не з'явився;

від 2-ї третьої особи - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, у якому заявив вимоги про:

- скасування як незаконного розпорядження Старобільської райдержадміністрації Луганської області (далі - РДА) №265 від 09 квітня 2012 року "Про надання громадянину Світличному Валерію Васильовичу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" площею 24,02 га, яка згідно Державному акту на право постійного користування землею знаходиться у користуванні Фермерського господарства "ОЛСТ-АГРО" (далі - ФГ "ОЛСТ-АГРО") та розташована на території Байдівської сільської ради Старобільського району;

- скасування пункту 2 розпорядження Старобільської райдержадміністрації від 01 квітня 2011 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка залишилася у користуванні ф/г "ОЛСТ-АГРО"" - в частині визнання нечинним Державного акту на право постійного користування землею;

- зобов'язання Старобільської райдержадміністрації повернути земельну ділянку згідно Державному акту на право постійного користування землею у постійне користування Фермерського господарства "ОЛСТ-АГРО".

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 24.09.12 року до 11.10.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та 2-ї третьої особи та невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 11.10.12 року до 06.11.12 року та з 06.11.12 року до 19.11.12 року -з метою надання учасникам розгляду спору можливості надати додаткові докази.

До початку судового засідання 19.11.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі; ще у першому судовому засіданні (24.09.12 року) позивач уточнив, що предметом спору в частині вимог про скасування пункту 2 розпорядження РДА від 01.04.11 року є розпорядження під №183.

06.11.12 року, у судовому засіданні, він, керуючись частиною 3 ст. 69 ГПК України, подав заяву про продовження терміну розгляду справи на 15 днів, - яку суд задовольнив, продовживши його на 15 днів, -до 22.11.12 року.

Відповідач до судового засідання не з'явився без пояснення причин; позов не визнав, посилаючись на законність своїх дій (заперечення на позов від 31.10.12 року за вих. №2652) (а.с.100-101).

05.11.12 року, поштою, він подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (вих. №2653 від 31.10.12 року) (а.с.105).

1-ша третя особа (Відділ Держкомзему у Старобільському районі Луганської області) до судового засідання не з'явилася, але через канцелярію суду 21.09.12 року надала пояснення (від 18.09.12 року за вих.№06-01-21/3055), яким повідомила, що відповідно до діючого законодавства землями, які розташовані за межами населених пунктів, має право розпоряджатися райдержадміністрація; просить здійснити розгляд справи за відсутності її представника - у зв'язку з проведенням реорганізації відділу (а.с.54-56).

Зазначене клопотання судом задоволено.

2-га третя особа (гр. Світличний Валерій Васильович) відзив на позов та витребувані судом документи не надала, до судового засідання не з'явилася без пояснення причин, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1-2;82-83;93-94;116-117).

Позивач не заперечив проти задоволення вищезгаданих клопотань відповідача та 1-ї третьої особи, а також проти розгляду справи за відсутності 2-ї третьої особи.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,27,32-36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути цей спір за відсутності відповідача та обох третіх осіб, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

На підставі розпорядження Старобільської РДА від 25.12.2001 року №566 (а.с.30) громадянину Гриню Степану Васильовичу для ведення фермерського господарства, у постійне користування, була надана земельна ділянка площею 33,50 га, рілля.

На виконання цього розпорядження 29.12.2001 року РДА видала Державний акт на право постійного користування землею серії ЛГ №2172000007, державна реєстрація від 29.12.2001 року №256, згідно якому гр-ну Гриню С.В. у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства надано земельну ділянку площею 33,50 га, що розташована на території Байдівської сільської ради Старобільського району (а.с.23).

З наявних у справі доказів (а.с.37-38) вбачається, що після отримання цього акту - 17.05.2002 року було здійснено державну реєстрацію ФГ "ОЛСТ-АГРО" та зареєстровано статут господарства (а.с.24).

23.12.2003 року засновник фермерського господарства Гринь С.В. звернувся до РДА з приводу державної реєстрації змін до статуту господарства; того ж дня останньою здійснено державну реєстрацію зазначених змін, у зв'язку з чим згідно пункту 1.4 статуту господарства його членами стали: Гринь Дмитро Степанович, Кобиляцька Наталія Василівна, Кобиляцький Руслан Олександрович, Кудрявцев Сергій Григорович, Кудрявцева Тетяна Гнатівна та Кудрявцева Олена Олександрівна (а.с.24).

В силу частин 1 та 2 статті 13 Закону України від 19.06.2003 року №973-ІУ "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Як вбачається з наявних у справі доказів, на підставі вищецитованої норми закону члени фермерського господарства звернулися з заявами до РДА з приводу надання їм у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок вищезгаданої земельної ділянки, наданої у постійне користування ФГ "ОЛСТ-АГРО", - та відповідно до пункту "а" частини 1 ст.121 Земельного кодексу України отримали дозвіл РДА від 16.11.2004 року №478/2 на передачу їм у власність земельних ділянок за рахунок земельної ділянки, раніше наданої фермерському господарству у постійне користування (а.с.3-8).

На підставі цих заяв 08.02.2005 року Старобільською РДА видано розпорядження №59, згідно якому для ведення фермерського господарства були надані у власність наступні земельні ділянки, що знаходяться на території Байдівської сільської ради Старобільського району:

Гринь Дмитру Степановичу -площею 3,95 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛГ №148708, вид. Старобільською РДА 06.04.2009 року, державна реєстрація №251801/010925100201 від 06.04.2009 року;

Кобиляцькій Наталії Василівні - площею 4,00 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛГ №148704, вид. Старобільською РДА 06.04.2009 року, державна реєстрація №251801/010925100035 від 06.04.2009 року;

Кобиляцькому Руслану Олександровичу - площею 4,11 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛГ №148705, вид. Старобільською РДА 06.04.2009 року, державна реєстрація №251801/010925100199 від 06.04.2009 року;

Кудрявцеву Сергію Григоровичу - площею 3,96 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛГ №148701, вид. Старобільською РДА 06.04.2009 року, державна реєстрація №251801/010925100198 від 06.04.2009 року;

Кудрявцевій Тетяні Гнатівні - площею 4,05 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛГ №148706, вид. Старобільською РДА 06.04.2009 року, державна реєстрація №1251801/010925100200 від 06.04.2009 року;

Кудрявцевій Олені Олександрівні - площею 3,95 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛГ №148702, вид. Старобільською РДА 06.04.2009 року, державна реєстрація №251801/010925100197 від 06.04.2009 року.

Загальна площа цих земельних ділянок становить 24,02 га (3,95 га + 4,00 га + 4,11 га + 3,96 га + 4,05 га + 3,95 га).

На ім'я засновника (голови) ФГ "ОЛСТ-АГРО" Гриня С.В. земельна ділянка у власність у вищезазначеному порядку не надавалася; на час розгляду господарським судом даного спору за позивачем право власності на земельну ділянку на його ім'я не зареєстровано (лист Відділу Держкомзему у Старобільському районі від 15.11.12 року за вих. №06-01-21/3902).

Позивач підтвердив цей факт.

В ході розгляду даного спору він також пояснив, що після отримання членами фермерського господарства вищезгаданих державних актів на право власності на земельну ділянку він:

16.04.2010 року з кожним із них уклав договір оренди земельної ділянки, кожен з яких станом на 16.10.2012 року достроково розірвано (документальні докази надано до справи);

у 2011 році , особисто, звернувся до Старобільської РДА з письмовою заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8,98 га, яка була часткою від земельної ділянки загальною площею 33,50 га, наданої йому для ведення фермерського господарства на підставі вищезгаданого Державного акту.

(Судом звернуто увагу на те, що сума площ земельних ділянок, наданих у власність членам фермерського господарства (24,02 га), та площа земельної ділянки, від якої господарство добровільно відмовилося (8,98 га), разом становлять 33,00 га, а не 33,50 га).

На підставі заяви ФГ "ОЛСТ-АГРО" Старобільською РДА 01.04.2011 року видано розпорядження №183 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка залишилась у користуванні ф/г "ОЛСТ-АГРО" (а.с.28), згідно якому, між іншим:

припинено право постійного користування ФГ "ОЛСТ-АГРО" земельною ділянкою площею 8,98 га, рілля, яка була надана у постійне користування громадянину Гринь С.В. (п.1);

державний акт на право постійного користування землею серії ЛГ №24723000001 , реєстр. №256 від 29.12.2001 року, визнано таким, що втратив чинність (п.2, - який є предметом спору у даній справі).

Отже, суд вважає, що факт звернення позивача до власника землі з заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 8,98 га належним чином доведено.

Наданими до справи документальними доказами підтверджено, що кожен з 6-ти вищеперелічених членів фермерського господарства земельні ділянки у власність отримав без достатніх правових підстав, що підтверджено вироком Старобільського районного суду Луганської області від 20.09.2011 року по кримінальній справі №1-255/2011 р. за обвинуваченням Гриня Степана Васильовича у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 364 1 та частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, - яким встановлено, що фактично жоден з членів ФГ "ОЛСТ-АГРО" не являвся членом останнього, - оскільки громадянин Гринь С.В. шляхом підробки документів оформив фіктивне членство кожного з них у названому господарстві, що у подальшому надало їм можливість отримати у власність земельні ділянки та відповідні державні акти про право власності на них (а.с.45-46).

Позивач в ході розгляду спору підтвердив, що він не оскаржував вирок, а тому він набрав законної сили.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що згідно частині 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

З огляду на викладене суд вважає доведеним та встановленим факт вчинення засновником (головою) ФГ "ОЛСТ-АГРО" Гринем С.В. інкримінованих йому кримінально карних дій та їх наслідків.

13.12.2011 року позивачем здійснена державна реєстрація змін до статуту ФГ "ОЛСТ-АГРО", відповідно до яких його членом є одна особа: засновник та голова -Гринь С.В. (а.с.14-22).

Приймаючи до уваги вищезгаданий вирок суду, прокурор Старобільського району Луганської області звернувся до Старобільського районного суду з цивільними позовами до голови ФГ "ОЛСТ-АГРО" Гриня С.В. та кожного з членів цього господарства - про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування землі із незаконного володіння.

За результатами розгляду цих справ суд прийняв наступні рішення:

від 18.01.12 року (справа №2-1230/135), - згідно якому визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №148701, виданий Старобільською РДА 06.04.2009 року на ім'я Кудрявцева С.Г. - про право власності на земельну ділянку площею 3,96 га, яка розташована на території Байдівської сільської ради;

від 18.01.12 року (справа №2-1230/137), - згідно якому визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №148705, виданий Старобільською РДА 06.04.2009 року на ім'я Кобиляцького Р.О. - про право власності на земельну ділянку площею 4,11 га, яка розташована на території Байдівської сільської ради;

від 23.01.12 року (справа №2-1230/133), - згідно якому визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №148706, виданий Старобільською РДА 06.04.2009 року на ім'я Кудрявцевої О.О. - про право власності на земельну ділянку площею 4,05 га, яка розташована на території Байдівської сільської ради;

від 23.01.12 року (справа №2-1230/127), - згідно якому визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №148704, виданий Старобільською РДА 06.04.2009 року на ім'я Кобиляцької Н.В. - про право власності на земельну ділянку площею 4,00 га, яка розташована на території Байдівської сільської ради;

від 27.01.12 року (справа №2-1230/138), - згідно якому визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №148702, виданий Старобільською РДА 06.04.2009 року на ім'я Кудрявцева С.Г., державна реєстрація №251801/010925100197, - про право власності на земельну ділянку площею 3,95 га, яка розташована на території Байдівської сільської ради;

від 27.01.12 року (справа №2-1230/136), - згідно якому визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №148703, виданий Старобільською РДА 06.04.2009 року на ім'я Гриня Д.С., державна реєстрація №251801/010925100201 - про право власності на земельну ділянку площею 3,95 га, яка розташована на території Байдівської сільської ради.

По кожній із цих справ суд зобов'язав колишніх власників земельних ділянок повернути їх до земель Державного резервного фонду.

Жодне з рішень не оскаржувалося та набрало законної сили.

Керуючись частиною 4 ст. 35 ГПК України, суд при вирішенні даного спору вважає, що зазначені рішення з цивільних справ є обов'язковими для нього щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

На підставі актів приймання-передачі земельних ділянок від 14.03.2012 року, підписаних колишнім власником та головою РДА , їх повернуто до Державного резервного земельного фонду (а.с.60-62).

Як пояснив позивач, з огляду на те, що у такий спосіб Фермерське господарство "ОЛСТ-АГРО", будучи зареєстрованим як юридична особа, залишилося без земельної ділянки, - він неодноразово звертався до Старобільської райдержадміністрації з приводу надання йому вищезгаданої земельної ділянки площею 24,02 га для ведення фермерського господарства, а саме:

1)з клопотанням від 14.02.12 року за вих. №1 (а.с.44) (РДА отримано 15.02.12 року), -за результатами розгляду якого відповідач повідомив, що станом на 14.03.12 року зазначена земельна ділянка згідно розпорядженню РДА від 08.02.03 року №59 надана у власність членам ФГ "ОЛСТ-АГРО" (вих. №02-16-638 від 14.03.12 року) (а.с.41);

2)з заявою від 14.03.12 року (а.с.43) (РДА отримано 14.03.12 року), - за результатами розгляду якої відповідач повідомив, що на даний час земельна ділянка не передана до земель запасу (вих. №02-16-1032 від 04.04.12 року) (а.с.39);

3)з заявою від 02.04.12 року (а.с.42), - за результатами розгляду якої відповідач повідомив, що на вказану земельну ділянку надано дозвіл гр-ну Світличному В.В. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду згідно розпорядженням голови Старобільської РДА №265 від 09.04.12 року (вих. №02-16-1320 від 127.04.12 року) (а.с.40).

З розпорядження РДА від 09.04.12 року за №265 "Про надання громадянину Світличному В.В. дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" вбачається, що відповідачем йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 24,02 га ріллі для створення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Байдівській сільській раді (п.1) (а.с.27).

Усі учасники розгляду спору, у тому числі Відділ Держкомзему (1-а третя особа) підтвердили, що спір виник з приводу надання в довгострокову оренду однієї і тієї ж земельної ділянки площею 24,02 га.

Позивач вважає, що розпорядження РДА №265 від 09.04.12 року порушує його охоронювані законом права з наступних підстав:

1)ФГ "ОЛСТ-АГРО" станом на час видання обох спірних розпоряджень зареєстроване як юридична особа;

2)кожне з його звернень до РДА з приводу надання згадуваної у цьому рішенні земельної ділянки площею 24,02 га у довгострокову оренду мало місце раніше, ніж звернувся громадянин Світличний В.В. (2-га третя особа), - але відповідач відмовив у задоволенні кожного з його (позивача) звернень;

3)спір має місце щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, - що визнано усіма учасниками спору та підтверджено наданими до справи доказами;

4)обидва спірні розпорядження унеможливлюють здійснення ФГ "ОЛСТ-АГРО" своєї статутної діяльності.

Позивач стверджує, що у позасудовому порядку сторони не змогли врегулювати цей спір, що підтверджується доданим до справи службовим листуванням між ними (а.с.29; 39-41).

Він вважає, що його звернення до органів прокуратури (а.с.31-32;33-34) та контролюючих органів (а.с.35;36) не призвело до належного правового врегулювання спору.

Сукупність вищенаведених обставин стала підставою для його звернення з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1. З обставин справи відомо, що земельна ділянка площею 33,50 га була надана позивачеві у постійне користування 29.12.2001 року, тобто під час дії Земельного кодексу України 1990 року.

Статтею 7 названого Кодексу визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Отже, зі змісту даної норми закону вбачається, що згадувана земельна ділянка була надана на ім'я Гриня С.В. з дотриманням приписів ст. 7 ЗК України 1990 року.

Станом на 17.05.2002 року (дату державної реєстрації ФГ "ОЛСТ-АГРО" як юридичної особи) порядок створення та діяльності селянського (фермерського) господарства регулювався Законом України від 20.12.1991 року №2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" (далі -ЗУ № 2009-ХІІ).

Згідно ст. 2 цього Закону селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути

особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства.

На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів господарства.

Абзацом 6 ч.2 ст. 4 Закону визначено, що у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема, із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів.

Порядок надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та її площа врегульовані статтями 5-6 Закону.

В силу частини 1 ст. 17 названого Закону володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

Отже, з вищевикладеного та наявних у справі доказів вбачається, що вимоги чинного законодавства на момент створення ФГ "ОЛСТ-АГРО" порушені не були, а сама земельна ділянка, надана на ім'я засновника господарства Гриня С.В., останнім була передана у користування ФГ "ОЛСТ-АГРО".

У зв'язку з прийняттям Закону України від 19.06.2003 року №973-ХУ "Про фермерське господарство" (далі -ЗУ №973-ХУ; набув чинності 29.07.2003 року) Закон України №2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" втратив чинність, а діяльність ФГ "ОЛСТ-АГРО" з 29.07.2003 року стала регулюватися останнім.

Оскільки даний спір виник після набрання чинності ЗУ №973-ХУ та Земельним кодексом України 2001 року (з 01.01.2002 року; далі -ЗКУ 2001 року), суд при його вирішенні керується цими нормативними актами.

Відповідно до статті 1 ЗУ №973-ХУ фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Згідно приписам ст.4 ЗУ "Про фермерське господарство" головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

У частині 3 ст.7 Закону "Про фермерське господарство" зазначено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності, - тобто згідно цьому Закону фермерському господарству не може бути надана земельна ділянка на умовах постійного користування.

В силу ст. 12 названого Закону землі фермерського господарства можуть складатися із:

а)земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б)земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в)земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 92 Земельного кодексу України 2001 року визначено, що після набрання ним чинності фермерське господарство не може мати земельну ділянку на правах постійного користування.

В той же час при вирішенні цього спору суд виходить з наступного.

Закон № 973-ХУ не містить норми про примусове вилучення у фермерського господарства земельної ділянки, яка була надана йому у постійне користування до 29.07.2003 року (дати набрання ним чинності).

Судом при вирішенні спору прийнято до уваги рішення Конституційного суду України від 22.09.05 року № 5-рп/2005 по справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), відповідно до якого неконституційними є положення:

пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII, з наступними змінами, в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Вирішуючи даний спір, суд дослідив підстави для припинення фермерського господарства.

Згідно ст. 35 Закону "Про фермерське господарство" діяльність фермерського господарства припиняється у разі:

1) реорганізації фермерського господарства;

2) ліквідації фермерського господарства;

3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

З цитованою статтею Закону кореспондується підпункт г) пункту 9.1 статуту позивача.

Наявними у справі доказами підтверджено, що на час вирішення цього спору по суті у складі фермерського господарства перебуває один його член - Гринь С.В., - тобто фермерське господарство є діючою юридичною особою.

Таким чином, земельна ділянка, надана у постійне користування засновнику фермерського господарства Гриню С.В. на підставі Державного акту серії ЛГ №2172000007 від 29.12.2001 року, державна реєстрація від 29.12.2001 року №256, та у подальшому передана ним у постійне користування ФГ "ОЛСТ-АГРО"- правомірно перебувала у користуванні останнього.

Назване господарство як юридична особа на час вирішення цього спору не припинене.

2.Вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи обидва спірні розпорядження (№183 від 01.04.2011 року та №265 від 09.04.2012 року), припустився порушення чинного законодавства.

Так, відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.2 Закону України від 09.04.1999 року №586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації" сказано, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян, а відповідно до ст. 3 цього Закону до числа основних засад діяльності райдержадміністрацій належать верховенство права та законність.

В силу пункту 2 ст. 21 названого Закону райдержадміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

З цією статтею кореспондуються пункт а) ч.1 ст. 17 та частина 3 ст. 122 Земельного кодексу України 2001 року.

Аналіз змісту названих нормативних актів, у т.ч. статті 21 Закону "Про місцеві державні адміністрації", здійснений судом, показав, що районним державним адміністраціям не надано права визнавати державні акти на право постійного користування землею такими, що втратили чинність, - тобто п.2 розпорядження від 01.04.11 року №183 райдержадміністрацією прийнято з перевищенням повноважень, наданих їй законом.

Як зазначено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справі" відповідно до Конституції України та чинних Господарського процесуального, Цивільного процесуального кодексів України, а також Кодексу адміністративного судочинства України спори про визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками є підвідомчими та підсудними судам (залежно від суб'єктного складу сторін спору).

Крім того, судом встановлено, що відповідач, видаючи спірне розпорядження №183 від 01.04.11 року, у п.2 вказав, що слід вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею серії ЛГ №24720000001 від 29.12.2001 року, державна реєстрація від 29.12.2001 року №256, - при цьому у тексті розпорядження прямо зазначено, що мається на увазі земельна ділянка, надана у постійне користування громадянину Гриню С.В., який є головою фермерського господарства "ОЛСТ-АГРО" (а.с.28).

Тобто з викладеного слідує, що пункт 2 розпорядження РДА №183 від 01.04.2011 року не відповідає фактичним правовідносинам, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу спірної земельної ділянки, а також не пов'язаний з фактичними обставинами справи, - з яких відомо, що громадянину Гриню С.В. для ведення селянського (фермерського) господарства було надано земельну ділянку площею 33,50 га, на підтвердження чого видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЛГ №2172000007 від 29.12.2001 року, державна реєстрація від 29.12.2001 року №256, - а не Державний акт серії ЛГ №24720000001 від 29.12.2001 року, державна реєстрація від 29.12.2001 року №256, про який йдеться у пункті 2 розпорядження РДА від 01.04.2011 року №183, - тобто останній не має відношення до ФГ "ОЛСТ-АГРО", - хоча право постійного користування останнього на земельну ділянку площею 8,98 га з дати прийняття розпорядження РДА №183 від 01.04.2011 року фактично припинено (п.1 розпорядження).

В силу пункту "а" частини 1 ст. 141 Земельного кодексу України 2001 року однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Як зазначено у частинах 3 та 4 ст. 142 Кодексу, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

У абзаці першому пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.04 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" викладено позицію Суду, згідно якій, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України.

Отже, зі спірного розпорядження №183 від 01.04.2011 року видно, що відповідач з дотриманням вимог чинного законодавства прийняв рішення про припинення права постійного користування ФГ "ОЛСТ-АГРО" земельною ділянкою площею 8,98 га (п.1), але без законних підстав визнав таким, що втратив чинність, Державний акт на право постійного користування землею серії ЛГ №2472000001 від 29.12.2001 року, державна реєстрація від 29.12.2001 року №256, - який не посвідчує права ФГ "ОЛСТ-АГРО" на цю земельну ділянку та не має відношення до цього спору, - оскільки даному господарству був виданий інший Державний акт - серії ЛГ №2172000007 від 29.12.2001 року, державна реєстрація від 29.12.2001 року №256.

Відповідно до частини 3 ст. 43 Закону України від 09.04.99 року № 586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

У абзаці третьому пункту 8 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України сказано, що при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

За таких обставин у суду маються достатні підстави дійти висновку, що пункт 2 розпорядження РДА від 01.04.2011 року №183 підлягає скасуванню, оскільки його відповідачем прийнято з порушенням чинного законодавства, з перевищенням повноважень, наданих РДА згідному чинному законодавству, а також з огляду на те, що саме на його підставі відповідач вважає, що Державний акт на право постійного користування землею серії ЛГ №2172000007 від 29.12.2001 року, державна реєстрація від 29.12.2001 року №256, - який посвідчує право ФГ "ОЛСТ-АГРО" на постійне користування згадуваною у цьому рішенні земельною ділянкою загальною площею 33,50 га, - втратив чинність.

2.1.Що стосується вимоги позивача про повернення Фермерському господарству "ОЛСТ-АГРО" зазначеної у розпорядженні земельної ділянки площею 8,98 га (як складової частини земельної ділянки загальною площею 33,50 га), - то позов у цій частині задоволенню не підлягає, оскільки:

1)пункт 1 розпорядження РДА від 01.04.11 року №183, яким у зв'язку з добровільною відмовою землекористувача припинено його право на постійне користування земельною ділянкою площею 8,98 га як часткою земельної ділянки площею 33,50 га, - відповідає чинному законодавству з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні;

2)для вирішення відповідачем як власником землі питання про прийняття добровільної відмови землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою чинне законодавство не вимагає одночасного визнання недійсним (повністю чи частково) відповідного державного акту , а відповідач, крім того, не наділений таким правом .

2.2.При вирішенні спору в частині визнання недійсним розпорядження РДА від 09.04.2012 року №265 суд керується наступним.

В силу частини 5 ст. 116 ЗК України 2001 року надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 140 Земельного кодексу України 2001 року визначено підстави припинення права власності на земельну ділянку, до числа яких, між іншим, віднесено: а) добровільну відмову власника від права на земельну ділянку; д) конфіскація за рішенням суду.

Повний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою вказано у ст. 141 названого Кодексу, до числа яких, між іншим, віднесено: а)добровільну відмову від права користування земельною ділянкою; б)вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку з визначених у ній підстав.

Згідно ст. 154 ЗК України 2001 року органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

З обставин справи відомо, що на підставі вищезгаданих рішень Старобільського районного суду від 18.01.12 року, 23.01.12 року та 27.01.12 року усі 6 членів Фермерського господарства "ОЛСТ-АГРО" були позбавлені права власності на земельні ділянки, вказані у зазначених вище державних актах на право власності на земельну ділянку.

По справі документально підтверджено, що 14.03.12 року на підставі актів приймання-передачі, підписаних колишнім власником - відповідним членом ФГ "ОЛСТ-АГРО", з одного боку, - та головою Старобільської РДА, з іншого боку, - усі 6 незаконно отриманих у власність земельних ділянок загальною площею 24,02 га були повернуті власникові та передані до Державного резервного земельного фонду.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що вилучення у колишніх членів ФГ "ОЛСТ-АГРО" земельних ділянок загальною площею 24,02 га здійснено на законних підставах.

Як стверджує позивач, у зв'язку з тим, що після прийняття розпорядження РДА від 01.04.11 року №183 та виконання вищезгаданих рішень Старобільського райсуду, ФГ "ОЛСТ-АГРО" перестало мати у своєму користуванні (власності) земельну ділянку, а тому було позбавлене можливості здійснювати свою статутну діяльність, - він відповідно до чинного законодавства тричі звернувся до власника землі в особі Старобільської РДА з трьома заявами про надання йому у довгострокову оренду (терміном на 49 років) земельної ділянки площею 24,02 га для ведення фермерського господарства (а.с.42-44).

Відповідач відмовив у задоволенні кожного з цих звернень, про що сказано вище у цьому рішенні.

Суд дійшов висновку, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству та порушують охоронювані законом права позивача з огляду на наступне.

Згідно частині 3 ст. 7 Закону України від 19.06.2003 року №973-ХУ "Про фермерське господарство" земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

З обставин справи відомо, що позивач звернувся до відповідача з заявами про отримання у довгострокову оренду земельної ділянки державної форми власності для ведення фермерського господарства, при цьому останнє на час звернення було зареєстроване в якості юридичної особи.

Частиною 1 ст. 3 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі -ЦКУ), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В силу пункту 2 ст. 21 Закону "Про місцеві державні адміністрації" та частини 3 ст.122 ЗК України Старобільська райдержадміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Порядок надання земельних ділянок у користування визначено статтею 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 названої статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, - при цьому, як сказано у частині 3 цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 124 названого Кодексу встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно абзацу 16 частини 2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини 3 цієї статті земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (землі для сінокосіння і випасання худоби), 36 (земельні ділянки для огородництва) та 121 (норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Виходячи з приписів вищецитованого законодавства України, відповідач, отримавши 3 заяви позивача про надання у довгострокову оренду земельної ділянки, повинен був діяти у порядку та у спосіб, встановлені законодавством, тобто розглянути їх та прийняти відповідне законне рішення, - але, як видно з наявних у справі доказів, не зробив цього.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням згаданого вище чинного законодавства, а також наступного.

Суд погоджується з тим, що по справі документально доведено, що:

1)кожне з трьох звернень позивача (від 14.02.12 року, від 14.03.12 року та від 02.04.12 року) мало місце раніше, ніж звернення 2-ї третьої особи у справі - громадянина Світличного В.В. (06.04.12 року);

2)кожне з них отримано відповідачем;

3)на час складення відповіді про результат розгляду кожного окремого звернення відповідач був достеменно обізнаним з приводу того, що спірна земельна ділянка загальною площею 24,02 га 14.03.12 року повернута у власність держави;

4)позивач на час подання звернень був зареєстрований в якості юридичної особи у формі фермерського господарства;

5)чинне законодавство містить виключення з загального правила (частини 2-3 ст.124 та частини 2-3 ст. 134 ЗК України) при вирішенні власником землі питання про надання земельної ділянки у (довгострокову) оренду для здійснення фермерської діяльності та не вимагає проведення відповідних торгів;

6)позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що спірне розпорядження порушує його охоронювані законом права, перелік яких викладено вище у цьому рішенні.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Земельного кодексу України 2001 року встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б)відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Відповідно до частини 3 ст. 43 Закону України від 09.04.99 року № 586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що розпорядження РДА від 09.04.12 року №265 прийнято з порушенням приписів чинного земельного законодавства, - а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

2.3.Вирішуючи спір в частині вимоги про покладення на відповідача обов'язку повернути позивачеві земельну ділянку площею 33,50 га, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З наявних у справі доказів вбачається, що:

1)земельна ділянка загальною площею 24,02 га, яка є частиною спірної земельної ділянки загальною площею 33,50 га, вилучена у позивача на законних підставах згідно вищеперелічених рішень Старобільського районного суду;

2)право постійного користування позивачем земельною ділянкою площею 8,98 га, яка є частиною спірної земельної ділянки загальною площею 33,50 га, за його заявою та з дотриманням чинного законодавства припинено на підставі пункту 1 розпорядження Старобільської РДА від 01.04.11 року №183;

3)земельна ділянка площею 0,50 га (33,50 га -24,02 га -8,98 га) не є предметом спору по даній справі.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судових витрат покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме:

судового збору - у сумі 715,33 грн.;

витрат на отримання правової допомоги (а.с.49-50) - у сумі 666,67 грн.

Решта судових витрат покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.1,4,7,12,35 Закону України від 19.06.2003 року № 973-ХУ "Про фермерське господарство"; ст.ст.2,21,43 Закону України від 09.04.1999 року № 586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації"; ст.ст.116,141,149,152,154,155 Земельного кодексу України 2001 року, керуючись ст.ст.4 3 ,22,27,32-36,43,44,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

в и р і ш и в :

1.Позов Фермерського господарства "ОЛСТ-АГРО" до Старобільської районної державної адміністрації Луганської області - про скасування розпоряджень та зобов'язання повернути земельну ділянку, - задовольнити частково.

2.Скасувати розпорядження Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 09.04.2012 року №265 "Про надання громадянину Світличному В.В. дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду".

3.Скасувати пункт 2 (два) розпорядження Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 01.04.2011 року №183 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка залишилася у користування ф/г "ОЛСТ-АГРО"".

4.У задоволенні позову Фермерського господарства "ОЛСТ-АГРО" до Старобільської районної державної адміністрації Луганської області -в частині зобов'язання Старобільської районної державної адміністрації Луганської області повернути земельну ділянку площею 33,50 га, - відмовити.

5.Стягнути з Старобільської районної державної адміністрації, ідентифікаційний код 04051632, яка знаходиться за адресою: місто Старобільськ, вул. Комунарів, 35 Луганської області, - на користь Фермерського господарства "ОЛСТ-АГРО", ідентифікаційний код 31950765, яке знаходиться за адресою: село Байдівка, вул. Лугова, 24 Старобільського району Луганської області, - судовий збір у сумі 715 (сімсот п'ятнадцять) грн. 33 коп. та витрати на отримання правової допомоги у сумі 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.1.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 19.11.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 21 листопада 2012 року.

Суддя А.П. Середа